2.1 Система оподаткування в Україні

Система оподаткування - це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону "Про систему оподаткування". У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку. Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону "Про систему оподаткування". Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р. В останньому варіанті закону дано більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування, а також понять системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів. Система оподаткування в Україні - це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.

Умовно становлення податкової системи України можна поділити на такі етапи:

- 1992-1994рр. Період, нерегульований законодавчими актами, оскільки залишаються чинними нормативні акти колишнього Союзу, які не

відповідають вимогам національної податкової системи;

• 1994-1997рр.У податковій сфері приймається ціла низка законів.

Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований пере-

розподіл ВВП, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Все це призвело до утворення значного неофіційного сектору економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень;

• 1997-2000рр. Ведеться підготовка Податкового кодексу, бо закони

у сфері оподаткування з часу їх прийняття містять надто багато поправок і змін, а також неточностей. Спостерігається різке скорочення податкових пільг, а також активізація тіньового сектора економіки;

• 2000р. і до сьогодні. Розроблено проект Податкового кодексу.

Податкова система України знаходиться у найкращому стані за все десятиліття. Проте тут є ряд проблем. Звертаючись до засад управління податками, визначених свого часу А. Смітом, таких, як визначеність, простота та зручність для платників податків і установ, які їх стягують, дешевизна і мінімум податкового тягаря на платників, можна зауважити, що ці принципи не завжди ефективно працюють у вітчизняній системі оподаткування.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори, тобто обов‘язкові платежі, до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов‘язки і відповідальність платників – є Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року.  Загальна система оподаткування складається з сукупності податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. Відповідно до Закону в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов‘язкові платежі); місцеві податки і збори (обов‘язкові платежі). Вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів (обов‘язкових платежів) визначено статтею 14 Закону, місцевих податків і зборів (обов‘язкових платежів) - статтею 15 Закону. Порядок обчислення та граничні розміри місцевих податків і зборів (обов‘язкових платежів) встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від “Про місцеві податки та збори”.  Загальна система оподаткування в Україні визначається Законом України "Про систему оподаткування", в якому дано перелік податків, зборів, внесків, обов’язкових платежів (Таблиця 2). Розмір, порядок обчислення та сплати податків встановлюється окремими нормативно-правовими актами. 

Таблиця 2 - Основні податки та збори в Україні

№ п/п	Назва податку	Ставка, розмір	Об’єкт оподаткування
1.	Податок на додану вартість	20%	Операції по продажу товарів (робіт, послуг), ввозу вивозу товарів в Україну
2.	Податок на прибуток підприємств	21%	Прибуток, визначений шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань
3.	Податок на доходи фізичних осіб	15% або 17%	Сукупний оподаткований дохід за рік
4.	Податок на отримані дивіденди	5%	Загальна сума отриманих дивідендів

№ п/п	Назва податку	Ставка, розмір	Об’єкт оподаткування
5.	Плата за землю	1,5-21 коп. за 1 кв. м. з підвищуючим коефіцієнтом 1,2-3 (в залежності від статусу населеного пункту) або 1% вартості проведення оцінки землі	Використовувана площа землі
6.	Комунальний податок	10%	Річний фонд оплати праці, розрахований виходячи із розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян та кількості працівників
7.	ЄСВ	34, 7%	Чистий дохід
8.	Збір за видачу дозволу на розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг	30-320 грн. за 1 міс в будь-якій сфері торгівлі за готівковий розрахунок	Торговельна діяльність, надання побутових послуг, ігровий бізнес

Крім вище перерахованих податків, в залежності від виду діяльності, сплачуються ще наступні податки:

• акцизний збір;

• митні збори;

• державне мито;

• рентні платежі;

• податок з власників транспортних засобів;

• місцеві податки (готельний збір, збір за право паркування, податок

на рекламу);

• збір на спеціальне використання природних ресурсів (обсяг використаної води, лісових ресурсів)

Якщо фізична особа обирає загальну систему оподаткування, основну суму платежів податків до бюджету становитимуть податок з доходів фізичних осіб, податок на додану вартість, збір на ЄСВ.  Податок на доходи фізичних осіб стягується відповідно до Закону України від “Про податок з доходів фізичних осіб”. Відповідно до Закону ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15% або 17%. Податок на додану вартість (ПДВ) стягується відповідно до Закону України від “Про податок на додану вартість”. Особливості ПДВ полягають в тому, що на відміну від податку на доходи фізичних осіб, він є непрямим податком - ПДВ включається до складу ціни товару або послуги. Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону ставка ПДВ становить 20%. 

