3.3.3. Приготування порошків із затрудненою технологією. Усунення несумісних поєднань компонентів при готуванні порошків.

Одним з важливих факторів прояву лікувальної дії лікарських препаратів є сумісність речовин у прописаній лікарській формі. Однак бувають випадки, коли інгредієнти, що входять до складу лікарського препарату, при взаємодії утворюють нові речовини.

Іноді така взаємодія не порушує терапевтичної дії лікарського препарату, оскільки речовини, що утворюються, мають ті ж терапевтичні властивості, що і вихідні. Іноді лікар свідомо створює умови для взаємодії компонентів пропису в розрахунку на фармакологічну дію продуктів реакції (різні комбінації натрію тіосульфату з кислотами, розраховані на терапевтичний ефект дрібнодиспергованої сірки, що виділяється при розкладанні натрію тіосульфату в кислому середовищі) або передбачає при цьому посилення специфічної дії інгредієнтів (що називається фармакологічним синергізмом - співдружна, спільна дія), в інших випадках - ослаблення чи навіть повне усунення побічної дії одного з прописаних компонентів, тобто передбачає розумне використання фармакологічного антагонізму деяких лікарських речовин для досягнення бажаної терапевтичної дії.

У технологічному аспекті при виготовленні складних лікарських препаратів можуть виникати різні утруднення, що вимагають застосування особливих прийомів чи додавання (без узгодження або за згодою лікаря, що прописав рецепт) не передбачених у рецепті допоміжних речовин.

Утруднені прописи - це такі поєднання лікарських речовин, за якими фармацевт у силу своїх професійних знань може приготувати лікарський препарат, вдаючись до особливих технологічних прийомів.

При надходженні в аптеку утруднених прописів необхідно спочатку з'ясувати причину утруднення, а потім, керуючись фізико-хімічними властивостями вхідних речовин, підібрати відповідний спосіб готування.

Утруднення, що носять технологічний характер, можна подолати шляхом зміни порядку виготовлення або застосування інших прийомів (подрібнення, нагрівання та ін.), не змінюючи складу і дії препарату.

Роздільне розчинення лікарських речовин у частині розчинника, роздільне змішування їх з частиною основи чи іншими компонентами препарату і наступне об'єднання частин застосовуються для запобігання утруднень у рідких препаратах для внутрішнього і зовнішнього застосування, мазях, супозиторіях, розчинах для ін'єкцій, очних краплях та інших лікарських формах. При вивченні окремих лікарських форм уже були наведені приклади утруднених прописів (розчинів кислоти борної, міді сульфату, рибофлавіну, етакриднну лактату, йоду,і ін..

При виготовленні складних порошків досить часто виявляється, що вони відразу або через деякий час після виготовлення втрачають сипкість. Реакції, які протікають у порошках, різноманітні. Вони тривають, як правило, довго і повною мірою виявляються при зберіганні лікарського препарату у хворого. Більшість реакцій виникає і протікає у вологій суміші.

Відволожування і втрата сипкості в порошках відбувається внаслідок підвищення вологості суміші, особливо при наявності в прописі лужних чи лугореагуючнх речовин, за рахунок адсорбції водяної пари з повітря; утворення евтектики; утворення молекулярних сполук (найчастіше в порошках з антипірином); виділення кристалізаційної води при поєднанні в порошках кристалічних форм препаратів. Відомо, що гігроскопічність речовин залежить від відносного тиску пари насиченого розчину цієї речовини. У тих випадках, коли цей тиск пари буде менший, ніж тиск водяної пари при звичайній вологості повітря, то виготовлена суміш порошків притягує вологу повітря, причому суміш стає більш гігроскопічною, ніж кожен її компонент окремо. Так, наприклад, чистий натрію хлорид негігроскопічний, а при вмісті незначної домішки солей кальцію чи магнію дуже швидко відволожується. Калію бромід і натрію бромід, узяті окремо, не відволожуються на повітрі, а суміш їх розпливається.

До числа гігроскопічних речовин і препаратів відносяться солі алкалоїдів, глікозиди, антибіотики, ферменти, органопрепарати, сухі екстракти, речовини, що гідролізуються, солі азотної, азотистої, фосфорної кислот, кальцію хлорид та ін.

На відволожування складних порошків впливають кількісні співвідношення інгредієнтів, характер їх змішування, вологість вихідних інгредієнтів, відносна вологість повітря в приміщенні, тривалість зберігання порошків, пакувальний матеріал. З перерахованих факторів найістотніший вплив має відносна вологість повітря в приміщенні.

Більшість сумішей, що відволожуються, втрачають сипкість і відволожуються при відносній вологості повітря 50-60 % і вище. При відносній вологості 30-40 % і менше багато сумішей порошкоподібних речовин залишаються сипкими. Існують і такі поєднання лікарських речовин, які настільки гігроскопічні, що притягують вологу і відволожуються при будь-яких значеннях відносної вологості повітря. Такою сумішшю, наприклад, с поєднання і гексаметилен тетраміну і кислотою аскорбіновою, які при сумісному призначенні відволожуються навіть в ексикаторі. Слід зазначиш, що при відволожуванні порошків, у яких сполучуються інгредієнти кислого та лужного характеру, між ними відбувається взаємодія (реакції нейтралізації, окислення) і фізична несумісність переходить у фізико-хімічну або хімічну.

