Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2[1]. Структурна політика.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
02.09.2019
Размер:
68.1 Кб
Скачать

Диспропорції національної економіки україни та на­прями її структурної корекції

Основні види диспро­порцій економіки

Наслідки для еконо­мічного розвитку

Цілі та напрями структурної корекції економіки

Відтворювальні:

диспропорції:

  • низький рівень доданої вартості;

  • низька частка сфери послуг у ВВП;

  • високий рівень матеріальних за­трат на виробни­цтво;

  • високий рівень тінізації економі­ки;

  • фінансові диспропорції та дисбаланси

Стримування еконо­мічного зростання.

Зростання тіньового сектору.

Зниження конкурентоспроможності вітчизняного вироб­ництва.

Неефективне вико­ристання економіч­ного потенціалу країни.

Зростання зовніш­нього і внутрішньо­го боргів України

Перехід до інвестиційно-іноваційного типу економіч­ного розвитку.

Переорієнтація інвестицій у наукомістке виробництво, яке забезпечить структур­но-технологічну модерніза­цію вітчизняної економіки.

Розширення внутрішнього ринку, зміцнення ринкової інфраструктури.

Стимулювання підвищення ефективності виробництва шляхом підтримки імпортозамінних виробництв, експортної спрямованості виробництва, виробництва наукомісткої продукції.

Підвищення сукупного по­питу.

Підвищення інноваційної активності суб’єктів еконо­міки та розвиток високотехнологічного сектору економіки.

Стимулювання переливан­ня ресурсів у сектори зрос­тання економіки.

Реструктуризація боргів, зниження рівня коливання дохідності за різними галу­зями діяльності

Галузеві диспро­порції:

  • висока частка добувних галузей;

  • домінування в структурі виробни­цтва ресурсоміст­ких галузей;

  • низька частка малого бізнесу у ви­робництві ВВП;

  • різка диференці­ація виробництв за технічним рівнем;

  • відсутність ре­альної конкуренції.

Зростання ресурсо­місткості виробни­цтва.

Підвищення бар’єрності економіки.

Поглиблення де­формації ринків то­варів і послуг.

Під­вищення рівня цін і тарифів, зниження якості продукції, деформація структури виробництва

Збільшення частки галу­зей, які виробляють кінце­ву продукцію (виробництв із завершеним циклом).

Відмова від штучної під­тримки неефективних ви­робництв.

Комплексна реструктуриза­ція галузей з низькими конкурентними характе­ристиками і потенціалом.

Узгодження різноманітних галузевих програм реструк­туризації в єдину систему.

Зниження адміністратив­них та економічних бар’є­рів для підприємництва.

Обґрунтований захист віт­чизняного виробника роз­виток, підтримка та захист конкуренції.

Кардинальне підвищення конкурентоспроможності галузей, які базуються на використанні власної сиро­вини і мають освоєні ринки збуту.

Інноваційне інвестування підприємств.

Територіальні дис­пропорції:

  • різке розмежу­вання регіонів за рівнями виробництва, ВВП, доходів, інвестуван-ня, бюджето-забезпечення

Поглиблення тери­торіальної диферен­ціації.

Посилення депресивності економіч­ного розвитку окремих територій

Узгодження економічних суперечностей та інтересів держави і регіонів.

Забезпечення комплекснос­ті та збалансованості тери­торіального розвитку.

Визначення «точок зростан­ня», пріоритетів структур­ної перебудови регіональ­них економік.

Підтримка конкурентних галузей виробництва (кон­курентних переваг регіону)

Зовнішньоеконо­мічні диспропорції:

  • висока частка імпорту готових ви­робів;

  • сировинна спря­мованість експорту;

  • від’ємне сальдо експортно-імпорт­них операцій

Розбалансованість платіжного балан­су.

Зростання част­ки імпортних това­рів на ринках

Забезпечення ефективного співвідношення між екс­портом та імпортом товарів і послуг.

Посилення міжгалузевої та прямої кооперації в зовніш­ньоекономічних зв’язках.

Зміна структури експорту з сировинної спрямованості на користь готової продук­ції.

Вироблення варіантів зміни експортно-імпортної струк­тури шляхом імпортозаміщення (витіснення з вну­трішнього ринку іноземних товарів) та експортоорієнтації економіки

Держава може здійснювати активну структурну політику за допомогою інструментами прямого та непрямого регулювання.

До методів прямого регулювання відносять:

1) визначен­ня пріоритетів структурної трансформації національної економі­ки, розроблення державних програм структурної перебудови та реструктуризації виробництва;

2) фінансове забезпечення струк­турних зрушень в економіці шляхом прямого державного інвес­тування та кредитування;

3) формування спеціальних фондів для фінансування програм структурної перебудови економіки;

4) залучення та спрямування іноземних інвестицій на цілі струк­турної трансформації економіки;

5) використання системи дер­жавних замовлень та закупівель.

Опосередковане регулювання структурної перебудови націо­нальної економіки передбачає реалізацію системи заходів, пов’язаних:

а) з наданням податкових і кредитних пільг та їх ди­ференціацією за відповідними галузями, які визначені як пріо­ритетні;

б) страхуванням і гарантуванням іноземного інвестуван­ня та кредитування галузей, які здійснюють структурне оновлення виробництва;

в) здійсненням політики прискореної амор­тизації;

г) фінансовою селективною підтримкою пріоритетних виробництв та розробленням державних програм санації підпри­ємств.

Традиційний інструментарій державного регулювання в ме­жах структурної політики в кожній країні доповнюється специфіч­ними засобами та пріоритетами відповідно до економічної ситуа­ції та цілей соціально-економічного розвитку.

5

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]