31. Англіканська церква

Виникнення цього напряму протестантизму зумовлено особливостями формування буржуазного суспільства у феодальній Англії. Реформація в Англії, на відміну від Німеччини, розпочалася з ініціативи правлячої верхівки. У 1534 р. англійський парламент прийняв “Акт про верховенство”, яким було встановлено підпорядкування церкви державній владі.

Англійська реформація здійснювалася з політичних мотивів. Короля Генріха VIII було оголошено главою церкви, зв’язки з Римом були повністю розірвані. Монастирі закрили, а землі та майно церкви конфіскували на користь короля та лордів. Реформа спочатку зумовила докорінні зміни в організаційній структурі церкви, її догматах і обрядах, які залишалися католицькими. Лише в другій половині XVI ст., при королеві Єлизаветі І, була завершена розробка догматичних принципів і культу англіканської церкви.

Основу англіканського віровчення становить Біблія, котру було перекладено англійською мовою, доповнення до неї, викладені в “Книзі спільних молитов” (1549 р.), і Символ віри, що містить 39 статей (1571 р.). Віровчення англіканської церкви є конгломератом католицизму, лютеранства та кальвінізму. Концепція спасіння поєднує лютеранський принцип спасіння через особисту віру та католицьке вчення про рятівну силу церкви. Зберігаються такі католицькі догмати, як віра в Святу трійцю, спокутування гріхів, боговтілення, друге пришестя, воскресіння, пишне богослужіння. Прийняті також лютеранські догмати: заперечення верховенства Папи Римського, целібату, поклоніння іконам і мощам, відмова від індульгенцій тощо.

До догматів англіканської церкви належать: визнання короля главою церкви без права здійснення релігійних культів, збереження церковної ієрархії та єпископату, визнання за духовенством права дарувати віруючим святу благодать.

Релігійна Англія поділяється на дві провінції – Кентерберійську та Йоркську, на чолі яких стоять архієпископи, котрих призначає монарх за рекомендацією уряду. Архієпископи мають постійні місця в Палаті лордів.

Нині англіканство нараховує 25 автономних церков і 6 церковних організацій, що входили раніше до Британської імперії. Англіканські церкви, окрім Великої Британії, існують, насамперед, у її колишніх колоніях, зокрема, в Канаді, США, Новій Зеландії, Австралії, Індії та Пакистані. Зберігаючи самостійність, ці церкви утворюють Англіканську спілку церков.

Всесвітнім консультативним центром цієї спілки є Ламбетська конференція, що скликається один раз на десять років від середини XIX ст. Прихильників англіканської церкви у світі сьогодні налічується близько 70 млн. чоловік.

В Україні наприкінці 2004 р. було зареєстровано дві англіканські релігійні громади.

32. Церква євангельських християн-баптистів (єхб)

У нашій країні церква ЄХБ – найчисленніша та найбільш поширена серед протестантських церков. Організувалась вона в 1944 р. унаслідок об’єднання баптистів з близькими до них євангелістами та частиною громад п’ятидесятників. Було утворено Всесоюзну раду євангельських християн-баптистів як вищий орган церкви.

У 1962 р. церква ЄХБ входить до Всесвітньої ради баптистських церков і бере активну участь в екуменічному русі. З 1945 р. виходить друком баптистський журнал “Братський вісник”. Видано Біблію, збірник церковних пісень, настільну книгу пресвітера, друкуються календарі українською, російською, німецькою, естонською та іншими мовами.

Баптизм виник на основі лютеранства та кальвінізму. Перші баптистські громади виникли в XVII ст. у Голландії, потім поширювалися в Англії, Америці та континентальній Європі. На теренах України баптизм уперше з’явився в сучасній Херсонській області в 60-х рр. XIX ст. завдяки німецьким колоністам. У 1869 р. проповідник Унгер створив баптистську громаду в с. Карпівка. У 1884 р. у с. Нова Василівка відбувся перший з’їзд баптистів, який утворив Всеросійський баптистський союз. Покидаючи землі Херсонщини, селяни поширювали баптизм іншими областями.