В. Д. Козьміним було вивчено вплив вологості повітря на відволожування 20 бінарних сумішей лікарських речовин, які найчастіше зустрічаються в екстемпоральній рецептурі аптек . Ступінь подрібнення також впливає на відволожування. Чим тонше подрібнена речовина, тим вона гігроскопічніша.

Інші фактори впливають в основному на швидкість процесу відволожування, але не запобігають йому.

Rp.:Coffeini-natrii benzoalis 0,05 Hexamethylentetramini 0,3 Nalrii salicylatis 0,5 Misce, fiat pulvis Da tales doses № 10 Signa: По 1 порошку 3 рази на день. Порошок, приготовлений за цим прописом із сухих компонентів, відволожується тільки на другий день. Якщо ж у пропис ввести гексаметилентетрамін з вологістю 3-5 %, то суміш втрачає сипкість уже в ступці.

Rp.: Dimedroli 0,05 Natrii hydrocarbonatis 0,25 Glucosi 0,2

Miscе, fiat pulvis Da talеs doses № 12 Signa: По І порошку 2 рази на день. Якщо в затертій глюкозою ступці розтерти димедрол, натрію гідрокарбонат і глюкозу, то маса зволожується через 10-1S хвилин. Оскільки основним компонентом, що викликає відволожування, с натрію гідрокарбонат, то раціонально димедрол розтерти з глюкозою, а потім обережно змішати з натрію гідрокарбонатом. Толі порошки залишаються сипкими протягом 3—4 діб. При визначеності несумісностей у порошках необхідно враховувати також кількісне співвідношення інгредієнтів. Так, порошки з меншою кількістю димедролу залишаються сипкими протягом двох тижнів. Суттєво впливає на швидкість процесу відволожування пакувальний матеріал, оскільки порошки, поміщені у вощений папір, у меншій мірі піддаються дії вологи.

У практичній роботі необхідно враховувати, що багато складних порошків, до складу яких входить еуфілін, відволожуються. Еуфілін гігроскопічний і при поєднанні з речовинами,що мають кислий характер, вступає з ними у взаємодію (реакція нейтралізації'). Суміші при цьому розпливаються і часто жовтіють (реакція окислення-відновлення). За певних умов еуфілін несполучний з кислотою аскорбіновою, солями слабких основ і сильних кислот: димедролом, дибазолом, спазмолітиком (алкалоїди і солі азотистих основ). В усіх випадках необхідно еуфілін за узгодженням з лікарем відпускати окремо.

Rp: Phеnobarbitali 0.025 Dibazoli 0,02 Euphyllini 0,15 Rutini 0,02 Acidi ascorbinici 0Д Misce, fiat pulvis Da tales doses № 12 Signa: По 1 порошку 3 рази на день. Відразу після виготовлення порошки відволожуються, утворюючи липку масу. Якщо за згодою лікаря замінити еуфілін на еквівалентну кількість теофіліну (0,12 г). порошки не відволожуються протягом 10 днів навіть при відносній вологості 75-80 %. Втрата сипкості порошками може відбуватися за рахунок утворення евтектики, яка характеризується тим, що вона більш низькоплавка, ніж близькі до неї за складом сплави даних компонентів. Сталість і низький рівень температури плавлення евтектики в порівнянні з температурами плавлення вихідних речовин обумовлені перекрученнями кристалічної решітки і наявністю дефектів (вакансій, дислокацій та ін.) біля тонкого граничного шару на поверхні розділу компонентів.

Виділення кристалізаційної води. При змішуванні деяких лікарських речовин, які містять кристалізаційну воду, руйнується кристалізаційна решітка, утворюються нові речовини, що не містять або містять менше кристалізаційної воли. Виділяється вода, суміш відволожується. Наприклад:

Rp.: Dibasoli 0,005 Thiamini bromidi 0,005 Nairii phosphates 0,3 Miscе, fiat pulvis Da tales doses № 20 Signa: По 1 порошку 3 рази на день. Якщо натрію фосфат узяти кристалічний, що містить 12 молекул кристалізаційної води, суміш буде зволожуватися за рахунок руйнування кристалічної решітки і виділення води. Необхідно брати висушений натрію фосфат.

Іноді явища відволожування та розплавлення сумішей супроводжують одне одного, їх буває важко розмежувати, але зазвичай переважає одне. З метою усунення несумісностей в порошкових сумішах рекомендуються такі технологічні прийоми:

1. Виділення з лікарської форми одного із взаємодіючих компонентів (крім лікарських речовин списків А і Б), виписавши його па окремому рецептурному бланку.

2. Заміна за узгодженням з лікарем реакційноздатного компонента його фармакологічним аналогом .

3. Введення в суміш допоміжних речовин-вологорегуляторів, мета яких - адсорбувати вологу. Для цього застосовують глинисті мінерали, аеросил, магнію карбонат, крохмаль підсушений. Кількість і вид вологорегулятора підбирають експериментально з урахуванням сумісності інгредієнтів. Найчастіше використовують аеросил. Додавання 0,02-0,03 г його на один порошок збільшує термін зберігання окремих сумішей у 3-10 разів. Аеросил не взаємодіє з лікарськими речовинами, не впливає на швидкість і повноту їх дифузії. При вологості 70-80 % і нижче з аеросилом вдається запобігти відволожування навіть солей алкалоїдів з еуфіліном.

4. Фракційне змішування.

5. Підсушування кристалогідратів перед виготовленням порошків.

6. Підбір пакувального матеріалу.

7. Заміна лікарської форми на іншу.