
- •1. Будова нуклеїнових кислот. Пуринові і пиримідинові азотисті основи, нуклеотиди, мононуклеотиди.
- •2. Окислювальне перетворення глюкозо-6-фосфата (пентозофосфатний шунт), його значення.
- •3. Основні шляхи перетворення амінокислот в організмі: трансамінування, дезамінування, декарбоксилювання.
- •4. Метаболізм нейтральних ліпідів. Біосинтез триацилгліцеролів в печінці та кишечнику.
- •5. Заг. Уява про процес аеробного окислення – дихання. Етл мітохондрій тварин, його зв’язок з процесами субстратного ф-ня.
- •6. Рівняння Міхаеліса-Ментен. Константа Міхаеліса та макс. Швидкість ферм. Реакції. Конкурентне та неконкурентне інгібування.
- •7. Структура та властивості ферментів. Ізоферменти. Механізм дії ферментів.
- •8. Дихальний шлях. Енергетика переносу електронів. Спряженість окисного фосфорилювання з процесом перенесення електронів.
- •9. Мембранозв'язані етл. С-ми синтезу стероїдів в мх. Мікросомальні етл. Дихальна с-ма мітохондрій.
- •10. Простагландини, тромбоксани і лейкотрієни. Характеристика. Біологічна роль. Молек. Механізм дії.
- •11. Характеристика гістонових та негістонових білків. Ковалентні модифікації. Біохімічні механізми конденсації та деконденсації хроматину.
- •12. Ліпіди. Властивості, розповсюдження, класифікація, значення.
- •13. Коферменти, класифікація і роль, зв'язок з вітамінами.
- •14. Перетворення білків у кишково-шлунковому тракті. Протеолітичні ферменти та їх специфічність.
- •15. Процесінг первинних транскриптів. Механізми сплайсингу рнк. Особливості процесінгу тРнк, мРнк, рРнк у про- та еукаріотів. Регуляція експресії генів шляхом альтернативного сплайсингу.
- •16. Енергетика ферментативних процесів. Енергія активації. Рівняння Арреніуса та Вант-Гоффа; Лейдлера-Скетчарда та Бренстеда-б'єрума.
- •17. Біохімічні основи регуляції клітинного циклу. Роль білка mpf, білків сімейства циклінів, ростових факторів та циклін-залежних кіназ.
- •18. Регуляція метаболізму ліпідів, жирова тканина і печінка в регуляції метаболізму ліпідів, регуляція обміну холестеролу.
- •19. Катаболізм вуглеводів, шляхи розпаду вуглеводів у тканинах, анаеробне перетворення вуглеводів.
- •20. Шляхи регуляції вуглеводного обміну, роль адреналіну та інсуліну.
- •21. Характеристика складних ліпідів, фізіологічне значення.
- •23. Молекулярні механізми проведення регуляторних сигналів. Система вторинних посередників.
- •24. Регуляція вуглеводного обміну. Роль гормонів у вуглеводному обміні. Порушення. Цукровий діабет.
- •25. Перекисне окиснення ліпідів. Регуляція пол. Біологічна активність продуктів пол
- •26. Роль білків в процесі реплікації. Поcтреплікативні модифікації днк. Роль рестриктаз у збереженні „чистоти” ген. Інформації.
- •27. Вітамін в12 – кобаломін. Будова вітаміну. Особливості всмоктування вітаміну в тонкому кишечнику. Транскобаломіни. Біологічна роль, будова в12-коферментів.
- •28. Рівні структурної організації хроматину. Хромосома, теломера та теломеразна активність.
- •29. Загальні шляхи обміну амінокислот: трансамінування, процеси дезамінування та декарбоксилювання.
- •30. Молек механізми проведення і підсилення рецепторного сигналу. Основні теорії рецепції. Вторинні месенджери. Механізми проведення та підсилення рецепторного сигналу.
- •31. Кальмодулін – регуляторний тригерний білок, його участь у роботі месенджерних каскадів.
- •32. Катаболізм триацилгліцеролів та фосфоліпідів
- •33. Класифікація кофакторів та їх характеристика.
- •34. Шляхи катаболізму пуринових та піримідинових основ, кінцеві продукти.
- •35. Кінетика та енергетика мембранного транспорту
- •36. Структура та властивості рнк-полімерази.
