9. Економічне стимулювання та прогнозування інноваційної діяльності

них фінансово-кредитних установ для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм; ♦ подають пропозиції Спеціально уповноваженому цент­ральному органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності стосовно включення інноваційних проектів за місцевими програмами до державних програм і їх фінан­сування шляхом кредитування із державного бюджету через державні інноваційні фінансово-кредитні установи. Державний контроль у сфері інноваційної діяльності здійснюється:

а) Спеціально уповноваженим центральним органом вико­навчої влади у сфері інноваційної діяльності;

б) Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органа­ми місцевого самоврядування у межах їх повноважень;

в) щодо визначених статтями розділу V Закону України «Про інноваційну діяльність» особливостей оподаткування -Державною податковою адміністрацією України.

Державну реєстрацію інноваційних проектів здійснює, за поданням суб'єктів інноваційної діяльності, Спеціально упов­новажений центральний орган виконавчої влади у сфері інно­ваційної діяльності. Цей орган веде Державний реєстр іннова­ційних проектів.

Необхідною умовою занесення проекту до Державного реєстру інноваційних проектів є його кваліфікування. Для ква­ліфікування інноваційних проектів Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності визначає окремий підрозділ (далі - Установа), який може мати регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Установа для кваліфікування інноваційних проектів орган­ізує проведення експертизи прийнятих до розгляду проектів. Експертиза при кваліфікуванні інноваційних проектів вико­нується за рахунок коштів суб'єктів інноваційної діяльності, які заявляють проекти на державну реєстрацію, і відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу».М.Т. Пашута, О.М. Шкільнюк «Інновації: понятійно-термінологічний апарат...»

Проекти, що визнані за результатами експертизи інновац­ійними, заносяться Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності до Державного реєстру інноваційних проектів.

Інноваційні проекти з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України, визнають­ся Установою пріоритетними інноваційними проектами.

Інформація про занесення інноваційного проекту до Дер­жавного реєстру інноваційних проектів публікується Спеціаль­но уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності у його бюлетені.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності видає суб'єкту інновацій­ної діяльності свідоцтво про державну реєстрацію інноваційно­го проекту. Форма свідоцтва затверджується Кабінетом Міністрів України.

Свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного проекту є чинним протягом трьох років від дати його видачі. Після за­вершення цього строку державна реєстрація інноваційного про­екту і відповідний запис у Державному реєстрі інноваційних проектів анулюються. Інформація про це публікується Спец­іально уповноваженим центральним органом виконавчої вла­ди у сфері інноваційної діяльності у його бюлетені.

Державна реєстрація інноваційного проекту не передбачає будь-яких зобов'язань щодо бюджетного кредитування його виконання чи іншої державної фінансової підтримки.

Строк розгляду Установою проекту, поданого для держав­ної реєстрації як інноваційного, не повинен перевищувати шість місяців від дати його прийняття.

Особливості експертизи і державної реєстрації інноваційних проектів, на які поширюються положення Закону України «Про державну таємницю», визначаються спеціальним Положенням.

Установа несе відповідальність за повноту і достовірність експертизи і за збереження конфіденційної інформації, пов'я­заної з інноваційними проектами.

9. Економічне стимулювання та прогнозування інноваційної діяльності

У разі незгоди суб'єкта інноваційної діяльності чи будь-якої іншої фізичної або юридичної особи з рішенням щодо ква­ліфікації інноваційного проекту і (або) з його державною реє­страцією ці акти можуть бути оскаржені до суду (господарського суду).

Неправомірні кваліфікація і державна реєстрація проекту як інноваційного тягнуть за собою відповідальність згідно із законом.

