3.4. Перони, місця стоянок та майданчики спеціального призначення

Перон - важливий елемент аеродрому, що зв'язує аеровокзал з ШЗПС. На пероні повітряні судна знаходяться на короткочасній стоянці в період висадки та посадки пасажирів, розвантаження і навантаження пошти і вантажів та виконання оперативного технічного обслуговування. Такі перони є комбінованими, але можуть бути пасажирські й вантажні, коли окремо на пасажирських перонах виконують технологічні операції, пов'язані з обслуговуванням пасажирів, а на вантажних - розвантаження і навантаження вантажів.

Між аеровокзалом і пероном часто передбачають буферну зону - аванперон, який використовують для накопичення пасажирів (у відкритих або закритих павільйонах) при спрощеному методі обслуговування пасажирів.

Процеси, що відбуваються на пероні, багато в чому (іноді й повністю) визначають технологічне і об'ємно-планувальне рішення аеровокзалу. Перон - ділянка, де пасажири безпосередньо стикаються з засобами транспорту і де відбувається переміщення, приліт і відліт повітряних суден, розміщення (встановлення) їх під розвантаження і завантаження; прохід або транспортування пасажирів від аеровокзалу до повітряних суден і назад; доставка та завантаження в повітряне судно скомплектованого багажу, пошти, контейнерів з бортовим харчуванням та інших вантажів. Всі основні технологічні операції на пероні з метою скорочення часу стоянки повітряного судна виконуються майже одночасно.

Важливе місце за значенням і розмірами в аеродромному комплексі займають місця стоянок (МС), які можуть бути груповими для розміщення повітряних суден різних типів групами або індивідуальними для розміщення окремих типів повітряних суден (рис. 3.5). Індивідуальні МП найчастіше влаштовують в аеропортах з малим числом приписних повітряних суден і для особливо великих типів повітряних суден в аеропортах вищих класів, коли розміщення їх на групових МС ускладнює технологію обслуговування інших типів повітряних суден і вимагає значного збільшення площі для забезпечення вільного (безпечного) рулювання великого за габаритами повітряного судна.

Повітряні судна встановлюються і виводяться на МС перонів або МС зберігання на тязі власних двигунів або за допомогою буксирування спеціальними тягачами хвостом вперед або носом вперед (рис. 3.6).

Для безпеки переміщення повітряних суден на перонах, МС і майданчиках спеціального призначення повинні дотримуватися мінімальні розриви:

Між крайніми точками крил повітряних суден, що стоять у ряду:

I і II груп 7 м

III групи 5 м

IV групи 3 м

Від габариту повітряного судна до споруди або крайній точки крила рухомого повітряного судна:

I і II груп 7,5 м

III групи 6 м

IV групи 4 м

Від габариту повітряного судна, що стоїть до кромки

покриття 4 м 4

Рис. 3.5. Основні типи стоянок повітряних суден: а – групові (суцільні); б – індивідуальні (окремі).

Рис. 3.6. Способи установки повітряних суден: а – хвостом вперед; б ­­– носом вперед.

Розміри і планове рішення перону та МС повинні забезпечувати: розміщення розрахункової кількості повітряних суден; безпечне маневрування повітряних суден, як на тязі власних двигунів, так і за допомогою буксирувальників при чітких і простих маршрутах їх переміщення; безпечний і зручний проїзд і розміщення спецавтотранспорту, пересувних засобів технічного обслуговування і перонної механізації; розміщення та функціонування стаціонарного обладнання для технічного обслуговування повітряних суден, можливість механізованого очищення від снігу і видалення ожеледі; перспективне розширення для збільшення обсягу авіаперевезень.

Для безпечного руху на перонах і МС, стосовно, до їх планувального рішення розробляють схеми руху спецавтотранспорту та засобів механізації перонної, що обумовлені розстановкою та шляхами рулювання повітряних суден.

Магістральні шляхи двостороннього руху спецавтотранспорту та засобів перонної механізації шириною 7 м, як правило, повинні проходити за хвостами повітряних суден, що стоять і не з'єднуватися з шляхами їх рулювання. Всі шляхи руху повинні бути закільцьовані.

На перонах, МС і майданчиках спеціального призначення передбачають заземлення пристрою від статичної електрики і якірні кріплення повітряних суден. Для виключення обдуву людей, устаткування і споруд газоповітряними струменями при випробувальних запусках двигунів повітряних суден передбачають установку струміневідхиляючих щитів. Якщо такі щити відсутні, повинні бути забезпечені безпечні відстані, рівні параметрам поля газових струменів двигунів.