- •1. Будова нуклеїнових кислот. Пуринові і пиримідинові азотисті основи, нуклеотиди, мононуклеотиди.
- •2. Окислювальне перетворення глюкозо-6-фосфата (пентозофосфатний шунт), його значення.
- •3. Основні шляхи перетворення амінокислот в організмі: трансамінування, дезамінування, декарбоксилювання.
- •4. Метаболізм нейтральних ліпідів. Біосинтез триацилгліцеролів в печінці та кишечнику.
- •5. Заг. Уява про процес аеробного окислення – дихання. Етл мітохондрій тварин, його зв’язок з процесами субстратного ф-ня.
- •6. Рівняння Міхаеліса-Ментен. Константа Міхаеліса та макс. Швидкість ферм. Реакції. Конкурентне та неконкурентне інгібування.
- •7. Структура та властивості ферментів. Ізоферменти. Механізм дії ферментів.
- •8. Дихальний шлях. Енергетика переносу електронів. Спряженість окисного фосфорилювання з процесом перенесення електронів.
- •9. Мембранозв'язані етл. С-ми синтезу стероїдів в мх. Мікросомальні етл. Дихальна с-ма мітохондрій.
- •10. Простагландини, тромбоксани і лейкотрієни. Характеристика. Біологічна роль. Молек. Механізм дії.
- •11. Характеристика гістонових та негістонових білків. Ковалентні модифікації. Біохімічні механізми конденсації та деконденсації хроматину.
- •12. Ліпіди. Властивості, розповсюдження, класифікація, значення.
- •13. Коферменти, класифікація і роль, зв'язок з вітамінами.
- •14. Перетворення білків у кишково-шлунковому тракті. Протеолітичні ферменти та їх специфічність.
- •15. Процесінг первинних транскриптів. Механізми сплайсингу рнк. Особливості процесінгу тРнк, мРнк, рРнк у про- та еукаріотів. Регуляція експресії генів шляхом альтернативного сплайсингу.
- •16. Енергетика ферментативних процесів. Енергія активації. Рівняння Арреніуса та Вант-Гоффа; Лейдлера-Скетчарда та Бренстеда-б'єрума.
- •17. Біохімічні основи регуляції клітинного циклу. Роль білка mpf, білків сімейства циклінів, ростових факторів та циклін-залежних кіназ.
- •18. Регуляція метаболізму ліпідів, жирова тканина і печінка в регуляції метаболізму ліпідів, регуляція обміну холестеролу.
- •19. Катаболізм вуглеводів, шляхи розпаду вуглеводів у тканинах, анаеробне перетворення вуглеводів.
- •20. Шляхи регуляції вуглеводного обміну, роль адреналіну та інсуліну.
- •21. Характеристика складних ліпідів, фізіологічне значення.
- •23. Молекулярні механізми проведення регуляторних сигналів. Система вторинних посередників.
- •24. Регуляція вуглеводного обміну. Роль гормонів у вуглеводному обміні. Порушення. Цукровий діабет.
- •25. Перекисне окиснення ліпідів. Регуляція пол. Біологічна активність продуктів пол
- •26. Роль білків в процесі реплікації. Поcтреплікативні модифікації днк. Роль рестриктаз у збереженні „чистоти” ген. Інформації.
- •27. Вітамін в12 – кобаломін. Будова вітаміну. Особливості всмоктування вітаміну в тонкому кишечнику. Транскобаломіни. Біологічна роль, будова в12-коферментів.
- •28. Рівні структурної організації хроматину. Хромосома, теломера та теломеразна активність.
- •29. Загальні шляхи обміну амінокислот: трансамінування, процеси дезамінування та декарбоксилювання.
- •30. Молек механізми проведення і підсилення рецепторного сигналу. Основні теорії рецепції. Вторинні месенджери. Механізми проведення та підсилення рецепторного сигналу.
- •31. Кальмодулін – регуляторний тригерний білок, його участь у роботі месенджерних каскадів.
- •32. Катаболізм триацилгліцеролів та фосфоліпідів
- •33. Класифікація кофакторів та їх характеристика.
- •34. Шляхи катаболізму пуринових та піримідинових основ, кінцеві продукти.
- •35. Кінетика та енергетика мембранного транспорту
- •36. Структура та властивості рнк-полімерази.
