5.4. Особливості та значення міжнародного ринку інформаційних й електронних послуг

Найдинамічнішою формою послуг є комерційна діяльність в інформатизаційній, програмувальній сфері.

Інформація – це відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації – карти, діаграми, малюнки, схеми тощо, фотографії, голограми, кіно-, відео, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп’ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості [19, с. 262–263].

Документована інформація, яка підготовлена відповідно до потреб користувачів і призначена /або застосовується для їх задоволення, є інформаційним продуктом. Дії суб’єктів щодо забезпечення споживачів інформаційними продуктами – це інформаційна послуга. Ринок інформаційних послуг є сукупністю економічних, правових і організаційних відносин з продажу і купівлі інформаційних продуктів та послуг, які складаються між їхніми постачальниками і споживачами.

Об’єктивне зростання інформаційних потреб пов’язане із загальним підвищенням складності управління та необхідністю обґрунтовано аргументувати запропоновані заходи, користуючись інформацією прогнозного характеру.

Інформаційні послуги дають змогу в режимі реального часу контактувати з потенційними партнерами, оперативно формувати економічну стратегію, здійснювати торговельні та фінансові операції. За допомогою сучасних інформаційних мереж виникає можливість надавати навіть освітні та медичні послуги. Ця сфера послуг дедалі більше поширюється у світі, про що свідчить постійне зростання витрат на технології.

Важливим аспектом функціонування ринку інформаційних послуг є діяльність компаній – власників банків даних і посередників. Власниками інформації є видавничі і дослідні організації, що володіють могутньою фінансовою і технічною базою, мають філії і велику мережу клієнтів. Власники інформації одержують від своїх філій, клієнтів і з інших джерел дані, що обробляють, зберігають і на комерційній основі передають посередникам. У зв’язку зі зростанням обсягу інформації, що переробляється, найбільш складним питанням для власників є вибір техніки і методів обробки, збереження масивів даних і їхнього пошуку, для вирішення якого створюється спеціальне програмне забезпечення.

В інформаційний ринок входять ділова, правова, економічна, медична й інша інформація, інформація для фахівців і масова споживча інформація. Світовий ринок інформаційних послуг підпорядкований загальним законам конкурентної боротьби між сотнями тисяч взаємодіючих на цьому ринку суб’єктів.

Ринок інформаційних послуг, як правило, поділяється на:

• глобальний (загальнопланетарний);

• міжнародний (охоплює групи країн);

• національний (телебачення, радіомовлення й інші засоби масової інформації);

• регіональний (теле- і радіопередачі у визначеному регіоні);

• локальний (місцеве радіомовлення, місцеві газети і журнали);

• крапковий (інформаційні мережі в навчальних закладах, наукових установах, бібліотеках, музеях і т. п.).

Приблизно 3/4 сучасного світового ринку інформаційних послуг припадає на операції п’яти економічно найбільш розвинутих країн. При цьому частка США становить 50%, що значно більше від частки цієї країни, наприклад, у світовій торгівлі (12%). На другому місці Японія, де обсяг операцій купівлі-продажу інформаційних послуг у 1995 р. оцінювався у 3,5 млрд. дол., тобто наближався до 10% світового ринку. Третє місце займає Великобританія. В названих країнах основу ринку становлять інформаційні послуги [24, с. 59].

Найдинамічнішою частиною світового інформаційного ринку є сектор ділової інформації, що включає інформацію про окремі товарні ринки і ринки конкретних країн.

Характерною тенденцією нині є розширення сфери консультативних послуг, перш за все при розв’язанні фінансових питань, здійснення операцій купівлі-продажу інструментів – представників прав власності та грошових зобов’язань. Консультативні послуги в сучасних умовах становлять самостійну галузь.

Консалтинг – це форма комерційних інформаційно-фахових послуг, які спрямовані на надання ділової інформації щодо дослідження стану та прогнозування динаміки ринку товарів, послуг, ліцензій, технологій, цінних паперів, фінансових ресурсів і на оцінку умов та цілей розвитку експортно-імпортної діяльності, коопераційних проектів. Тобто консалтинг можна визначити як консультування продавців і покупців з широкого кола питань з міжнародної економічної діяльності.

Особливістю міжнародної торгівлі консультаційними послугами є те, що в одних випадках “корисний ефект” послуги експортується шляхом передачі відповідного матеріального носія (документації), а в інших – експорт здійснюється шляхом тимчасового переміщення (міграції) в країну імпортера самого виробника даної послуги (експерта, консультанта), що зумовлено природними властивостями даного типу послуг, момент споживання яких збігається з моментом їх виробництва та реалізації.

Міжнародний досвід свідчить, що вартість консультаційних послуг передбачає на рівні 3–10% від вартості об’єкта, що споруджується (залежно від галузевої належності, технічної та технологічної складності, місця будівництва, новизни робіт).

