- •1. Будова нуклеїнових кислот. Пуринові і пиримідинові азотисті основи, нуклеотиди, мононуклеотиди.
- •2. Окислювальне перетворення глюкозо-6-фосфата (пентозофосфатний шунт), його значення.
- •3. Основні шляхи перетворення амінокислот в організмі: трансамінування, дезамінування, декарбоксилювання.
- •4. Метаболізм нейтральних ліпідів. Біосинтез триацилгліцеролів в печінці та кишечнику.
- •5. Заг. Уява про процес аеробного окислення – дихання. Етл мітохондрій тварин, його зв’язок з процесами субстратного ф-ня.
- •6. Рівняння Міхаеліса-Ментен. Константа Міхаеліса та макс. Швидкість ферм. Реакції. Конкурентне та неконкурентне інгібування.
- •7. Структура та властивості ферментів. Ізоферменти. Механізм дії ферментів.
- •8. Дихальний шлях. Енергетика переносу електронів. Спряженість окисного фосфорилювання з процесом перенесення електронів.
- •9. Мембранозв'язані етл. С-ми синтезу стероїдів в мх. Мікросомальні етл. Дихальна с-ма мітохондрій.
- •10. Простагландини, тромбоксани і лейкотрієни. Характеристика. Біологічна роль. Молек. Механізм дії.
- •11. Характеристика гістонових та негістонових білків. Ковалентні модифікації. Біохімічні механізми конденсації та деконденсації хроматину.
- •12. Ліпіди. Властивості, розповсюдження, класифікація, значення.
- •13. Коферменти, класифікація і роль, зв'язок з вітамінами.
- •14. Перетворення білків у кишково-шлунковому тракті. Протеолітичні ферменти та їх специфічність.
- •15. Процесінг первинних транскриптів. Механізми сплайсингу рнк. Особливості процесінгу тРнк, мРнк, рРнк у про- та еукаріотів. Регуляція експресії генів шляхом альтернативного сплайсингу.
- •16. Енергетика ферментативних процесів. Енергія активації. Рівняння Арреніуса та Вант-Гоффа; Лейдлера-Скетчарда та Бренстеда-б'єрума.
- •17. Біохімічні основи регуляції клітинного циклу. Роль білка mpf, білків сімейства циклінів, ростових факторів та циклін-залежних кіназ.
- •18. Регуляція метаболізму ліпідів, жирова тканина і печінка в регуляції метаболізму ліпідів, регуляція обміну холестеролу.
- •19. Катаболізм вуглеводів, шляхи розпаду вуглеводів у тканинах, анаеробне перетворення вуглеводів.
- •20. Шляхи регуляції вуглеводного обміну, роль адреналіну та інсуліну.
- •21. Характеристика складних ліпідів, фізіологічне значення.
- •23. Молекулярні механізми проведення регуляторних сигналів. Система вторинних посередників.
- •24. Регуляція вуглеводного обміну. Роль гормонів у вуглеводному обміні. Порушення. Цукровий діабет.
- •25. Перекисне окиснення ліпідів. Регуляція пол. Біологічна активність продуктів пол
- •26. Роль білків в процесі реплікації. Поcтреплікативні модифікації днк. Роль рестриктаз у збереженні „чистоти” ген. Інформації.
- •27. Вітамін в12 – кобаломін. Будова вітаміну. Особливості всмоктування вітаміну в тонкому кишечнику. Транскобаломіни. Біологічна роль, будова в12-коферментів.
- •28. Рівні структурної організації хроматину. Хромосома, теломера та теломеразна активність.
- •29. Загальні шляхи обміну амінокислот: трансамінування, процеси дезамінування та декарбоксилювання.
- •30. Молек механізми проведення і підсилення рецепторного сигналу. Основні теорії рецепції. Вторинні месенджери. Механізми проведення та підсилення рецепторного сигналу.
- •31. Кальмодулін – регуляторний тригерний білок, його участь у роботі месенджерних каскадів.
- •32. Катаболізм триацилгліцеролів та фосфоліпідів
- •33. Класифікація кофакторів та їх характеристика.
- •34. Шляхи катаболізму пуринових та піримідинових основ, кінцеві продукти.
- •35. Кінетика та енергетика мембранного транспорту
- •36. Структура та властивості рнк-полімерази.
- •37. Пасивний та активний транспорт через мембрану.
- •38. Кінетика ферментативного каталізу. Швидкість ферментативних реакцій. Енергія активації.
- •39. Система циклічних нуклеотидів:структура, утворення, роль.
- •40. Гормони підшлункової залози, структура, механізм дії.
