ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

Правове регулювання працевлаштування молоді в україні

 

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………………..….3

РОЗДІЛ I. ОСОБЛИВОСТІ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ МОЛОДІ В УКРАЇНІ……...6

1.1 Правове регулювання праці  молодих спеціалістів та молоді……………..6

1.2 Правове регулювання  працевлаштування осіб, які не досягли 14 років..16

1.3 Правове регулювання  працевлаштування  молоді та діяльність молодіжних центрів праці……………………………………………………....23

РОЗДІЛ  II. ПРІОРИТЕТНІ ЗАХОДИ, СПРЯМОВАНІ НА ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ МОЛОДІ…………………………………28

2.1  Проблематика працевлаштування молоді в Україні………………………28

2.2 Проблема професійної підготовки та навчання молоді……………………36

2.3 Заходи, щодо покрашення  працевлаштування молоді…………………….47

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………….56

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………...60

ВСТУП

 

Актуальність теми обумовлена тим, що молодь – головна рушійна сила сучасного світу. Вона перебуває в центрі міжнародних, соціальніх, економічних і політичних подій. Завдяки високому інтелектуальному потенціалу, мобільності та гнучкості молоді люди мають можливість впливати на суспільний прогрес, визначаючи майбутнє суспільства, держави та світового співтовариства. Одним з перспективних напрямків залучення молоді в суспільні процеси країни є забезпечення молоді робочими місцями.

Покликанням молоді є формування майбутнього української держави, її розбудови, зміцнення, виведення на передові економічні, наукові, культурні рубежі. Але зараз молоді люди потребують допомоги і підтримки, аби отримати професію і освіту, влаштуватися на роботу, створити міцну забезпечену сім'ю. 1 це повинні зрозуміти у владних структурах. Важливо, щоб молоді громадяни брали активну участь у підготовці законодавчих проектів, які безпосередньо стосуються їхнього життя. Сучасна молодь вже довела, що мас активну життєву позицію, вона не байдужа до долі держави, у якій їй жити, працювати, творити. Однак, актуальність проблеми характеризують, зокрема, такі цифри, що на сьогодні приблизно половина безробітних - молоді люди віком до 30 років, а рівень безробіття серед молоді є значно вищий, ніж серед інших вікових категорій. Соціальне значення працевлаштування молоді ставить проблему молодіжного безробіття на одне з перших місць у державній молодіжній політиці. Безробіття це неминучий атрибут ринкової економіки.

В даний час все більше усвідомлюється актуальність проведення заходів в області зайнятості молоді. Труднощі, з якими стикається суспільство в своїх зусиллях по соціалізації і інтеграції молоді, виникають з невідповідності між потребами і устремліннями молодих людей, з одного боку, і тим, що суспільство пропонує і вимагає від них - з іншого боку. Щоб вирішити це протиріччя, слід створити умови для самореалізації молодих фахівців -  дати можливість вносити свій внесок до розвиток суспільства. Метою регулювання зайнятості молоді є приведення її у відповідність з суспільними потребами у фахівцях і потребою молодих людей в працевлаштуванні і реалізації свого творчого потенціалу.

Питання забезпечення зайнятості молоді є важливим для суспільства і держави, тому визначає особливі завдання для правового регулювання в цій сфері. Ігнорування вказаної проблеми може призвести до відсутності кваліфікаційного кадрового потенціалу в країні, підвищення рівня незайнятості, злочинності серед молоді.

Питанням аналізу правовідносин щодо працевлаштування молоді в науці трудового права завжди приділялася увага, про що свідчать праці О.О. Абрамової, М.Г.Алєксандрова, Б.К. Бегичева, Л.Я. Гінцбурга, О.О. Голованової, Д.О. Карпенка, Є.О. Монастирського, Ю.П. Орловського, О.І. Процевського.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є виявлення правового регулювання працевлаштування молоді в Україні та виявлення проблем у реалізації молоддю права на працю у площині забезпечення трудової зайнятості молоді.

Відповідно до поставленої мети визначені основні завдання  дослідження:

Дослідити правове регулювання праці  молодих спеціалістів та молоді

Розглянути правове регулювання  працевлаштування осіб, які не досягли 14 років

Розглянути правове регулювання  працевлаштування  молоді та діяльність молодіжних центрів праці

Дослідити проблематику працевлаштування молоді в Україні

Проаналізувати проблеми професійної підготовки та навчання молоді

Зазначити заходи, щодо покрашення  працевлаштування молоді

Об’єкт дослідження - суспільні відносини у сфері працевлаштування молоді в Україні.

