
- •1. Будова нуклеїнових кислот. Пуринові і пиримідинові азотисті основи, нуклеотиди, мононуклеотиди.
- •2. Окислювальне перетворення глюкозо-6-фосфата (пентозофосфатний шунт), його значення.
- •3. Основні шляхи перетворення амінокислот в організмі: трансамінування, дезамінування, декарбоксилювання.
- •4. Метаболізм нейтральних ліпідів. Біосинтез триацилгліцеролів в печінці та кишечнику.
- •5. Заг. Уява про процес аеробного окислення – дихання. Етл мітохондрій тварин, його зв’язок з процесами субстратного ф-ня.
- •6. Рівняння Міхаеліса-Ментен. Константа Міхаеліса та макс. Швидкість ферм. Реакції. Конкурентне та неконкурентне інгібування.
- •7. Структура та властивості ферментів. Ізоферменти. Механізм дії ферментів.
- •8. Дихальний шлях. Енергетика переносу електронів. Спряженість окисного фосфорилювання з процесом перенесення електронів.
- •9. Мембранозв'язані етл. С-ми синтезу стероїдів в мх. Мікросомальні етл. Дихальна с-ма мітохондрій.
- •10. Простагландини, тромбоксани і лейкотрієни. Характеристика. Біологічна роль. Молек. Механізм дії.
- •11. Характеристика гістонових та негістонових білків. Ковалентні модифікації. Біохімічні механізми конденсації та деконденсації хроматину.
- •12. Ліпіди. Властивості, розповсюдження, класифікація, значення.
- •13. Коферменти, класифікація і роль, зв'язок з вітамінами.
- •14. Перетворення білків у кишково-шлунковому тракті. Протеолітичні ферменти та їх специфічність.
- •15. Процесінг первинних транскриптів. Механізми сплайсингу рнк. Особливості процесінгу тРнк, мРнк, рРнк у про- та еукаріотів. Регуляція експресії генів шляхом альтернативного сплайсингу.
- •16. Енергетика ферментативних процесів. Енергія активації. Рівняння Арреніуса та Вант-Гоффа; Лейдлера-Скетчарда та Бренстеда-б'єрума.
- •17. Біохімічні основи регуляції клітинного циклу. Роль білка mpf, білків сімейства циклінів, ростових факторів та циклін-залежних кіназ.
- •18. Регуляція метаболізму ліпідів, жирова тканина і печінка в регуляції метаболізму ліпідів, регуляція обміну холестеролу.
- •19. Катаболізм вуглеводів, шляхи розпаду вуглеводів у тканинах, анаеробне перетворення вуглеводів.
- •20. Шляхи регуляції вуглеводного обміну, роль адреналіну та інсуліну.
- •21. Характеристика складних ліпідів, фізіологічне значення.
- •23. Молекулярні механізми проведення регуляторних сигналів. Система вторинних посередників.
- •24. Регуляція вуглеводного обміну. Роль гормонів у вуглеводному обміні. Порушення. Цукровий діабет.
- •25. Перекисне окиснення ліпідів. Регуляція пол. Біологічна активність продуктів пол
- •26. Роль білків в процесі реплікації. Поcтреплікативні модифікації днк. Роль рестриктаз у збереженні „чистоти” ген. Інформації.
- •27. Вітамін в12 – кобаломін. Будова вітаміну. Особливості всмоктування вітаміну в тонкому кишечнику. Транскобаломіни. Біологічна роль, будова в12-коферментів.
- •28. Рівні структурної організації хроматину. Хромосома, теломера та теломеразна активність.
- •29. Загальні шляхи обміну амінокислот: трансамінування, процеси дезамінування та декарбоксилювання.
- •30. Молек механізми проведення і підсилення рецепторного сигналу. Основні теорії рецепції. Вторинні месенджери. Механізми проведення та підсилення рецепторного сигналу.
- •31. Кальмодулін – регуляторний тригерний білок, його участь у роботі месенджерних каскадів.
- •32. Катаболізм триацилгліцеролів та фосфоліпідів
- •33. Класифікація кофакторів та їх характеристика.