Євангелізм поширювався в Галичині одночасно з баптизмом реемігрантами з Канади та США в 20-х рр. XX ст. Наприкінці XIX ст. він потрапляє до східних областей України. В 1920 р. баптисти та євангелісти зблизились, а в 1944 р. – об’єдналися.

Основою віровчення в баптизмі є Біблія. Особлива увага приділяється євангеліям від Матвія, Марка, Луки й Іоанна. Вони визнають християнський Символ віри, догмат про Святу трійцю. Згідно з цим віровченням, Ісус Христос “є живе втілення Божої трійці”. Тож свої молитви віруючі звертають саме до нього. За віровченням ЄХБ, Ісус Христос своєю смертю врятував людей від первородного гріха та вказав шлях до спасіння. Проте під час страшного суду буде врятований лише той, хто повірив у його спокутну жертву та покається в гріхах.

Важливу роль у віровченні ЄХБ посідають соціально-етичні проблеми. Суспільство та земне життя – гріховні, а окрема людина – нікчемна й немічна. Справжня гідність людини, на думку богословів ЄХБ, проявляється у визнанні себе безнадійним грішником і в постійному покаянні, звертанні до Бога в молитвах, тому що людина може виправдатися перед Богом лише глибокою вірою.

Основна увага приділяється пропаганді таких моральних принципів, як милосердя, співчуття, покірність, працелюбність, повага та любов до людини тощо.

Культ ЄХБ відзначається простотою. Богослужіння проводять у формі молитов, проповідей і співів псалмів у молитовних будинках. Євангельські християни-баптисти відкидають поклоніння іконам, розп’яттям, скульптурам, мощам, заперечують культ святих, богородиці, чернецтво, більшість християнських свят і обрядів та роль церкви як посередника в спасінні віруючих. Із семи християнських таїнств вони визнають лише чотири: хрещення, причастя (хлібопереломлення), шлюб і рукопокладення.

Особливого значення ЄХБ надають обрядові водного хрещення, що символізує вступ до релігійної громади та прийняття віри. Хрестять тільки дорослих і лише тих, хто пройшов спеціальну підготовку під керівництвом наставника й усвідомив догмати ЄХБ.

Водне хрещення здійснюють улітку в річках і озерах, а зимою – у басейнах. Обряд хлібопереломлення виконують під час молитовних зборів у першу неділю кожного місяця. Існує в ЄХБ обряд посвяти в сан, який називають рукопокладенням пресвітерів. Основне призначення шлюбного обряду – дати благословення на створення сім’ї. Для обряду характерне вінчання лише одновірців.

Серед християнських свят вони відзначають лише ті, що тісно пов’язані з іменем Ісуса Христа – це Різдво, Великдень, Трійцю та деякі інші. Крім цього, мають і власні свята – День єдності та Свято жнив.

Організація євангельських християн-баптистів – суворо централізована. Вона засновується на принципі персонального членства. Віруючі утворюють громади, що діють на основі затвердженого статуту. Очолюють релігійну громаду пресвітери, котрих обирають на загальних зборах, потім їх рукопокладають старші пресвітери. Пресвітери не носять особливого одягу і нічим не вирізняються від інших членів громади.

Релігійна громада обирає виконавчу раду та ревізійну комісію, що контролюють фінансову діяльність.

Персоніфіковане членство зобов’язує всіх віруючих регулярно сплачувати внески на користь громади. Гроші використовують для видання релігійної літератури, оплати праці пресвітерів, керівників хорів і естрадних ансамблів, а також для різних господарських витрат.

Від кожного члена вимагають виявляти якнайвищу активність у релігійному житті та пропаганді релігійної віри. Майже кожна релігійна громада – це активний підрозділ, який здійснює систематичну релігійну пропаганду.

В Україні зареєстровано понад 2 тис. громад ЄХБ. Вищим органом ЄХБ є Спілка євангельських християн-баптистів України з центром у Києві.