30. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів»

Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Рух грошових коштів - надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів.

Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах (далі - грошові кошти) за звітний період. У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми слід наводити окремо у складі відповідних видів діяльності.

На підприємствах існує каса для зберігання, отримання та видачі грошових коштів та грошових документів. Рух коштів по касі відображається в таких документах

1.прибуткових касовий ордер – оформляється надходження грошей до каси . Він складається з 2 частин (сам ордер і квитанція до ордеру, яка відривається і видається особі, яка здає кошти в касу.)Виписується касиром або бухгалтером.

2. видатковий к.о. характеризує видачу коштів із каси.

3. журнал реєстрації прибуткового і вибутковогок.о.

4. платіжна відомість – відображає видачу коштів з каси під-ва робітникам

5. касова книга вик-ся для запису к.о. і ведеться касиром.

6. журнал ордер 1(регістр синтетичного обліку) і відомість 1 (ведеться по дебіту рах.30)

31. Фінансовогосподарський контроль становить системунагляду наділених контрольними функціями державних ісуспільних органів за фінансовогосподарською діяльністюпідприємств, об’єднань, установ, організацій, іншихпідрозділів матеріального виробництва і невиробничої сфери з метою об’єктивної оцінки економічної ефективності

їхньої діяльності, установлення законності, достовірності йдоцільності господарських і фінансових операцій, збереження державної власності, виявлення внутрішніх резервів

підвищення ефективності виробництва і зростання доходівдержавного бюджету.

За часом проведення господарський контрольподіляють на попередній, поточний і наступний.

Попередній контроль здійснюється до виконання господарської операції, має на меті попередити незаконні дії шляхом перевірки планів, кошторисів і документів про надходження і витрати цінностей. У попередньому контролі берутьучасть органи державного управління — при затвердженніпланів і кошторисів. Міністерство фінансів — під час затвердження планів фінансування, банківські установи — підчас кредитування, бухгалтери підприємств — під час прийманні первинних документів від контрагентів тощо.

Поточний контроль має місце в ході самої господарськоїдіяльності під час проведення операції і спрямований наоперативне усунення недоліків і зловживань, виявлення резервів подальшого зростання суспільного виробництва.Здійснюється він керівником підприємства, головним бухгалтером, а також іншими співробітниками, які відповідають за виконання господарських операцій (наприклад,відділ технічного контролю — ВТК).

Наступний контроль здійснюється після проведення господарської операції у вигляді документальних перевірок,ревізій, обстежень, аналізів балансів і звітів. Він дає змогу

забезпечувати об’єктивну оцінку діяльності всіх ланок господарства, підприємства, установи й окремих посадовихосіб. Наступний контроль обов’язково охоплює всі підприємства, що дає можливість разом із попереднім і поточнимконтролем створювати цілісну систему. Він здійснюється

всіма контрольними органами.

Залежно від методів здійснення наступний контроль поділяють на фактичний і документальний. Фактичний контроль — це перевірка фактичних матеріальних цінностейшляхом інвентаризації, лабораторних аналізів, експертиз(крім судових). Документальний контроль полягає в перевірці господарської діяльності на підставі первинних документів, облікових записів і звітності, дані яких можутьбути достовірними і недостовірними, повними і неповними.

Залежно від цього використовуються технічні засоби перевірки документів.

32.Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог ПоложенняПРО ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАПИСІВ У БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ.Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова.Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад на зазначену мову.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.Вільні рядки в первинних документах підлягають обов'язковому перекреслюванню.Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

33.контролюючими державними органами в Україні є:

Верховна Рада України та місцеві органи самоврядування;

Президент України та його адміністрація;

Кабінет Міністрів України і місцеві державні адміністрації;

правоохоронні органи (Міністерство юстиції та Міністерство внутрішніх справ, прокуратура, суд і арбітражний суд);

державні спеціалізовані комітети та відомства, інспекції та департаменти (Державне казначейство, Державна податкова адміністрація, Державна інспекція по захисту прав споживачів, Фонд державного майна та ін.);

органи фінансово-кредитної системи (Національний банк України та комерційні банки).

34.Стаття 8 ЗУ . Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

1. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. 2. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. 3. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. 4. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах. Завдання та функціональні обов'язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби у бюджетних установах визначаються Кабінетом Міністрів України. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер): забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

35.Якщо експерт не зміг повністю або частково завершити дослідження, він складає акт (письмове повідомлення) про неможливість дати висновок, що має три частини: вступ

ну, мотиваційну, заключну.

У вступній частині викладаються ті самі відомості, що й у вступній частині висновку експерта бухгалтера; в мотивованій частині детально розглядаються причини неможливості надання висновку; в заключній — вказується на не можливість дати відповідь на кожне поставлене перед експертом питання.

Однією з процесуальних вимог у оцінці висновку експерта бухгалтера є використання у експертних дослідженнях достовірних матеріалів (первинних документів, облікових

реєстрів, документів звітності).

