Особа, яка провадить дізнання.
Особами, які проводять дізнання, є лише особи, уповноважені на це органом дізнання. Це можуть бути спеціально призначені органом дізнання найбільш підготовлені офіцери військових частин, державного пожежного нагляду чи штатні працівники підрозділів дізнання - дізнавачі. Вони не є процесуально самостійними, оскільки найважливіші процесуальні рішення дізнавачів (про визнання особи потерпілою, про призначення експертизи, зупинення розслідування у справі, про передачу справи за підслідністю) затверджуються органом дізнання.
Особа, яка проводить дізнання, - це спеціально призначені органом дізнання найбільш підготовлені працівники чи штатні дізнавачі, які не є процесуально самостійними, оскільки їх найважливіші процесуальні рішення затверджуються органом дізнання.
Повноваження органу дізнання.
До повноважень органів дізнання відносяться:
Вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили. Це положення ст. 103 КПК є суперечливим, оскільки не узгоджується з іншими нормами чинного законодавства України. Так, у ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" визначений виключний перелік органів і посадових осіб, уповноважених здійснювати оперативно-розшукові заходи. У цьому переліку не зазначені командири військових частин, з'єднань, митні органи, органи державного пожежного нагляду, капітани морських суден тощо. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" її проведення органами і особами, не передбаченими цим законом забороняється. Щодо інших органів і осіб, вони здійснюють оперативні розшукові заходи, керуючись Конституцією, КПК, низкою галузевих законів, підзаконних актів, міжнародно-правових угод і договорів, учасник яких є Україна.
Порушення кримінальних справ і провадження по них дізнання. Розрізняються два види дізнання: у справах про злочини що не є тяжкими і у справах про тяжкі злочини. За наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання, відповідно до ч. 1 ст. 104 КПК, порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання у строк не більше десяти днів починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила, складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження.
У разі порушення органом дізнання відповідно до ч 2 ст. 104 КПК справи про тяжкий злочин він зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій. У такому випадку дізнання провадиться у строк не більше десяти днів з моменту порушення кримінальної справи.
При провадженні дізнання у кримінальних справах орган дізнання чи особа, яка проводить дізнання, уповноважені провести будь-яку слідчу дію, спрямовану на встановлення особи, яка вчинила злочин і її винуватості чи невинуватості. Однак норми КПК обмежують органів дізнання тим, що ці органи, відповідно до ст. 109 КПК не пред 'являють особі обвинувачення і не направляють кримінальні справи до суду для розгляду по суті. Після встановлення особи, яка вчинила злочин, орган дізнання з цією метою складає постанову про направлення справи для провадження досудового слідства, яка затверджується прокурором.
За наявності обставин, що виключають провадження у кримінальній справі, орган дізнання закриває справу мотивованою постановою.
Орган дізнання чи дізнавач мають право викликати будь-яких осіб як свідків, потерпілих і підозрюваних для проведення процесуальних дій та експертів - для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів які можуть сприяти встановленню істини у справі, проведення ревізій; проводити слідчі дії; об'єднувати і виділяти в окреме провадження кримінальні справи; приєднувати до справи речові докази.
Орган дізнання чи дізнавач зобов'язані повно, всебічно та об'єктивно проводити дізнання у справі, встановлювати особу, яка вчинила злочин також інші обставини, які підлягають доказуванню (ст. ст. 64,23 КПК).
3. Провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів є самостійною процесуальною формою встановлення обставин вчиненого злочину невеликої суспільної небезпеки, яке характеризується специфічними ознаками, що відрізняють його від дізнання та досудового слідства. Сутністю протокольної форми досудової підготовки матеріалів відповідно до ст. 426 КПК є встановлення органом дізнання не пізніш як у десятиденний строк обставин вчиненого злочину і особи правопорушника, одержання пояснення від правопорушника, очевидців та інших осіб, витребування довідки про наявність або відсутність судимості у правопорушника, характеристики з місця його роботи або навчання та інших матеріалів які мають значення для розгляду справи в суді. Про обставини вчиненого злочину складається протокол, в якому зазначаються: час і місце його кладення; ким складено протокол; дані про особу правопорушника; місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини; фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність правопорушника; кваліфікація злочину за статтею КК України. До протоколу приєднуються всі матеріали, а також список осіб, які підлягають виклику в суд.
Протокол затверджується начальником органу дізнання, після чого всі матеріали пред'являються правопорушнику для ознайомлення. Протокол із матеріалами надсилається прокурору.
Отримавши протокол і визнавши матеріали достатніми для розгляду в судовому засіданні, прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи, обирає щодо правопорушника в необхідних випадках запобіжний захід і складає обвинувальний висновок та направляє справу до суду або повертає матеріали для провадження досудового слідства, а в разі відсутності підстав до порушення кримінальної справи відмовляє в її порушенні.
Повноваження органу дізнання - вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили; порушення кримінальних справ і провадження по них дізнання у порядку, передбаченому чинним кримінально-процесуальним законодавством України; провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів.