Влада, як суспільне явище

1. Поняття влади.

2. Структура, ресурси та види влади.

3. Політична влада: сутність, характерні ознаки.

Політика і влада – найважливіші складові суспільного життя. Виявлення їх сутності дозволяє розібратися в складних проблемах сучасності та визначити свою позицію до них.

Слово влада – грецьке «панувати, управляти, володіти» влада зачіпає інтереси кожного, а ті хто при владі органічно не терплять зазіхань на неї.

Влада – це вплив однієї частини суспільства (індивіда, групи, організації) на поведінку іншої у бажаному для себе напрямі. Влада є ядром політики. До виникнення класів влада мала суспільний характер, був відсутній апарат примусу. Влада має єдиний принцип діяльності – командування (розпорядження, наказ, переконання).

Має універсальну властивість – загальність. Має можливість зв’язувати людей і групи, або протиставляти їх один одному.

І. Поширеним є біологічний підхід. Відносини в суспільстві мають свідомий характер, владні відносини є свідомими відносинами. Інший підхід – антропологічний і пов’язаний з суспільною природою самих людей. Джерело влади заклечається у страхові окремого індивіда, який боїться насильницької смерті. На відміну від біологічного та антропологічного політичний підхід ґрунтується на органічному зв’язку влади і політики.

У суспільстві, в зв’язку з нерівністю людей необхідна влада: для організації суспільного виробництва, узгодженості інтересів; підтримання життєздатності суспільства.

Влада – це право і реальна можливістю здійснювати свою волю, нав’язуючи її людям.

Влада не просто спроможна впливати вона спроможна здійснювати владу над людьми.

Аспекти вимірювання влади:

1. Директивний – влада розуміється як панування;

2. Функціональний аспект – здатність реалізовувати функцію суспільного управління;

3. Комунікативний аспект пов'язаний з тим фактором, що влада є засобом спілкування.

Основною особливістю владного відношення є переважний визначальний вплив однієї його сторони на іншу. Тому сторону з переважним впливом доцільно називати суб’єктом, а сторону, яка цього впливу зазнає об’єктом владного впливу. Суб’єктом може бути індивід, організація, народ, держава і навіть світова спілка. Суб’єкт є безпосереднім носієм влади. Повинен мати такі властивості, як бажання панувати, волю до влади і компетентність. Відомо, що не всі люди прагнуть до влади, а деякі уникають керівних посад і пов’язаної з нею відповідальності.

Об’єкт – це населення, громадяни, сфери суспільного життя. Ресурси влади у широкому значенні це все те, що суб’єкт влади може використовувати для впливу на об’єкт. У вузькому розумінні ресурси це ті засоби, за допомогою яких суб’єкт влади здійснює вплив на об’єкт.

Ресурсами можуть бути будь-які цінності: гроші, знаряддя та інструменти. Ресурси влади можна поділити на економічні, соціальні, культурно-інформаційні, силові, правові, демографічні, організаційні, заохочувальні.

Силові ресурси мають низький творчий потенціал. Заснований на страхові. Насильство є дорогим засобом.

Система влади включає в себе:

1. Органи влади, які здійснюють владні функції (суб’єкт влади).

2. Тих, на кого спрямована влада, люди, групи організації (об’єкт влади).

3. Механізм влади і її контролю.

Структура влади має типові, родові та видові характеристики. Тип влади – визначається виходячи з існуючого в державі устрою (тоталітарний, авторитарний, демократичний).

Кожен тип влади складається з родів:

1. Політичний;

2. Економічний;

3. Духовний;

Роди класифікуються за видами: у сфері політики існують такі види влади: державна, партійна і влада суспільних об’єднань.

Влада відрізняється за деякими. За об’єктом влади: парламентська, урядова, судова, монархічна, президентська. За структурою правлячого суб’єкта: одноосібна, поліархічна.

За режимом: демократична, авторитарна, тоталітарна, бюрократична.

За соціальним типом: рабовласницька, феодальна, буржуазна.

Влада функціонує на декількох рівнях: макрорівні, середньому (мезорівні) макрорівні.

Політична влада є однією з складових влади. На відміну від моральної і сімейної влади, політична влада має не особистий а суспільно-опосередкований характер. Політична влада - це реальна здатність одних людей проводити свою волю стосовно інших людей, за допомогою правових і політичних норм.

У суспільному житті є такі способи завоювання і досягнення політичної влади: революція, контрреволюція, переворот тощо. Політична влада здійснюється не тільки державою, але й іншими політичними інститутами, політичними партіями, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування. Але державна влада має загальний характер і поширюється на всю територію і на все суспільство. Будь-яка державна влада є політичною, але не всяка політична влада є державно. Державна влада являє собою найвище, найповніше вираження політичної влади, є політичною владою в її найбільш розвинутому стані. Характерними ознаками політичної влади є:

1. Загальність, обов’язковість її рішень для всіх громадян;

2. Безособовість;

3. Монополія на фізичне насильство;

4. Різноманітність ресурсів;

Напрямки політичної влади: забезпечити законні права та обов’язки громадян. Утверджувати право, як стрижень суспільних відносин; виконувати функцію розвитку держави господарських, культурних і тд.

Функції політичної влади:

Інтергративна;

Регулятивна функція;

Мотиваційна функція;

Консолідуюча функція;

Стабілізаційна функція;

Основними рисами є легальність, легітимність, верховенство, вплив, верховенство, вплив, ефективність і результативність.

Легітимність – добровільне визнання існуючої влади громадянами. Довіра до неї з сторони людей.

Верховенство – обов’язковість виконання владних рішень.

Авторитет влади, ступінь довіри визначається згодою добровільно їй підкорятися. Легітимність – це здатність влади створювати і підтримувати у населення переконання в тому, що влада в країні наділена правом приймати рішення, яке повинні виконувати громадяни. Іншими словами легітимність це добровільне визнання громадян. Легітимність політичної влади пов’язана з іншим явищем де легітимації – втратою довіри, позбавлення політики і влади суспільного кредиту. Це розчарування в ідеалах, розчарування в концепціях політики, її цілях і методах.

Форми та механізми політичної влади. Основними формами є панування, політичне керівництво та управління. Деякі автори виділяють координація, контроль. У влади є завжди безправ’я, а у праві безвладдя.