2. Характеристика економічних показників торгово-фінансової діяльності аптек та фармацевтичних фірм.
Виконання аптекою та фармацевтичною фірмою основної задачі — забезпечення населення та лікувально-профілактичних закладів фармацевтичною допомогою реалізується через продаж лікарських засобів та товарів аптечного асортименту.
Основними показниками, які характеризують торгово-фінансову діяльність аптек, є товарообіг, торговельні накладення, витрати, прибуток, рентабельність.
Великого значення для організації ефективної роботи аптеки набуває аналіз таких показників як товарообіговість та продуктивність праці.
Товарообіг — це історична та економічна категорія, яка взагалі характеризує торговельну діяльність. Товарообіг можна охарактеризувати як форму обміну товарів за допомогою грошей. Процес обороту охоплює дві складові: продаж товару за гроші (Т – Г) і купівля за гроші нового товару (Г – Т). Товарообіг характерний для розвитку товарного господарства, сприяє поглибленню суспільного поділу праці, оскільки розриває часові, просторові та індивідуальні межі обміну товарів. Об’єктами товарообігу є засоби виробництва, предмети споживання, матеріальні послуги. Товарообіг відіграє важливу роль у забезпеченні ефективності суспільного виробництва, обслуговуючи реалізацію суспільного продукту в межах національного і міжнародного господарства, а також економічні зв’язки всередині між різними секторами економіки, що базуються на різних формах власності. У процесі розвитку товарообігу виникає торгівля як окрема галузь діяльності, що спеціалізується винятково на реалізації товарів.
Для аптеки та фармацевтичної фірми визначають такий показник як загальний товарообіг, який складається з роздрібного та оптового товарообігу. Роздрібний товарообіг — це виручка від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів (як за готівку, так і за розрахункові чеки установ банків, банківські платіжні картки) через організований споживчий ринок, тобто спеціально організовану торговельну мережу (аптеки, магазини, кіоски) підприємствами незалежно від відомчої підпорядкованості, форми власності і господарювання. Роздрібний товарообіг визначається в цінах фактичної реалізації на момент відпуску товарів покупцеві, незалежно від часу сплати грошей. У разі продажу аптечними закладами та підприємствами медтехніки санітарно-гігієнічних та фармацевтичних товарів пільговим категоріям населення, в роздрібний товарообіг включається фактично сплачена їх вартість. Вартість товарів, сплачена безпосередньо з бюджету або організаціями соціального забезпечення, лікарнями, профілактичними установами, включається до оптового товарообігу. Оптовий товарообіг включає продаж товарів для кінцевого споживання лікувально-профілактичним закладам (ЛПЗ), іншим підприємствам, організаціям за безготівковими розрахунками.
Індекс цін — (лат. index — показник, список) — це відносний показник, який відображає зміну цін за певний період часу.
Товарообіговість — це швидкість реалізації товарів або час, протягом якого реалізуються середні товарні запаси за звітний період. Вона створює прямий вплив на рентабельність та зворотній — на витрати аптеки, фармацевтичної фірми. Тому товарообіговість додатково треба аналізувати як у цілому, так і за окремими групами товарів.
Наступним важливим показником, що характеризує ефективність роботи аптеки, фармацевтичної фірми є продуктивність праці (ПП).
Вона визначається як сума реалізованого товару на одного робітника середньоспискової чисельності .
Основним джерелом формування доходу аптеки є торговельні накладення.
Торговельні накладення — це частина роздрібної ціни, яка призначена для відшкодування витрат обігу і створення прибутку аптеки та фармацевтичної фірми. Торговельні накладення розраховують, як різницю між цінами реалізації та цінами закупівлі фармацевтичної продукції. Аналіз, облік та планування торговельних накладень здійснюють у сумарному та відносному показниках, тобто у відсотковому відношенні суми торговельних накладень до загального товарообігу
торгової організації у цінах реалізації.
Економічним показником, що характеризує ефективність торгово-фінансової та виробничої діяльності аптеки та фармацевтичної фірми є рентабельність.
У світовій практиці використовують понад 30 показників рентабельності. Для аптек і фармацевтичних фірм основними з них є рентабельність основної (торговельної) діяльності, що визначається як відношення суми одержаного від цієї діяльності прибутку до суми товарообігу. Для забезпечення розвитку аптечного закладу його рентабельність має становити в середньому 5%.
Рентабельність витрат основної діяльності визначається як відношення суми, одержаного від цієї діяльності, до суми витрат підприємства на її забезпечення.
Рентабельність основних фондів визначається як відношення суми прибутку до суми вартості основних фондів (ВОФ).
Рентабельність продукції фармацевтичних підприємств (у сфері виробництва) визначається як відношення ПР продукції до повних витрат (ПВ) (собівартості) її виробництва та обігу.
Рентабельність має велике значення для оцінки ефективності функціонування ринку, використання матеріальних ресурсів, конкурентоспроможності аптек і фармацевтичних фірм.
