120.Назвіть види римського права власності в Римі.

Традиційно вважалося, що римський власник має такі правоможності: право володіння, право користування, право розпорядження, право одержувати прибутки, право захисту.

Jus possidendi(право посідання) – правоможність власника, яка полягає в тому, що власник має право фактично володіти своєю річчю.

Jus utendi(право користування) – полягає в тому, що власник має право вилучати з речі її корисні якості, одержувати доходи і прирощення від неї.

Jus abutendi(право розпорядження) – власник міг визначати юридичну та фактичну долю речі, тобто відчужувати її всіма дозволеними способами, заповідати, встановлювати сервітути на користь інших осіб, знищити її, викинути тощо.

Отже, право приватної власності можна визначити як найвищу владу особи над річчю, її виключне право володіти, користуватися і розпоряджатися річчю згідно зі своїми інтересами.

121. Чим подібні емфітевзис і суперфіцій?

У клас ичному праві терміном емфітевзис (грецьк. - обробка, насадження) позначалася тривала (100 і більше років) спадкова оренда землі, яка широко практикувалася в Римській державі. Така тривала спадкова оренда, добре захищена від свавілля і за порівняно невелику плату за землю, притягала багатьох безземельних і малоземельних селян.

Суперфіцій - буквально означає - те, що знаходиться на поверхні землі. Якщо за емфітевзисом землю передавали під обробку для виробництва сільськогосподарської продукції, то за суперфіцієм землю орендували під забудову.

Отже, суперфіцій як речове право виникає лише в результаті забудови житлового будинку або іншої споруди на чужій землі

122.Які речі називаються манципними?

res mancipi— манципні речі, тобто такі, які вимагають спеціального обряду при передачі права власності на них.До речей, які підлягали складній процедурі передачі - манципації, римляни відносили землю, будівлі, рабів, робочу худобу, земельні сервітути та інші цінні речі, що становили економічну основу римського ра¬бовласницького суспільства. З урахуванням їх особливої цінності й був установлений складний порядок їх відчуження.

123.Негаторський позрв(actio negatoria)- позов про заперечення. Він застосовувався для усунення перешкод, що заважали власнику здійснювати правомочність користування річчю.Позивачем виступав власник речі, якому хтось перешкоджав у якись спосіб здійснювати право власності.зазвичай, відпозивачем за негаторським позовом був той, хто претендував на користування якимось чином чужою річчю.Відщповідальність за цим позовом зводилася до обов'язку припинити неправомірні дії.

124. У чому полягає зміст прав на чужі речі?

Сутність прав на чужі речі полягала в тому, що суб'єкт цього права мав змогу користуватися чужою річчю, а в деяких випадках навіть розпоряджатися нею. Але оскільки це були права на чужі речі, які належали іншим особам, то, зрозуміло, особа, котра мала право на чужу річ, не могла володіти такими широкими правомочностями, як власник. Суб'єкт цього права мав змогу користуватися чужою річчю лише в певних обмежених масштабах.