- •37. Пасивний та активний транспорт через мембрану.
- •38. Кінетика ферментативного каталізу. Швидкість ферментативних реакцій. Енергія активації.
- •39. Система циклічних нуклеотидів:структура, утворення, роль.
- •40. Гормони підшлункової залози, структура, механізм дії.
- •41. Біологічні мембрани та їх функції. Сучасне уявлення про структуру та функції мітохондрій.
- •42. Утворення моносахаридів. Біосинтез оліго- та полісахаридів.
- •43. Гормони щитовидної залози: структура, біологічна роль.
- •44. Характеристика вітамінів а, е, к. Структура, біологічна роль.
- •45. Транспортна рнк, особливості будови, роль в біосинтезі білка.
- •46. Трансамінування амінокислот, його механізм.
- •47. Транскрипція, ферменти транскрипції і її регуляція. Реорганізація хроматину при транскрипції.
- •48. Рівні організації днк, реплікація днк.
- •50. Роль металів у каталітичній активності ферментів.
- •51. Перетворення енергії в живих системах. Шляхи синтезу атф у клітині.
- •52. Молекулярні механізми проведення регуляторних сигналів
- •53. Гормони. Хімічна будова, фізіологічна роль найважливіших гормонів.Молекулярний механізм дії.
- •54. Цикл ди та трикарбонових кислот (цикл Кребса)
- •55. (№7) Ферменти. Структура ферментів, ізоферменти, механізми дії ферментів.
- •56. Структура та роль нуклеотидтрифосфатів.
- •57. Структура і біологічна роль днк.
- •58. Принцип класифікації і номенклатура ферментів.
- •59. Глюконеогенез - синтез глюкози
- •60. Структура, властивості та класифікації амінокислот.
- •61. Мембрани й міжклітинні взаємодії
- •62. Гідроліз білків в шкт. Внутрішньоклітинне перетворення білків.
- •63. Кінетика гальмування (інгібування) ферментативних реакцій
- •64. Шляхи перетворення ліпідів у клітині
- •65. Вуглеводи, будова, властивості, класифікація і роль у живій природі.
- •66. Основні етапи біосинтезу білка на рибосомах
- •67. Анаеробне перетворення вуглеводів. Спиртове бродіння.
- •68. Характеристика хромопротеїдів. Представники. Гемоглобін і транспорт кисню.
- •69. Білки, структура і біологічна функція. Рівні організації білкових структур.
- •70. Шляхи біосинтезу пуринових та піримідинових основ.
- •71. Характеристика активних центрів ферментів.
- •72. Чоловічі статеві гормони.
- •73. Поняття про кінетику ферментативного каталізу.
- •74. Регуляція біосинтезу білка в клітинах.
- •75. Метаболічний розпад пуринів та піримідинів.
- •76. Метаболізм простагландинів.
- •77. Вітаміни а та d: структуру, значення.
- •78. Структура і біологічна роль рнк. Види рнк.
- •79. Порушення обміну вуглеводів. Цукровий діабет.
- •80. Біосинтез сечовини.
- •81. Регуляція метаболізму ліпідів
- •82. Біосинтез фосфоліпідів.
- •83. Регуляція ферментного апарату клітин.
- •84. Розпад та біосинтез полісахаридів.
- •85. Біосинтез жирних кислот (жк)
- •86. Декарбоксилювання амінокислот, роль амінів
- •87. Біогенні аміни та їх значення.
- •88. Дихальний ланцюг (ланцюг переносу електронів).
- •89. Анаеробне перетворення вуглеводів, глікогеноліз.
- •90. Ейкозаноїди - похідні арахідонової кислоти, класифікація, значення.
47. Транскрипція, ферменти транскрипції і її регуляція. Реорганізація хроматину при транскрипції.
Транскрипція – перша стадія реалізації генетичної інформації в клітини. В ході процесу утворюються молекули мРНК, які слугують матрицею для синтезу білків, тРНК, рРНК.
Транскрипція у еукаріот відбувається в ядрі. В основі механізму транскрипції лежить принцип комплементарного спарювання основ у молекулі РНК (G = С, А = U і Т = А). ДНК слугує тільки матрицею і в ході процесу транскрипції не змінюється. Рибонуклеозидтрифосфати (ЦТФ, ГТФ, АТФ, УТФ) - субстрати та джерела енергії, необхідні для протікання полімеразної реакції та утворення 3',5'-фосфодиефірного зв'язку між рибонуклеозидмонофосфатами.