- •34. Шляхи катаболізму пуринових та піримідинових основ, кінцеві продукти.
- •35. Кінетика та енергетика мембранного транспорту
- •36. Структура та властивості рнк-полімерази.
- •37. Пасивний та активний транспорт через мембрану.
- •38. Кінетика ферментативного каталізу. Швидкість ферментативних реакцій. Енергія активації.
- •39. Система циклічних нуклеотидів:структура, утворення, роль.
- •40. Гормони підшлункової залози, структура, механізм дії.
- •41. Біологічні мембрани та їх функції. Сучасне уявлення про структуру та функції мітохондрій.
- •42. Утворення моносахаридів. Біосинтез оліго- та полісахаридів.
- •43. Гормони щитовидної залози: структура, біологічна роль.
- •44. Характеристика вітамінів а, е, к. Структура, біологічна роль.
- •45. Транспортна рнк, особливості будови, роль в біосинтезі білка.
- •46. Трансамінування амінокислот, його механізм.
- •47. Транскрипція, ферменти транскрипції і її регуляція. Реорганізація хроматину при транскрипції.
- •48. Рівні організації днк, реплікація днк.
- •50. Роль металів у каталітичній активності ферментів.
- •51. Перетворення енергії в живих системах. Шляхи синтезу атф у клітині.
- •52. Молекулярні механізми проведення регуляторних сигналів
- •53. Гормони. Хімічна будова, фізіологічна роль найважливіших гормонів.Молекулярний механізм дії.
- •54. Цикл ди та трикарбонових кислот (цикл Кребса)
- •55. (№7) Ферменти. Структура ферментів, ізоферменти, механізми дії ферментів.
- •56. Структура та роль нуклеотидтрифосфатів.
- •57. Структура і біологічна роль днк.
- •58. Принцип класифікації і номенклатура ферментів.
- •59. Глюконеогенез - синтез глюкози
- •60. Структура, властивості та класифікації амінокислот.
- •61. Мембрани й міжклітинні взаємодії
- •62. Гідроліз білків в шкт. Внутрішньоклітинне перетворення білків.
- •63. Кінетика гальмування (інгібування) ферментативних реакцій
- •64. Шляхи перетворення ліпідів у клітині
- •65. Вуглеводи, будова, властивості, класифікація і роль у живій природі.
- •66. Основні етапи біосинтезу білка на рибосомах
- •67. Анаеробне перетворення вуглеводів. Спиртове бродіння.
- •68. Характеристика хромопротеїдів. Представники. Гемоглобін і транспорт кисню.
- •69. Білки, структура і біологічна функція. Рівні організації білкових структур.
- •70. Шляхи біосинтезу пуринових та піримідинових основ.
- •71. Характеристика активних центрів ферментів.
- •72. Чоловічі статеві гормони.
- •73. Поняття про кінетику ферментативного каталізу.
- •74. Регуляція біосинтезу білка в клітинах.
- •75. Метаболічний розпад пуринів та піримідинів.
- •76. Метаболізм простагландинів.
- •77. Вітаміни а та d: структуру, значення.
- •78. Структура і біологічна роль рнк. Види рнк.
- •79. Порушення обміну вуглеводів. Цукровий діабет.
- •80. Біосинтез сечовини.
- •81. Регуляція метаболізму ліпідів
- •82. Біосинтез фосфоліпідів.
- •83. Регуляція ферментного апарату клітин.
- •84. Розпад та біосинтез полісахаридів.
- •85. Біосинтез жирних кислот (жк)
- •86. Декарбоксилювання амінокислот, роль амінів
- •87. Біогенні аміни та їх значення.
- •88. Дихальний ланцюг (ланцюг переносу електронів).
- •89. Анаеробне перетворення вуглеводів, глікогеноліз.
- •90. Ейкозаноїди - похідні арахідонової кислоти, класифікація, значення.
74. Регуляція біосинтезу білка в клітинах.
Регуляція на транскрипційному ріві. Регуляції піддається перехід гетерохроматину в еухроматин. Нуклеосомний рівень організації є і в гетеро-, і в еухроматині, але в тих локусах, де в даний момент функціонують ферментні комплекси, ДНК тимчасово звільняється від гістонів. Процес регулюється за рахунок ацетилування/деацетилування гістонів.