Правопорушеннями при кваліфікуванні і державній реєст­рації інноваційних проектів вважаються:

а) прийняття рішення про кваліфікування інноваційного проекту і його державну реєстрацію без проведення експертизи;

б) фальсифікація висновків експертизи;

в) вчинення дій, що перешкоджають проведенню експертизи;

г) умисне примушування або створення для експертів чи експертних комісій обставин, які зумовлюють необ'єктивне проведення експертизи;

д) переслідування експертів за підготовлені ними виснов­ки, несприятливі для тієї чи іншої особи або організації;

є) залучення до експертизи посадових осіб та фахівців, без­посередньо заінтересованих у результатах експертизи;

є) розголошення конфіденційної інформації, пов'язаної з інноваційними проектами, що розглядаються.

Рішення про кваліфікування продукту інноваційним прий­має Установа чи її регіональне відділення за результатами екс­пертизи.

Статус підприємства як інноваційного дає йому право на пільги, визначені частинами четвертою і п'ятою ст. 21 Закону України «Про інноваційну діяльність». Оподаткування іннова­ційного підприємства при реалізації ним інноваційних проектів здійснюється на тих самих умовах, що й усіх інших суб'єктів інноваційної діяльності, визначених частинами першою, другою і третьою ст. 21 цього Закону.

Будь-яка інноваційна пропозиція швидко старіє. Саме тому, а ще для спонукання швидкого впровадження інновацій закон установив, що свідоцтво про державну реєстрацію інновацій­ного проекту є чинним протягом трьох років від дати його ви-М.Т. Пашугпа, ОМ. Шкільнюк «Інновації: понятійно-термінологічний апарат...»

дачі. Після завершення цього строку державна реєстрація інно­ваційного проекту і відповідний запис у Державному реєстрі інноваційних проектів анулюються.

Кваліфікування і державна реєстрація інноваційних проектів

є відповідальними діями, адже вони дають підстави суб'єктам інноваційної діяльності для одержання ними визначеної зако­ном державної підтримки. Звичайно, тут можливі зловживан­ня і корупційні дії. Саме тому закон визначає, що неправомірні кваліфікація і державна реєстрація проекту як інноваційного тягнуть за собою відповідальність згідно з цивільним, адмініст­ративним і кримінальним законодавством.

Державна фінансова підтримка суб'єктам інноваційної діяльності може бути надана шляхом:

а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфля­ційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів місцевих бюджетів;

б) часткового (до 50% ) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;

в) повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Дер­жавного бюджету України та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним ус­тановам за кредитування інноваційних проектів;

г) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

д) майнове страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України «Про страху­вання».

Обов'язковою умовою пільгового оподаткування іннова­ційних проектів є державна реєстрація цих проектів. Упо-

9. Економічне стимулювання та прогнозування інноваційної діяльності

довж строку чинності свідоцтва про державну реєстрацію інно­ваційного проекту і за умови, що виконання проекту розпоча­то не пізніше вісімнадцяти місяців від дати його державної реє­страції, оподаткування об'єктів інноваційної діяльності здійснюється у порядку, за яким 50% податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (виконання робіт, на­дання послуг), пов'язаних з виконанням інноваційних проектів, і 50 відсотків податку на прибуток, одержаний від виконання цих проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовують­ся ним виключно на фінансування інноваційної, науково-тех­нічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.

Звільнення на 50% від податку на прибуток і 50% - від податку на додану вартість можуть надаватися протягом трьох років (термін, уподовж якого є чинним свідоцтво про держав­ну реєстрацію проекту), що стимулює виробників до швидкої реалізації інноваційного проекту [5].

Крім податкових пільг передбачено можливість отримання безвідсоткових кредитів через державні фінансово-кредитні інноваційні установи. У разі кредитування через комерційні банки закон припускає зменшення кредитної ставки коштом державних фінансово-кредитних установ.

