Тема 2 Соціально-політичні ідеї вчень у стародавньому світі

1. Політична міфологія стародавнього Єгипту і Вавилону.

2. Патріархальна патерналістична думка стародавнього Китаю.

3. Релігійно-міфологічна філософія стародавньої Індії.

4. Політико-правові концепції стародавньої Греції.

5. Правові вчення стародавнього Риму.

1. Основні особливості держави деспотичного типу:

   1. Адміністративно-командне управління суспільства;

   2. Поглинання державами функцій одиниць;

   3. Централізований перерозподіл державних ресурсів;

Особливість політичних течій:

1. Обґрунтовували божественне походження влади;

2. Мали прикладний характер;

3. Ототожнювали державну владу з владою імператора або царя;

4. Визнавали божественне втручання у владу.

1. Перехід до цивілізації в Єгипті відноситься до 3 тис. до н. е. за всю історію Єгипту дійшло небагато джерел. «Повчання Птаххетепа» і «Книга мертвих». У них підкреслювалось що існуючі порядки божественні, справедливі, вічні і незмінні. Це були погляди панівних верств єгипетського суспільства.

2. З виникненням Месопотамського царства 19 ст. до н. е. на зміну монархічній формі правління прийшла також централізована бюрократична держава. З джерел нам відомі реформи Урухагіни. Вони також підкреслювали божественний характер своєї влади і своїх законів. І відпрацьовані елементи її ідеологічного обґрунтування.

3. Проблеми походження влади широко відображені у відомому Вавилонському документі «Законах Хаммурапі» із 282 ст. збереглось 247 ст. і в цих статтях знову ж говориться про походження царської влади від Бога. Світська влада поєднувалась з владою богів, політична влада з релігією, царські закони називали божими, а опір владі прирівнювали до зневаги богів.

4. У стародавній Персії відхід від ранніх міфологічних уявлень в сторону більш раціональних поглядів пов'язаний з іменем Заратустри. Основне положення вчення Зороастризмом це боротьба в світі двох протилежних начал – добра і зла. Врешті решт перемога буде за добром, незважаючи на тимчасову перемогу зла.

2. Політичні теорії централізованої деспотичної держави були створені і в сфері громадської думки Китаю.

   1. У давньому Китаї значну роль відіграло вчення Конфуція (551-479 до н. е.). конфуціанство стало еквівалентом релігії. Головна праця «бесіди і судження» визначаючи божественну природу походження влади він головний інтерес вбачав у тому, як облаштувати життя людей, забезпечити мудрий справедливий порядок. Цей порядок припускає 5 видів відносин:

      1. Володаря і підлеглих;

      2. Чоловіка і дружини;

      3. Батька і сина;

      4. Старшого і молодших братів;

      5. Друзів.

Управляти державою повинні шляхетні – чоловіки. Шляхетність визначається не за походженням, а за моральними якостями і знаннями людей.

Основою політичного вчення є принцип доброчинності і людяності.

Принцип людяності – тримати себе із шанобливості вдома (бути сім’янином), благоговійно ставитись до справи, чесно поступати з іншими.

Доброчинність Конфуцій протиставляв управлінню на основі законів.

ІІ. З критикою виступили легісти (фундатор Шан Ян). Розробили вчення про владу, заснованій на жорсткій системі адміністративних розпоряджень. Тільки насильницькими методами можна навести і підтримати порядок у суспільстві.

ІІІ. Однією з провідних течій китайської філософії є даосизм. Засновник напрямку Лао Дзи. За їхнім вченням перебіг подій політичних незалежний ні від кого і ні від чого, навіть від Бога. Вони стояли за чесну справедливість і загальну рівність. Надмірне багатство засуджувалось, відкидались усякі прояви насильства, особливо війна.

3. Суть філософії мислителів стародавньої Індії полягала в тому, що індивідуальна доля кожної живої істоти, яка приречена на зникнення, адже ми всі смертні не має значення для пізнання істини.

   1. Буддизм одна з трьох, поряд з християнством та ісламом, світових релігій. Засновник Будда. Справи людські залежить від власних зусиль людини, визнавав духовну рівність всіх людей. «будеш працювати, будеш вчитися, буде успіх». Ніколи в цьому світі ненависть не припиняється ненавистю. У другому тисячолітті духовні вчення були викладені у «Ведах». З’являється кодекс поведінки населення «закони ману».

4. Вершиною політичної думки стародавнього світу вважається антична політична думка. Її епіцентром стала Греція. Античний – древній, у вузькому розумінні греко-римська древність. У стародавній Греції держава виникла на початку І тисячоліття до н. е. Перехід від первіснообщинного до класового супроводжувався поглибленням соціальної диференціації на різні класи. Між якими посилювалась боротьба з приводу встановлення певної форми правління. Був здійснений перехід від релігійно-міфологічного сприйняття навколишнього світу, до раціонально-логічного способу його сприйняття.

   1. Сократ – принцип законності і принцип верховенства знань та інтелекту. В суспільстві не повинна бути сила і примус, а має бути доброчесність.

   2. Платон – погляди викладені у діалогах «Держава» «Політика» «Законне». Розробив проект ідеальної держави. Платон помилявся бо казав що людина для держави а не держава для людини. Був проти демократії, бо вона не має належного управління.

   3. Аристотель

   4. Солон, Піфагор, Демокріт.

Рим – Цицерон, Сенека.