5. Допомога при термічних впливах та хімічних опіках

Відхилення температури навколишнього середовища від допустимих значень становить небезпеку для людини. Ця небезпека тим більша, чим більше відхилення температури середовища чи речей, із якими контактує людина, від допустимих значень. Як низькі, так і високі температури навколишнього середовища призводять до порушення процесів терморегуляції організму й розладу функцій життєво важливих систем. Контакт окремих ділянок тіла з гарячими чи холодними речами викликає травмування цих ділянок, яке зветься опіком чи обмороженням. Контакт із деякими хімічними речовинами також призводить до травмування, яке зветься хімічним опіком.

Ë Переохолодження. Розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм низьких температур. Погіршенню самопочуття сприяють втома, малорухомість, алкогольне сп’яніння.

Ознаки. На початковому етапі потерпілого морозить, прискорюється дихання й пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшає пульс та дихання, знижується температура тіла. При температурі 34...32°С затьмарюється свідомість, припиняється довільне дихання, мова стає неусвідомленою. Після припинення дихання серце ще деякий час (від 5 до 45 хвилин) скорочуватись, потім настає його зупинка й смерть.

Допомога. При легкому ступені переохолодження розігрівають тіло розтиранням, дають випити кілька склянок теплої рідини.

При середньому й тяжкому ступені переохолодження енергійно розтирають тіло вовняною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цукром, половину склянку горілки (40% розчину етилового спирту). Якщо дихання відсутнє або дуже слабке, треба розпочати штучне дихання. Після зігрівання й відновлення життєвих функцій потерпілого тепло закутують і дають йому спокій.

13

Ë Відмороження. Виникає при тривалій дії холоду, при контакті тіла з холодним металом на морозі, із скрапленими газами чи сухою вуглекислотою. При підвищеній вологості та сильному вітрі може спостерігатися навіть при температурах, близьких до 0°. Відмороженню сприяє загальне ослаблення організму, втома, захворювання, алкогольне сп’яніння, тісна одежа і , особливо, взуття. Найчастіше відморожуються пальці рук та ніг, ніс, вуха, щоки.

Ознаки. Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені відмороження тканин:

І – почервоніння і набряк; ІІ – утворення пухирів; ІІІ – омертвіння шкіри й утворення струпа; ІV – омертвіння частини тіла.

Допомога. Розтирання й розігрівання на місці події. Бажано перевести потерпілого до джерела тепла і там продовжити розтирання. Розтирати відмороженого розігрітим спиртом, горілкою, одеколоном. Користуються м’якою рукавицею, хутровим коміром. Не розтирати снігом! Після відновлення рожевого кольору тканин тіло протирають насухо, змочують горілкою, спиртом чи одеколоном і накладають легку пов’язку (не тугу). Одяг та взуття знімати дуже обережно, при необхідності – розрізати.

Ë Перегрівання. Трапляється внаслідок тривалого перебування в умовах високої температури та вологості, на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі. Розрізняють кілька ступенів перегрівання.

Ознаки. Легкий ступінь – загальна слабкість, нездужання, запаморочення, нудота, підвищена спрага, шкіра обличчя червоніє, вкривається потом, пульс і дихання прискорюються, температура тіла піднімається до 37,5...38,9°С.

Середній ступінь – температура тіла 39...40°С, сильний головний біль, м’язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, болі в області серця, виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до 120...130 уд/хв., часте й поверхневе дихання. Спостерігаються блювання й понос.

При тяжчих ступенях перегрівання температура тіла піднімається вище 40°С, настає непритомність, шкіра потерпілого суха, починаються судоми, порушується серцева діяльність, зупиняється дихання.

Допомога. В легких випадках покласти потерпілого в тінь, забезпечити вільне дихання, давати пити в необмеженій кількості. В тяжких випадках перенести в затемнене прохолодне місце, роздягнути, обмити холодною водою, холодний компрес на голову, шию, на область серця. Дати нюхати нашатирний спирт. При порушенні дихання та серцевої діяльності – провести заходи з реанімації. Після надання першої допомоги доставити до медичного закладу.

