- •1. Будова нуклеїнових кислот. Пуринові і пиримідинові азотисті основи, нуклеотиди, мононуклеотиди.
- •2. Окислювальне перетворення глюкозо-6-фосфата (пентозофосфатний шунт), його значення.
- •3. Основні шляхи перетворення амінокислот в організмі: трансамінування, дезамінування, декарбоксилювання.
- •4. Метаболізм нейтральних ліпідів. Біосинтез триацилгліцеролів в печінці та кишечнику.
- •5. Заг. Уява про процес аеробного окислення – дихання. Етл мітохондрій тварин, його зв’язок з процесами субстратного ф-ня.
- •6. Рівняння Міхаеліса-Ментен. Константа Міхаеліса та макс. Швидкість ферм. Реакції. Конкурентне та неконкурентне інгібування.
- •7. Структура та властивості ферментів. Ізоферменти. Механізм дії ферментів.
- •8. Дихальний шлях. Енергетика переносу електронів. Спряженість окисного фосфорилювання з процесом перенесення електронів.
- •9. Мембранозв'язані етл. С-ми синтезу стероїдів в мх. Мікросомальні етл. Дихальна с-ма мітохондрій.
- •10. Простагландини, тромбоксани і лейкотрієни. Характеристика. Біологічна роль. Молек. Механізм дії.
- •11. Характеристика гістонових та негістонових білків. Ковалентні модифікації. Біохімічні механізми конденсації та деконденсації хроматину.
- •12. Ліпіди. Властивості, розповсюдження, класифікація, значення.
- •13. Коферменти, класифікація і роль, зв'язок з вітамінами.
- •14. Перетворення білків у кишково-шлунковому тракті. Протеолітичні ферменти та їх специфічність.
- •15. Процесінг первинних транскриптів. Механізми сплайсингу рнк. Особливості процесінгу тРнк, мРнк, рРнк у про- та еукаріотів. Регуляція експресії генів шляхом альтернативного сплайсингу.
- •16. Енергетика ферментативних процесів. Енергія активації. Рівняння Арреніуса та Вант-Гоффа; Лейдлера-Скетчарда та Бренстеда-б'єрума.
- •17. Біохімічні основи регуляції клітинного циклу. Роль білка mpf, білків сімейства циклінів, ростових факторів та циклін-залежних кіназ.
- •18. Регуляція метаболізму ліпідів, жирова тканина і печінка в регуляції метаболізму ліпідів, регуляція обміну холестеролу.
- •19. Катаболізм вуглеводів, шляхи розпаду вуглеводів у тканинах, анаеробне перетворення вуглеводів.
- •20. Шляхи регуляції вуглеводного обміну, роль адреналіну та інсуліну.
- •21. Характеристика складних ліпідів, фізіологічне значення.
- •23. Молекулярні механізми проведення регуляторних сигналів. Система вторинних посередників.
- •24. Регуляція вуглеводного обміну. Роль гормонів у вуглеводному обміні. Порушення. Цукровий діабет.
- •25. Перекисне окиснення ліпідів. Регуляція пол. Біологічна активність продуктів пол
- •26. Роль білків в процесі реплікації. Поcтреплікативні модифікації днк. Роль рестриктаз у збереженні „чистоти” ген. Інформації.
- •27. Вітамін в12 – кобаломін. Будова вітаміну. Особливості всмоктування вітаміну в тонкому кишечнику. Транскобаломіни. Біологічна роль, будова в12-коферментів.
- •28. Рівні структурної організації хроматину. Хромосома, теломера та теломеразна активність.
- •29. Загальні шляхи обміну амінокислот: трансамінування, процеси дезамінування та декарбоксилювання.
- •30. Молек механізми проведення і підсилення рецепторного сигналу. Основні теорії рецепції. Вторинні месенджери. Механізми проведення та підсилення рецепторного сигналу.
- •31. Кальмодулін – регуляторний тригерний білок, його участь у роботі месенджерних каскадів.
- •32. Катаболізм триацилгліцеролів та фосфоліпідів
- •33. Класифікація кофакторів та їх характеристика.
- •34. Шляхи катаболізму пуринових та піримідинових основ, кінцеві продукти.
- •35. Кінетика та енергетика мембранного транспорту
- •36. Структура та властивості рнк-полімерази.
