Питання 2. Мультиплікатор інвестицій

Рівноважним може бути той рівень ВВП, який дорівнює сукупним витратам, але у дійсності фактичний ВВП рідко буває стабільним піддаючись циклічним коливанням. Одним із найбільш мінливих елементів сукупних витрат є інвестиції.

Мультиплікатор — це число, на яке потрібно помножити зміни в запланованих інвестиціях, щоб визначити зміни в сукупному обсязі виробництва.

Е кономічна суть мультиплікатора Кейнса полягає в тому, що він показує залежність зміни доходу від початкової зміни запланованих інвестицій:

Де Мі— мультиплікатор інвестицій;

DВВП — зміна ВВП;

DВІп — початкова зміна запланованих інвестицій, яка викликає приріст ВВП.

Ефект мультиплікатора спирається на три принципові положення:

1. витрати та одержання доходів — це дві сторони кожної ділової угоди, тому будь-які витрати створюють доходи адекватної величини, які розподіляються на споживання та заощадження.

2. будь-яка зміна доходу обумовлює відповідні зміни в споживанні та заощадженні, але співвідношення між споживанням і заощадженням .зберігається незмінним.

3. споживання, яке випливає із доходів, одержаних на кожному попередньому етапі здійснення ділових угод, перетворюється на витрати для наступного етапу.

Дія мультиплікатору закінчується тоді, коли сума всіх заощаджень , які були спричинені початковим збільшенням інвестицій, компенсує цей початковий приріст запланованих інвестицій. Таким чином, початкові інвестиції спричинили ланцюгову реакцію вторинних споживчих витрат і призвели до зростання ВВП.

Також слід відмітити, що існує зв’язок між мультиплікатором і граничними схильностями до споживання та заощадження. Цей мультиплікатор називають простим мультиплікатором витрат , тому що він враховує лише один канал вилучень – заощадження. Розглянутий простий мультиплікатор має однакову дію не лише до інвестицій, а й до інших елементів сукупних витрат, якщо вилучення відбуваються лише в формі заощаджень. Тому в загальному контексті це є мультиплікатором витрат.

П ри визначенні впливу автономних видатків слід враховувати інфляцію. Якщо ціни стабільні, то зміна реального ВВП в певному періоді визначається за формулою:

Д о цього слід також додати, що автономні видатки змінюють реальний ВВП на умовах рівноваги між ВВП і сукупними видатками, тобто

І нфляція не впливає на мультиплікатор, оскільки він залежить від рівня вилучень з доходу. Відмінність полягає в тому, що в умовах інфляції мультиплікативний ефект реалізується в режимі номінальних величин. Останнє стосується автономних видатків. Вони змінюються в поточних цінах певного періоду (t), які відносно цін попереднього періоду зростають з індексом P. Отже автономні видатки змінюються номінально, що з урахуванням мультиплікатора визначає зміну номінального ВВП в періоді (t):

В иходячи з цього визначається номінальний ВВП у певному періоді:

П ісля його дефлювання і зіставлення з ВВП попереднього періоду в цінах попереднього періоду можна визначити приріст реального ВВП:

Вплив цінового фактора на мультиплікативний приріст реального ВВП є лише свідченням того, що ефект мультиплікатора витрат залежить від рівня зайнятості в економіці, тобто від того, на якій ділянці кривої сукупної пропозиції перебуває економіка. В міру наближення економіки до стану повної зайнятості, тобто коли вона знаходиться на висхідній ділянці кривої сукупної пропозиції, яка здіймається вгору, еластичність цін стосовно сукупного попиту зростає, а мультиплікатор витрат дедалі більше втрачає свою силу і дедалі більша частка приросту сукупного попиту поглинається.

Где банки брали финансирование, ведь депозиты физлиц в банковскую систему хлынули лишь с 2004 года? У юрлиц. Хотя было нелегко убедить предприятие разместить в банке депозит. Однако если к началу 2000 года в банковской системе Украины депозиты физлиц составляли 2,5 млрд. грн., то депозиты юридических лиц — 5,5 млрд. На начало 2004 года — соответственно, 29 млрд. и 28 млрд. Банки перешли на деньги населения.

До 2004 года банки работали как универсальное финансовое учреждение по обслуживанию юрлиц, и работники в них были высокопрофессиональные, отлично знающие бухучет предприятия и разбирающиеся в дебрях налогового законодательства.

Так было. Потом экономика окончательно встала на рельсы развития. В банках начали быстро расти депозиты граждан. К началу 2006 года они составляли уже 66 млрд., а депозиты предприятий — 63 млрд. В дальнейшем разрыв расширялся: на начало 2007 года депозиты физлиц в банках составляли 97,5 млрд. грн., а депозиты юрлиц — всего 86,5 млрд. Население дало банкам на 11 млрд. грн. больше депозитов, чем предприятия! И этот разрыв не уменьшался вплоть до начала кризиса.

А ведь депозиты юрлиц банкам обходятся дешевле, чем депозиты граждан, — разница дос­тигает 4—5%. Куда же направляли банки эти дорогие и короткие, на срок до одного года, деньги? А направляли в кредитование! И если до 2004 года банки кредитовали в основном предприятия, то с 2004-го перешли к кредитованию граждан.

На начало 2004 года кредитный портфель юридических лиц составил 47,5 млрд. грн., а кредитный портфель физических лиц — 8,7 млрд. А к началу 2008 года кредитный портфель юрлиц вырос впятеро, до 236 млрд. грн., а кредитный портфель физических лиц — в 17 раз, достигнув 149 млрд. грн.!

На кредитование населения Украины в начале 2008 года уже направлялось 63% ресурсов банков. Вдумайтесь в эту цифру! У нас что, все предприятия работают на новом оборудовании по мировым технологиям? Или это не в нашей стране, основная выручка которой поступала от экспорта металлопродукции, до сих пор работает доменный переплав, пот­ребляющий устрашающее количество газа, в то время как весь мир давно перешел на конверторный переплав, используя электроэнергию?

Вместо кредитования реально­го сектора экономики наши банки кинулись кредитовать население, да еще в валюте, на большие сроки.

Сегодня ситуация в банковской системе парадоксальная. Вкладчики, которые не могут получить свои кровные сбережения из банков, САМИ договариваются с заемщиками, которые из-за роста курса доллара и сложностей на работе не могут погасить свои кредиты. И пытаются поменять депозиты на залоговое имущество. Самое смешное, что к этому уже стали подключаться частные предприниматели, так как движение приобрело массовый размах, выплеснулось в Интернет, где создана первая Биржа депозитных вкладов, а ГОСУДАРСТВО в лице правительства, НБУ, президента заняло позицию стороннего наблюдателя со словами Пилата: «Я умываю руки. Решайте сами!»