Слід відзначити також особливості митного регулювання інноваційної діяльності. Необхідні для виконання інновацій­ного проекту, відносно якого прийнята постанова Кабінету Міністрів України про його особливу важливість, сировина, устаткування, обладнання, комплектуючі та інші товари (крім підакцизних), які не виробляються в Україні або виробляють­ся, але не відповідають вимогам проекту, при ввезенні в Украї­ну протягом строку чинності свідоцтва про державну реєстра­цію проекту звільняються від ввізного мита та податку на додану вартість. Номенклатура та обсяги ввезення сировини, матеріалі!;, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів м. ють бути визначені в інноваційному проекті перед його державною реєстрацією. *М.Т. Пашута, О.М. Шкільнюк «Інновації: понятійн ^-термінологічний апарат...»

Закон України «Про інноваційну діяльність» визначає, що у разі використання сировини, матеріалів, устаткування, облад­нання, комплектуючих та інших товарів, ввезених в Україну без сплати ввізного мита та податку на додану вартість не для потреб інноваційного проекту, ввізне мито та податок на дода­ну вартість сплачуються до бюджету в повному обсязі. При цьому платник податку зобов'язаний збільшити податкові зо­бов'язання за наслідками податкового періоду, в якому відбу­лося таке порушення, на суму ввізного мита і податку на дода­ну вартість, що мали бути сплачені при ввезенні на митну територію таких товарів, а також сплатити пеню, нараховану на суму податків, виходячи із 120 % облікової ставки Національ­ного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, за період їх нецільового використання.

Суб'єкти господарювання, митне регулювання діяльності яких здійснюється без сплати ввізного мита, щоквартально по­дають до органів митної служби за своїм місцезнаходженням звіти про використання ввезених ними сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів.

Для здійснення фінансової підтримки інноваційної діяль­ності суб'єктів господарювання різних форм власності за раху­нок коштів Державного бюджету України, залучення вітчизня­них та іноземних інвестицій Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу ви­конавчої влади у сфері інноваційної діяльності створює спеціа­лізовані державні небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи, які підпорядковуються спеціально уповноваженому центральному органові виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності і діють на основі положень (статутів), що затверджу­ються Кабінетом Міністрів України.

Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної устано­ви формуються за рахунок коштів Державного бюджету Украї­ни, визначених Законом України «Про Державний бюджет України», коштів від повернення раніше виданчх суб'єктам інноваційної діяльності кредитів за рахунок коштів Державно­го бюджету України, коштів місцевих бюджет в, залучених

9. Економічне стимулювання та прогнозування інноваційної діяльності

вітчизняних та іноземних інвестицій юридичних та фізичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів місцевих бюджетів, а також коштів від повернення раніше виданих суб'єктам інновац­ійної діяльності кредитів за рахунок коштів Державного бюд­жету України та коштів місцевих бюджетів може надавати суб'єктам інноваційної діяльності для реалізації ними інноваційних про­ектів фінансову підтримку.

Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної ус­танови, що формуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, витрачаються нею виключно для фінансування відповідних регіональних чи місцевих інноваційних програм і проектів.

Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної ус­танови, що формуються за рахунок залучених вітчизняних та іноземних інвестицій фізичних і юридичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не забо­ронених законодавством України, можуть витрачатися нею як на всі перераховані вище види інвестування інноваційної діяль­ності, так і на інші види інвестування, передбачені Положенням

(Статутом).

Для отримання державної фінансової підтримки суб'єкти інно­ваційної діяльності, інноваційні проекти яких занесені до Держав­ного реєстру, подають до Державної інноваційної фінансово-кре­дитної установи (її регіональних відділень) інноваційні проекти та всі необхідні документи, перелік яких визначається нею.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа орган­ізовує на конкурсних засадах у порядку, що визначається спец­іально уповноваженим центральним органом виконавчої вла­ди у сфері інноваційної діяльності, відбір інноваційних проектів для їх державної фінансової підтримки. Конкурсні відбори інноваційних проектів здійснюються на засадах прозорості, відкритості, гласності.М.Т. Пашута, ОМ. Шкільнюк -«Інновації: понятійно-термінологічний апарат...»

