16. Миротворча діяльність оон та загальна харак-ка її основних видів.

Термін „миротворчість” можна використовувати для означення всіх сфер діяльності з підтримання миру. Миротворча діяльність ООН – це застосування багатонаціональних сил під контролем та командуванням ООН з метою підтримання міжнародного миру і безпеки. Миротворча діяльність, проведена ООН, майже цілком залежать від підтримки з боку країн-учасниць, під час схвалення і видачі мандата на проведення операцій, під час виділення особового складу, матеріальних і фінансових засобів, необхідних для проведення цієї операції, і під час надання надійної політичної підтримки впродовж усього періоду операції. Виступаючи самостійно, ООН, не має політичних засобів і незалежних ресурсів для здійснення успішних миротворчих операцій.

Вперше термін „миротворчість” у 1956 р. застосував Генеральний секретар ООН Даг Хаммершельд під час опису Перших надзвичайних сил ООН, до складу яких входило близько 5 тис легкоозброєних спостерігачів, яких направляли на Синайський півострів.

Види миротворчої діяльності:

превентивна дипломатія (preventive diplomacy): метою є усунення особливо небезпечних протиріч між країнами або збройними угрупованнями, або, у випадку виникнення протиріч такоготипу, недопущення їх переростання у збройну конфронтацію сторін

примусу до миру (peace enforcement): проводяться за відсутності згоди сторін конфлікту введенням міжнародних санкцій та застосуванням військової сили з метою припинення збройного конфлікту і примушення ворогуючих сторін до встановлення перемир’я.

зміцнення миру (peace making): проводяться за обов’язкової згоди сторін конфлікту з метою вирішення конфліктів, мирного урегулювання або превентивного розгортання військ, встановлення контролю за умовами перемир’я та виконання угоди про припинення вогню, забезпечення дотримання прав людини, надання гуманітарної допомоги населенню.

підтримання миру (peace keeping): проводяться зазвичай, після досягнення домовленостей між сторонами конфлікту з метою недопущення відновлення конфлікту та надання допомоги у розвитку процесу мирного врегулювання, роз’єднання збройних формувань, задіяних у конфлікті, припинення та запобігання ескалації воєнних дій, відновлення законності та правопорядку, забезпечення нормального функціонування державних і громадських установ та організацій.

миробудівництво (peace building): проводяться у постконфліктний період з метою відновлення життєдіяльності важливих елементів інфраструктури та цивільних інститутів країни, демілітаризації району конфлікту встановленням контролю над озброєнням та військовою технікою сторін, що перебували у конфлікті, забезпеченням проведення інституційних реформ.

Тенденції розвитку миротворчої діяльності ООН викликають у світі доволі суперечливу оцінку. З одного боку, в нових умовах з’являється більше можливостей зупинити та розв’язати конфлікти на всіх стадіях їхнього розвитку, значно розширюється набір інструментів для цього. Однак деякі моменти викликають і тривогу:

- відсутність детально розробленої міжнародно-правової бази;

- неможливість знайти консенсус відносно базових принципів миротворчої діяльності;

- нормативно-правові прогалини у взаєминах ООН та регіональних організацій