Чинники зростання привабливості для туристів окремих регіонів світу

Найпопулярніші країни регіону	Чинники зростання привабливості
Південноамериканський регіон
Бразилія	1. Широкий розвиток екологічних турів по Амазонії 2. Екзотична природа 3. Сучасна архітектура
Європейський регіон
Франція Англія Німеччина Фінляндія Швеція	1. Висока концентрація історичних та культурних цінностей 2. Спрощений візовий режим (можливість широкого спектра комплексних турів)

Найпопулярніші країни регіону	Чинники зростання привабливості
Середземноморський регіон
Кіпр	Вигідна система оподаткування Сучасна банківська мережа Добре налагоджена структура телекомунікацій Спрощена процедура створення офшорних компаній (10 днів) Забезпечена державою повна конфіденційність з усіх питань, що стосуються засновників компанії та її банківських рахунків
Ізраїль	Збільшення прочанського туризму Наявність широкого спектра оздоровчих центрів Тури по чотирьох морях Наявність молодіжних таборів Зростання ділових зв’язків
Регіон в цілому	Розвинута інфраструктура туризму Високий рівень обслуговування Комфортний клімат Велика тривалість туристичного сезону Поєднання відпочинку біля моря з оглядом визначних пам’яток
Азійський регіон
Об’єднані Арабські Емірати	Низькі ціни на електроніку та побутову техніку високої якості Високий рівень сервісу Мінімальні податки. Практика системи “TAX FREE” Великий досвід каргоперевезень Спрощена система візового режиму
Регіон в цілому	Екзотична природа і культура Політична стабільність Зручний транзитний шлях для туристів, що летять в Австралію та Океанію Головний напрямок “пляжного” відпочинку взимку

Основними напрямками господарської діяльності туристичних агенцій та пов’язаних з туризмом фірм, які є суб’єктами туристичної діяльності, тобто видами послуг, є:

1. доставка туристів до країни, місця призначення, а також перевезення по країні візиту протягом періоду перебування різними видами транспорту;

2. розміщення (поселення) туристів у готелях, кемпінгах тощо;

3. забезпечення харчуванням;

4. задоволення потреб в оздоровленні та відпочинку;

5. задоволення потреб у культурній і видовищній програмі, організація екскурсійної діяльності;

6. організація умов для реалізації ділових інтересів (зустрічей, участі в ярмарках та виставках, наукових конференціях, конгресах);

7. організація продажу сувенірної продукції, карт, довідково-рекламних матеріалів;

8. забезпечення належного зв’язку, поштового сервісу;

9. медичне обслуговування;

10. страхування різних видів;

11. забезпечення індивідуальних вимог та ексклюзивних пакетів послуг;

12. організаційно-адміністративна підтримка (оформлення документів, віз, інформування, проведення консультування).

Діяльність суб’єктів туристичного бізнесу регулюється Всесвітньою туристичною організацією (ВТО), головним завданням якої є налагодження і координація діяльності міжнародних туристичних організацій.

Всесвітню організацію з туризму зі штаб-квартирою в Мадриді було засновано у 1975 р. Рішенням Генеральної асамблеї ООН їй було надано статус міжурядової організації, яка регулює питання відносин держав з приводу туризму та його розвитку. Нині у ній представлені туристичні організації понад 120 країн світу.

Експертами даної організації було запропоновано методологію поділу країн на такі, які є переважно джерелом походження туристичного попиту (країни-постачальники туристів), та такі, що більшою мірою є об’єктами туристичного інтересу (приймаючими країнами). Перші – це, звичайно, країни з високим рівнем життя та прибутками (США, Німеччина, Великобританія, Швеція, Норвегія), а другі – країни, чия туристична привабливість перевищує статок населення (Італія, Франція, Швейцарія, Греція, Кіпр, Туреччина, Єгипет, Таїланд, Туніс).

Основними чинниками, що впливають на розвиток туризму у високо розвинених країнах, є економічні і соціальні, насамперед зростання особистих прибутків громадян (потенційних туристів) вище меж, достатніх для задоволення необхідних потреб. До суб’єктивних причин належать діяльність державних органів, що регулюють порядок в’їзду – виїзду з країни і перебування на її території іноземних громадян та інше.

Розвиток міжнародного туризму в країнах, що переважно приймають туристів, обумовлений прагненням збільшити прибуток іноземної валюти і створити нові робочі місця. Багато країн за допомогою міжнародного туризму намагаються вирішити проблеми платіжного балансу.

Частка доходів від туризму у валовому національному продукті у середині 90-х років ХХ ст. становила (у відсотках): Багамські острови – 42,6; Барбадос – 31; Ямайка – 25; Домініканська республіка – 15; Пуерто-Ріко – 6,4.

Туристи з Європи у Мексиці в середині 90-х років становили лише 3% від загальної кількості туристів, а з США – 92%. Розподіл туристів, які прибули до Єгипту в середині 90-х років, за регіонами проживання був таким: Європа – 48%, Близький Схід – 31%, Америка – 7%, Африка – 7%, Східна Азія – 5%, інші регіони – 2%.

У середині 90-х років до Таїланду подорожували туристи з таких регіонів світу: Східна Азія – 61%, Європа – 25%, Америка – 6%, Південна Азія – 5%, інші регіони – 3% [10, с. 30].

Туризм розвивається у багатьох країнах світу. Основним регіоном міжнародного туризму була і залишається Європа. Європейці не лише приймають численних гостей з усього світу, а й самі активно подорожують. Це один з доказів високого рівня життя у Європі.

На другому місці за обсягом туризму – Американський континент, на третьому – Східна Азія.

Міжнародний туризм є важливим джерелом інформації про країну перебування, він – засіб пом’якшення напруженості в міжнародних відносинах та спілкування між народами.

Він дає змогу відносно швидко акумулювати інвестиційні кошти, розв’язувати проблеми зайнятості, розвивати малий бізнес та кустарне виробництво.