Суб'єкт інноваційної діяльності, інноваційний проект якого пройшов конкурсний відбір, у залежності від встановленого кон­курсною процедурою рейтингу, може отримати від Державної інноваційної фінансово-кредитної установи один чи декілька передбачених законом видів державної фінансової підтримки.

Фінансова підтримка Державною інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання кредитів чи передавання майна у лізинг здійснюється за умо­ви наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави май­на, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа здійснює супроводження реалізації інноваційних проектів, які нею фінансуються, та контролює цільове використання суб'єкта­ми інноваційної діяльності наданих нею коштів.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа надає у засобах масової інформації щорічний звіт про фінансування нею інноваційних проектів та результатів їх виконання, а також періодично інформує громадськість про:

♦ результати конкурсного відбору інноваційних проектів для державної фінансової підтримки і вид наданої фінан­сової підтримки;

♦ результати контролю виконання фінансованих інновац­ійних проектів;

♦ завершені інноваційні проекти та проекти, яким продов­жені терміни їх реалізації із зазначенням причин;

♦ повернення раніше наданих кредитів.

Сьогодні вже діє одна із державних інноваційних фінансо­во-кредитних установ - Українська державна інноваційна ком­панія, утворена замість ліквідованого Державного інноваційно­го фонду. При необхідності Кабінет Міністрів України може утворювати й інші державні інноваційні фінансово-кредитні установи. Наприклад, для державної фінансової підтримки ін­новаційних проектів у вугільній галузі чи, скажімо, аграрно-промисловій.

Для здійснення фінансової підтримки місцевих інновацій­них програм закон дозволяє органам місцевого самоврядуван-

9. Економічне стимулювання та прогнозування інноваційної діяльності

ня створювати комунальні спеціалізовані небанківські інно­ваційні фінансово-кредитні установи і підпорядковувати їх виконавчим органам місцевого самоврядування. Цю можливість зможуть використати у першу чергу великі і багаті міста - Київ, Дніпропетровськ, Харків, Донецьк. Львів та інші, якщо у їх місцевих бюджетах будуть передбачатися кошти для підтрим­ки місцевих інноваційних програм.

Комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи діють на основі положень (статутів) про них, що розробляються і затверджуються органами місцевого самоврядування.

Кошти комунальної інноваційної фінансово-кредитної уста­нови формуються за рахунок відповідного місцевого бюджету, залучених вітчизняних та іноземних інвестицій юридичних та фізичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України.

Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету може нада­вати суб'єктам інноваційної діяльності для реалізації ними інноваційних проектів фінансову підтримку, види якої перед­бачені статтею 17 Закону України «Про інноваційну діяльність» (Див. «Державна фінансова підтримка суб'єктам інноваційної діяльності»).

Кошти комунальної інноваційної фінансово-кредитної уста­нови, що формуються за рахунок залучених вітчизняних та іноземних інвестицій фізичних і юридичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не забо­ронених законодавством України, можуть витрачатися нею як на всі перераховані у ст. 17 названого Закону види інвестуван­ня інноваційної діяльності, так і на інші види інвестування, передбачені Положенням (Статутом).

Для отримання фінансової підтримки суб'єкти інновацій­ної діяльності, інноваційні проекти яких занесені до Держав­ного реєстру інноваційних проектів, подають до комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи інноваційні про-М.Т. Пашута, О.М. Шкільнюк «Інновації: понятійно-термінологічний апарат...»

екти та всі необхідні документи, перелік яких визначається цією установою.

Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа організовує конкурсний відбір інноваційних проектів для їх фінансової підтримки. Конкурсні відбори інноваційних про­ектів здійснюються на засадах прозорості, відкритості, гласності.

Суб'єкт інноваційної діяльності, інноваційний проект яко­го пройшов конкурсний відбір, залежно від встановленого кон­курсною процедурою рейтингу може отримати від комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи один чи кілька пе­редбачених ст. 17 Закону України «Про інноваційну діяльність» видів фінансової підтримки.

Фінансова підтримка комунальною інноваційною фінансо­во-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надан­ня кредитів чи передавання майна у лізинг здійснюється за умови наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо.

Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа здійснює супроводження реалізації інноваційних проектів, які нею фінансуються, та контролює цільове використання суб'єкта­ми інноваційної діяльності наданих нею коштів.

Фінансова підтримка реалізації інноваційних проектів може надаватися комунальною інноваційною фінансово-кредитною установою у формі послідовних траншів за результатами конт­ролю ходу виконання проектів.

Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа подає у місцевих засобах масової інформації щорічний звіт щодо проф-інансованих нею інноваційних проектів та результатів їх вико­нання, а також періодично інформує громадськість про:

♦ результати конкурсного відбору інноваційних проектів для фінансової підтримки і вид наданої фінансової підтримки;

♦ результати контролю виконання фінансованих інновац­ійних проектів;

9. Економічне стимулювання та прогнозування інноваційної діяльності

♦ завершені інноваційні проекти та проекти, яким продов­жені терміни їх реалізації із зазначенням причин;

♦ повернення раніше наданих кредитів.

Уподовж строку чинності свідоцтва про державну реє­страцію інноваційного проекту і за умови, що виконання про­екту розпочато не пізніше вісімнадцяти місяців від дати його державної реєстрації, оподаткування об'єктів інноваційної діяль­ності здійснюється у порядку, за яким 50 відсотків податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням інноваційних проектів, і 50 відсотків податку на прибуток, одержаний від виконання цих проектів, залишаються у розпорядженні плат­ника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інновацій­ної, науково-технічної діяльності і розширення власних науко­во-технологічних і дослідно-експериментальних баз.

Отже, використати податкові пільги суб'єкт інноваційної діяльності зможе лише вподовж трьох років від дати реєстрації його проекту і за умови, що він не зволікатиме з початком його реалізації більше вісімнадцяти місяців. Такий порядок має спо­нукати до швидкого впровадження інновацій.

Побоювання, що суттєве зниження податкових ставок при реалізації інноваційних проектів може призвести до зменшен­ня податкових надходжень, є безпідставними: інноваційне ви­робництво без податкових пільг є віртуальним. Його просто не буде, а отже, не буде жодних податкових надходжень від його реалізації.

Визначене законом пільгове оподаткування реалізується за умови, що суб'єкт інноваційної діяльності про початок ви­конання інноваційного проекту у місячний строк повідомляє відповідний орган Державної податкової адміністрації і за всіма господарськими операціями, пов'язаними з виконанням інно­ваційного проекту, веде окремий бухгалтерський облік.

Кошти у розмірі 50 відсотків податку на додану вартість і податку на прибуток, що залишаються у розпорядженні плат-М.Т. Пашута, О.М. Шкільнюк -«Інновації: понятійно-термінологічний апарат...*

ника податків - суб'єкта інноваційної діяльності і не викорис­тані протягом строку пільгового оподаткування і дванадцяти місяців після нього, підлягають зарахуванню до Державного бюджету. Необхідно наголосити, що ці кошти строго цільового призначення - тільки на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологі­чних і дослідно-експериментальних баз.

Закон визначає ряд пільг для інноваційних підприємств. Інноваційним підприємством визнається підприємство (об'єднан­ня підприємств) будь-якої форми власності, якщо більше ніж 70 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період є інноваційні продукти і/або інно­ваційна продукція. Інноваційне підприємство може функціо­нувати у вигляді інноваційного центру, бізнес-інкубатора, тех-нополісу, технопарку тощо.

Слід акцентувати, що закон не передбачає реєстрації інноваційних підприємств. Статус інноваційного для підприє­мства є «плаваючим»: якийсь період часу підприємство може мати цей статус (якщо більше ніж 70 відсотків обсягу його про­дукції є інноваційні продукти і/або інноваційна продукція), а якийсь період часу може й не мати. Він визнається Державною податковою адміністрацією на підставі даних, які надає їй суб'єкт інноваційної діяльності.

Статус підприємства як інноваційного дає йому право на ряд пільг. Інноваційні підприємства сплачують земельний податок за ставкою у розмірі 50 відсотків діючої ставки опо­даткування.

Встановлені законом статус інноваційного підприємства і пільги для інноваційних підприємств стимулюватимуть науко­во-виробничі структури з високим науковим потенціалом зай­матися виключно інноваційною діяльністю.

Законом також визначено, що для виконання пріоритет­ного інноваційного проекту, яким передбачається випуск інно­ваційного продукту, щодо якого прийнята постанова Кабінету Міністрів України про його особливу важливість, сировина, устаткування, обладнання, комплектувальні та інші товари

9. Економічне стимулювання та прогнозування інноваційної діяльності

(крім підакцизних товарів), які не виробляються в Україні або виробляються, але не відповідають вимогам проекту, при вве­зенні в Україну протягом строку чинності свідоцтва про дер­жавну реєстрацію інноваційного проекту звільняються від спла­ти ввізного мита та податку на додану вартість.

Номенклатура та обсяги ввезення сировини, матеріалів, ус­таткування, обладнання, комплектувальних та інших товарів мають бути визначені в інноваційному проекті перед його дер­жавною реєстрацією.

За поданням спеціально уповноваженого Центрального органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності Ка­бінет Міністрів України створює спеціалізовані державні інно­ваційні фінансово-кредитні установи для здійснення фінансо­вої підтримки інноваційної діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності за рахунок коштів Державного бюджету України.

Закон України «Про інноваційну діяльність» передбачає, що фінансова підтримка інноваційної діяльності за рахунок вище згадуваних видів бюджету надається у межах коштів, передбачених відповідними бюджетами. Джерелами фінансової підтримки інноваційної діяльності є:

а) кошти Державного бюджету України, місцевих бюджетів і бюджету Автономної Республіки Крим;

б) власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;

в) власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяль­ності;

г) кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб; д)інші джерела, не заборонені законодавством України.

З метою забезпечення зацікавленості комерційних банків у кредитуванні привабливих інноваційних проектів, у збільшенні обсягів заощаджень населення через підвищення довіри до банківських установ, а також для покращання ситу­ації з кредитуванням реального сектора економіки планується створити пріоритетне середовище для кредитних організацій,М.Т. Пашу та, ОМ. Шкільнюк «Інновації: понятійно-термінологічний апарат...»

які проводять активну інвестиційну політику щодо інновацій­них виробництв.

Важливим завданням державного регулювання інновацій­ної діяльності є створення умов для залучення такої групи джерел фінансування, яку становлять іноземні інвестиції, міжна­родна науково-технічна допомога, міжнародний лізинг, франши-за, міжнародні і національні наукові та венчурні фонди.

В сучасних умовах недостатньої інноваційної активності в Україні варто застосовувати порядок, коли при визначенні податку з прибутку, із валового, прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, повинні виключатися такі витра­ти і втрати:

♦ кошти, що інвестовані підприємствами у розвиток влас­ної виробничої і невиробничої сфери, за умови повного використання ними амортизаційних відрахувань на ос­танню звітну дату;

♦ кошти в розмірі не менше 50 відсотків від інвестицій на природоохоронні заходи;

♦ дивіденди, у випадку їх реінвестування на модернізацію, реконструкцію або розширення виробництва на даному підприємстві, включаючи витрати на НДДКР, споруджен­ня і реконструкцію об'єктів соціальної інфраструктури.

Інноваційним підприємствам дозволяється прискорена амортизація основних засобів і встановлюється щорічна двад-цятивідсоткова норма прискореної амортизації основних за­собів групи 3; при цьому амортизація основних засобів групи З проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нуль­ового значення.

Сьогодні недостатньо використовуються можливості приско­реної амортизації основних засобів. Використання прискоре­ної амортизації означає фактичний вивід з-під оподатковуван­ня частини фонду розвитку, а підвищення нормативу амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт дозволяє вивести з-під оподаткування також кошти, що спрямовані на модернізацію підприємства.

