114. Для чого встановлювалась добросовісність володіння?

Різниця між добросовісним і недобросовісним володільцями мала значення у ряді правовідносин. Зокрема, тільки добросовісний володілець міг набути за давністю володіння право власності; у випадках, коли власник подав позов про повернення речі від фактичного володільця, недобросовісний володілець речі суворіше відповідав за збереження речі, за плоди від неї і прибутки, ніж добросовісний. Наприклад, добросовісний володілець зобов'язаний був повернути всі наявні плоди на момент пред'явлення позову і повертав одержані прибутки тільки після подання позову; недобросовісний зобов'язаний був повернути одержані прибутки, а також відповідав за ті, які він міг би одержати, але не одержав через недбале використання речі.

115. Назвіть обмеження права власності

Підставами виникнення обмежень права власності були закон і правочин.

Закон (lex). На підставі закону обмеження права власності виникали водночас з появою самої власності з міркувань суспільного інтересу або в інтересах сусідів за так званим сусідським правом.

До числа обмежень права власності відносяться заборони відчуження. Ці обмеження полягали в тому, що власник був позбавлений права відчужувати свою річ. Такі заборони встановлювалися по-різному: законом, рішенням суду, заповітом та договором.

За законом заборонялося відчужування приданого (dos), дошлюбного дарунка (donatio).

Право відчужування могло бути заборонено рішенням суду в інтересах позивача, наприклад заборона на нерухоме майно відповідача.

116.Назвіть випадки припинення володіння.

Володiння припинялось у таких випадках:

а) фiзичної загибелi речi-не можна здiйснювати володiннярiччю, якої немає;

б) юридичної загибелi речi, тобто коли вона вилучалася з ци-вiльного обороту - не була об'єктом права приватної власностi i,отже, об'єктом володiння;

в) якщо володiлець втрачав один з правових елементiв воло-дiння (тiло володiння чи володiльницьку волю), тобто фактичнеобладання рiччю, бажання вважати її своєю. Iншими словами, володiння припинялося тими самими способами, як i набувалося.Пiсляпродажу володiлець втрачав право на володiння рiччю, пе-редаючи її покупцевi. Вiн втрачав володiння i при будь-якому iн-шому позбавленнi фактичного обладання рiччю, наприклад приїї загубленнi, крадiжцi. Крiм того, володiння припинялося зi смер-тю обладателя речi. Його спадкоємцi повиннi були знову здiйснитиi обгрунтувати весь склад володiння у своїй особi.

117. Назвіть первинні способи набуття права власності.

1. Заволодіння (occupatio)- річ, не вилучена з обороту, але яка не має власника, надходить у власність того, хто її перший захопить (primo occupanti) з метою собі привласнити. Це могли бути як рухомі, так і нерухомі речі.

2. Давнісне володіння (usucapio)- зумовлює набуття права власності шляхом володіння, яке продовжувалося протягом визначеного законом часу.

3. Переробка речі (специфікація). Цим терміном позначається створення з чужого матеріалу нової речі для себе, наприклад, виготовлення вина з чужого винограду, вази з чужого металу тощо. Специфікація вважається здійсненою, якщо матеріал набував нової форми, одержано нову річ

4. Придбання плодів. Плоди з моменту їх відокремлення від ре#, яка їх виробляє, стають самостійними речами. їх відокремлення не зменшує цінності плодоносної речі.

5. Приріст (accesio) - сполучення речей, які належать різним особам, причому одна з речей після сполучення стає належністю іншої речі, власністю власника головної речі. Приріст може бути природний або штучний, тобто результатом дій людини.