Предмет дослідження - теоретичні й практичні проблеми правового регулювання відносин щодо працевлаштування молоді

Методи дослідження. При написанні роботи використовувались загальнонаукові і спеціальні юридичні методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять основні положення діалектики як загального методу пізнання закономірностей розвитку природи, суспільства та мислення, а також такі спеціальні методи як формально-логічний, порівняльно-правовий, історичний.

Структура дослідження складається зі вступу, двох розділів, які охоплюють шість підрозділів, висновку, списку використаних джерел .

 

 

 

РОЗДІЛ I.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

 

1.1 Правове регулювання праці молодих спеціалістів та молоді

 

 

Визначення поняття «молодь» важливе не тільки для вироблення єдиного підходу до встановлення вікових меж молоді, а й для з'ясування питання про сутність молоді, її місце у соціальній структурі суспільства, соціальних показників, в яких відображається специфіка соціального статусу молоді.

Існує декілька підходів до визначення поняття «молодь». Найпростішим з них є використання вікових ознак як найголовнішого параметра, що характеризує молодь як певну соціально-демографічну групу. Поширеним є підхід, який розглядає молодь як перехідну фазу від соціальної ролі дитини до соціальної ролі дорослого. Інколи молодь розглядають як соціально-демографічну групу, головною характеристикою якої є процес соціалізації. Ця позиція передбачає, що найважливішими показниками, які дають змогу розкрити сутність молоді, є не стільки вікові параметри, скільки соціальні показники процесу соціалізації. За цим підходом до молоді відносять тих молодих людей, які ще не почали самостійне трудове життя (тобто учнів), а також працюючих, які ще не мають сім'ї.

Молодь як соціальна спільнота - це сукупність людей молодого віку в усіх сферах їх діяльності і виявах їх духовного життя.[1]

Більш коректним є поділ молоді на внутрішні групи за соціально-професійними та віковими ознаками у взаємодії з їх духовним світом і поведінкою. Такий підхід дає змогу адекватніше аналізувати окремі контингенти молоді під час емпіричних соціологічних досліджень.[2]

Українські дослідники  Г. Ф. Труханов, С. М. Романюк, А. І. Клименко, О. С. Цибін визначають молодь як соціальну спільноту, що посідає певне місце в соціальній структурі суспільства й набуває соціального статусу в різноманітних соціальних структурах (соціально-класові, професійно-трудові, соціально-політичні тощо), має спільні проблеми, соціальні потреби та інтереси, особливості життєдіяльності тощо.[3]

Дискусійним і дотепер є питання вікової періодизації молоді. Згідно з найпоширенішою точкою зору, віковими межами молоді вважається період від 16 до 30 років. Але в соціологічній літературі є й інші підходи. Деякі соціологи до молоді відносять осіб віком 11-25 років, інші - 15-28, 16-24 роки тощо. Останнім часом нижньою межею молодіжного віку вважається 14, а верхньою - 35 років. В основу цієї точки зору (14-35 років) - покладено тезу про «продовження юності», збільшення часу входження у трудове життя.[4]

Як відомо, молодь - це специфічна соціально-демографічна група населення країни. Так, Г.І. Шебанова вказувала, що молодь є певною групою радянського суспільства, яка відрізняється від інших робітників та службовців, як віком, так і особливостями свого положення в сфері трудових відносин, обумовлених початком трудової діяльності, а також зв’язком праці з навчанням . За точкою зору О.О. Коваленко, молодь як соціально-демографічна група характеризується не лише віковими ознаками, але й специфікою соціального становлення й розвитку, особливим місцем у структурі суспільства. Ця специфіка і це особливе місце дозволяють стверджувати, що молодь як суб’єкт правових відносин взагалі, і трудових правовідносин зокрема, наділена державою особливим правовим статусом [5]

Зміни та процеси, що відбуваються в економіці України, суттєво впливають на стан зайнятості населення, а також і на процес працевлаштування випускників, надання їм першого робочого місця. Фахівці приділяють особливу увагу вивченню однієї з найсерйозніших соціальних проблем, пов'язаних із становленням ринку праці, – загрози безробіття для молодих фахівців, що закінчили вищий навчальний заклад (ВНЗ).[6]

Випускники ВНЗ – молоді фахівці – є однією з соціально  малозахищених категорій населення. Тому сьогодні дуже актуальним є пошук шляхів розв’язання проблем, пов'язаних із покращенням такої ситуації.