Синтез молекул РНК починається в певних послідовностях (сайтах) ДНК, які називають промотори, і завершується в сайтах термінації. Ділянка ДНК, обмежена промотором і сайтом термінації, являє собою одиницю транскрипції - транскриптон. У еукаріот до складу транскриптону, як правило, входить один ген, у прокаріот декілька. У кожному транскриптоні є неінформативна зона; вона містить специфічні послідовності нуклеотидів, з якими взаємодіють регуляторні транскрипційні фактори.
Транскрипційні фактори - білки, що взаємодіють з певними регуляторними сайтами і прискорюють або сповільнюють процес транскрипції. Співвідношення інформативної та неінформативної частин у транскриптонах еукаріот становить у середньому 1:9 (у прокаріот 9:1).
Синтез ланцюга РНК йде від 5'- до З'-кінця. Транскрипція не пов'язана з фазами клітинного циклу; вона може прискорюватися і сповільнюватися в залежності від потреби клітини або організму в певному білку.
РНК-полімерази. Біосинтез РНК здійснюється ДНК-залежними РНК-полімеразамт. У ядрах еукаріот виявлено 3 спеціалізовані РНК-полімерази: РНК-полімераза I, синтезує пре-рРНК 18S, 28S, 5.8S; РНК-полімераза II, відповідальна за синтез пре-мРНК; РНК-полімераза III, синтезує пре-тРНК, рРНК 5S та кілька інших низькомолекулярних РНК. РНК-полімерази - олігомерні ферменти, що складаються з декількох субодиниць - 2α, β, β', σ. Субодиниця σ (сигма) виконує регуляторну функцію, це один з факторів ініціації транскрипції. РНК-полімерази I, II, III, які впізнають різні промотори, містять різні за будовою субодиниці σ.
Стадії транскрипці. У процесі транскрипції розрізняють 3 стадії: ініціацію, елонгація і термінацію.
Ініціація
-Зв'язування голофермента з промотором (еукаріоти - ТАТА-бокс). У результаті формується закритий комплекс, у складі якого ДНК зберігає форму подвійної спіралі.
-Локальне плавлення подвійної спіралі з утворенням відкритого комплексу – розходження ланцюгів ДНК, яке дозволяє використовувати один з них у якості матриці.
-Включення перших двох нуклеотидів до молекули РНК (синтез першого фосфодіефірного зв'язку в активному центрі полімерази) – найбільш повільна стадія процесу.
-Зростання первинного короткого транскрипту – приєднання 8-9 нуклеотидів. Після цього є можливою абортивна ініціація (визволення короткого транскрипту) – невдала спроба ініціації.
-У іншому випадку відбувається очищення промотора – дисоціація σ-фактора, яка є переходом до елонгації транскрипці.
Елонгація
Фактори елонгації підвищують активність РНК-полімерази і полегшують розходження ланцюгів ДНК. Синтез молекули РНК йде від 5'-до З'-кінця комплементарно матричному ланцюгу ДНК. На стадії елонгації, в області транскрипційної вилки, одночасно розділені приблизно 18 нуклеотидних пар ДНК. Зростаючий кінець ланцюга РНК утворює тимчасову гібридну спіраль, близько 12 пар нуклеотидних залишків, з матричним ланцюгом ДНК. У міру просування РНК-полімерази по матриці (транслокації) в напрямку від 3'- до 5'-кінця попереду неї відбувається розходження, а позаду - відновлення подвійної спіралі ДНК. Під час елонгації здійснюється також редагування помилок. Зокрема, джерелом (одним з основних) помилкового приєднання нуклеотидів під час транскрипції є таутомерія азотистих основ. Спонтанні перебудови електронних систем гетероциклів призводять до того, що кожна основа існує у вигляді двох таутомерних форм: аміно- чи іміно-форми для A, C; енольної чи кето-форми для G, U, T.