- •37. Пасивний та активний транспорт через мембрану.
- •38. Кінетика ферментативного каталізу. Швидкість ферментативних реакцій. Енергія активації.
- •39. Система циклічних нуклеотидів:структура, утворення, роль.
- •40. Гормони підшлункової залози, структура, механізм дії.
- •41. Біологічні мембрани та їх функції. Сучасне уявлення про структуру та функції мітохондрій.
- •42. Утворення моносахаридів. Біосинтез оліго- та полісахаридів.
- •43. Гормони щитовидної залози: структура, біологічна роль.
- •44. Характеристика вітамінів а, е, к. Структура, біологічна роль.
- •45. Транспортна рнк, особливості будови, роль в біосинтезі білка.
- •46. Трансамінування амінокислот, його механізм.
- •47. Транскрипція, ферменти транскрипції і її регуляція. Реорганізація хроматину при транскрипції.
- •48. Рівні організації днк, реплікація днк.
- •50. Роль металів у каталітичній активності ферментів.
- •51. Перетворення енергії в живих системах. Шляхи синтезу атф у клітині.
- •52. Молекулярні механізми проведення регуляторних сигналів
- •53. Гормони. Хімічна будова, фізіологічна роль найважливіших гормонів.Молекулярний механізм дії.
- •54. Цикл ди та трикарбонових кислот (цикл Кребса)
- •55. (№7) Ферменти. Структура ферментів, ізоферменти, механізми дії ферментів.
- •56. Структура та роль нуклеотидтрифосфатів.
- •57. Структура і біологічна роль днк.
- •58. Принцип класифікації і номенклатура ферментів.
- •59. Глюконеогенез - синтез глюкози
- •60. Структура, властивості та класифікації амінокислот.
- •61. Мембрани й міжклітинні взаємодії
- •62. Гідроліз білків в шкт. Внутрішньоклітинне перетворення білків.
- •63. Кінетика гальмування (інгібування) ферментативних реакцій
- •64. Шляхи перетворення ліпідів у клітині
- •65. Вуглеводи, будова, властивості, класифікація і роль у живій природі.
- •66. Основні етапи біосинтезу білка на рибосомах
- •67. Анаеробне перетворення вуглеводів. Спиртове бродіння.
- •68. Характеристика хромопротеїдів. Представники. Гемоглобін і транспорт кисню.
- •69. Білки, структура і біологічна функція. Рівні організації білкових структур.
- •70. Шляхи біосинтезу пуринових та піримідинових основ.
- •71. Характеристика активних центрів ферментів.
- •72. Чоловічі статеві гормони.
- •73. Поняття про кінетику ферментативного каталізу.
- •74. Регуляція біосинтезу білка в клітинах.
- •75. Метаболічний розпад пуринів та піримідинів.
- •76. Метаболізм простагландинів.
- •77. Вітаміни а та d: структуру, значення.
- •78. Структура і біологічна роль рнк. Види рнк.
- •79. Порушення обміну вуглеводів. Цукровий діабет.
- •80. Біосинтез сечовини.
- •81. Регуляція метаболізму ліпідів
- •82. Біосинтез фосфоліпідів.
- •83. Регуляція ферментного апарату клітин.
- •84. Розпад та біосинтез полісахаридів.
- •85. Біосинтез жирних кислот (жк)
- •86. Декарбоксилювання амінокислот, роль амінів
- •87. Біогенні аміни та їх значення.
- •88. Дихальний ланцюг (ланцюг переносу електронів).
- •89. Анаеробне перетворення вуглеводів, глікогеноліз.
- •90. Ейкозаноїди - похідні арахідонової кислоти, класифікація, значення.
46. Трансамінування амінокислот, його механізм.
Під трансамінування розуміють реакції міжмолекулярного перенесення аміногрупи (NH2-) від амінокислоти на α-кетокислоту без проміжного утворення аміаку. Вперше реакції трансамінування (колишня назва «переамінування») були відкриті в 1937 р. радянськими вченими А.Є. Браунштейном і М.Г. Кріцман при вивченні дезамінування глутамінової кислоти у м'язовій тканині.