- •37. Пасивний та активний транспорт через мембрану.
- •38. Кінетика ферментативного каталізу. Швидкість ферментативних реакцій. Енергія активації.
- •39. Система циклічних нуклеотидів:структура, утворення, роль.
- •40. Гормони підшлункової залози, структура, механізм дії.
- •41. Біологічні мембрани та їх функції. Сучасне уявлення про структуру та функції мітохондрій.
- •42. Утворення моносахаридів. Біосинтез оліго- та полісахаридів.
- •43. Гормони щитовидної залози: структура, біологічна роль.
- •44. Характеристика вітамінів а, е, к. Структура, біологічна роль.
- •45. Транспортна рнк, особливості будови, роль в біосинтезі білка.
- •46. Трансамінування амінокислот, його механізм.
- •47. Транскрипція, ферменти транскрипції і її регуляція. Реорганізація хроматину при транскрипції.
- •48. Рівні організації днк, реплікація днк.
- •50. Роль металів у каталітичній активності ферментів.
- •51. Перетворення енергії в живих системах. Шляхи синтезу атф у клітині.
- •52. Молекулярні механізми проведення регуляторних сигналів
- •53. Гормони. Хімічна будова, фізіологічна роль найважливіших гормонів.Молекулярний механізм дії.
- •54. Цикл ди та трикарбонових кислот (цикл Кребса)
- •55. (№7) Ферменти. Структура ферментів, ізоферменти, механізми дії ферментів.
- •56. Структура та роль нуклеотидтрифосфатів.
- •57. Структура і біологічна роль днк.
- •58. Принцип класифікації і номенклатура ферментів.
- •59. Глюконеогенез - синтез глюкози
- •60. Структура, властивості та класифікації амінокислот.
- •61. Мембрани й міжклітинні взаємодії
- •62. Гідроліз білків в шкт. Внутрішньоклітинне перетворення білків.
- •63. Кінетика гальмування (інгібування) ферментативних реакцій
- •64. Шляхи перетворення ліпідів у клітині
- •65. Вуглеводи, будова, властивості, класифікація і роль у живій природі.
- •66. Основні етапи біосинтезу білка на рибосомах
- •67. Анаеробне перетворення вуглеводів. Спиртове бродіння.
- •68. Характеристика хромопротеїдів. Представники. Гемоглобін і транспорт кисню.
- •69. Білки, структура і біологічна функція. Рівні організації білкових структур.
- •70. Шляхи біосинтезу пуринових та піримідинових основ.
- •71. Характеристика активних центрів ферментів.
- •72. Чоловічі статеві гормони.
- •73. Поняття про кінетику ферментативного каталізу.
- •74. Регуляція біосинтезу білка в клітинах.
- •75. Метаболічний розпад пуринів та піримідинів.
- •76. Метаболізм простагландинів.
- •77. Вітаміни а та d: структуру, значення.
- •78. Структура і біологічна роль рнк. Види рнк.
- •79. Порушення обміну вуглеводів. Цукровий діабет.
- •80. Біосинтез сечовини.
- •81. Регуляція метаболізму ліпідів
- •82. Біосинтез фосфоліпідів.
- •83. Регуляція ферментного апарату клітин.
- •84. Розпад та біосинтез полісахаридів.
- •85. Біосинтез жирних кислот (жк)
- •86. Декарбоксилювання амінокислот, роль амінів
- •87. Біогенні аміни та їх значення.
- •88. Дихальний ланцюг (ланцюг переносу електронів).
- •89. Анаеробне перетворення вуглеводів, глікогеноліз.
- •90. Ейкозаноїди - похідні арахідонової кислоти, класифікація, значення.
27. Вітамін в12 – кобаломін. Будова вітаміну. Особливості всмоктування вітаміну в тонкому кишечнику. Транскобаломіни. Біологічна роль, будова в12-коферментів.
Вітамін В12 (протианемічний). Це загальна назва, яка об'єднує кілька сполук, що близькі за своєю будовою і називаються ще кориної-дами Це такі сполуки, як ціанкобаламін, оксикобаламін, нітрокобаламін, аквокоболамін та ін
В12 с найскладнішим за будовою вітаміном. Історія його вивчення тісно пов'язана з дослідженням причин недокрів'я (анемії) та розробкою методів лікування цього захворювання.