36. Фінансові звіти є складовою частиною фінансової звітності. У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку фінансова звітність визначена як бухгалтерська звітність, що відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, яким необхідна фінансова інформація для прийняття економічних рішень.

37.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

придбання, продажу та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

забезпеченості зобов'язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею; оцінка статті може бути достовірно визначена.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців.

38.Бухгалтерський рахунок — це спосіб обліку, який використовується для запису та узагальнення або зменшеннявідповідного виду доходів, витрат активів, зобов’язань і власного капіталу підприємства, установи, організації.За своєю формою бухгалтерський рахунок має виглядтаблиці, ліва частина якої називається «дебет», а права —«кредит».У бухгалтерському рахунку сума, що записують до балансу, — це «залишок», або «сальдо», тобто різниця між підсумками записів за дебетом і кредитом рахунків з урахуваннямзмін на рахунку на кінець звітного періоду. Цей залишок використовується при складанні балансу на початок періоду,наступного за звітним (квартал, рік).

Активні рахунки служать для обліку активів за їхнімскладом та розміщенням і відображують зміст активної частини балансу. До них належать рахунки: «Основні засоби»,«Нематеріальні активи», «Матеріали», «Паливо», «Запаснічастини», «Каса», Готова продукція», «Товари» та ін.

На активних рахунках надходження господарськихкоштів підприємства відображається за дебетом, а використання — за кредитом. Сальдо за активними рахунками завжди буде за дебетом .Пасивні рахунки обліковують власний капітал та зобов’язання за їхнім цільовим призначенням і відображуютьзміст пасивної частини балансу. На пасивних рахунках збільшення власного капіталу та зобов’язань (або заборгованість за отримання активів) відображається за кредитом,а зменшення — за дебетом. Сальдо на пасивних рахунках завжди буде за кредитом (див. табл. 10).

До пасивних рахунків належать «Статутний капітал»,«Пайовий капітал», «Резервний капітал» та ін.;

39.Документальна ревізія є одним із найефективніших інструментів документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, організацій, установ, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності. З її допомогою здійснюється також виявлення нестач, розтрат, привласнень і розкрадань коштів та матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. Види ревізій:1) Залежно від відомчої підпорядкованості ревізії поділяються: (позавідомчі ревізії; відомчі ревізії; внутрішньогосподарські ревізії). Позавідомчі ревізії, спрямовані на захист державних інтересів (повнота внесків до бюджету платежів з прибутку підприємствами, правильність використання бюджетних асигнувань тощо. Внутрішньогосподарські ревізії при збереженні великих відомчих структур у нашій країні не отримали ще досить широкого розвитку.Захисні функції як відомчої, так і ревізії взагалі залежать від реалізації у роботі контрольного апарату наступних принципів організації ревізійної перевірки: її своєчасності, раптовості, цілеспрямованості і всебічності. 2) За принципом організації ревізії поділяються на планові (за планом) та позапланові (не передбачені цим планом). 3) За обсягом операцій, що перевіряються, і документів: за першою ознакою (обсяг операцій) виділяють ревізії повні, неповні, часткові; за другою ознакою (обсяг документів, що перевіряються) розрізняють тематичні, вибіркові, комплексні. При тематичній ревізії перевіряється кожний документ, що належить до певного виду операцій, при вибірковій - деякі з таких документів. Комплексною вважається ревізія, де з одних видів операцій документи перевіряються суцільним методом, по інших - вибірково. 4) За ознакою повторюваності контрольних дій ревізії можуть бути: первинними; додатковими; повторними. 5) За методом проведення розрізняють ревізії суцільні й вибіркові.

40. Бухгалтерський рахунок — це спосіб обліку, який використовується для запису та узагальнення або зменшення відповідного виду доходів, витрат активів, зобов’язань і власного капіталу підприємства, установи, організації.Згідно з об’єктами бухгалтерського обліку одна група рахунків призначена для відображення стану та руху активів. Такі рахунки називають активними. Друга група рахунків — пасивні — призначена для відображення стану і руху власного капіталу та зобов’язань. Активні рахунки: «Основні засоби», «Нематеріальні активи», «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини», «Каса», Готова продукція», та ін. До пасивних рахунків належать «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Резервний капітал» та ін.Синтетичні рахунки — це балансові рахунки, що узагальнюють рахунки господарської діяльності підприємства та призначені для обліку інформації в узагальненому вигляді та грошовому вимірі. До синтетичних належать рахунки: «Основні засоби», «Нематеріальні активи», «Матеріали», «Паливо».й прибуток», «Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами» тощо. Для детальної характеристики об’єктів бухгалтерського обліку використовують аналітичні рахунки, в яких, крім грошового, використовують також натуральні й трудові вимірники. Облік наявності та змін окремих видів і об’єктів активів та власного капіталу й зобов’язань з використанням різних вимірників — це аналітичний облік. Подвійний запис — це просто технічний засіб, що дає можливість:контролювати рух активів із зазначенням початку цього руху і його напрямку;перевіряти правильність усіх рахункових записів від окремих операцій до балансу, де подвійний запис перетворюється на рівність активу та пасиву;виявляти помилки в рахункових записах;встановлювати взаємозв’язок між рахунками і створювати з них єдину систему. Такий взаємозв’язок між рахунками називають кореспонденцією рахунків, а рахунки, пов’язані однією господарською операцією, — кореспондентськими.

