2. Структура, завдання компаративістики

Як наукова дисципліна компаративістика складається з багатьох компонентів, причому різні вчені класифікують їх неоднаково. Дмитро Наливайко ' виділив кілька класифікацій, але всі вони так чи інакше охоплюють такі проблеми: літературні зв'язки та впливи, аналогії і роз­біжності в галузі тематики і проблематики; типологія літературних напрямів і жанрів; національне й інтернаціональне.

Отож можна виокремити такі основні розділи (дослідні напрями чи галузі) сучасної літературної компаративістики:

• порівняльно-історичне літературознавство (вивчення генетичних і контактних зв'язків);

• рецептивна естетика, зокрема критична рецепція і перекладознавство;

• типологічне дослідження літератури;

• інтертекстуальні студії;

• інтермедіальні студії (міжмистецьке порівняння - висвітлення зв'язків літератури з іншими видами мистецтва);

• інтеркультуральні студії, зокрема постколоніальні студії, а також імаго­логія (розділ компаративістики, що вивчає образи народів у літератур­ній рецепції інших етносів та регіонів).

Компаративістика ставить собі за мету вивчення літературних явищ (твору чи літературної спадщини письменника, жанру і стилю) через вихід за межі окремого національного письменства. Зіставляючи таким чином національні літератури, компаративістика прагне глибше пізнати як їхні спільні і самобутні риси, так і закономірності світового літера­турного процесу, проектуючи їх відтак на широкі мистецькі, культурні, історичні, ідеологічні, етнічні контексти минувшини і сучасності.

3. Взаємини із суміжними галузями

Порівняльне літературознавство, за загальним визнанням, стає сьо­годні, у час зближення культур, однією з найперспективніших галузей науки про літературу. Безперечно, компаративістика тісно зв'язана з іс­торією національного письменства та світової літератури і теорією літе­ратури, займаючи проміжне, опосередковане місце між цими спорідне­ними галузями.

Обопільним є, наприклад, зв'язок компаративістики з історією й теорією літератури, адже дослідження внутрішньо- і міжлітературних закономірностей дає матеріал для теоретичних узагальнень, а теоретико-літературні категорії служать аналітичним інструментарієм для компаративних студій. У цьому плані порівняльне літературознавство найближче підходить до завдань, які стоять перед теорією літератури: не раз важливі теоретичні поняття й концепції народжуються і відточу­ються в царині компаративістики (як-от поняття стилю, інтертекстуальності тощо).

Важливими є стосунки компаративістики з історією світової літе­ратури. Обидві дисципліни між собою тісно пов'язані, та все ж кожна має власне окреслення. Поняття світова література утвердилося в XIX ст. Ужив його вперше Йоганн-Вольфґанґ Ґете.

Світова література не заперечує національних літератур і не протистоїть їм. Вона включає у своє річище не тільки літератури вели­ких, а й менш чисельних націй, які ще не мали значних історичних тради­цій. Універсальне чи інтернаціональне аж ніяк не безнаціональне, воно виражається через національні характери, образи, типи. Суть у тому, щоб ці національні особливості підняти до рівня загальнолюдських ідей.

Отож між обома спорідненими галузями - історією світового пись­менства і літературною компаративістикою – спостерігаємо певні відмінності, а саме:

Окрім літературознавчих галузей, компаративістичні дослідження зв'язані з іншими гуманітарними царинами, зокрема культурологією, бо ж відкривають доступ до виявлення тих внутрішніх і зовнішніх зв'язків національної літератури, які формують самототожність нації та її культури.

Розділ ІІ Порівняльно-історичний підхід

Порівняльно-історичний підхід зіставляє літературні явища, зосе­реджуючись на таких подібностях (відповідностях, спільностях) між ними, які засновані на їхній спорідненості (чи спадкоємності – близь­кості за спільністю походження) та спілкуванні (взаємодії чи контактах –двосторонніх міжнародних літературних взаєминах). Іншими словами, предметом генетично-контактного дослідження є еволюція і взаємоза­лежність літературних явищ, яка ґрунтується на їхніх зв'язках у літера­турному просторі й часі.

Тема № 2 Генетичний (генеалогічний) та контактологічний методи компаративістського дослідження

Методологічний апарат порівняльно-історич­ного підходу становлять генетичний (генеалогічний) і зв'язаний з ним контактологічний методи дослідження.