Реакції трансамінування є оборотними і, як з'ясувалося пізніше, універсальними для всіх живих організмів. Ці реакції протікають за участю специфічних ферментів, названих А.Є. Браунштейном аміноферазами (за сучасною класифікацією, амінотрансферази, або трансамінази). Теоретично реакції трансамінування можливі між будь-якими аміно- і кетокислотами, однак найбільш інтенсивно вони протікають в тому випадку, коли один з партнерів представлений дикарбоновою аміно- або кетокислотою. У тканинах тварин і у мікроорганізмів доведено існування реакцій трансамінування між монокарбоновими аміно-і кетокислотами. Донорами NН2-груп можуть також служити не тільки α-, але й β-, γ-і ω-аміногрупи ряду амінокислот
У перенесенні аміногрупи активну участь бере кофермент трансаміназ пірідоксальфосфат (похідне вітаміну В6), який у процесі реакції оборотно перетворюється на пірідоксамінфосфат.
Амінотрансферази виявлені як в цитоплазмі, так і в мітохондріях клітин еукаріот. Мітохондріальні і цитоплазматичні форми фермента відрізняються за фізико-хімічними властивостями. В клітинах людини знайдено більше 10 амінотрансфераз, які відрізняються субстратною специфічністю. Брати участь в реакції трансамінування можуть майже всі амінокислоти, крім лізину, треоніну, проліну.
Найчастіше в цих реакціях беруть участь глутамат, аланін, аспартат і відповідні кетокислоти – 2-оксоглутарат, піруват і оксалоацетат. Основним
донором аміногрупи слугує глутамат. Акцепторм аміногрупи будь-якої амінокислоти слугує 2-оксоглутарат. Який здатний передавати цю групу будь-якій альфа-кетокислоті.
Прикл.: аланінамінотрансфераза (АЛТ), глутамат-піруватамінотрансфераза (ГПТ), аспартатамінотрансфераза (АСТ).
Механізм реакції трансамінування. Амінотрансферази – класичний приклад ферментів, які каналізують реакції, що відбуваються за механізмом „пінг-понг”. В таких реакціях перший продукт повинен вийти з активного центру до того, як інший субстрат зможе до нього приєднатись.
Активна форма амінотрансфераз утворюється в результаті приєднання пірідоксальфосфату до аміногрупи лізину. Лізин в положенні 258 входить до складу активного центру фермента. Також між ферментом і пірідоксальфосфатом утворюються іонні зв’язки за участі заряджених атомів фосфатного залишку і азоту в піридиновому кільці коферменту.
Піридоксальфосфат слугує переносником аміногрупи. При цьому важливою є його альдегідна група, яка може зворотно приєднувати різні аміни з утворенням шифових основ. Реакції транс амінування проходять в дві стадії, під час яких піридоксальфосфат зазнає зворотніх перетворень між вільною альдегідною формою (ПФ) і аміноаваною формою (піридоксамінфосфат). Послідовність реакцій:
1) До піридоксальфосфату в активному центрі ферменту приєднується аміногрупа першого субстрату – амінокислоти. Утворюються комплекс фермент-піридоксамінфосфат і перший продукт реакції – кетокислота.
2) Комплекс фермент-піридоксамінфосфат сполучається з кетокислотою и знову через проміжне утворення 2 шифових основ передає аміногрупу на кетокислоту. В результаті фермент повертається в свою нативну форму і утворюється нова амінокислота – другий продукт реакції. Якщо альдегідна група піридоксальфосфату не зайнята аміногрупою субстрату, то вона утворює шифову основу (альдимін) з епсілон-аміногрупою радикалу лізину в активному центрі фермента.
Біолог. роль. Ці реакції важливі в обміні амінокислот. Оскільки цей процес зворотній, амінотрансферази функціонують як в процесах катаболізму, так і біосинтезу амінокислот. Трансамінування – це кінцевий етап синтезу замінних амінокислот з відповідних альфа-кетокислот, якщо вони в даний момент необхідні клітинам. У результаті відбувається перерозподіл амінного азоту в тканинах організму. Трансамінування - перша стадія дезамінування більшості амінокислот, тобто початковий етап їх катаболізму. При цьому утворюються кетокислоти, які окислюються в ЦТК або використовуються для синтезу глюкози і кетонових тіл. При трансамінування загальна кількість амінокислот в клітині не змінюється.