Поряд з тим в Україні діє спрощена система оподаткування. Спрощену систему оподаткування, обліку та звітності запроваджено Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".  Суб'єкт господарювання - юридична особа має право перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звiтностi за єдиним податком за сукупності певних умов( таких умов):

- середньооблiкова чисельність працiвникiв на пiдприємствi за календарний рік(не має,10, 20) ;

- обсяг виручки підприємства від реалiзацiї продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 1 млн. гривень.(150 тис, 1 млн, 3 млн.)

Визначаючи середньооблікову чисельність працівників на пiдприємствi, беруть до уваги всіх його працiвникiв, серед них i тих осіб, які працюють за договорами та за сумісництвом, а також працiвникiв представництв, фiлiй та інших відокремлених пiдроздiлiв. При цьому спираються на статистичну інструкцію з чисельності працiвникiв, зайнятих у народному господарстві України, затверджену в Наказі Мiнiстерства статистики України від 07.07.1995 №171.  Виручкою вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) вважають суму, яку суб'єкт пiдприємницької дiяльностi фактично отримав на розрахунковий рахунок та (або) в касу за здiйснення операцiй з продажу продукції (товарiв, робiт, послуг).  Якщо у звiтному перiодi на пiдприємствi було здiйснено операцiї з продажу його основних фондiв, то виручкою вiд реалiзацiї буде рiзниця мiж сумою, отриманою вiд реалiзацiї цих фондiв, i їхньою залишковою вартiстю на момент продажу.  До суми виручки не входять кошти, що надiйшли на розрахунковий рахунок пiдприємства на пiдставi договорiв комiсiї та iнших цивiльно-правових договорiв як транзитнi кошти, на якi пiдприємство не має права власностi. 

Перейти на сплату єдиного податку можуть пiдприємства будь-якої органiзацiйно-правової форми та форми власностi, крiм :

• пiдприємств, якi працюють за спецiальним торговельним патентом;

• довiрчих товариств, страхових компанiй, банкiв, ломбардiв та

інших фiнансово-кредитних i небанкiвських фiнансових установ;

- пiдприємств, що провадять дiяльнiсть у сферi грального бiзнесу, здiйснюють обмiн iноземної валюти, є виробниками та iмпортерами пiдакцизних товарiв;

- пiдприємств, у статутному фондi яких частки, належнi юридичним особам - учасникам та засновникам таких суб'єктiв, що не є суб'єктами малого пiдприємництва, перевищують 25%.

Єдиним податком також не можна оподатковувати спiльну дiяльнiсть без створення юридичної особи.  Зазначимо, що фiлiя (вiддiлення), представництво або iнший вiдокремлений пiдроздiл пiдприємства може перейти на спрощену систему оподаткування, облiку та звiтностi за єдиним податком щойно пiсля того, як такий перехiд здiйснило головне пiдприємство.  Пiд час переходу підприємства на сплату єдиного податку воно самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку: - 6% вiд суми виручки вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) без урахування акцизного збору. При цьому воно маєте сплачувати ПДВ згiдно iз Законом України "Про податок на додану вартiсть";

- 10% вiд суми виручки вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг), за винятком акцизного збору. У такому разi податок на додану вартість входить до складу єдиного податку, й сплачувати ПДВ окремо не потрiбно.

