Розвиток політичної думки в Україні та Росії

1. Розвиток в КР.

2. Політичні та правові ідеї козацької Гетьманщини.

3. Політичні ідеї в Україні кінця 19-поч. 21 ст.

4. Політичні та правові ідеї в Росії в другій половині 18-поч. 19 ст.

Зазначимо, що історія політичної думки не є однолінійним процесом набуття і поглиблення політичних знань. Вона являє собою арену постійного протиборства.

Відомо, що політична думка готувалася як на вітчизняному досвіді так і на здобутках західноєвропейських дослідників. Наголосимо, що дослідження соціально-політичної думки почалося з того часу, коли вона знаходить своє відображення у писемній літературі. Політичні ідеї формувалися в КР в 9-14 ст. мислителі КР розуміли державну владу як відносини панування і підкорення. Основними ознаками влади вважали:

1. Справедливість;

2. Правду;

3. Примус;

4. Силу.

Влада забезпечує захист, порядок, спасіння і тому її треба визнавати і коритися їй.

1. Одним з найбільш ранніх пам’яток літератури є «Слово про закон і благодать» Іларіона (1051 р.). Іларіон – перший київський митрополит слов’янського походження. Іларіон вбачав у сильній князівській владі запоруку цілісності держави, вважав, що церква повинна служити державі і її володарю.

2. Політичні ідеї правителів КР залиши помітний слід у літописах: у Лаврентіївському та Іпатіївському списках дійшла «Повість минулих літ» написана Нестором. У той час центральною проблемою були стосунки світської і церковної влади. Одна із центральної ідеї: єдність руської землі. Документ ідеалізує державний устрій, встановлений Ярославом Мудрим.

3. У зв’язку з тим, що влада в княжій добі уособлювалась з владою князя, проблема ідеального правителя посідала одне з найважливіших місць. Найповніший ідеал князя розкритий Володимиром Мономахом у його повчаннях. Праця Володимира Мономаха «Повчання дітям» це заповіт для його синів. Це насамперед настанови державному діячеві, який повинен бути відповідальним, справедливим, мудрим, здатним протистояти ворогам. Прагнув прищепити мораль, людяність, благочестивість, схильність до науки.

4. Політична ідеологія КР дістала відображення в Руській правді. Високо цінувалось людське життя, проголошувалась особиста недоторканість.

5. Часів феодальної роздробленості популярності набуває «Слово о полку Ігоревім».

6. В історії політичної думки важливе місце займає «Моління» Данила Заточника. Центральною темою є обґрунтування єдиновладдя князя. Він є прихильником середнього достатку, адже надмірне багатство породжує зарозумілість, а бідність злочинність.

7. Богоугодиний володар – ідея переваги духовною над світською владою. Ідея об’єднання князів навколо церкви. Ідея божественного походження влади. Автори другої концепції – князівської влади – сильна влада, запорука територіальної цілісності держави, церква повинна служити державі, християнство повинне служити консолідації країни.

2. У 14-16 ст. політичні події розвивалися у несприятливому для КР напрямку, після монгольської навали вона перестала існувати як самостійна держава, а її землі опинилися у складі Литви, Польщі та Московії.

1. Рішучим противником унії був видатний мислитель Іван Вишенський. Виступав не лише проти національного і релігійного гноблення, а й проти соціального гноблення феодалами селян. Виступав з критикою шляхти. Висунув ідею рівності всіх людей перед Богом. Заперечував абсолютизм як духовної влади Папи Римського так і світської влади.

2. Новий етап пов'язаний з діяльністю Петра Могили. Розвинув ідею верховенства православної церкви, виступав за підвищення ролі церкви у державі; був проти втручання держави у церковні справи.

3. Велике значення, для характеристики політичної думки другої половини 17 ст. має Синопсис - перший короткий нарис з історії України. Автор: рішучий прихильник сильної, центральної політичної влади; схвально ставився до князів, які боролися за об’єднання земель.

4. Новий період української історії – доба державотворення розпочався з народного повстання 1648 р. Особливе значення мав для Незалежної України мав Зборівський договір 1649 р., укладений між Хмельницьким та польським королем. Визнавалась автономія у складі Речі Посполитої. До важливих правових документів того часу можна віднести «Березневі статті», «Гадяцький трактат», «Конституція Пилипа Орлика – Пакт і Конституція прав і вольностей Війська Запорізького».

5. Просвітницький напрям віднайшов глибоке відображення у працях Феофана Прокоповича. Києво-Могилянська академія – перший вищий навчальний заклад на слов’янських територіях.

6. Розвиток політичної думки засвідчують писемні пам’ятки – козацькі літописи – найвидатніші Григорія Граб’янки і Самійла Величка.

7. Скасування Гетьманщини також відобразилось у політичній думці – Семен Ділович епічна поема «Розмова Великоросії з Малоросією». Григорій Сковорода – відстоював, що посади повинні обіймати ті люди, які обдаровані від природи. Був проти релігійної нетерпимості.

3. З кінця 18 ст. до початку 20 ст. Україна перебувала під владою 2 імперії.

80% населення у складі Росії, а решта в Австро-Угорщині. Серед пам’яток політичної думки початку 19 ст. слід відзначити документи таємних декабристських організацій. Під впливом декабристів та польського повстання в 1846 р. виникло Кирило-Мефодіївське товариство (братство), яке виробило першу політичну програму в українців. Цією програмою стала праця Костомарова – «Книга буття українського народу».

4. Тарас Григорович Шевченко – виступав за народну революцію. Одне з центральних місць – звільнення кріпацтва і повалення самодержавства.

5. Народницький рух – Желябов, Стефанович, Дейч, Ковальський. Михайло Драгоманов, Іван Франко, Павло Грабовський, Леся Українка.