Проблеми людини і політики у вченнях мислителів Нового часу

1. Політичні вчення Голландії.

2. Вчення мислителів Нового часу в Англії.

3. Поширення політичних вчень у Франції.

4. Політичні вчення в Німеччині.

5. Політичні вчення в США, періоду боротьби за незалежність.

Перша успішна буржуазна революція відбулась в Голландії.

Перша революція Європейського масштабу відбулася в Англії.

Велика французька буржуазна революція найрадикальніша із всіх буржуазних революцій.

Революція (соціальна) – спосіб переходу від застарілої суспільно-економічної формації до більш прогресивної.

1. І. Гуго Гроцій (1583-1645 рр.) один із засновників вчення про державу. «Про право війни і миру. Три книги». Ознакою держави Гроцій вважав верховну владу, дії якої не підпорядковані ніякій іншій владі і не можуть бути відмінені. Атрибутами верховної влади є:

1. Прийняття законів;

2. Правосуддя;

3. Призначення і керівництво діяльністю посадових осіб;

4. Збирання податків;

5. Вирішення питань війни і миру;

6. Укладення міжнародних угод.

Говорив також про опір верховній владі. Озброєний опір припустимий, за

умови, що він не завдасть великого лиха і не приведе до великої кількості жертв.

ІІ. Бенедикт Спіноза - «Богословсько-політичний трактат» «Політичний трактат».

2. І. На відміну від Спінози англійський філософ Томас Гоббс, використав ідеї природного права для захисту абсолютної монархії. Засуджував революції. Війна всіх проти всіх. Людям властиві страх смерті та інстинкт самозбереження. Держава створюється людьми для того, щоб з її допомогою покінчити з війною всіх проти всіх і позбутися страху незахищеності. За Гоббсом поділ влади веде до руйнування держави, оскільки розділення влади взаємознищить одна одну ці розділені влади. Проводить аналогію між державою і живим організмом людини.

ІІ. Класовий компроміс буржуазії з дворянством, який увійшов в історію під назвою «славної революції» - це встановлення конституційної монархії в Англії. Теоретичне обґрунтування в працях Джона Локка – «Два трактати про правління». Утворюючи державу добровільно люди передають їй частину природних прав і свобод залишаючи за собою право на життя. Держава отримує рівно стільки влади скільки необхідно для організації суспільства. Засоби забезпечення мети – законність. У законі мислитель вбачав першу державотворчу ознаку. Закон лише тоді справляє досягненню спільної мети, коли його знають і виконують. Закон один для всіх. Стояв за розмежування владних структур і розрізняє законодавчу, виконавчу і союзну владу (питання війни і миру, зносини з іншими державами). Заклав основи механізму стримування і противаг.

3. На шлях революційних перетворень Франція стала значно пізніше ніж Голландія та Англія – наприкінці 18 ст. Політичні вчення, які ідейно обґрунтували революцію в умовах дореволюційної Франції набули значного поширення і розвитку. У Франції найбільшого розквіту набуло Просвітництво - європейський загальнокультурний рух, який:

1. Підготовляв буржуазні революції;

2. Базувався на антифеодальній ідеології;

3. Виступав за поширення раціонального знання;

4. Впроваджував в суспільне життя, цінності, що базують на повазі до людської гідності.

Найвидатніші діячі: Вольтер, Монтеск’є, Вольтер, Дідро.

І. Монтеск’є «Про дух законів». Позитивні закони – міжнародне право (визначає відносини між народами), політичне право (визначає відносини між правителями і підданими), цивільне право (регулює відносини між громадянами). Особливу увагу приділяє співвідношенню свободи і закони. «Свобода є право робити все, що дозволено законом». Поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову.

ІІ. Філософ Франсуа Аруе (Вольтер) «Критикував вади феодального устрою»; виступав проти панування Церкви, обґрунтовував принцип політичної свободи; вважав свободу думки і слова і свободу совісті. Засуджував будь-які нетерпимості стосовно віруючих.

ІІІ. Ярим виразником інтересів буржуазії був Жан Жак Руссо. Захищав народні маси. «Про суспільний договір, або принципі політичного права» захищав інтереси широких народних мас. Природній стан він називав золотим віком. Єдиний вид нерівності – фізична. З появою приватної власності з’являється майнова нерівність, а з появою держави з’являється політична нерівність. Держава виникає з майнової нерівності – багаті обманули бідних. Приватна власність дала найстрашнішу нерівність. Винахідник приватної власності той, хто огородив землю і сказав що це його. Представники французького соціалізму-утопізму Морелі, Попе.

4. Німеччина у 18 ст. за своїм соціально-політичним розвитком відставала від передових держав. І лише наприкінці 18 ст. (під впливом ВФР) в ній активізувалися суспільно-політичні рухи. Буржуазія боялася радикальних змін.

І. Імануїл Кант «Ідеї загальної історії з космополітичної точки зору», «Метафізичні початки вчення про право». Людина керується моральним законом. Цей закон він називає «категоричним імперативом». Імператив проголошує «чини так, щоб твоя поведінка, щоб твоя поведінка могла бути принципом загального законодавства». Сукупність умов, які обмежують свавілля Кант називає правом. Право покликане регулювати зовнішню форму поведінки людей, а мисленням і почуттями має керувати мораль. Державі забороняється поводитися з людьми, як з істотами. Зі свого боку народ має підпорядковуватися державі. Особливу увагу він приділяв «правій державі».

ІІ. Георг Гегель ввів діалектичний метод. Метод пізнання дійсності у розвитку і саморусі. Він досліджував два поняття – громадянське суспільство і державу. Політичні аспекти належать державі. Держава – це вінець розвитку моральності. Всесвітню історію трактував як історію суверенних держав. Носієм світового духу є народ.

ІІІ. Макс Вебер – німецький політолог, здобув визнання, як розробник теорії державної бюрократії. Велику увагу приділяв проблемам влади. Є 3 типи влади: традиційна, харизматична, раціональна. Традиційна характеризується вірою підданих у владу через те, що вона існує давно. Харизматична – це винятковий талант. Раціональна – означає, що вибір через розум.

«Теорія еліт». Французький утопічний соціалізм 18 ст. Мельє Морелі Бапе.

Критично-утопічний соціалізм – Сансіно, Оуен.

5. Бенджамін Франклін, Томас Пейн, Джородж Вашингтон, Адамс, Томас Джефересон, Олександр Гамільтон – ідейні і натхненники американської революції. Батьки-засновники США. Батьки Декларації незалежності. Автори Конституції США.