Процесуальні строки
Важливим засобом забезпечення захисту прав під час під час розгляду справи господарським судом є період часу, протягом якого здійснюється судовий розгляд або вчиняються певні процесуальні дії. Такий період часу називається процесуальним строком (строками).
Під строком у праві розуміють певний період, із закінченням якого закон пов»язує виникнення тих чи інших юридичних наслідків. Процесуальний строк – це проміжок часу, протягом якого господарський суд, сторони та інші учасники процесу повинні виконати певні процесуальні дії. Крім того, у межах визначених законом процесуальних строків повинна бути закінчена певна частина провадження у справі.
За загальним правилом, закріпленим у ст. 50 ГПК, процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені ГПК України. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлені, вони призначаються господарським судом.
Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, або періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено протягом усього періоду. Перебіг процесуального строку починається з дня, наступного після календарної дати або настання події, яким визначено його початок. він триває безперервно, до нього зараховуються і неробочі дні, крім випадків, передбачених ст. 51 ГПК. Перебіг процесуального сроку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.
У юридичній літературі виділяють два види строків:
1) строки господарського судочинства – строки, які зверненні до суду і встановлюють періоди часу, потягом якого здійснюються певні частини провадження у справі в господарському суді;
2) строки окремих процесуальних дій – розрізняються за суб»єктами, які здійснюють певні дії. Так, строки, протягом яких повинні бути здійснені окремі процесуальні дії, встановлюются законом і мають на меті надання провадженню в господарському суді оперативності.
Процесуальні строки встановлюються ГПК України і Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
У деяких випадках процесуальний строк визначається шляхом зазначення певної події, до настання якої можливе вчинення тієї чи іншої процесуальної дії. Так, згідно з ч. 4 ст. 20 ГПК відвід судді може заявлятися до початку вирішення спору. Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову. Згідно з ч. 1 ст. 24 ГПК господарський суд має право за наявності достатніх підстав до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Процесуальні дії, строк вчинення яких законодавством не визначений, здійснюється у строки, призначені господарським судом (ч. 1 ст. 50 ГПК). Визначаючи процесуальні строки в таких випадках, господарський суд має виходити з конкретних обставин справи, з реальності встановлених строків для вчинення процесуальних строків.
Закінчення процесуальних строків визначене ст. 51 ГПК. Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.
У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.
Згідно зі ст. 52 ГПК перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі (ст. 79 ГПК). Зупинення провадження у справі зупиняє і всі поточні процесуальні строки, що не закінчилися до того часу, коли настала подія, унаслідок якої господарський суд зупиняє провадження у справі. Зупинення триває до усунення тієї обставини, що була підставою зупинення провадження у справі. Такими обставинами можуть бути неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов»язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори. Господарський суд може зупинити провадження у справі і у деяких випадках, передбачених ст. 79 ГПК, як за своєю ініціативою, так і за клопотанням сторони чи прокурора, який бере участь у судовому процесі.
З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Про поновлення провадження у справі виноситься ухвала, і перебіг строків продовжується з дня її винесення, тобто з дня поновлення провадження у справі.
Стаття 53 ГПК передбачає можливість поновлення процесуальних строків. За заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, про що зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду.
Відмінність продовження від відновлення процесуальних строків полягає в тому, що:
а) можуть бути продовжені лише строки, призначені господарським судом;
б) питання продовження процесуального строку господарський суд може вирішувати за заявою сторони, прокурора чи з власної ініціативи як до його закінчення, так і після.
Якщо строки встановлені законом, то господарський суд не може змінити їх тривалість, а може відновити за наявності підстав.