У 1926 р. було виявлено, що включення до харчового раціону хворих на злоякісну анемію великої кількості напівсирої печінки має лікувальну дію. У тварин подібного захворювання не спостерігається.
У 40-х роках було виявлено один вид бактерій, ріст яких залежав від цього фактора. Ці бактерії використали як простий і швидкий тест для оцінки активного фактора, виділеного з печінки тварин.
У 1948 р. вітамін В12 було одержано у кристалічному вигляді, але лише через десять років методом рентгеноструктурного аналізу встановили його будову.
У складі вітаміну В12 є кобальт. Під час виділення вітаміну В12 одержують його похідну - ціанкобаламін, до будови якого входить ціанова група, зв'язана з атомом кобальту.
Молекула вітаміну В12 складається з двох частин: циклічної коринової системи (хромофорної) та нуклеотидної.
Циклічна коринова система через пірольні кільця координаційно зв'язана з атомом кобальту та за своєю хімічною будовою подібна до порфіринової циклічної системи гему. Нуклеотидна частина - це 5,6-диметил-бензимідазолрибонуклеотид.
У коферментній формі вітаміну В12 ціаногрупа заміщена на 5'-дезоксіаденозильну. Ця сполука називається аденозилкобаламін. Структура вітаміну В12 (кобаламін) та його похідні (у ціанкобаламіні – R-ціанідіон, у хлоркобаламіні - R--хлоріон),:
Кобаламіни утворюють також комплекси із сульфат-іоном і гідроксил іоном. У коферменті групою R- є 5'-дезоксіаденозильна - це дезоксіаденозилкобаламін:
Вітамін В12 досить термостабільний - витримує стерилізацію за рН 4,5-5,0. Але в лужному та сильно кислому середовищах він втрачає активність за високих температур. Відносно швидко він руйнується на світлі, і тому його необхідно зберігати в темному місці. Вітамін В12 добре розчинний у воді, а також в етанолі та метанолі.
Вітамін В12 бере участь у багатьох хімічних процесах, але механізм його дії вивчено ще не повністю. Реакційноздатною ділянкою коферменту є кобальт. Аденозилкобаламін зв'язаний з ферментами внутрішньомолекулярними трансферазами, які каталізують переміщення ацильних, фосфо-, аміно-та інших груп з одного положення молекули в інше. Це, наприклад, глутаматмутаза, метилмалоніл-КоА-мутаза, лізин-аміномутаза. Якщо в молекулі вітаміну В12 замість ціаногрупи міститься метильна, то утворюється метилкобаламі, який бере участь у реакціях перенесення метильних груп, наприклад, з 5-метилтетрафолівої кислоти на гомоцистеїн з утворенням метіону. Функція вітаміну В12 тісно пов’язана з фолієвої кислотою. Метилкобаламін необхідний для- ресинтезу метіоніну, фактично бере участь в утворенні креатину, адреналіну, азотистих основ нуклеїнових кислот, білків та інших біологічно активних речовин.
Вітамін В12 майже не синтезується рослинами та тваринами. Його синтезують гриби та деякі види мікроорганізмів. Мікрофлора кишечнику жуйних тварин продукує вітамін В12 у необхідних для тварин кількостях. Для людини основним джерелом вітаміну В12 є продукти тваринного походження: печінка, нирки, серце, м'язи та ін. Добова потреба людинив цьому вітаміні становить 3-10 мкг, під час лікування - 100-150 мкг.
За участю білкового компонента шлункового соку, так званого внутрішнього фактора - апоеретрину - вітамін В12 всмоктується з кишок у кров. З крові він надходить у тканини, де сполучається з білками та іншими азотистими сполуками, утворюючи комплекси. Тканинним депо вітаміну є печінка. Недостатність у вітаміні В12 (хвороба Адисона-Бірмера, злоякісна, або перніцюзна анемія; може розвиватись унаслідок порушення його всмоктування у шлунково-кишковому тракті.
В крові В12 зв'язується з транспортними білками транскобаламінами, які відрізняють декілька видів(1, 2, 3, 4). Основну транспортну функцію виконують транскобаламіни 1 і 2, які транспортують вітамін В12 в депо – печінку , запаси їх величезні. При необхідності В12 транскобаламінами транспортується в кістковий мозок, де приймає участь в будові еритроцитів.
