4.4.1. Підготовча стадія

По складальному кресленню (на всіх його видах) знаходять креслення деталі, робоче креслення якої варто виконати. Думкою визначають її конфігурацію. Виявляють габаритні розміри. Вибирають головний вид деталі, кількість видів, необхідні розрізи, перетини.

Положення головного виду на робочому кресленні може і не відповідати її розташуванню на головному зображенні складального креслення.

Вибирають масштаб зображення і формат, на якому буде виконане робоче креслення.

Роблять компонування креслення, тобто намічають розміщення всіх зображень деталі на креслярському форматі.

У тонких лініях накреслюють види, розрізи, перетини і выносные елементи. Потрібно креслити усі види одночасно, переходячи від одного до іншого й усе більш уточнюючи і додаючи характерні риси деталі, що накреслюються, на кожнім виді.

Креслення кожного виду варто починати з проведення осьових і розмічальних ліній. Після виконання креслення в тонких лініях його ретельно перевіряють, після чого приступають до обведення. Перед обведенням креслення необхідно вичистити.

4.4.2. Безпосереднє виконання робочого креслення

За допомогою циркуля потовщують дуги й окружності, потім обводять горизонтальні, вертикальні і похилі лінії. При обведенні креслення слід дотримуватися типів ліній. До штрихування на розрізах і перетинах наносять розмірні лінії і числа. Після цього переходять до штрихування. Необхідно мати на увазі, що всі розрізи і перетини однієї і тієї ж деталі штрихуються під нахилом ліній штрихування в ту саму сторону. Далі наносять позначення шорсткості поверхонь виходячи з технології виготовлення деталі чи функціонального призначення її поверхонь. Перевіряють креслення, якщо необхідно, вносять виправлення, накреслюють рамку, заповнюють основний напис, записують технічні вимоги і т.д.

4.4.3. Особливості деталювання складальних креслень

На складальному кресленні допускається не показувати дрібні конструктивні елементи (фаски, округлення, проточки, ливарні ухили й ін.). Деякі деталі показують спрощено (пружини, кріпильні деталі). При зображенні різьблення в з'єднанні показують тільки ту частину різьблення в отворі, що не закрита різьбленням стрижня.

При деталюванні всі ці умовності і спрощення повинні бути відновлені.

У глухих різьбових отворах на робочих кресленнях варто показувати різьблення з урахуванням запасу глибини свердління і величини недорізу фаски варто вводити на всіх різьбових елементах.

Деякі деталі виробу під час зборки можуть піддаватися розвальцюванню, обтисненню, обпресуванню, штифтуванню і т.д. На робочому кресленні варто показувати деталі в тім виді, у якому вони надходять на зборку, тобто до виконання зазначених технологічних операцій. (Рис.11).

Рис.11 Креслення деталей, що змінюють форму під час зборки.

4.4.4. Особливості нанесення розмірів на робоче креслення

На складальному кресленні вказують тільки основні розміри. Їх можна наносити на робочі креслення без змін.

Розміри, яких немає на складальному кресленні, але можна одержати без яких-небудь вимірів - розміри прохідних і різьбових отворів під кріпильні деталі, розміри шпонкових пазів і ін. - визначають по специфікації, уточнюючи по відповідному стандарті. Розміри проточок, фасок, галтелей і ін. потрібно брати з відповідних стандартів на ці елементи.

Інші розміри визначають, безпосередньо вимірюючи їх на складальному кресленні з урахуванням масштабу.

При цьому варто мати на увазі, що розміри поверхонь деталей, що сполучаються, повинні бути погоджені.