- •41. Біологічні мембрани та їх функції. Сучасне уявлення про структуру та функції мітохондрій.
- •42. Утворення моносахаридів. Біосинтез оліго- та полісахаридів.
- •43. Гормони щитовидної залози: структура, біологічна роль.
- •44. Характеристика вітамінів а, е, к. Структура, біологічна роль.
- •45. Транспортна рнк, особливості будови, роль в біосинтезі білка.
- •46. Трансамінування амінокислот, його механізм.
- •47. Транскрипція, ферменти транскрипції і її регуляція. Реорганізація хроматину при транскрипції.
- •48. Рівні організації днк, реплікація днк.
- •50. Роль металів у каталітичній активності ферментів.
- •51. Перетворення енергії в живих системах. Шляхи синтезу атф у клітині.
- •52. Молекулярні механізми проведення регуляторних сигналів
- •53. Гормони. Хімічна будова, фізіологічна роль найважливіших гормонів.Молекулярний механізм дії.
- •54. Цикл ди та трикарбонових кислот (цикл Кребса)
- •55. (№7) Ферменти. Структура ферментів, ізоферменти, механізми дії ферментів.
- •56. Структура та роль нуклеотидтрифосфатів.
- •57. Структура і біологічна роль днк.
- •58. Принцип класифікації і номенклатура ферментів.
- •59. Глюконеогенез - синтез глюкози
- •60. Структура, властивості та класифікації амінокислот.
- •61. Мембрани й міжклітинні взаємодії
- •62. Гідроліз білків в шкт. Внутрішньоклітинне перетворення білків.
- •63. Кінетика гальмування (інгібування) ферментативних реакцій
- •64. Шляхи перетворення ліпідів у клітині
- •65. Вуглеводи, будова, властивості, класифікація і роль у живій природі.
- •66. Основні етапи біосинтезу білка на рибосомах
- •67. Анаеробне перетворення вуглеводів. Спиртове бродіння.
- •68. Характеристика хромопротеїдів. Представники. Гемоглобін і транспорт кисню.
- •69. Білки, структура і біологічна функція. Рівні організації білкових структур.
- •70. Шляхи біосинтезу пуринових та піримідинових основ.
- •71. Характеристика активних центрів ферментів.
- •72. Чоловічі статеві гормони.
- •73. Поняття про кінетику ферментативного каталізу.
- •74. Регуляція біосинтезу білка в клітинах.
- •75. Метаболічний розпад пуринів та піримідинів.
- •76. Метаболізм простагландинів.
- •77. Вітаміни а та d: структуру, значення.
- •78. Структура і біологічна роль рнк. Види рнк.
- •79. Порушення обміну вуглеводів. Цукровий діабет.
- •80. Біосинтез сечовини.
- •81. Регуляція метаболізму ліпідів
- •82. Біосинтез фосфоліпідів.
- •83. Регуляція ферментного апарату клітин.
- •84. Розпад та біосинтез полісахаридів.
- •85. Біосинтез жирних кислот (жк)
- •86. Декарбоксилювання амінокислот, роль амінів
- •87. Біогенні аміни та їх значення.
- •88. Дихальний ланцюг (ланцюг переносу електронів).
- •89. Анаеробне перетворення вуглеводів, глікогеноліз.
- •90. Ейкозаноїди - похідні арахідонової кислоти, класифікація, значення.
30. Молек механізми проведення і підсилення рецепторного сигналу. Основні теорії рецепції. Вторинні месенджери. Механізми проведення та підсилення рецепторного сигналу.
