
- •48. Інфекційні хвороби та їх профілактика.
- •Профилактика
- •49. Дифтерія. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •50. Кашлюк. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •51. Кір. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •52. Краснуха. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •53. Скарлатина. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •54. Епідемічний паротит. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •55. Вітряна віспа. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •56. Догляд за дітьми з інфекційними захворюваннями
- •57. Віл/ снід: збудники, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •58. Етіологія, епідеміологія, клініка снід
- •59. Профілактика снід
- •60. Сучасні методи лікування снід
- •61. Права віл-інфікованої людини.
- •62. Туберкульоз. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •Профилактика.
- •Диагноз.
- •Лечение.
- •63. Етіологія, епідеміологія туберкульозу дітей.
- •64. Клінічні форми дитячого туберкульозу
- •65. Вірусний гепатит. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •66. Інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом: види, збудники, прояви, профілактика.
- •67. Кишкові інфекції. Види, збудники, прояви, профілактика.
- •68. Харчові токсикоінфекції. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •69. Сальмонельоз. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •70. Ботулізм. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •71. Холера. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •72. Дизентерія. Збудник, шляхи розповсюдження, прояви, профілактика.
- •73. Профілактика кишкових інфекцій в дитячому колективі
- •74. Зупинка дихання та кровообігу, перша медична допомога.
- •79. Відмороження та замерзання, фактори що сприяють виникненню. Ступінь відмороження,невідкладна медична допомога.
- •80. Травми, їх ускладнення. Профілактика дитячого травматизму. Травма — нарушение целостности функций ткани и органов в результате воздействия факторов внешней среды. Виды травм
- •Профилактика детского травматизма
- •81. Фактори, що спричиня.Ть травми, ускладнення при травмах види травматизму.
- •Травматизм бытовой
- •Причины гибели и травматизма людей на дорогах
- •Уличный травматизм
- •Причины уличного травматизма
- •82. Травматичний шок, перша медична допомога. – общая тяжелая реакция организма при массивной травме тканей и кровопотере. Признаки
- •Описание
- •Профилактика
- •83. Кровотечі, види, їх ознаки, перша медична допомога.
- •84. Гостра крововтрата: ознаки, перша медична допомога.
- •85. Закриті черепно-мозкові травми: причини, види, ознаки, перша медична допомога.
- •86. Відкриті ушкодження черепу і головного мозку: види, ознаки, ускладнення, перша медична допомога.
- •87. Травматичні ураження хребта і спинного мозку. Перша допомога.
- •88. «Гострий живіт», ознаки, перша медична допомога.
- •89. Ушкодження живота.: види, ознаки, перша допомога.
- •90. Переломи: види, перша допомога
- •91. Рани, види ран. Перша медична допомога при пораненнях.
- •92. Синдроми тривалого стискання, ознаки, перша медична допомога.
- •93. Невідкладна допомога при утопленні.
- •94. Невідкладна допомога при укусах змій, отруйних комах, собак та інших тварин.
86. Відкриті ушкодження черепу і головного мозку: види, ознаки, ускладнення, перша медична допомога.
Найбільшу небезпеку при забитих місцях голови представляють ушкодження мозку. Виділяють ушкодження мозку: струс, ушиб(контузія), і здавлювання. Для травми мозку характерні загальмозкові симптоми: запаморочення, головний біль, нудота й блювота. Найбільше часто зустрічаються струси головного мозку. Основні симптоми: втрата свідомості (від декількох хвилин до доби й більше) і ретроградна амнезія - потерпілий не може згадати подій, які передували травмі. При забитому місці й здавлюванні мозку з'являються симптоми осередкової поразки: порушення мови, чутливості, рухів кінцівки, міміки й т.д.
Перша допомога полягає в створенні спокою. Потерпілому надають горизонтальне положення. До голови - міхур з льодом або тканина, змочену холодною водою. Якщо потерпілий без свідомості, необхідно очистити порожнину рота від слизу, блювотних мас, укласти його у фиксированно-стабілізоване положення.
Транспортування потерпілих з пораненнями голови, ушкодженнями кісток черепа й головного мозку варто здійснювати на носилках у положенні лежачи на спині.
Транспортування потерпілих у несвідомому стані варто здійснювати в положенні на боці. Це забезпечує гарну іммобілізацію голови й попереджає розвиток асфіксії від западіння мови й аспірації блювотними масами.
Перед транспортуванням потерпілих з ушкодженням щелеп варто зробити іммобілізацію щелеп: при переломах нижньої щелепи - шляхом накладення пращевидной пов'язки, при переломах верхньої – введенням між щелепами смужки фанери або лінійки й фіксацією її до голови.
87. Травматичні ураження хребта і спинного мозку. Перша допомога.
Усі ураження хребта спинного мозку і кінського хвоста в гострому періоді ділять на закриті і відкриті, які характеризуються порушенням цілісності шкіри і підшкірної клітковини на рівні травми, що загрожує інфікуванню хребта і спинного мозку.
За характером травми хребта поділяють на:
1) ураження зв’язкового апарата (розтягнення, розрив зв’язкового апарата без кісткових уражень);
2) перелом тіла хребців (лінійний, компресійний, оскольчатий, компресійно-оскольчатий);
3) перелом заднього напівкільця хребця (дужок, суглобових, поперекових або остистих відростків);
4) переломовивих і вивих хребців, що супроводжуються зміщенням;
5) множинні ураження.
Всі закриті ураження хребта можуть бути стабільними і нестабільними. За локалізацією травми спинного мозку розрізняють ураження шийного, грудного, попереково-крижового відділів спинного мозку і корінців кінського хвоста.
Всі закриті травми спинного мозку ще поділяються на струс, забій і здавлювання спинного мозку. Струс спинного мозку є функціонально зворотнім і клінічно проявляється сегментарними порушеннями, рідше – частковим порушенням провідності. Забій спинного мозку може призводити до часткового його ураження або анатомічного розриву, що клінічно проявляється частковим або повним порушенням провідності. Здавлювання спинного мозку, як правило, супроводжується його забоєм, що може бути зумовлено кістковими відламками, відривами м’яких тканин, оболонковими гематомами, внутрішніми спинномозковими гематомами (гематомієлія), набряком-набуханням або поєднанням цих причин.
Патологічні зміни при забої спинного мозку характеризуються наявністю первинних травматичних некрозів у місці прикладання травмуючої сили і вторинними, зумовленими порушенням крово- і ліквородинаміки, які особливо виражені при здавлюванні спинного мозку.
Надання невідкладної медичної допомоги. Перша медична допомога повинна бути направлена на ліквідацію травматичного шоку і порушень дихання.
Транспортування постраждалих необхідно здійснювати тільки на твердих носилках або на щитах у положенні хворого на спині або на животі. Положення залежить від рівня свідомості. Потрібно якомога менше змінювати положення хворого. Обов’язковим є накладання мобілізаційного комірця. Транспортування здійснюється з обов’язковою участю декількох медпрацівників (лікар, фельдшер, санітар або водій). Застосовувати спеціальні носилки або швидковакуумний матрац. Наступним завданням є забезпечення життєво важливих функцій, зокрема – киснем (2-4 л О2/хв). За необхідності проводять інтубацію і штучну вентиляцію легень (ШВЛ). Забезпечити венозний доступ і проводити інфузію розчинами Рінгера-лактат, ізотонічного розчину натрію хлориду. Накласти стерильну пов’язку на відкриту рану. Попереджувати переохолодження, постійний контроль пульсу і АТ.