4.3. Значення переборення правового нігілізму для формування громадянського суспільства та розбудови нової держави

Невід'ємною рисою сучасного українського життя є глобальний правовий нігілізм. З огляду на це проблема його подолання стає чи не найактуальнішою на сьогодні, адже не може йти мова про правову державу в тому суспільстві, де ігноруються права та свободи людини і громадянина, де право взагалі не належить до першорядних цінностей. Явище правового нігілізму, яке пронизує всі сфери соціальної життєдіяльності, безпосередньо впливає на стан законності і правопорядку в суспільстві. Сьогодні правовий нігілізм є однією з суттєвих перешкод на шляху розбудови громадянського суспільства та демократичної, соціальної, правової держави. Досягти реальних успіхів у реформуванні суспільства в умовах економічної кризи та політичної нестабільності можливо лише за умов усунення деформацій правосвідомості та підвищення рівня правової культури населення.

Серед значної частини населення переважає негативне відношення до того, що відбувається, до багатьох фактів і явищ дійсності. Підриваються духовні і моральні основи суспільства, замість них затверджуються меркантилізм, культ грошей, наживи; ідеальне витісняється матеріальним. Відповідно змінилися критерії престижу особи, її соціальної ролі, визнання. Громадська думка стала менш чутливою, до порушень етичних норм. У багатьох зберігається стійка ностальгія по минулому, в їх свідомості ще живе образ СРСР.

Правовий нігілізм багатоликий, та витончений, він здатний швидко видозмінюватися, пристосовуватися до обстановки

Ось чому переборення правового нігілізму має важливе значення для розбудови правової держави.

Висновок

Отже, правосвідомість це система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення індивіда до права.

Свідомість як система включає різні форми відображення суспільних відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні.

Правосвідомість становить відносно самостійну сферу (ділянку) свідомості:

– суспільної;

– групової;

– індивідуальної.

В структуру правосвідомості суспільства входить:

– правова ідеологія;

– правова психологія;

– правова поведінка.

Основні функції правосвідомості:

Пізнавальна - передбачає знання права, поінформованість про нормативні акти, зміст юридичних норм; без інформації про закон не може бути і ставлення до нього;

Оціночна - передбачає виникнення у людини на розумовому і емоційному рівні оціночного ставлення до різних явищ і процесів правового життя;

Регулятивна — реалізується через систему мотивів, ціннісних орієнтацій, правових установок, які виступають специфічним регулятором поведінки людей.

Розвиток правової науки передбачає виникнення на підставі накопичених суспільною правосвідомістю знань, які походить від суспільної правосвідомості.

Правова культура - це система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового процесу і відбивають у правовій формі стан свободи особи, інші соціальні цінності.

Правова культура складається з таких елементів:

1) системи правових норм як особливих правил поведінки, які зовні виражені у вигляді певних нормативно-правових актів (їх рівень зумовлює рівень правової культури);

2) сукупності правовідносин, тобто суспільних відносин, врегульованих за допомогою правових норм;

3) всієї сукупності суб’єктів права;

4) високого рівня правосвідомості;

5) режиму законності і правопорядку.

Деформація правової свідомості – це соціально-правове явище, що характери - зується зміною його стану, під час якої у носіїв формуються певні ідеї, уявлення, погляди, знання, почуття і настрої, переживання та емоції, які викривлено відображають дійсність і виражають негативне ставлення до діючого права, законності і правопорядку.

Форми правової деформації правосвідомості:

Правовий інфантилізм — несформованість, недостатній рівень правових знань за особистої впевненості у власній високій професійній юридичній підготовці;

Правовий ідеалізм — гіпертрофоване уявлення про роль юридичних засобів при вирішенні соціально-економічних, політичних та інших завдань.

3) Правовий дилетантизм – недбале поводження із законом (поверхневе або неадекватне тлумачення правових норм, відсутність системного підходу при їх оцінці тощо) або з оцінкою юридичної.