Етап транскрипції. Експресія генів звичайно регулюється на рівні РНК. Як правило, ініціація транскрипції регулюється або репресорними білками, що блокують транскрипцію, або активаторними, що необхідні для її запуску. В першому випадку експресія починається лише після зняття репресії в результаті модифікації білка-репресора. У другому випадку ген транскрибується лише тоді, коли активаторний білок знаходиться у відповідному функціональному стані.
Енхансери - регуляторні послідовності, які зв'язують відповідні білки, що багаторазово підвищує швидкість транскрипції структурних генів, і сайленсери, які, навпаки, знижують інтенсивність транскрипції. Репресорні і активаторні білки – це не єдині засоби регуляції транскрипції. В деяких випадках білки-продукти самі є регуляторами транскрипції власних генів.
На ефективність транскрипції також впливають структурні зміни в ДНК, і важливу роль в цьому відіграє процес метилювання ДНК. Метилюванню піддається послідовність 5’-CpG-3’. ДНК більшості низших еукаріотів і безхребетних містять мало 5-метилцитозину іN6-метиладеніну. Однак у хребетних метилювання основ – поширене явище, причому найбільш поширений 5-метилцитозин. Більше 95% метильных груп в ДНК хребетних містяться в залишках цитозину у малопоширених CG-нуклеотидів і більше 50% таких динуклеотидів метильовано.
Утворення РНК може регулюватися шляхом контролю швидкості елонгації або місця її завершення, тобто транскрибуватися може весь ген або якась його частина при наявності специфічного стоп-сигналу. Використання альтернативних сайтів ініціації та термінації транскрипції також може призводити до появи структурно відмінних ізоформ одного й того самого білка за рахунок зміни його 5’ та 3’ кінців, відповідно. Альтернативна ініціація – при наявності численних сайтів ініціації, альтернативна термінація - множинні сайти поліаденілування. Для багатьох пре-РНК відомі альтернативні шляхи сплайсингу, що дають численні форми зрілої РНК з транскриптів одного гена. Це може мати значення як один з механізмів регуляції експресії генів, а також як засіб збільшення кодуючої ємності генома (експресія одного гена може выражатися в синтезі різних мРНК). Відомий також транс-сплайсинг (міжмолекулярний сплайсинг), при якому відбувається поєднання двох екзонів з різних РНК.
Експресія генів також регулюється в цитоплазмі на рівні трансляції мРНК в білки.
Специфічна регуляція трансляції також звичайно здійснюється на початкових етапах процесу (фосфорилювання/дефосфорилювання фактора ініціації трансляції eIF-2). Регулюється елонгація та термінація трансляції (за рахунок наявності стоп-кодонів). Існує можливість «проскакування» рибосоми через деякі «слабкі» термінуючі кодони, що, з одного боку, дозволяє рибосомі транслювати поліцистронні матриці без дисоціації від мРНК, а з іншого боку – забезпечує утворення невеликої кількості більш довгих поліпептидів, які можуть виконувати важливу функціональну роль.
Ефективність трансляції залежить від стабільності мРНК, яка в свою чергу визначається довжиною полі(А)-хвоста. Для здійснення трансляції відбувається циклізація молекули мРНК, і з кожним циклом трансляції довжина полі(А)-хвоста скорочується, підлягаючи деградації. Клітини про- та еукаріотів мають здатність до диференційної регуляції ексерсії генів. При певних умовах багато генів взагалі не експресується, а ступінь експресії інших генів відрізняється на кілька порядків. Зміна умов може призвести до активації «генів, що мовчали раніше» та репресії активно працюючих генів. Подібна здатність дозволяє клітинам пристосувати свої фенотипи до найрізноманітніших умов оточуючого середовища та фізіологічних можливостей. Диференційна експресія одного генома у багатоклітинних організмів обумовлює розвиток величезної кількості типів клітин з різними специфічними функціями, з однієї чи декількох зародкових клітин.