Загальні вимоги до працевлаштування молодих спеціалістів регулюються ст.197 Кодексу законів про працю України. Межі дії частини другої статті  197 КЗпП, залежать від визначення поняття молодих спеціалістів. Пункт 4 ст. 7 Закону "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні"[7] вiд 05.02.1993  № 2998-XII формулює таке ж визначення поняття молодих спеціалістів, як і частина друга ст. 197 КЗпП[8]. До молодих спеціалістів належать випускники державних вищих навчальних закладів і професійно-технічних училищ, потреба в яких визначена державним замовленням.

Аналогічним чином визначається поняття молодих спеціалістів і в п. 4 Положення про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України. У п. 6 цього Положення уточнюється, що випускник вищого навчального закладу, працевлаштований на підставі посвідчення про направлення на роботу, вважається молодим спеціалістом протягом трьох років з моменту укладання ним трудового договору з замовником (час навчання в інтернатурі в цей строк не входить). Випускник професійного навчально-виховного закладу, працевлаштований на підставі посвідчення про направлення на роботу, вважається молодим спеціалістом протягом двох років з дня укладення ним трудового договору з замовником.

Зазначення на строк два роки не вповні узгоджується з правилами частини другої ст. 197 КЗпП і п. 4 ст. 7 Закону "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", але дозволяє зробити висновок про те, що випускники професійних навчально-виховних закладів права як молоді спеціалісти мають протягом трьох років, а обов'язки, передбачені законодавством для молодих спеціалістів, несуть протягом двох років.

У п. 2 «Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» вiд 22.08.1996  № 992 (зі змін.від 01.07.2004), дається значно вужче визначення молодих спеціалістів: "Випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєна кваліфікація фахівця з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаються молодими спеціалістами протягом трьох років з моменту укладення ними трудового договору із замовником". Не можна вважати, що це визначення суперечить визначенню молодих спеціалістів, що дається в Законі "Про сприяння становленню та соціальному розвитку молоді"[9]. Це визначення має лише вужчу сферу дії, застосовується там же, де діє названий Порядок.

Таким чином, частина друга ст. 197 КЗпП поширюється на випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів, однак не на всіх, а лише на тих, які були замовлені підприємствами, установами, організаціями, і які направлені на роботу відповідно до встановленого порядку.

Питання працевлаштування молоді регулюються статтею 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді», відповідно до якої держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю.

Поняття працевлаштування розрізняється в широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні – це процес будь-якого влаштування на роботу, у тому числі й самостійного, і за допомогою служби зайнятості. Зокрема, це й переведення працівників за умови їх вивільнення на іншу роботу на тому ж підприємстві чи в організації. У вузькому розумінні - це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, суб'єктів підприємницької діяльності та інших посередницьких органів, яка спрямована на підшукування роботи особам, що її шукають, включаючи і процес професійної підготовки та перенавчання.

Процес працевлаштування починається з того, що особа, яка бажає працювати звертається до органів, які займаються працевлаштуванням з метою сприяння в підшукуванні роботи або починає самостійно підшукувати собі роботу.

За загальним правилом, працевлаштування передбачає три форми надання допомоги в отриманні особою певної роботи. Перша з них полягає у забезпеченні працездатного населення максимально повною інформацією про наявність в конкретній місцевості чи на конкретних підприємствах, установах, організаціях вільних робочих місць та про їх характеристику з точки зору умов праці, її оплати, соціально-побутового та житлового обслуговування працівників і інших умов, що цікавлять кожного, хто влаштовується на роботу. Друга форма полягає в підшуканні необхідної роботи та фактичному забезпеченні деяких категорій громадян роботою чи то на певній посаді, спеціальності і кваліфікації, або у певній місцевості. Третя – це організація, в разі потреби, професійної підготовки чи перепідготовки з наступним забезпеченням роботою [10].

Молода людина, яка отримала спеціальність, може скористатися гарантією надання їй роботи за фахом на період не менше трьох років. Це стосується випускників державних середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів, потреба в яких була визначена державним замовленням.

Працевлаштування випускників професійних навчально-виховних закладів та випускників вищих навчальних закладів здійснюється на підставі окремих нормативних актів. Особливості строкових трудових правовідносин з випускниками професійних навчально-виховних закладів регулюються Положенням про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 23.03.1994 р. № 79[11] (далі - Положення), дія якого на сьогодні втратила чинність в частині, що стосується випускників вищих навчальних закладів I-II і III-IV рівнів акредитації, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням.

