Держава у політичній системі суспільства

1. Сутність держави і її місце у політичній системі суспільства.

2. Форми державного правління і державного устрою. Політичний режим.

3. України на шляху побудови правової держави.

4. Основні концепції громадянського суспільства.

1. Держава є основним інститутом політичної системи, формою організації суспільства. Вона є головним знаряддям влади, носієм суверенітету (верховної влади), представляє все суспільство, його інтереси як всередині країни так і в зовнішніх відносинах, захищає права і свободи людини. Поняття як правило вживається у двох значеннях: у широкому – це суспільство, країна, народ, що розташовані на певній території і представлені органами вищої влади; у вузькому значенні термін держава означає систему організацій, установ, інститутів, які володіють верховною владою на певній території. Отже, є три складові елементи держави: територія, населення і незалежна верховна влада. Соціальна, етнічна, політична і культурна інтегрованість населення дозволяє визначити це населення як народ. Призначення: надає організованості суспільству. Функції держави: внутрішні та зовнішні.

Основні внутрішні функції: економічна, соціальна і тд.

Зовнішні функції реалізуються в міжнародних стосунках: оборонна, дипломатична, співробітництва, миротворчу і інноваційна.

Система юстиції та судова влада та інститути контролю держави. Інші політологи поділяють, що інститути держави є: політичні, адміністративні, правові, оборонні.

Цивілізаційний підхід – за культурним критерієм. За політичними режимами: тоталітарні, авторитарні та демократичні.

В політології є такі категорії що розкривають форму держави: форма державного правління, устрою, політичний режим.

Форма державного правління – це спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави.

Теократична монархія – духовенство зосереджує світську і духовну владу.

Республіка – всі вищі органи державної влади або обираються або формуються парламентом. 140 республік.

Форма державного устрою – спосіб територіальної організації держави, що визначається принципами взаємовідносин держави, як цілого і її територіальних складових.

Федерація – це союзна держава, територія яких складається з державних утворень, наділених політичною самостійністю.

У більшості федерацій може бути федеративне громадянство.

Політичний режим – система способів і методів управління суспільством.

Тоталітаризм – це політичний режим, в якому здійснюється повний контроль над усіма сферами суспільства.

Авторитарний – це політичний режим, за якого вся влада належить одній особі, партії, класу.

Демократичний – поділяється на пряму, лебісцитарну і представницьку.

Роль партій і організацій у політичній системі суспільства

1. Виникнення політичних партій, їх суть та функції.

2. Типологія політичних партій.

3. Особливості становлення багатопартійної системи в Україні.

4. Громадські організації та рухи: генезис і функції.

1. Політичні партії є важливим суб’єктом політичного процесу. Становище і практична діяльність партії є показником демократичної природи суспільства. Тому що усувається монополізм держави, як політичного органу управління суспільством. Партії можна розглядати: 1) як аристократичні групи та політичні еліти; 2) як політичні клуби, 3) масові партії сучасного типу.

Політична партія – це добровільна громадсько-політична організація певних соціальних верств населення, яка склалася на ідеологічній основі та в своїй діяльності спрямована на завоювання, утримання та використання влади.

І. Політичні партії виникають з різних причин. Але в першу чергу цьому сприяли: загострення суспільних конфліктів; соціальна нерівність; причини національного характеру; різні погляди на політичний устрій.

ІІ. Для політичної партії характерні такі ознаки:

1. Зв'язок партії з певним класом або соціальною групою;

2. Наявність певної ідеології;

3. Існування організаційної структури;

4. Установка на завоювання, використання і утримання державної влади.

Структура партії:

1. Лідери партії;

2. Партійний апарат;

3. Ідеологи партії;

4. Рядові члени партії.

Істотну роль відіграють: партійний електорат, симпатики та меценати.

ІІІ. Функції партії: політична, ідеологічна, організаторська.

Деякі автори поділяють функції партії на внутрішні і зовнішні. Внутрішні – це набір нових членів; поповнення партійної каси; врегулювання відносин між первинними структурами і елітою партії.

Зовнішні – політична соціалізація (процес засвоєння особою знань, досвіду і духовних цінностей) громадян; боротьба за владу; кадрова.

ІV. Крім загально соціологічного підходу існує і правова характеристика політичних партій, бо вони є суб’єктами права.

2. Грунтуючись на організації внутрішнього життя партії Дюверже виділив: кадрові, масові та суворо централізовані партії.

Кадрові – нечисленні діячі, діють лише перед виборами, відсутність членства а також місцевих політичних структур.

Суворо централізовані: соціалістичні, комуністичні та фашистські.

1. Іншим критерієм є соціальна база – це партії монополістичної буржуазії, партії дрібних і середніх власників, робітничі та селянські партії, етнічні партії.

2. За ідеологічною спрямованістю: доктринальні, прагматичні, харизматично-вождистські.

3. За ідеологічним типом поділяються на ліберальні, консервативні, соціал-демократичні, клерикальні, націоналістичні тощо.

4. За місцем у спектрі політичних сил партії поділяються на ліві, праві та центристські.

5. Партії поділяються за способом функціонування: демократичні, авторитарні.

6. Партії поділяються за статусом у політичній сфері: правлячі чи опозиційні.

7. За ставленням до політичного режиму: партії легальні, нелегальні, лідери, аутсайдери.

8. За методом спонсорської діяльності: авангардні та парламентські.

9. Існує поділ політичних партій за таким критерієм, як їх ставлення до існуючого ладу. За цією ознакою виокремлюють партії революційні; реформістські; консервативні; реакційні.

В різних країнах існує велика кількість політичних партій, здійснюючи взаємозв’язок між громадянами і державою партії вступають і в контакт між собою, одна з одною. Для позначення способу цього взаємозв’язку використовується термін політична система. Партійна система – це сукупність усіх політичних партій, діючих у даній країні та їх взаємовідносини.

Найважливішим питанням у характеристиці партійних систем є їх типологія. Ознаки: якість і кількість. За якісними критеріями партії бувають демократичні, авторитарні, тоталітарні.

Громадсько-політичні організації – масові об’єднання громадян, які виникають за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свої статути та характеризуються своєю структурою.

Громадські організації – добровільні товариства – культурно-просвітницькі, фізкультурні.

Творчі спілки – художників композиторів тощо.

Організації – профспілкові і тд.

Громадсько-політичні рухи – структурно не оформлені масові об’єднання громадян, різних політичних орієнтацій, діяльність яких має тимчасовий характер і спрямована на виконання часткових завдань, після вирішення яких вони або розпадаються або утворюють партії. Народні рухи, рух проти національної дискримінації, антифашистські рухи. є соціальні рухи – проти безробіття, за безкоштовну освіту, за підвищення життєвого рівня. І нові соціальні рухи: антивоєнний, екологічний.

Лобізм – вплив конкретних організацій на процес ухвалення рішень органами влади.

Зрощення злочинного світу з представниками влади є мафія.