
Диспропорції національної економіки україни та напрями її структурної корекції
Основні види диспропорцій економіки |
Наслідки для економічного розвитку |
Цілі та напрями структурної корекції економіки |
|
|
Відтворювальні: диспропорції:
|
Стримування економічного зростання. Зростання тіньового сектору. Зниження конкурентоспроможності вітчизняного виробництва. Неефективне використання економічного потенціалу країни. Зростання зовнішнього і внутрішнього боргів України |
Перехід до інвестиційно-іноваційного типу економічного розвитку. Переорієнтація інвестицій у наукомістке виробництво, яке забезпечить структурно-технологічну модернізацію вітчизняної економіки. Розширення внутрішнього ринку, зміцнення ринкової інфраструктури. Стимулювання підвищення ефективності виробництва шляхом підтримки імпортозамінних виробництв, експортної спрямованості виробництва, виробництва наукомісткої продукції. Підвищення сукупного попиту. Підвищення інноваційної активності суб’єктів економіки та розвиток високотехнологічного сектору економіки. Стимулювання переливання ресурсів у сектори зростання економіки. Реструктуризація боргів, зниження рівня коливання дохідності за різними галузями діяльності |
|
|
Галузеві диспропорції:
|
Зростання ресурсомісткості виробництва. Підвищення бар’єрності економіки. Поглиблення деформації ринків товарів і послуг. Підвищення рівня цін і тарифів, зниження якості продукції, деформація структури виробництва |
Збільшення частки галузей, які виробляють кінцеву продукцію (виробництв із завершеним циклом). Відмова від штучної підтримки неефективних виробництв. Комплексна реструктуризація галузей з низькими конкурентними характеристиками і потенціалом. Узгодження різноманітних галузевих програм реструктуризації в єдину систему. Зниження адміністративних та економічних бар’єрів для підприємництва. Обґрунтований захист вітчизняного виробника розвиток, підтримка та захист конкуренції. Кардинальне підвищення конкурентоспроможності галузей, які базуються на використанні власної сировини і мають освоєні ринки збуту. Інноваційне інвестування підприємств. |
|
|
Територіальні диспропорції:
|
Поглиблення територіальної диференціації. Посилення депресивності економічного розвитку окремих територій |
Узгодження економічних суперечностей та інтересів держави і регіонів. Забезпечення комплексності та збалансованості територіального розвитку. Визначення «точок зростання», пріоритетів структурної перебудови регіональних економік. Підтримка конкурентних галузей виробництва (конкурентних переваг регіону) |
||
Зовнішньоекономічні диспропорції:
|
Розбалансованість платіжного балансу. Зростання частки імпортних товарів на ринках |
Забезпечення ефективного співвідношення між експортом та імпортом товарів і послуг. Посилення міжгалузевої та прямої кооперації в зовнішньоекономічних зв’язках. Зміна структури експорту з сировинної спрямованості на користь готової продукції. Вироблення варіантів зміни експортно-імпортної структури шляхом імпортозаміщення (витіснення з внутрішнього ринку іноземних товарів) та експортоорієнтації економіки |
Держава може здійснювати активну структурну політику за допомогою інструментами прямого та непрямого регулювання.
До методів прямого регулювання відносять:
1) визначення пріоритетів структурної трансформації національної економіки, розроблення державних програм структурної перебудови та реструктуризації виробництва;
2) фінансове забезпечення структурних зрушень в економіці шляхом прямого державного інвестування та кредитування;
3) формування спеціальних фондів для фінансування програм структурної перебудови економіки;
4) залучення та спрямування іноземних інвестицій на цілі структурної трансформації економіки;
5) використання системи державних замовлень та закупівель.
Опосередковане регулювання структурної перебудови національної економіки передбачає реалізацію системи заходів, пов’язаних:
а) з наданням податкових і кредитних пільг та їх диференціацією за відповідними галузями, які визначені як пріоритетні;
б) страхуванням і гарантуванням іноземного інвестування та кредитування галузей, які здійснюють структурне оновлення виробництва;
в) здійсненням політики прискореної амортизації;
г) фінансовою селективною підтримкою пріоритетних виробництв та розробленням державних програм санації підприємств.
Традиційний інструментарій державного регулювання в межах структурної політики в кожній країні доповнюється специфічними засобами та пріоритетами відповідно до економічної ситуації та цілей соціально-економічного розвитку.