Рецептори – це білкові молекули, у структурі яких є ділянки, що специфічно зв’язують молекули-регулятори. Рецептори локалізовані і на зовнішній поверхні мембрани клітини ( до катехоламінів, пептидних гормонів), і у внутрішньоклітинному середовищі ( стероїдні та тиреоїдині гормони). Реалізація сигналу через поверхневий клітинний рецептор здійснюється за допомогою кількох механізмів. До них належать зміна проникності мембрани до іонів, активація мультиензимного комплексу аденілатциклази, іонних каналів. У результаті проведення сигналу через клітинну мембрану клітини-мішені зростає концентрація другого посередника – фактора, що впливає на метаболізм у клітині ( Са, сАМР, сGMP, ДАГ, арахідонова кислота, фосфорильовані похідні інозитолу). Різноманітність регуляторних молекул свідчить про існування у клітині ряду молекулярних механізмів проведення сигналу після утворення комплексу на поверхні клітинної мембрани. До таких механізмів належать аденілатциклазний, гуанілатциклазний та кальцієвий, що працює з використанням хемочутливих Са-каналів. Внутрішньоклітинні рецептори забезпечують специфічність сигналу, відбирається конкретна молекула-регулятор. Утворення комплексу з рецептором необхідне для активації молекулярних утворень ( GTP-зв’язуючих білків, СаМ тощо), що забезпечує проведення сигналу. Один G-білок може про активувати 10-100 аденілатциклаз. Одна аденілатциклаза може каталізувати утворення до 1000 молекул сАМР. Т.ч. рецепторний сигнал може бути підсилений. В умовах максимальної стимуляції клітини-мішені внутрішньоклітинна концентрація вторинного месенджера зростає більш ніж у 100 разів. Але їх рівень визначається не лише активністю ферментів їх синтезу, а й катаболізму. сАМР та сGMP каталізуються під контролем фосфодіестерази циклічних нуклеотидів. Зниження концентрації вторинних месенджерів сприяє переведенню клітини у стан готовності для прийняття нового сигналу, тобто клітина знову набуває чутливості для мембранної відповіді на регуляторний сигнал. Підвищення концентрації циклічних нуклеотидів призводить до активації специфічних протеїназ, які можна розглядати як внутрішньоклітинні ефектори, що каналізують фосфорилювання рвзних білкових субстратів.
Циклічний АМФ (3' 5'-циклоаденозинмонофосфат, сАМР} синтезується мембранними аденілатциклазами - сімейством ферментів, що каталізують реакцію циклізації АТФ (АТР) з утворенням цАМФ і неорганічного пірофосфату. Активність аденілатциклази контролюється G-білками, які в свою чергу пов'язані з рецепторами, керованими зовнішніми сигналами. Більшість G-білків (Gs-білки) активують аденілатциклазу, деякі G-білки її інгібують (Gi-білки). Деякі аденілатциклази активуються комплексом Са2 + / кальмодулін.
цАМФ є аллостеричним ефектором протеїнкінази А (ПК-Α) та іонних каналів. У неактивному стані ПК-Α є тетрамером, дві каталітичні субодиниці (К-субодиниці), якого інгібовані регуляторними субодиницями (Р-субодиниці). При зв'язуванні цАМФ Р-субодиниці дисоціюють з комплексу і К-одиниці активуються. Фермент може фосфорилювати певні залишки серину і треоніну в більш ніж 100 різних білках, в тому числі у багатьох ферментах і факторах транскрипції. У результаті фосфорилювання змінюється функціональна активність цих білків.
Поряд з цАМФ функції вторинного мессенджера може виконувати і цГМФ (cGMP). Обидва мессенджера розрізняються по метаболізму і механізму дії.
Роль іонів кальцію
Концентрація іонів Са2+ в цитоплазмі клітини, що стимулюється дуже низька (10-100 нМ). Низький рівень підтримується кальцієвими АТФ-ази (кальцієвими насосами) і натрій-кальцієвими обмінниками. Різке підвищення концентрації іонів Са2+ в цитоплазмі (до 500-1000 нМ) відбувається в результаті відкривання кальцієвих каналів плазматичної мембрани або внутрішньоклітинних кальцієвих депо (гладкого і шорсткого ендоплазматичного ретикулума). Відкривання каналів може бути викликано деполяризацією мембран або дією сигнальних речовин, нейромедіаторів (глутамат і АТФ), вторинних мессенджерів (ІФ3 і цАМФ), а також речовини рослинного походження ріанодину. У цитоплазмі і клітинних органелах є безліч білків здатних пов'язувати Са2+, деякі з них виконують роль буфера.
Дія кальцію опосередкована спеціальними Са2+ -зв'язуючими білками («кальцієвими сенсорами»), до яких належать аннексин, кальмодулін і тропонін. Кальмодулін - порівняно невеликий білок (17 кДа) - присутній у всіх тваринних клітинах. При зв'язуванні чотирьох іонів Са2+ кальмодулін переходить в активну форму, здатну взаємодіяти з численними білками. За рахунок активації кальмодуліну іони Са2+ впливають на активність ферментів, іонних насосів і компонентів цитоскелету.
Інозит-1 ,4,5-трифосфат і діацилгліцерин
Гідроліз фосфатидилінозит-4,5-дифосфату [ФИФ2 (PlnsP2)] фосфоліпазою С призводить до утворення двох вторинних мессенджерів: інозит-1,4,5-трифосфату та діацилгліцерину. Гідрофільний ІФ3 надходить в ендоплазматичний ретикулум і індукує вивільнення іонів Са2+ з запасаючих везикул. Ліпофільний ДАГ залишається в мембрані і активує протеїн C, яка в присутності Са2+ фосфорилює різні білкові субстрати, модулюючи їх функціональну активність