Перехiд на спрощену систему оподаткування, облiку та звiтностi за єдиним податком не звiльняє суб'єкта пiдприємницької дiяльностi - юридичну особу вiд сплати таких податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв):

- податок на додану вартiсть (його мають сплачувати тi платники єдиного податку - юридичнi особи, якi обрали 6-вiдсоткову ставку єдиного податку);

- акцизний збiр;

- податок на доходи фiзичних осiб (прибутковий податок громадян з доходiв, виплачених найманим працiвникам);

- мито;

- державне мито;

- рентнi платежi;

- податок з власникiв транспортних засобiв та iнших самохiдних машин i механiзмiв;

- збiр за геологорозвiдувальнi роботи, виконанi коштом державного бюджету;

- збiр за забруднення навколишнього природного середовища;

- збiр на розвиток виноградарства, садiвництва та хмелярства;

- єдиний збiр, що його стягують у пунктах перетину державного кордону України;

- збiр за використання радiочастотного ресурсу України;

- мiсцевi податки й збори (за винятком комунального податку та збору за видачу дозволу на розмiщення об'єктiв торгiвлi та сфери послуг).

Перелiченi податки та збори (обов'язковi платежi) належить сплачувати в тому разi, якщо платник єдиного податку - юридична особа підпадає пiд визначення їх платника.  Таку систему запроваджено і для фізичних осіб, зареєстрованих як фізичні особи-підприємці (ФОП), що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.  Відповідно до ст. 2 Указу(Указом Президента України від 03.07.98 N 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” ) дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку.  Ставка єдиного податку для ФОП встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах ( по Києву) для :

- I групи ФОП – 107 грн. 30 коп.;

- II групи ФОП – 214 грн. 60 коп.;

- III групи ФОП – 5% від доходу,( якщо не сплачує ПДВ ) і 3% від доходу( якщо сплачує ПДВ) на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності.

У разі, коли ФОП здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких місцевою радою за місцем державної реєстрації цієї особи установлено різні ставки єдиного податку, нею придбається одне Свідоцтво і сплачується єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності не залежно від того, здійснює він підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації.  Крім цього, згідно із статтею 6 Указу ФОП платник єдиного податку не є платником наступних податків і зборів (обов'язкових платежів):

• податку на додану вартість,

• податку на доходи фізичних осіб;

• плати (податку) за землю;

• збору на спеціальне використання природних ресурсів;

- збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

• збору на обов'язкове соціальне страхування;

- відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування потрібно зазначити, що відповідно до листа Пенсійного фонду Україну від "Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування", у період до внесення відповідних змін до чинного законодавства ФОП на єдиному податку сплачують внески до Пенсійного фонду України згідно з нормами Указу. Правовідносини ФОП з найманими працівниками можуть базуватися на укладених з ними трудових угодах, або цивільно-правових договорах, виходячи з економічної доцільності та об`єктивних обставин, як-то: тривалість та регулярність правовідносин, кількість працівників, ставки їх заробітної плати (розміру одержуваної винагороди за цивільно-правовим договором).  Основним нормативним актом, що регулює правовідносини між роботодавцем та найманим працівником за трудовою угодою є Кодекс законів про працю України.  Відповідно до ст. 253 Кодексу, особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.  Згідно з законами ФОП повинен також зареєструватися у відповідних фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, та зареєструвати в них найманих працівників, утримувати та сплачувати з їх заробітної плати внески до цих фондів, подавати звітність щодо нарахованої, сплаченої заробітної плати та сплати єдиних соціальних (страхових) внесків у фонди.   ФОП - платник єдиного податку, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, сплачує додатково 50 % ставки єдиного податку за кожну найману особу (частина 4 стаття 2 Указу). При цьому порядок нарахування та сплати збору до Пенсійного фонду України або внесків до державних соціальних фондів такими ФОП визначається спеціальним законодавством з питань такого спрощеного оподаткування (стаття 6 Указу).

Нові правила для спрощеної системи оподаткування

20 жовтня 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу», яким внесено суттєві зміни до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва.

Прийнято такі зміни:

- підвищено граничний обсяг доходу, при якому можливе застосування спрощеної системи оподаткування (для фізичних осіб – з 500 тис. грн. до 3 млн. грн., для юридичних осіб – з 1 млн. до 5 млн. грн.);

- введено відсоткову ставку єдиного податку: 3% від доходу для фізичних осіб з обсягом доходу до 3 млн. грн. за умови сплати ПДВ, 5% від доходу – без сплати ПДВ (у діючому законодавстві така норма відсутня);

- скасовано обмеження відносити на витрати платника податку на прибуток витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб – платників єдиного податку;

- надано фізичним особам – платникам єдиного податку право реєструватись платниками ПДВ;

- скасовано 50-відсоткову надбавку, що застосовується до фіксованих ставок єдиного податку за кожного найманого працівника (у діючому законодавстві – за кожну найману особу додатково сплачується 50% ставки податку).