У п.6 Положення передбачається, що випускник професійного навчально-виховного закладу, якому присвоєно робітничу професію певної кваліфікації і який працевлаштований на підставі посвідчення про направлення на роботу, вважається молодим спеціалістом протягом двох років з моменту укладання ним трудового договору з замовником.

Відповідно до п.2 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. № 992  , випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньокваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаються молодими фахівцями протягом трьох років з моменту укладення ними трудового договору із замовником.

Слід зазначити, що і на сьогодні відсутній нормативно-правовий акт щодо порядку відшкодування вартості навчання за державним замовленням у разі відмови випускника відпрацювати у державному секторі народного господарства.

Аналізуючи вказані вище нормативні акти, привертає до уваги доцільність термінологічного розмежування двох категорій випускників, працевлаштованих на підставі направлення на роботу: випускника професійного навчально-виховного закладу, який визначається у Положенні як “молодий спеціаліст”, та випускника вищого навчального закладу, який відповідно до Порядку є “молодим фахівцем”.

На випускників навчальних закладів різних форм власності сьогодні поширюється лише одна державна гарантія – гарантія працевлаштування шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць, передбачена наказом Міністерства праці та соціальної політики України „Про затвердження Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних”. Дію нового спеціального Закону України „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю” на 2006 р. було зупинено у зв’язку з невиконанням Кабінетом Міністрів України вимоги забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Випускники, які отримали кваліфікацію фахівця з вищою освітою і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаються молодими фахівцями протягом трьох років з моменту укладення ними трудового договору із замовником. Відповідно до цього визначення молодий спеціаліст не може бути призначений на тимчасову посаду та не може бути звільненим до закінчення терміну угоди, крім випадків, передбачених статтею 40 Кодексу законів про працю України; крім того, випускники, які одержали направлення на роботу до іншої місцевості, забезпечуються житлом згідно із законодавством; випускники не беруть участі у конкурсах на заміщення вакантних посад, не проходять випробувального терміну, на них поширюються усі види соціального захисту, передбачені колективним договором працівників даної державної установи.[12]

Порядок працевлаштування випускників, які навчались за державним замовленням.Випускники  вищих  навчальних закладів працевлаштовуються на місця,  доведені  до  вищого  навчального  закладу  виконавцями державного замовлення.

Керівництво  вищого навчального закладу не пізніше ніж за рік до закінчення навчання пропонує випускнику  посаду  відповідно до   укладеної   угоди. При цьому вищим навчальним закладом оформляється картка працевлаштування випускника у двох  примірниках на кожну особу.  Перший примірник зберігається у вищому навчальному закладі, другий - надсилається замовникові.

Замовник не пізніше ніж за два місяці до закінчення  навчання на  підставі одержаної картки працевлаштування підтверджує вищому навчальному закладу достовірність надісланого ним  переліку  місць працевлаштування випускників.

Вручення  випускникові  диплома  про  закінчення  вищого навчального закладу, направлення на роботу та видача належних  йому  коштів,  які  перераховані  до  вищого навчального закладу  замовником,  здійснюється  протягом семи днів після закінчення  ним  вищого навчального закладу.  Оформлене замовником або вищим навчальним  закладом  (за  домовленістю  із  замовником) направлення на роботу є підставою для укладання трудового договору між молодим фахівцем і замовником.

Молодий фахівець повинен прибути до місця  призначення  у термін, визначений у направленні на роботу.

Якщо  замовник  відмовив  у  прийнятті на роботу молодого фахівця,  останній звертається до державної служби  зайнятості  за сприянням у працевлаштуванні. При цьому пред'являється направлення на роботу і скріплена печаткою замовника  довідка  про  відмову  у працевлаштуванні.

Реєстрація молодих фахівців у державній службі зайнятості здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, визначеному законодавством про зайнятість населення.

На  прохання  молодого фахівця,  який отримав довідку про надання можливості самостійного працевлаштування, або  за  направленням служби зайнятості протягом трьох років після закінчення ним вищого навчального закладу  керівник  підприємства, установи, організації може оформити йому направлення на роботу.

