5. Економічні зв'язки Японії

Внаслідок швидкого економічного зростання Японія зайняла одне із провідних місць в міжнародних економічних відносинах. По розмірам експорту Японія поступається лише Німеччині та США, на її долю доводиться 9-10% світового експорту. За величиною експортної квоти, економіка країни вважається напіввідкритою економікою. За кордоном реалізується 10-13% продукції. Кілька виробничих галузей взагалі працюють лише на експорт (виробництво годинників, магнітофонів - 90%, касових апаратів - 83%, копіювальних машин - 77%). Один з методів конкурентоспроможності провідних японських компаній - швидка зміна моделей. Період розробки нової продукції коротший, ніж у США. Ці фактори позитивно впливають на конкурентоспроможність японських товарів на світовому ринку, до того ж слід не забувати, що вартість робочої сили в одиниці продукції набагато нижча, ніж в США та інших високорозвинених країнах.

В післявоєнний період суттєвих змін зазнала структура експорту. До 60-х років більшість в ній становили споживчі товари: радіоприймачі, телевізори, текстильні вироби. Пізніше провідні позиції зайняла продукція чорної металургії, автомобілі, кораблі - більше 60% експорту. У 80-і рр. відбувся новий зсув в структурі японського експорту. При збільшенні частки автомобілів і побутової техніки почав швидкими темпами збільшуватись експорт капітальних засобів.

Значно збільшилась доля продукції загального машинобудування(13,9 і 29,1%), електромашинобудування (9,9 і 25,6%), наукового обладнання, оптики(3,7 і 4,5% за 1980-2000рр.) По окремим видам продукції на долю японських компаній доводиться більшість експортних поставок в світі: напівпровідники - 50%, легкові автомобілі - 22%, телекомунікаційне обладнання - 22,6%, сталь - 17,4%.

Структура імпорту відображає процеси міжнародної спеціалізації промисловості, інтернаціоналізації господарства і бідність вітчизняної мінеральної бази. Японію характеризує найнижчий серед промислово розвинених країн ступінь самозабезпеченості сировиною і паливом, країна майже цілком залежить від імпорту багатьох видів мінеральної і сільськогосподарської сировини. На неї доводиться більш ніж 30% світового імпорту залізної руди, більше 19% руд кольорових металів, кам'яного вугілля, бавовни, вовни.

На перших етапах економічного розвитку структура виробництва зумовила значну залежність Японії від країн, що розвиваються - близько половини її експорту і більше 40% імпорту. Південно-Східна Азія і країни Персидської затоки до цих пір являються головними постачальниками енергетичної сировини. Поставки рудної і хімічної сировини в останні десятиліття локалізуються в промислово розвинених країнах - Канаді, Австралії, Новій Зеландії. США реалізують 29% японського експорту і забезпечують 22% імпорту. Японія виступає основним торговим партнером ряду країн Східної і Південно-Східної Азії. Вона забезпечує Індонезії 37% її експорту і 24% імпорту, Малайзії - 26% імпорту та 16% експорту, Сінгапуру - 21% імпорту і 17% експорту, для Південної Кореї - 26% її імпорту, для КНР - 15% імпорту, 16% - експорту.

Починаючи з 70-х років почав посилюватись експорт японських технологій. Взагалі, Японія займає досить специфічне місце в світовому русі технологій. Вона імпортує технології виключно із промислово розвинених країн, а експортує майже порівну в промислово розвинені країни і країни, що розвиваються. 40% загального об'єму експортованих технологій доводиться на країни Азії. Відносини із США у цій галузі характеризуються співробітництвом і конфліктами. Японський уряд турбує висока залежність країни від імпорту технологій с Сполучених Штатів (69% від всього імпорту). Найбільша роль в організації і здійсненні міжнародної діяльності належить кільком універсальним торговим компаніям. Вони утворюють систему регулювання і здійснення міжнародної і внутрішньої торгової діяльності. Це торгові дома „Міцубісі”, „Муціі”, „Марубені”, „Сумімото”, „Ніті Мен”. На них доводиться близько 45% експорту і 77% імпорту. До їх функцій входять здійснення операцій по експорту/імпорту, виконання формальностей по забезпеченню зовнішньої торгівлі, організація валютного обміну, інвестування капіталів закордоном, сприяння науково-технічним дослідам і розробкам, тощо. Завдяки наявності посередників, у вигляді великих і малих фірм, ступінь проникнення конкурентів на ринок Японії значно менша, ніж на ринки інших розвинених країн.

Не можна також не згадати, що вісім японських компаній по об”єму закордонніх активів входять в число 50 найбільших інвесторів у світі („Хітачі”, „Мацушіта”, „Тойота”, „Соні”, „Нассо Іваі” та інш.)

Загальні закономірності зовнішньоекономічної діяльності Японії на світових ринках полягають у переорієнтації від опори переважно на зовнішню торгівлю до опори переважно на інвестиційну діяльність.

Японський бізнес найбільш активно практикує такі види зарубіжного інвестування:а)Орієнтація на дешеву робочу силу;

б)Діяльність по освоєнню сировинних ресурсів;

в)Прямі інвестиції в „опорні” точки системи маркетингу;

г)Прямі капіталовкладення в сприяння зовнішньоекономічної діяльності на особливо перспективних ринках;

д)Участь у діяльності ринків капіталу та послуг;

е)Капіталовкладення у вільні економічні зони та офшорну торгівлю.

В Японії протягом останньої чверті ХХ століття об”єктами зарубіжного інвестування були такі галузі.

1. Торгівля та фінансова діяльність - 47% інвестицій, в т.ч. понад 52 в Пн.Америці та понад 70% в Європі.

2. Обробна промисловість - близько 1/3 інвестицій. Пріоритетами тут були виробництва, які втратили конкурентноздатність в умовах Японії(екологічно брудні, матеріало- та енергомісткі(неорганічна хімія. кольорова та чорна металургія, целюлозно-паперова промисловість), трудомісткі виробництва (натуральні тканини, одяг, взуття, іграшки, тощо)).

3. „Сировинні” галузі - менш ніж 1/6 інвестицій.

Японія являється одним із найбільших у світі кредиторів. Хоча за часткою урядової допомоги в ВВП Японія поступається багатьом розвиненим країнам - 0,2% ВВП.Значна частина допомоги розповсюджується на азійський регіон (більш, ніж 60%) найбільшу її частину отримують КНР, Індія, Індонезія, Таїланд, Філіппіни, Бангладеш. На відміну від США і західноєвропейських країн більше половини двосторонньої допомоги надається у вигляді йєнових позик під низький відсоток. В основному, вони не пов'язані між собою, чим також відрізняються від ряду західних країн.

В грудні 1997 року Кіото відбулась міжнародна конференція, що мала на меті попередити глобальне потепління. На ній був прийнятий протокол, на меті якого було скоротити з 2008 по 2012 р. більш ніж на 5% в порівнянні з 1990 роком сукупний викид в атмосферу всіма розвиненими країнами 6 видів газів, що створюють парниковий ефект. Це був перший крок у попередженні глобального потепління на планеті.