9. Економічне стимулювання та прогнозування інноваційної діяльності

Існуючі нормативні документи обмежують дієвість цього механізму. Для основної частини підприємств прискорена амортизація дозволена тільки у певних межах (не більш ніж у два рази проти діючих норм) і тільки для активної частини основних фондів. При цьому підприємства повинні надати обгрунтування, що ці фонди використовуються для виготовлен­ня нової продукції, матеріалів і устаткування, розширення екс­порту або заміни в масовому порядку застарілої техніки. Пра­во на прискорену амортизацію погоджується з Міністерством економіки України та Міністерством фінансів України.

З огляду на те, що прискорена амортизація дозволяє підприємствам знайти кошти для відновлення зношеного і морально застарілого виробничого апарата, доцільно в пере­хідний період дозволити прискорену амортизацію як пасивної, так і активної частин основних виробничих фондів, а для найбільш важливих галузей дозволити списання знову введе­них фондів протягом 1-2 років. Паралельно варто забезпечити своєчасну й адекватну інфляційним процесам індексацію амор­тизаційних відрахувань, що дозволить збільшити можливості підприємств щодо самофінансування свого розвитку.

Прогнозування та планування державою економічного і соціального розвитку - здійснення державою економічної стра­тегії і тактики у сфері господарювання, що спрямовується на створення економічних, організаційних та правових умов, за яких суб'єкти господарювання враховують у своїй діяльності показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку. Законом України «Про державне про­гнозування та розроблення програм економічного і соціально­го розвитку України» [20] визначаються принципи державно­го прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України, система прогнозних і програм­них документів, вимоги до їх змісту, а також загальний поря­док розроблення, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, повноваження та відповідальність органів державної влади і органів місцевого самоврядування у цих питаннях.М.Т. Пашута, О.М. Шкільнюк -«Інновації: понятійно-термінологічний апарат...»

Основними формами державного планування економічної діяльності є Державна програма економічного та соціального розвитку України, Державний бюджет України, а також інші державні програми з питань економічного і соціального розвит­ку, порядок розробки, завдання та реалізація яких визначають­ся законом про державні програми. Органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Конституції України розробляють і затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-терито­ріальних одиниць та здійснюють планування економічного і соціального розвитку цих одиниць. Суб'єктам господарювання, які не враховують суспільні інтереси, відображені в програмних документах економічного і соціального розвитку, не можуть надаватися передбачені законом пільги та переваги у здійсненні економічної діяльності.

З метою державного прогнозування економічного розвит­ку України, що становить наукове передбачення ситуації, яка може скластися в майбутньому залежно від використання тієї чи іншої стратегії, прийнято Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соц­іального розвитку України» [20], де наведені такі важливі тер­міни та поняття:

Державне прогнозування економічного і соціального роз­витку - науково обгрунтоване передбачення напрямів розвит­ку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністра­тивно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціаль­ного розвитку.

Прогноз економічного і соціального розвитку є засобом об­грунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конк­ретних рішень органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціаль­но-економічних процесів.

9. Економічне стимулювання та прогнозування інноваційної діяльності

Програма економічного і соціального розвитку України -

документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економіч­ного і соціального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджена і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого са­моврядування, спрямованих на ефективне розв'язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери.

Прогнозні та програмні документи економічного і соціаль­ного розвитку - документи, що відповідають вимогам законо­давства України щодо документів та відображають прогнози й програми економічного і соціального розвитку.

