5.5. Побудова плану рахунків бухгалтерського обліку.

Для забезпечення єдності, порівнювання і узагальнення облікових даних необхідно, щоб господарські операції однаково відображалися на рахунках бухгалтерського обліку незалежно від форми власності підприємства. Така єдність досягається за допомогою єдиної системи рахунків бухгалтерського обліку і єдиних вимог до неї. В Україні застосовують спеціальний перелік рахунків, який називають Планом рахунків.

План рахунків – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку для відображення господарських операцій та накопичення інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Кожному синтетичному рахунку та його субрахункам у Плані рахунків надано відповідний код – цифрове позначення, яке визначає належність його до відповідної групи (класу). Для підприємств, що займаються госпрозрахунковою діяльністю, код усіх синтетичних рахунків складається з двох знаків (цифр) від 01 до 99. Субрахунки нумерують трьома знаками, останній з яких є додатковим до коду основного синтетичного рахунку (021, 101, 201, 301, 701, 991).

У Плані рахунків використано децимальну систему їх кодування, за якої кожна цифра в коді визначає відповідну складову, а саме: класи, синтетичний рахунок, субрахунок. Наприклад, шифр 201 означає:

2 – клас 2 «Запаси»;

0 – синтетичний рахунок «Виробничі запаси».

1 – субрахунок «Сировина і матеріали».

У чинному Плані розрахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій балансові рахунки і субрахунки до них згруповані в десять класів (див. Додаток 3).

Перший клас «Необоротні активи» містить рахунки, призначені для обліку наявності, надходження і вибуття основних засобів, нематеріальних активів, капітальних інвестицій, інших необоротних активів (рахунки 10–19).

У другому класі «Запаси» об’єднано рахунки, на яких здійснюють облік наявності надходження і вибуття товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва (рахунки від 20 до 28).

До третього класу «Кошти, розрахунки та інші активи» віднесено рахунки, на яких обліковують грошові кошти та їхні еквіваленти, поточні фінансові інвестиції, розрахунки з дебіторами, витрати майбутніх періодів (рахунки від 30 до 39).

У четвертий клас «Власний капітал та забезпечення зобов’язань» об’єднано рахунки, на яких ведуть облік власного капіталу і забезпечень майбутніх витрат і платежів (рахунки від 40 до 49).

До п’ятого класу «Довгострокові зобов’язання» включено рахунки, на яких ведуть облік довгострокових зобов’язань підприємства (рахунки від 50 до 55).

Шостий клас «Поточні зобов’язання» містить рахунки, на яких ведуть облік поточних розрахунків підприємства з постачальниками і підрядниками з бюджетом, зі страхування, з оплати праці, з учасниками тощо (рахунки від 60 до 69).

До сьомого класу «Доходи і результати діяльності» належать рахунки, на яких ведуть облік доходів та визначають фінансовий результат діяльності підприємства (рахунки від 70 до 79).

До восьмого класу «Витрати за елементами» включено рахунки, на яких ведуть облік економічних елементів витрат (рахунки від 80 до 85).

На рахунках, віднесених до дев’ятого класу «Витрати діяльності», здійснюють облік витрат підприємства за окремими видами його діяльності (рахунки від 90 до 99).

Нульовий клас Плану рахунків містить перелік забалансових рахунків (рахунки від 01 до 08).

Практичне застосування чинного Плану рахунків дає можливість:

• отримувати необхідну інформацію для внутрішніх і зовнішніх користувачів;

• складати форми фінансової звітності безпосередньо за даними бухгалтерських рахунків та субрахунків, а також розраховувати за системою національних рахунків макроекономічні показники;

• здійснювати групування, перегрупування, узагальнення та консолідацію облікових даних.

Залишки на рахунках бухгалтерського обліку на звітну дату переносять у форми фінансової звітності підприємства. Взаємозв’язок між класами рахунків і формами фінансової звітності показано в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Узгодженість класів рахунків з фінансовими звітами

План рахунків		Фінансовий звіт
Клас	Назва класу
1	Необоротні активи	Розділ 1 активу балансу	БАЛАНС (Ф. № 1)
2	Запаси	Розділ 2 активу балансу
3	Кошти, розрахунки та інші активи	Розділи 2 і 3 активу балансу
4	Власний капітал та забезпечення зобов’язань	Розділи 1 і 2 пасиву балансу
5	Довгострокові зобов’язання	Розділ 3 пасиву балансу
6	Поточні зобов’язання	Розділи 4 і 5 пасиву балансу
7	Доходи і результати діяльності	ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ (Ф. № 2)
8	Витрати за елементами
9	Витрати діяльності
0	Позабалансові рахунки	ПРИМІТКИ ДО РІЧНОЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ (Ф. № 5)

Кожне підприємство, відповідно до своїх потреб може розробляти власний робочий план рахунків. Цей план рахунків відображає специфіку підприємства і визначає зміст його аналітичного обліку. Робочий план рахунків здебільшого містить тільки частину рахунків із загального Плану рахунків і затверджується наказом про облікову політику підприємства.

Окрім Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій в Україні розроблені і затверджені плани рахунків бухгалтерського обліку для бюджетних організацій, банківських установ та для суб’єктів малого підприємництва.

Висновки

Бухгалтерські рахунки використовують для групування фінансово-економічної інформації за певною системою для її поточного відображення у бухгалтерському обліку і здійснення контролю за господарськими процесами, станом та рухом господарських засобів і джерел їх формування. Для конкретних видів господарських засобів та їх джерел відкривають окремі рахунки. За побудовою рахунки – це таблиці, які складаються з двох частин: дебету і кредиту. На рахунках записують початковий залишок об’єкта обліку (початкове сальдо), зміни, що відбуваються з об’єктом обліку протягом звітного періоду, які називають оборотами, та кінцевий залишок об’єкта обліку – кінцеве сальдо. Відповідно до того, в якій частині бухгалтерського балансу записують сальдо рахунка (в активі чи в пасиві), бухгалтерські рахунки поділяють на активні, пасивні та активно-пасивні. Від виду рахунку залежить метод визначення кінцевого сальдо на рахунку.

Суть подвійного запису полягає у тому, що будь-яку господарську операцію записують у бухгалтерському обліку неодмінно на двох або більше рахунках по дебету і кредиту в рівновеликій сумі. Подвійний запис дає змогу здійснювати контроль за наявністю, станом і використанням господарських засобів, джерел їх формування та розрахунками підприємства.

Для забезпечення єдності і порівняння облікових даних на підприємствах України застосовують План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, використання якого дає змогу відбивати облікову інформацію відповідно до основних вимог національних положень (стандартів) обліку, гармонізованих з міжнародними стандартами обліку.

17