Найвищі темпи розширення консалтингової діяльності за останні роки показала фірма Boston Consulting Group Inc. (Бостон, США), якій вдалося збільшити обсяги своєї діяльності в 1,5 раза. У фірмі працюють 1250 консультантів. Також серед світових лідерів називають консалтингові компанії Coopers & Lybrand (Нью-Йорк, США), яка має у своєму штаті близько 8000 консультантів, та A. Т. Kearney Inc. (Чикаго, США), у штаті якої близько 1000 консультантів [4, с. 158].

На сучасному етапі для інформаційного забезпечення, включаючи сферу міжнародного і зовнішньоекономічного прогнозування, характерні наступні особливості:

• значне збільшення попиту на інформацію у 80-х – початку 90-х років в умовах уповільнення темпів економічного розвитку, погіршення становища на світових товарних ринках і загострення конкурентної боротьби;

• упровадження принципово нової технології на базі швидкого розвитку електронно-обчислювальної техніки, що дало змогу в розвинутих країнах створити ефективні національні та міжнародні інформаційні мережі;

• швидке розширення програмного забезпечення, що становить базу нової технології в інформаційних системах.

Однією з ознак переходу суспільства від індустріальної стадії розвитку до інформаційної є Інтернет.

Його стан та світові тенденції розвитку мережі визначаються економічно розвинутими країнами світу, де ефективно функціонує ринкова економіка, що забезпечує постійне зростання інформаційних потреб і платоспроможного попиту на інформаційні продукти та послуги і де існує потужний середній клас, який є основним споживачем інформаційних послуг. Ці країни мають у своєму розпорядженні значні вільні ресурси для підтримки процесів інформатизації і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури.

Безумовним лідером розбудови Інтернет є США (близько 154 млн. постійних користувачів, або 76% від усього дорослого населення). Однак країни Західної Європи докладають значних зусиль, щоб випередити США у цьому напрямку, і вже більш ніж 113 млн. європейців є постійними користувачами мережі Інтернет (що становить майже 36% від усього дорослого населення). Загальний темп приросту кількості хостів у регіоні становить 23,8%. Не відстає від Європи й Азіатсько-Тихоокеанський регіон, де на кінець 2000 р. нараховувалось понад 105 млн. постійних користувачів мережі Інтернет, в тому числі Японія – 38,64 млн., Китай (включаючи Гонконг) – 20,36, Південна Корея – 16,4, Австралія – 8,42, Тайвань – 6,4, Індія – 4,5 млн. Причому загальний темп приросту користувачів у регіоні становить 45% [4, с. 146].

Що стосується країн СНД, то найбільш розвиненою з погляду Інтернет є Росія (1,8 млн. постійних користувачів, або 2,1% від усього дорослого населення). На Росію припадає близько 81% всіх користувачів мережі Інтернет (з-поміж тих, що проживають у країнах СНД), на Україну – 13%, Казахстан – 2,2%, Вірменію – 1%, на інші країни – 2,8%. Загалом в країнах СНД знаходиться менше 1% світового обсягу користувачів мережі Інтернет.

Уряди індустріально розвинутих країн, як і провідні корпорації приділяють велику увагу розвиткові електронного бізнесу.

Під впливом науково-технічного прогресу, а також в результаті цілеспрямованих зусиль на макро- та мікрорівнях відбувається подальше поширення електронної торгівлі, і лідером у цій сфері є Сполучені Штати. Поширення електронних інструментів торгівлі значно знижує вартість витрат на взаємний пошук контрагентів – покупців та продавців товарів і послуг. Електронні мережі надають інформацію не тільки про наявні попит і пропозицію, ціни та технічні параметри продукції, а й дедалі більшою мірою вони використовуються як інструмент укладання контрактів і розрахунків щодо них, а також сприяють подоланню технічних перешкод у торгівлі. Причому інформаційні послуги самі є окремою і доволі динамічною статтею у номенклатурі міжнародних послуг.

Важливим виявом впливу з боку інформатизаційних та електронних послуг на характер міжнародного бізнесу є подальша концентрація виробництва у вигляді злиттів та поглинань, а також поширення венчурних проектів. Тільки по західноєвропейському регіону на початку ХХІ ст. загальний обсяг інвестицій капіталу в такі проекти перевищував 20 млрд. дол.

Збирання первісної інформації, її експертно-аналітична обробка, збереження й поширення на комерційній та некомерційній основі є предметом діяльності численних спеціалізованих організацій. Серед них – державні статистичні, науково-академічні заклади, консультаційно-дослідні фірми, асоціації виробників, торговельно-промислові палати, підрозділи комерційних структур. Сучасні комп’ютерні системи та телекомунікаційні мережі дають змогу як фізичним, так і юридичним особам отримувати з пізнавально-розважальними та комерційно-діловими цілями доступ до велетенських масивів інформації, різноманітних Інтернет-сайтів та автоматизованих баз даних.