Термінація
Розкручування подвійної спіралі ДНК в області сайту термі нації (паліндромна послідовність, утв. шпильку) робить його доступним для фактора термінації. Завершується синтез РНК у певних ділянках матриці – термінаторах (сайти термінації). Фактор термінації полегшує відокремлення первинного транскрипту (пре-мРНК), комплементарного матриці, і РНК-полімерази від матриці. РНК полімераза може вступати в наступний цикл транскрипції після приєднання субодиниці σ.
Регуляція транскрипції. Кілька десятків тисяч еукаріотичних генів потребують диференційної активації / репресії в певні моменти залежно від типу клітин, стадії розвитку, зовнішніх умов тощо.
Транскрипційні фактори. Як і в прокаріотів, ключовими елементами системи регуляції транскрипції є регуляторні цис-елементи послідовності (проксимальні та дистальні елементи промоторів) і транс-регулятори білкові транскрипційні фактори (ТФ, під якими будемо розуміти специфічні, не базальні, фактори транскрипції). Цис-елементи – це регуляторні елементи послідовності ДНК, які фізично зв'язані з даним геном чи опероном; у прокаріотів часто називаються операторами і знаходяться у безпосередній близькості до промоторів. Транс-елементи – білкові фактори транскрипції, що вільно дифундують (транспортуються) у просторі клітини, шукаючи свій цис-елемент, до якого вони мають специфічну спорідненість. Якщо зв'язування транс-елемента з оператором призводить до активації транскрипції (часто за рахунок прямих білок-білкових взаємодій транскрипційного фактора з РНК-полімеразою, які підвищують її спорідненість до промотора), кажуть, що фактор є активатором і здійснює позитивну регуляцію. Якщо фактор блокує зв'язування РНК-полімерази (часто за рахунок зниження доступності промотора), його називають репресором (repressor) і кажуть про негативну регуляцію.
Регуляція транскрипції та структура хроматину. Суттєвою особливістю еукаріотів є та обставина, що ДНК клітинного ядра організована у складні хроматинові структури. Нуклеосоми та хроматинова фібрила в цілому виступають як загальний репресор генної активності. Тим самим вони допомагають забезпечити загальну інактивацію більшості генів в еукаріотичній клітині, за винятком тих, чия активація здійснюється за участю ТФ. Активація транскрипції потребує перебудов структури хроматину в напрямку деконденсації хроматинової фібрили та визволення цис-елементів від нуклеосом. Для реалізації таких перебудов є два основні інструменти, які діють у тісній координації один з одним: система посттрансляційних модифікацій гістонів і АТР-залежні комплекси ремоделювання хроматину, що проводять репозиціювання нуклеосом. Специфічна картина (патерн) гістонових модифікацій відіграє також і зворотну роль - у здійсненні гарантованої репресії певних ділянок хроматину.
Серед інших модифікацій, ацетилювання залишків Lys (у певних консервативних позиціях) майже завжди корелює з активацією транскрипції. НАТ входять до складу мультибілкових комплексів, які часто є компонентами енхансосом. Часто у складі НАТ присутні бромодомени - структурні модулі, що мають специфічну спорідненість до ацетильованих лізинів. Тобто НАТ упізнають Lys, уже ацетильовані іншими НАТ, і здійснюють ацетилювання сусідніх нуклеосом, підтримуючи таким чином ацетильований статус певної ділянки хроматину. Ацетилування гістонів сприяє деконденсації хроматинової фібрили за рахунок зниження позитивного заряду головних факторів конденсації, якими є гістонові хвости.
Підвищення доступності промоторів під час їхньої активації потребує також інших спеціальних механізмів. Справа в тому, що за фізіологічної іонної сили електростатичні взаємодії ДНК і гістонів дуже міцні й нуклеосома зберігає високу стабільність, яка практично виключає навіть переміщення нуклеосоми вздовж ДНК. Оскільки переміщення нуклеосом є необхідним для експонування регуляторних сайтів на ДНК до дії транскрипційних факторів, у клітині існує спеціальна система: комплекси ремоделювання хроматину (КР), які часто є компонентами енхансосом. КР є АТР-залежними мультибілковими молекулярними машинами, які забезпечують переміщення нуклеосом уздовж хроматинової фібрили (репозиціювання) і сприяють тимчасовому видаленню нуклеосом із активних промоторів на білки, що є проміжними переносниками гістонів.
