§ 4. Римське право в незалежній Україні

Римське право та юриспруденція незалежної України пе­ребувають, так би мовити, у нестійкому динамічному зв'язку, який почав формуватися ще в СРСР у період так званої «пе­ребудови» 80-х років.

Сутність змін, що намітилися в той час, полягає у визнанні існування і навіть пріоритету так званих загальнолюдських цінностей, в тому числі суверенітету особи, можливості мати приватну власність, вільно укладати угоди, що не суперечать моральності та не порушують права інших суб'єктів, права вимагати від держави виконання нею зобов'язань перед гро­мадянами тощо.

Перші ознаки такого підходу намітилися вже у зміні ра­дянської правової доктрини наприкінці 80-х років і знайшли відображення в проекті Основ цивільного законодавства 1991 р. Однак повною мірою вони проявилися в Україні вже після проголошення незалежності.

Непростий процес правотворення робить особливо акту­альною проблему визначення місця римського права в Украї­ні XXI ст. Адже, як згадувалося вище, римське право є од­нією з підвалин сучасної європейської цивілізації. Отже, від того, наскільки великим буде вплив його ідей в Україні, знач­ною мірою залежить готовність нашої держави до інтеграції в європейську спільноту.

Враховуючи ці обставини, спробуємо визначити місце рим­ського права в концепції права України взагалі та приватного права зокрема.

Вплив римського права може проявлятися нині в націо­нальних системах права, головним чином, у таких напрямах:

— вплив на філософію права;

165

• вплив на правотворення;

• вплив на формування правосвідомості;

• вплив на формування загальної правової культури прав- ника (особливо у галузі приватного права).

Можна стверджувати, що на межі тисячоліть українське право відображає всі ці тенденції.

По-перше, як зазначалося, наприкінці XX ст. було визнано вплив римського права на філософію права, що намітився в останні роки століття. Римське право починає все більше привертати увагу дослідників, захищається кілька кандидат­ських та докторських дисертацій з питань рецепції римського права в Україні, здійснюються спроби усвідомити особливос­ті цього процесу.

По-друге, в результаті розширення методологічної бази мі­няються підходи до правотворення у галузі приватного (ци­вільного) права. Створюється Цивільний кодекс України, який справедливо оцінюють як Кодекс приватного права.

По-третє, хоч і повільно, але відбуваються зрушення у правосвідомості громадян. Було б невиправданим оптиміз­мом стверджувати, що повага до закону є моральним імпера­тивом сьогодення, однак принаймні з'являється впевненість, що захист прав через суд є ефективнішим, ніж адміністратив­ні шляхи до справедливості.

По-четверте, певні зрушення намітилися в усвідомленні значення римського права для формування загальної культу­ри правника. Римське приватне право є обов'язковою дис­ципліною практично в усіх солідних вищих навчальних закла­дах України, а в деяких з них є до того ж спецкурси, присвя­чені окремим аспектам римського права, його рецепції, впли­ву на окремі галузі законодавства тощо.

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що римське право в Україні має непогане майбутнє, сподіваємося, що у XXI ст. йтиметься не лише про цивільне право України, а й про Українське Римське право.