3. Місце і функції судової практики в системі джерел господарського процесуального права

Слід зауважити, що значення судової практики залежить від системи приватного права. У англо-американській системі вона є формою цивільного права, в інших системах приватного права відіграє допоміжну роль.

Українська традиція приватного права належить до континентальних систем, тому судовий прецедент офіційно не є джерелом права в Україні.

Водночас не можна недооцінювати значення судової практики, а її роль потребує спеціального розгляду.

Насамперед потрібно звернути увагу на те, що поняття «судова практика» має кілька аспектів.

По-перше, під цим терміном розуміють керівні роз»яснення вищих судів стосовно застосування господарського законодавства. Такі роз»яснення містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України, керівних роз»ясненнях Президії Вищого господарського суду України. Вони приймаються на основі аналізу і узагальнення судової практики, даються в порядку судового тлумачення і є обов»язковими при вирішенні господарських спорів у справах відповідної категорії.

По-друге, існує така форма. як «правові позиції щодо розгляду окремих категорій господарських справ», висловлені судовою колегією в господарських справах Верховного Суду України. Даний юридичний документ, безумовно, не є джерелом господарського процесуального права, хоча й слугує орієнтиром при розгляді певних категорій справ.

Отже виникає ситуація, коли, з одного боку, формально судовий прецедент не визнаний, а іншого – всі державні органи, насамперед суди, зобов»язані керуватися тлумаченням норм, даним Верховним Судом України і Вищим господарським судом України. У зв»язку з цим з приводу оцінки правової природи керівних роз»яснень вищих судів існують різні погляди. Одна група юристів вважають, що керівні роз»яснення Верховного Суду України містять норми права, друга група правознавців заперечуют доцільність такого підходу.

Наша позиція, зокрема щодо суті керівних роз»яснень Верховного Суду України полягають у такому.

Повноваження Верховного Суду України в цьому питанні визначені Законом України «Про судоустрій України», який передбачає, що Верховний Суд України узагальнює судову практику, аналізує судову статистику і дає керівні роз»яснення судам з питань застосування національного законодавства, що виникають при розгляді судових справ. Керівні роз»яснення Пленуму Верховного Суду України є обов»язковими для судів, інших державних органів і посадових осіб, котрі застосовують закон, щодо якого дане роз»яснення.

Отже, хоча формально постанови та роз»яснення пленумів вищих судів покликані лише тлумачити і роз»яснювати сенс господарського процесуального законодавства, фактично вони є формою (джерелом) цієї галузі права.

По-третє, термін «судова практика» використовують для позначення багаторазового, уніфікованого розв»язання судами однієї і тієї ж категорії справ.

Судова практика. якщо тлумачити її як сукупність судових рішень, не є формою (джерелом) права. Кожен суддя, вирішуючи справу, щодо якої вже склалася певна судова практика, водночас не зв»язаний висновками, зробленими іншими судами з подібної категорії справ. Він виносить рішення, грунтуючись на своєму внутрішньому переконанні, яке склалося внаслідок правової оцінки встановлених судом обставин справи.

Проте судова практика, що складається таким чином, відображає сучасні тенденції тлумачення і застосування законодавства і може спричинити непрямий вплив на судове рішення в кожному окремому випадку.