32. Катаболізм триацилгліцеролів та фосфоліпідів

1) Жири (триацилгліцероли ) – найбільш важливий резерв енергії в організмі. Вони зберігаються головним чином в клітинах жирової тканини, адипоцитах. Кінцевими продуктами повного ферментативного гідролізу є гліцерол та вільні жирні кислоти. Під дією ліпаз, спочатку швидко утворюються диацилгліцероли (ДАГ), з яких вже повільніше моноацилгліцероли. В адипоцитах деградація жирів (ліполіз ) каталізується гормонзалежною ліпазою (гормони - адреналін, норадреналін, глюкагон ) Рівень вільних жирних кислот, що надходять із жирової тканини, залежить від активності цієї ліпази – фермент регулює таким чином рівень жирних кислот у плазмі. З плазми вони потрапляють у тканини, де з них синтезуються жири чи за рахунок окиснення утворюється енергія.

2) Катаболізм фосфогліцеринів відбувається під контролем фосфоліпаз. В залежності від положення зв’язку, що гідролізуєтьсяу фосфоліпіді, розрізняють 4 основні класи фосфоліпази: A, B, C и D. Фосфоліпізи А1, А2 ферменти з чіткою позиційною специфічністю. Вони гідролізують складноефірні зв’язки у молекулах гліцерофосфоліпідів біля атомів С -1 і С-2 гліцеролу, відповідно. Кожна з фосфоліпаз С і D гідролізує один з фосфодіефірних зв’язків у складі голови молекули. Фосфоліпаза C - гідролізує етерний зв’язок між гліцериновим залишком й полярною групою, при цьому утворюються диацилгліцерин і фосфатовмісна полярна група. Фосфоліпаза D – гідролізує зв’язок між фосфатною групою та спиртовою, при цьому вивільняється фосфатидна кислота та спирт. Деякі фосфоліпази діють на гліцерофосфоліпіди тільки одного типу, наприклад, на фосфатидилінозитол-4,5-бісфосфат (зображено на рисунку) чи фосфатидилхолін; інші менш специфічні.

33. Класифікація кофакторів та їх характеристика.

Каталітична дія багатьох ферментів може виявлятися лише за присутності деяких специфічних речовин, які одержали назву кофакторів. Розрізняють три групи кофакторів: 1) специфічні коферменти, або коензими - органічні сполуки з низькою молекулярною масою, які є термостабільними і можуть зв'язуватися з ферментним білком (апоферментом) оборотно; 2) простетичні групи, міцно приєднані до апоферменту - коферменти; 3) активатори - неспецифічні речо­вини (різні метали, відновлювальні агенти тощо), які приводять фермент у каталі­тично активний стан. Цей поділ є умовним, тому що важко розділити окремі групи кофакторів. Деякі коферменти, мабуть, існують у вільному вигляді й приєднують­ся до білкової частини ферменту під час перебігу реакції (НАД+, АТФ тощо).

Багато коферментів і простетичних груп є похідними вітамінів.

Коферментами називають органічні сполуки небілкової природи, що бе­руть участь у перетвореннях, які каталізуються ферментами. Вони мають відносно невелику молекулярну масу, термостабільні, їх можна легко відо­кремити від апоферменту за допомогою різних засобів. Від субстратів фер­ментативним перетворень коферменти відрізняються тим, що здебільшого не змінюються в балансі повного каталітичного циклу.

Коферменти за їх функцією у процесі ферментативного каталізу можна роз­ділити на такі основні групи: 1) коферменти, які переносять атоми водню та еле­ктрони і зв'язані з ферментами класу оксидоредуктази: нікотинамідні та флавінові коферменти, ліпоєва кислота, глутатіон і аскорбінова кислота, убіхінони, вітаміни групи К; 2) коферменти, які переносять хімічні групи й зв'язані з ферме­нтами класу трансферази: нуклеозидфосфати, кофермент А, похідні фолієвої кислоти, фосфати вуглеводів, піридоксалеві коферменти; 3) коферменти, які каталізують процеси синтезу, ізомеризації та розщеплення вуглець-вуглецевих зв'язків; ця група зв'язана з ферментами, що належать до класу ліаз, ізомераз, лігаз: тіамінпірофосфат, біотин, кобамідні коферменти.

За хімічкою будовою коферменти поділяють на такі групи: сполуки аліфатичного ряду (глутатіон, ліпоєва кислота); ароматичного ряду (убіхі­нони - коензими Q, вітаміни групи К); гетероциклічні сполуки (похідні піридоксаля: піридоксальфосфат і піридоксамінфосфат, тіамінпірофосфат - похідне вітгаміну В1, біотин, похідні фолієвої кислоти); похідні нуклеозидів і нуклеотидів (АТФ та інші нуклеозидтрифосфати, КоА, нікотинамідні, флавінові, ксзбамідні, залізопорфіринові коферменти).

Роль кофакторів, крім бі органічних сполук можут відігравати й іони металів( Mg2+, Ca2+, Fe2+, Cu2+, Cu1+ тощо). Іони металів зв’язуються з апоферментом або входять до складу небілкової простетичної групи, наприклад, до складу порфіринового кільця гемвмісних ферментів (пероксидаза, каталаза).