Учасники державного прогнозування та розроблення про­грам економічного і соціального розвитку України - органи державної влади, які розробляють, затверджують і здійснюють прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку, а саме: Кабінет Міністрів України, уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань економічної пол­ітики, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Інноваційне прогнозування полягає у визначенні перспек­тивних науково-технічних напрямків і проблем розвитку еко­номіки, можливих обмежень, витрат і результатів, що пов'язані із вирішенням цих проблем. Прогноз являє собою вірогідне судження про шляхи інтенсифікації виробництва на підставі інновацій, про ефективність альтернативних сценаріїв іннова­ційного розвитку. Комплексний прогноз інноваційного розвит­ку виробництва узагальнює взаємопов'язані прогнози розвит­ку інноваційних процесів у сферах: вдосконалення продукції та технології її виробництва; організації, механізації і автоматизації процесів виробництва; інформатизації; економіки і управління персоналом.М.Т. Нашута, О.М. Шкільнюк «Інновації: понятійно-термінологічний апарат...»

Реалізація стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності є одним із найважливіших завдань Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, ви­конавчих органів місцевого самоврядування, Національної та галузевих академій наук України, а також інноваційних струк­тур, створених за підтримки держави (фінансово-кредитних установ, технологічних парків, інноваційних центрів тощо).

Стратегічні пріоритетні напрями, середньострокові пріори­тетні напрями інноваційної діяльності загальнодержавного рівня та середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності загальнодержавного рівня і середньострокові пріоритетні на­прями інноваційної діяльності галузевого рівня враховуються при розробці прогнозів та програм економічного і соціального розвитку України, прогнозів та програм розвитку галузей що здійснюється згідно із Законом України «Про державне прогно­зування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України».

Реалізація стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності здійснюється через систему загальнодержавних (на­ціональних) програм економічного, науково-технічного, соціаль­ного, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, порядок розробки яких визначається законодавством України.

Середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності загальнодержавного рівня реалізуються на кон­курсних засадах через систему державних програм та дер­жавне замовлення.

Реалізація середньострокових інноваційних пріоритетів га­лузевого рівня здійснюється на конкурсних засадах через дер­жавні програми, інноваційні програми, інноваційні проекти та інноваційні проекти технологічних парків.

Найбільш важливі для держави роботи з реалізації іннова­ційних пріоритетів загальнодержавного та галузевого рівнів здійснюються на конкурсних засадах через державне замовлен­ня за інноваційними проектами у порядку, визначеному зако­нодавством України.

9. Економічне стимулювання та прогнозування інноваційної діяльності

Середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяль­ності регіонального рівня враховуються при розробці прогнозів та програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, області, району, міста, що здійснюється згідно із Законом України «Про державне прогнозування та розроб­лення програм економічного і соціального розвитку України».

Реалізація середньострокових інноваційних пріоритетів ре­гіонального рівня здійснюється на конкурсних засадах через регіональні інноваційні програми та інноваційні проекти, інно­ваційні проекти технологічних парків.

З метою забезпечення динамічного і ефективного управлі­ння процесами інноваційного розвитку України, своєчасного внесення коректив у здійснювану державну науково-техноло­гічну та інноваційну політику Кабінет Міністрів України орган­ізовує систематичний моніторинг реалізації пріоритетних на­прямів інноваційного розвитку України.

Усі міністерства і відомства України щорічно в першому кварталі наступного року подають до Кабінету Міністрів Украї­ни звіти про заходи, здійснені ними для реалізації стратегічних і середньострокових інноваційних пріоритетів, та про досягнуті результати.

Узагальнена інформація про хід реалізації пріоритетних напрямів інноваційного розвитку України щорічно до 1 квітня подається Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України. Ця інформація повинна містити такі показники: €> ♦ обсяг інноваційних капіталовкладень відносно річного рівня амортизаційних відрахувань;

♦ розмір доходу від інноваційних капіталовкладень за рік відносно обсягу інноваційних капіталовкладень;

♦ розмір сукупного фінансування розвитку науки і техні­ки відносно річного ВВП;

♦ обсяг продажу новоствореної продукції в рік відносно річного загального обсягу продажу;

♦ кількість винаходів на 1 мільйон населення;

♦ кількість впроваджених винаходів у рік відносно їх загаль­ної кількості.