Окрім того, розроблено механізм спрощення адміністративних процедур і прийнято наступні рішення:

- скасувати щорічне оформлення свідоцтва платника єдиного податку (згідно з діючим законодавством заява на застосування спрощеної системи оподаткування подається щорічно);

- скасувати авансові внески для платників єдиного податку, які сплачують податок за відсотковими ставками. Податок сплачуватиметься за даними декларації (відповідно до діючого законодавства – щомісяця авансовими внесками);

- встановити річний звітний період для фізичних осіб з незначним обсягом доходу (до 150 тис. грн.);

надати право фізичним особам, які не використовують працю найманих осіб, не сплачувати єдиний податок на час відпустки протягом календарного місяця, а також хвороби, підтвердженої лікарняним листком, якщо вона триває календарний місяць і більше;

- встановити для фізичних осіб - платників єдиного податку (за винятком тих, які є платниками ПДВ) обов’язок щодо ведення книги обліку доходів (без обліку витрат).

Зважаючи на те, що існуюча система оподаткування малого бізнесу досить часто стала використовуватись для мінімізації податкових зобов’язань, у законодавство внесено такі зміни:

- подання платниками податку на прибуток переліку доходів та витрат у розрізі контрагентів - платників єдиного податку;

- встановлення вимоги для фізичних осіб, які сплачують податок за фіксованими ставками, щодо надання послуг виключно населенню та платникам єдиного податку;

- встановлення підвищених ставок єдиного податку за порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування;

анулювання свідоцтва платника єдиного податку при встановленні порушень.

Згідно із документом підприємницькою діяльністю за спрощеною системою оподаткування можуть займатися представники малого та середнього бізнесу чотирьох груп.

До 1 групи належать фізичні особи – підприємці, які :

• не використовують працю найманих осіб;

- здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню;

- обсяг доходу протягом календарного року не перевищує 150 тис. грн.

Такі громадяни щомісяця повинні будуть сплачувати від 10 до 100 грн. податку.

До 2 групи належать фізичні особи – підприємці, які :

- здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у т.ч. побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства;

- річний обіг коштів не перевищує 1 млн. грн. ;

- кількість найманих осіб не перевищує 10 осіб.

Такі громадяни щомісяця повинні будуть сплачувати від 20 до 200 грн. єдиного податку залежно від того, яке рішення ухвалить місцева рада.

До 3 групи належать фізичні особи – підприємці, які :

- не використовують працю найманих осіб або кількість найманих осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- річний обсяг доходу не перевищує 3 млн. грн.

Для таких громадян розмір сплачуваного єдиного податку становитиме 3% з урахуванням ПДВ або 5% без урахування ПДВ.

До 4 групи включено юридичних осіб – суб’єктів господарювання будь-якої організаційно – правової форми, у яких :

- річний обсяг доходу до 5 млн. грн. ;

- середьооблікова кількість найманих працівників до 50 осіб.

Для таких юридичних осіб розмір сплачуваного єдиного податку становитиме 3% з урахуванням ПДВ або 5% без урахування ПДВ.

Не можуть бути платниками єдиного податку 10 категорій підприємців які здійснюють діяльність у сфері азартних ігор; обміну валюти, виробництва, експорту, імпорту і продажу підакцизних товарів (крім роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів у ємностях до 20 л, а також пива і вина); діяльність з проведення гастрольних заходів; видобуток і реалізацію корисних копалин.

Крім того, відмовили в спрощенці фізособам-підприємцям нерезидентам, аудиторам, страховим брокерам, особам, які здають в оренду житло площею понад 100 кв м і суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких від 25% мають особи, які сплачують єдиний податок.

Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року.

Ніби непогано, але підприємцю все рівно прийдеться сплачувати єдиний соцвнесок (який не може бути менший 34,7% від мінімальної зарплати, зараз 342 гривні).