2. Порядок розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів і винесення ухвали господарським судом

Повідомлення заінтересованих осіб про час і місце розгляду заяви господарський суд здійснює шляхом винесення відповідної ухвали з додержанням вимог ст. 86 ГПК, а в разі необхідності – також шляхом надіслання телефонограми, використання засобів електронного зв»язку тощо.

Заяву про вжиття запобіжних заходів може бути розглянуто без участі особи, щодо якої просять вжити таких заходів, зокрема, коли існує вірогідність того, що будь-яка затримка у вжитті запобіжних заходів завдасть невиправної шкоди заявникові або існує ризик того, що докази про порушення права інтелектуальної власності будуть знищені або втрачені. Відповідно до ч. 3 ст. 43-3 ГПК після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову, тому матеріали про вжиття запобіжних заходів мають бути приєднані до справи, що порушується за відповідною позовною заявою.

Чинне законодавство не містить прямих вказівок щодо місця розгляду відповідної заяви. Згідно з ч.1 ст. 43-4 ГПК заява про вжиття запобіжних заходів розглядається господарським судом, в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії. Це означає, що якщо в заяві йдеться про витребування доказів, про огляд приміщень або про накладення арешту на майно, заява має подаватися до місцевого господарського суду, в районі діяльності якого знаходяться відповідні докази, приміщення або майно, стосовно яких належить провести певні дії.

В ч. 3 ст. 43-3 ГПК зазначено, що заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів. Враховуючи цю вимогу закону, в ухвалі господарського суду про вжиття запобіжного заходу має обов»язково зазначатися про те, що у разі неподання заявником відповідної позовної заяви у встановлений строк запобіжний захід припиняється.

Заява про вжиття запобіжних заходів розглядається не пізніше двох днів з дня її подання господарським судом, в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням заінтересованих осіб. Однак неявка їх не перешкоджає розглядові справи. При цьому господарський суд має право вимагати від заявника додати до заяви будь-який наявний у нього доказ про порушення або загрозу порушення його прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 43-4 ГПК господарський суд може зобов»язати заявника забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню запобіжними заходами, яка вноситься на депозит господарського суду. Розмір застави визначається господарським судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим від розміру заявленої шкоди. Предметом застави, що має бути внесена, є грошові кошти.

Згідно ч. 5 ст. 43-4 ГПК про вжиття запобіжних заходів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає обрані запобіжні заходи, підстави їх обрання, порядок і спосіб їх виконання, розмір застави, якщо така призначена. Порядок і спосіб виконання мають визначатися відповідно до обраного запобіжного заходу (ст. 43-2 ГПК), перелік яких є вичерпним. Витребування доказів (ст. 38 ГПК) здійснює господарський суд. Що ж до огляду приміщень, в яких відбуваються дії, пов»язані з порушенням прав та накладення арешту на майно, що належить особі, стосовно якої вжито запобіжних заходів, і знаходиться в неї або в інших осіб, то такі дії здійснюються державним виконавцем в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». У таких випадках господарський суд виносить ухвалу, яка згідно ст. 49-1 вказаного Закону додається до документів виконавчого провадження. Такий арешт може бути застосовано щодо майна, яке належить певній особі як на праві власності, так і на інших підставах, передбачених законом, в т.ч. за договором оренди чи лізингу.

Копія ухвали надсилається заявнику та особі, стосовно якої мають бути вжиті запобіжні заходи, негайно після її винесення. У разі винесення ухвали за участю заявника без повідомлення особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, негайно після її виконання (ч. 5 ст. 43-4 ГПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 43-5 ГПК суддя, встановивши, що заяву про вжиття запобіжних заходів подано без додержання вимог, викладених у ст. 43-3 ГПК (форма і зміст заяви), або не оплачено державним митом, виносить ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для виправлення недоліків. Цей є процесуальним і в разі необхідності може бути подовжений судом (ч. 4 ст. 53 ГПК) за заявою заінтересованої особи чи з власної ініціативи. У разі винесення ухвали про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів (ч. 6 ст. 43-4 ГПК) зазначена заява не повертається господарським судом заявникові, оскільки законом таке повернення не передбачене.

Ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Відповідно до ст. 115 ГПК рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов»язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».