3. Підстави і порядок скасування та припинення запобіжних заходів

Скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів. Чинним господарсько-процесуальним законодавством передбачено скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Так, відповідно до ст. 43-7 ГПК на ухвалу про вжиття запобіжних заходів, винесену за участю заявника без повідомлення особи, щодо якої вжито запобіжних заходів, остання протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали може подати заяву про її скасування. Подання заяви про скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів не зупиняє виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Заява про скасування вжиття запобіжних заходів розглядається протягом трьох днів господарським судом, який виніс ухвалу про їх вжиття. Неявка заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду заяви.

За результатами розгляду заяви господарський суд виносить ухвалу про залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів або її зміну чи скасування.

На ухвалу про вжиття запобіжних заходів, ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, а також на ухвалу про залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів або її зміну чи скасування може бути подано апеляційну скаргу.

Подання апеляційної скарги на ухвалу про вжиття запобіжних заходів не зупиняє виконання відповідної ухвали. Подання апеляційної скарги на ухвалу про скасування запобіжних заходів або їх заміну зупиняє виконання відповідної ухвали.

Слід зазначити, що оскарження ухвал щодо вжиття запобіжних заходів у ст. 43-8 ГПК передбачено лише в апеляційному, а не в касаційному порядку. Тому в разі подання касаційної скарги на відповідну ухвалу та (або) на прийняту за результатами її апеляційного перегляду постанову Вищий господарський суд України відмовляє в прийняття такої скарги і виносить з цього приводу відповідну ухвалу.

Припинення запобіжних заходів. Запобіжні заходи припиняються у разі:

1) неподання заявником відповідної позовної заяви у строк, встановлений ч.3 ст. 43-3 ГПК;

2) відмови господарським судом у прийняття позовної заяви з підстав, передбачених ч. 1 ст. 62 ГПК (заява не підлягає розгляду в господарських судах України);

3) невиконання позивачем вимог, передбачених ст. 63 ГПК (повернення суддею позовною заяви і доданих до неї документів без розгляду);

4) винесення господарським судом ухвали про скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Цей перелік є виключним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

У разі припинення запобіжних заходів та повернення заяви відповідно до ч.1 ст. 43-9 (неподання заявником відповідної позовної заяви у строк, встановлений ч.3 ст. 43-3 ГПК) постає питання про відшкодування завданої шкоди.

15