Молодим  фахівцям,  які  одержали  направлення на роботу після  закінчення  вищого навчального закладу, надається відпустка тривалістю  30 календарних днів. За час відпустки молодим фахівцям виплачується   допомога у розмірі академічної або соціальної стипендії,  що вони отримували в останній місяць навчання у вищому навчальному закладі  (крім  додаткової  соціальної  стипендії, що виплачується особам,  які   постраждали   від   Чорнобильської катастрофи)   за  рахунок  замовника.  Після  укладення  трудового договору на молодих фахівців поширюються  усі види соціального захисту, передбачені  колективним  договором  працівників підприємства,  установи,  організації.[13]

Молодим фахівцям, які звернулися за   сприянням   у працевлаштуванні до державної служби зайнятості і зареєстровані як такі,  що шукають  роботу,  протягом  десяти  календарних  днів  з моменту  реєстрації  підшукується  підходяща  робота з урахуванням спеціальності.  Якщо  підходящої  роботи  не запропоновано, їм надається  статус безробітних з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання про працевлаштування  згідно  із  законодавством про зайнятість населення.  В цей період молоді фахівці мають право на  безоплатну  професійну  орієнтацію,  а  також  на   участь   в оплачуваних громадських роботах.  На осіб, зайнятих на громадських роботах,  поширюються  соціальні  гарантії,  включаючи  право   на пенсійне  забезпечення,  виплату  допомоги  у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Звільнення молодого фахівця  з  ініціативи  замовника  до закінчення  терміну  угоди  дозволяється у випадках,  передбачених статтею 40 Кодексу законів про працю України, а саме:

змін  в  організації  виробництва  і  праці, в тому числі ліквідації,   реорганізації,   банкрутства   або  перепрофілювання підприємства,  установи,  організації,  скорочення чисельності або штату працівників;

виявленої  невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній  роботі  внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі  скасування  допуску  до  державної  таємниці, якщо виконання покладених  на  нього  обов'язків  вимагає  доступу  до  державної таємниці;

систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків,  покладених на нього трудовим договором або  правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

прогулу (в тому числі відсутності на роботі  більше  трьох годин  протягом  робочого  дня)  без поважних причин;

нез'явлення  на  роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд   внаслідок   тимчасової   непрацездатності,   не   рахуючи відпустки  по  вагітності  і родах, якщо законодавством   не встановлений триваліший строк  збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За   працівниками,  які  втратили працездатність у зв'язку  з  трудовим  каліцтвом  або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається  до  відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

поновлення на роботі працівника,  який раніше виконував цю роботу;

появи на роботі в нетверезому стані,  у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

вчинення  за  місцем  роботи  розкрадання  (в  тому  числі дрібного) майна  власника,  встановленого вироком суду,  що набрав законної сили,  чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення  адміністративного  стягнення  або застосування заходів громадського впливу.[14]

У разі  неможливості  надати  підходящу  роботу  державна служба  зайнятості  за  бажанням  молодих фахівців направляє їх на перепідготовку з  метою  подальшого  працевлаштування  за  набутою новою спеціальністю чи професією.

Якщо  замовник  відмовляє молодому фахівцеві в прийомі на роботу  після одержання  з  вищого  навчального  закладу   картки працевлаштування, влаштування його на роботу здійснюється згідно з пунктом 25 Постанови КМУ «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» у разі якщо вищий  навчальний  заклад  не може запропонувати випускникові інше місце роботи.

Посади  за  штатним  розписом,  на  які  в поточному році повинні бути прийняті на роботу молоді фахівці згідно з угодою, не підлягають   заміщенню  іншими  працівниками.  У  разі  виробничої потреби на ці посади  можуть  бути  прийняті  інші  працівники  на термін до призначення на них молодих фахівців.

Якщо  випускник  за його згодою переводиться на роботу до іншого підприємства,  установи,  організації,  йому видається  цим підприємством, установою, організацією нове направлення на роботу. За випускником у цьому разі зберігаються  усі  права  і  обов'язки молодого фахівця.

Випускникам,  які  закінчили  вищі  навчальні  заклади  з відзнакою,  за  рішенням  замовника  може   встановлюватися   вища заробітна плата в межах схеми посадових окладів.

Випускники,  які  одержали направлення на роботу до іншої місцевості, а також члени їхніх сімей забезпечуються житлом згідно із законодавством.

Випускники, яких не було забезпечено житлом згідно з угодою і які  продовжують  працювати  за  призначенням  після   визначеного терміну,  мають право на позачергове одержання житла незалежно від терміну роботи за цим призначенням.

У разі ліквідації підприємства,  установи,  організації право на   позачергове   одержання   житла   забезпечується   згідно  із законодавством.

За випускниками,  які одержали направлення на  роботу  до іншої   місцевості,   житло   за   попереднім   місцем  проживання зберігається згідно із законодавством.