3. Призначення і проведення експертизи

Одним із засобів доказування в господарському процесі є висновок судового експерта. Господарський суд призначає судову експертизу для роз»яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору та потребують спеціальних знань.

Призначення судової експертизи та порядок її проведення передбачений ст.41 ГПК. Також порядок проведення експертизи регулюється нормами спеціального законодавства, а саме - Законом України «Про судову експертизу». Нормативне визначення судової експертизи дане в ст. 1 вказаного Закону: судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об»єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

У господарському судочинстві судова експертиза має призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що належать до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

ГПК не передбачає випадків, у яких призначення експертизи є обов»язковим. Питання про призначення експертизи вирішує суддя при підготовці справи до розгляду з урахуванням конкретних обставин справи та характеру тих фактів, що підлягають установленню (п. 5 ст. 65 ГПК). Призначення судової експертизи можливе й на стадії вирішення господарського спору. У цьому випадку суд має право зупинити провадження в справі (ст. 79 ГПК). З приводу призначення експертизи виноситься ухвала господарського суду, яка оскарженню не підлягає. Апеляційний господарський суд, який приймає додаткові докази і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, також вправі призначити експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку. Що ж до суду касаційної інстанції, то він таким правом не наділений, оскільки відповідно до ст. 111-7 ГПК не може збирати нові докази.

Учасники господарського процесу мають право пропонувати господарському суду коло питань, які мають бути розв»язані експертом, тобто формують предмет експертизи. Остаточне коло питань, які мають бути роз»яснені судовим експертом, формулює суд. При цьому він може відхилити питання, що були запропоновані учасниками господарського процесу; вносить у формулювання питань редакційні зміни, не змінюючи при цьому їх змісту; ставить нові питання незалежно від питань, запропонованих учасниками процесу.

У Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції від 8.10.1998 р. №53/5 (в редакції наказу від 30.12.2004 р. № 144/138-5) надається орієнтований перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні експертизи.

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених законом, - судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. У будь-якому випадку доручати проведення судової експертизи можна лише тим особам, яких атестовано відповідно до закону і включено до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на міністерство юстиції України. Суд зобов»язаний перевірити повноваження експерта, наявність у підприємця ліцензії на право здійснювати експертну діяльність та свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною спеціалізацією у безпосередньо виконавця експертизи.

Вирішуючи питання про призначення судової експертизи, господарському суду необхідно витребувати у сторін пропозиції стосовно конкретних державних спеціалізованих експертних установ та/або судових експертів, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв»язаний цими пропозиціями, але має враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення експертного дослідження (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. № 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз»).

Права, обов»язки і відповідальність судового експерта визначаються досить широкі повноваження щодо ознайомлення з матеріалами справи, участі в огляді та дослідженні доказів. Судовий експерт має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Здійснюючи розгляд справи, суд не може обмежуватися послугами експертних закладів, визначених ст. 7 Закону України «Про судову експертизу». Він має право звернутися як до спеціалізованих державних органів, положеннями про які визначено їх право давати компетентні висновки, так і до фахівців у тій чи іншій галузі знань, які визначені як експерти, а також до фахівців, що виконують обов»язки експертів одноразово.

Висновок судового експерта має містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, а його копія надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, із приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування також щодо цих обставин.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов»язковим і оцінюється судом за загальними правилами, установленими ст. 43 ГПК. Відхилення господарським судом висновку судового експерта має бути мотивованим у рішенні суду.