Ë Термічні опіки. Виникають при дії на відкриті ділянки тіла високої температури (полум’я, гарячої рідини, пару, розпечених предметів тощо).

14

Ознаки. Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку: І – почервоніння шкіри та її набряк; ІІ – пухирі, наповнені жовтуватою рідиною; ІІІ – утворення некрозу шкіри (струпів); ІV – обвуглювання тканин. Опіки завжди супроводжуються сильними болями у пошкоджених ділянках тіла. Крім ступеню опік характеризується також глибиною та площею ураженої ділянки. Небезпечними для життя є опіки, що складають 1/3...1/2 поверхні тіла. Загальний стан потерпілого тяжкий, можливе виникнення шоку.

Допомога. Необхідно швидко припинити контакт потерпілого з небезпечним чинником, вивести його в безпечне місце. Якщо горить одяг – негайно загасити, зняти тліючі залишки. Якщо є залишки, що прилипли до тіла – не відривати, а обережно зрізати ножицями. На обпечену поверхню накласти легку пов’язку, змочену спиртом чи суху, стерильну. Якщо є можливість, якнайшвидше дати знеболювання.

При опіках незначного розміру І ступеня можна обмежитись змазуванням рожевим розчином марганцевокислого калію й накладанням стерильної пов’язки. На лице пов’язку можна не накладати.

При значних опіках потерпілого загорнути в чисте простирадло, а зверху – в теплу ковдру. Якщо значні опіки на кінцівках – накласти транспортні шини.

Потерпілі зі значними опіками, що супроводжуються тяжким загальним станом, повинні в необмеженій кількості отримувати пиття: водно-соляний розчин (одна чайна ложка солі та ½ чайної ложки соди на 1 літр води), гарячий солодкий чай. Дати знеболююче або склянку горілки. Таких потерпілих, а також усіх з опіками ІІ...ІV ступені, незалежно від площі пошкодження , негайно доставити до медичного закладу. Під час транспортування не допускати переохолодження потерпілого.

До обпечених ділянок не торкатися руками, не проколювати пухирі, не відривати предмети, що прилипли до місць опіку, не накладати мазі, порошки, не робити примочки!

Ë Хімічні опіки. Виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру та слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору, інших речовин. При горінні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.

Ознаки. Основні зовнішні ознаки хімічних опіків аналогічні термічним. За глибиною ураження хімічні опіки також поділяються на чотири ступені.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. Від азотної кислоти він має світло-жовтий колір, від сірчаної кислоти – сіро-білий з наступною зміною до коричнево-чорного кольору. Частини тіла, обпечені лугами, мають білий колір, при цьому тканини залишаються вологими. Ці опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.

Допомога. Якщо одяг просочився хімічною речовиною – негайно зняти його, розрізати чи розірвати прямо на місці події. Потім видаляють речовини, що потрапили на шкіру, енергійно змивають їх струменем води на протязі не менше 10...15 хвилин.

15

Якщо є можливість, то після промивання водою обпечені частини тіла обмити такими розчинами: у випадку об печення кислотою – 2% розчином соди чи мильною водою; у випадку об печення лугами – 1...2% розчином оцтової, борної чи лимонної кислоти. В разі опіку фосфором роблять примочки з червоного розчину марганцевокислого калію. В кожному випадку на місце опіку накласти стерильну суху пов’язку.

При потраплянні хімічної речовини у дихальні шляхи необхідно прополоскати горло, рот і ніс 3% водним розчином борної кислоти, ним же промити очі. У випадку хімічного опіку стравоходу можна випити сире яйце або олії.

 Мати на увазі, що деякі хімічні сполуки займаються або вибухають при контакті з водою. Якщо невідомо, яка речовина викликала опік або немає нейтралізуючого засобу, не промивати, накласти суху стерильну пов’язку. Негайно направити до медичного закладу.