3. Значення фінансового аналізу. Фінанси підприємства - це економічна категорія, особливість якої полягає у сфері її дії і притаманних їй функції. Виходячи з цього, фінансова робота на підприємстві, перш за все, спрямована на створення фінансових ресурсів для розвитку, з метою забезпечення зростання рентабельності, інвестиційної привабливості, тобто поліпшення фінансового стану підприємства. Фінансовий стан - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Так як, мета аналізу полягає не тільки і не стільки в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства, але ще й у тому, щоб постійно проводити роботу, спрямовану на його покращення. Аналіз фінансового стану показує, по яким конкретним напрямом треба вести цю роботу, дає можливість виявити найбільш важливі аспекти і найбільш слабкі позиції у фінансовому стані підприємства. Оцінка фінансового стану може бути виконана з різним ступенем деталізації в залежності від мети аналізу, наявної інформації, програмного, технічного та кадрового забезпечення.Найбільш доцільним є виділення процедур експрес-аналізу та поглибленого аналізу фінансового стану.
Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:
- майновий стан підприємства;
- ступінь підприємницького ризику;
- достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;
- потреба в додаткових джерелах фінансування;
- здатність до нарощування капіталу;
- раціональність залучення позикових коштів;
- обгрунтованість політики розподілу і використання прибутку.
Основу інформаційного забезпечення аналіз фінансового стану повинна скласти бухгалтерська звітність, яка є єдиною для організації всіх галузей і форм власності. Вона складається з форм бухгалтерської звітності затвердженої Міністерством фінансів України. Результати фінансового аналізу дозволяють виявити вразливі місця, що потребують особливої уваги, та розробити заходи щодо їх ліквідації.
Класифікація методів і прийомів аналізу. Під методом фінансового аналізу розуміють спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їх становленні та розвитку. До характерних особливостей методу відносяться: використання системи показників, виявлення і зміна взаємозв'язку між ними. У процесі фінансового аналізу застосовується ряд спеціальних способів і прийомів. Способи застосування фінансового аналізу можна умовно поділити на дві групи: традиційні та математичні. До першої групи належать: використання абсолютних, відносних і середніх величин; прийом порівняння , зведення й угруповання, прийом ланцюгових підстановок. Прийом порівняння полягає в складанні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями і з показниками попереднього періоду. Прийом зведення й угруповання полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці. Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини впливу факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень сукупного фінансового показника. Сутність прийомів цінних підстановок полягає в тому, що, послідовно замінюючи кожний звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактора на сукупний фінансовий показник. На практиці вибрані основні методи аналізу фінансової звітності: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, трендовий, метод фінансових коефіцієнтів, порівняльний аналіз, факторний аналіз. Горизонтальний (тимчасовий) аналіз - порівняння кожної позиції з попереднім періодом. Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому. Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда. За допомогою тренда формуються можливі значення показників в майбутньому, а отже, ведеться перспективний аналіз. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язку показників. Порівняльний аналіз - це і внутрішньогосподарський аналіз зведених показників підрозділів, цехів, дочірніх фірм і т. п., і міжгосподарський аналіз підприємства у порівнянні з даними конкурентів, з середньогалузевими і середніми загальноекономічними даними. Факторний аналіз - аналіз впливу і окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих і стохастичних прийомів дослідження. Факторний аналіз може бути як прямим, так і зворотним, тобто синтез - з'єднання окремих елементів у загальний результативний показник. В даний час практично неможливо відокремити прийоми і методи будь-якої науки як притаманні виключно їй. Так і у фінансовому аналізі застосовуються різні методи і прийоми, раніше не використовувані в ньому. Аналіз прибутку і рентабельності підприємства дозволяє виявити велике число тенденцій розвитку, покликаний вказати керівництву підприємства шляхи подальшого успішного розвитку, вказує на помилки в господарській діяльності, а також виявити резерви зростання прибутку, що в кінцевому рахунку, дозволяє підприємству більш успішно здійснювати свою діяльність. Головне завдання аптеки в умовах ринкової економіки є задоволення потреб населення його продукції, роботах і послугах з високими споживчими властивостями і якістю при мінімальних витратах. Для здійснення свого головного завдання підприємство забезпечує збільшення прибутку.
Можливість отримання прибутку спонукає людей шукати більш ефективні способи поєднання ресурсів, винаходити нові продукти, на які може виникнути попит, застосовувати організаційні і технічні нововведення, які обіцяють підвищити ефективність виробництва. Працюючи прибутково, кожне підприємство вносить свій внесок в економічний розвиток суспільства, сприяє створенню і примноженню суспільного багатства і росту добробуту народу. Прибуток - багатозначна економічна категорія. Від глибини її пізнання і раціональності використання залежить ефективність комерційного розрахунку, ціноутворення й інших економічних важелів господарювання. Будучи джерелом виробничого і соціального розвитку, прибуток займає провідне місце у забезпеченні самофінансування підприємств і об'єднань, можливості яких багато в чому визначаються тим, наскільки доходи перевищують витрати. На будь-якому успішному підприємстві настає момент самоокупності виробництва. В процесі циклу обігу, відбувається накопичення витрат. По завершенню накопичення витрат настає момент реалізації продукції та поточної самоокупності виробництва. Після реалізації продукції, з усієї виручки, відняти загальні витрати прибутку виробництва, то залишок буде прибуток отриманий від цього виробництва.