4) Правова демагогія передбачає легковажне або свідоме здійснення такого впливу окремої особи або громадських організацій на свідомість людей, наслідком якого стає формування однобічного або викривленого уявлення про правову дійсності.

5) Правовий нігілізм – це різновид деформації правової свідомості, який виражається в наявності у носіїв зневажливого, негативного або байдужого ставлення до права і правової дійсності за відсутності умислу скоєння правопорушень. Форми прояву правового нігілізму:

1. Перш за все, це прямі навмисні порушення діючих законів і інших нормативно-правових актів.

2. Масове недотримання і невиконання юридичних розпоряджень, коли суб'єкти(громадяни, посадовці, державні органи, суспільні організації) просто не співвідносять свою поведінку з вимогами правових норм, а прагнуть жити і діяти за «своїми правилами

3. Війна законів, видання суперечливих, паралельних або навіть взаємовиключних правових актів як би нейтралізують один одного, розтрачувавши марно свою силу

4. Серйозним джерелом і формою виразу політико-юридичного нігілізму є порушення прав людини, особливо таких, як право на життя, честь, гідність, житло, майно, безпеку.

Список літератури

1. Ведєрніков Ю. А. Теорія держави та права. Навчальный посібник, вид. «Знання» - 2008 – 333с.

2. Венгерова А. Б. Теорія держави та права. Підручник для юридичних університетів 6 – е вид. «Омега» - 2009 – 608с

3. Волошенюк О. В. Правовий нігілізм в пострадянському суспільстві автореф. на здоб. наук. ступен. канд. юр. наук за спеціальністю 12.00.01 теорія та історія держави та права, історія політичних та правових вчень. Університет внутрішніх справ. Харків, 2000

4. Гель А. П., Семаков Г.К., Кондракова С.П. Судові та правоохоронні органи України Ма УП, 2004 – 261с.

5. Загальна теорія держави і права. за ред. проф. М. В. Цвіка, доц. В. Д. Ткаченка, проф. О. В. Петришина

6. Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави та права академічний курс, вид. «Юрінком Інтер» 2006 – 667 с.

7. Кельман М. С., Мурашин О.Г. Теорія держави та права. Підручник, вид. «Кондор» 2006 – 477 с.

8. Кириченко В. М., Куракін О.М. Теорія держави та права модульний курс, вид. «Центр учбової літератури» 2010 – 264 с.

9. Колодій А. М, Олійник А. Ю. Правознавство. Підручник, вид. «Єдність» 2009 – 792с.\

10. Кравчук М. П. Проблеми теорії держави та права. Навчальний посібник, 3- тє вид. змін. й доп. «Карт-бланш» 2002 – 247 с.

11. Лихатина А. Л. Деформація праворозуміння в стркутурі протиправної поведінки // Віснтник Бурятського державного університету. – 2008. -№2 – 162 с.

12. Лукашева Е. А. Соціалістичне правосвідомість і законність. 1982 – 636 с.

13. Мальцев Г. В. Право як ідеологічне явище. 1974 - №3 – 493 с.

14. Матузов Н. І. Правовий нігілізм та правовий ідеалізм як дві сторони «однієї медалі». 1994 – №2 39 с.

15. Матузов Н.І., Малько А.В. Теорія держави та права. Підручник, вид. «Юристь» 2004 – 512 с.

16. Нестеренко Г. Я. Ідеологія, її особливості й форми, вид. «Мысль» 1964 – 281 с.

17. Ницше Ф. Твори в 2-ох томах, вид. «Мысль» 1990 - №2 – 830с.

18. Остроумов Г.С. Правове усвідомлення дійсності 1987 – 174 с.

19. Сбоєв А. І Проблдеми правового нігілізму в сучасній українській

держав (накова конференція)

20. Скакун О. Ф. Теорія держави та права, пер з рос. – Харків, вид. «Консум» 2001 – 656 с.

21. Требін М.П. Правовий нігілізм, як українська реальність // четверта наукова конференція Харківський університет імені М. Кожедуба, 16 – 17 квітня 2008 Матеріали конференції. – Х.: ХУ ПС, 2008. – С. 249-250.

36