41. Порядок обліку матеріалів на складах і в бухгалтерії залежить від методу обліку матеріалів. Метод передбачає порядок та послідовність ведення обліку матеріалів, види облікових регістрів, їх кількість, взаімосверку показників. Найбільш прогресивним і раціональним методом обліку матеріалів є оперативно бухгалтерський (сальдовий). Можливі також кількісно-сумовий метод і за допомогою звітів матеріально відповідальних осіб. Основні принципи оперативно-бухгалтерського методу наступні: оперативність і бухгалтерська достовірність кількісного обліку на складі за допомогою карток складського обліку, які ведуться матеріально відповідальними особами; систематичний контроль працівників бухгалтерії безпосередньо на складі за правильним і своєчасним документуванням операцій по руху матеріалів і веденням складського обліку матеріалів; надання бухгалтерам права перевірки відповідності фактичних залишків матеріалів в натурі даними поточного складського обліку; здійснення бухгалтерією обліку руху матеріалів тільки в грошовому вираженні за обліковими цінами і за фактичною собівартістю в розрізі груп матеріалів та місць їх зберігання, а за наявності ВУ - також в розрізі номенклатурних номерів; систематичне підтвердження (взаімосверка) даних складського та бухгалтерського обліку шляхом зіставлення залишків матеріалів по даними складського (кількісного) обліку, оцінених за прийнятим, обліковими цінами, з залишками матеріалів за даними бухгалтерського обліку. Оперативно-бухгалтерський метод обліку матеріалів передбачає ведення на складах тільки кількісно-сортового обліку руху матеріалів. Здійснюється він на картках складського обліку матеріалів (тип. ф. № М-17). Бухгалтерія відкриває картки на кожний номенклатурний номер матеріалу і під розписку передає їх завідувачу складом. За станом на перше число кожного місяця матеріально відповідальна особа переносить кількісні залишки з карток до книги обліку залишків матеріалів.

42. бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;Рахунки бухгалтерського обліку — це спосіб поточного обліку, контролю та групування за економічно однорідними видами господарських засобів, їх джерел та операцій. Для обліку залишку і руху певного виду господарських засобів використовують окремий рахунок.Рахунки мають вигляд двосторонніх таблиць, на яких окремо обліковуються збільшення і зменшення об’єктів обліку. Ліву частину рахунка називають дебетом, праву — кредитом. У міру здійснення господарських операцій їх реєструють за дебетом або кредитом рахунка. Підсумок сум операцій за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом, а підсумок сум операцій за кредитом рахунка — кредитовим оборотом. Кінцевий залишок засобів на рахунку називають кінцевим сальдо, або залишком на кінець періоду. Умовно всі рахунки бухгалтерського обліку поділяються на активні та пасивні. Рахунки, що призначені для обліку активів підприємства, називають активними. Рахунки, що відображують облік джерел формування активів, називають пасивними. При обчисленні кінцевого сальдо активних і пасивних рахунків слід керуватися такими правилами: — в активних рахунках початковий залишок (сальдо) і всі збільшення реєструють за дебетом рахунка, а всі зменшення — за кредитом; — в пасивних рахунках — навпаки. Початковий залишок (сальдо) і всі збільшення показуються за кредитом рахунка, а всі зменшення — за дебетом.Враховуючи це, періодично, після узагальнення даних за дебетом і кредитом рахунків, визначається кінцеве сальдо. В активних рахунках його визначають за таким алгоритмом: до початкового дебетового сальдо додають оборот за дебетом рахунка і віднімають оборот за кредитом рахунка.

43. Інвентаризація — визначення фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, а також усіх розрахунків підприємства. Її здійснюють відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р., інших відомчих актів.

44. Бухгалтерський облік покликаний забезпечувати контроль за залишками, надходженням та витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою зберігання власності підприємства. Важливою умовою належної організації обліку матеріалів є розроблення їх номенклатури. На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч найменувань, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів та з метою сприяння оперативній роботі, плануванню й бухгалтерському обліку практикується детальне групування матеріалів — класифікація переліку найменувань окремих видів матеріалів за певною ознакою. Матеріали поділяють на групи (кольорові метали, чорні метали тощо). Кожну групу — на підгрупи (чорні метали: прокат, мартенівська, легована сталь тощо). У межах кожної підгрупи матеріали у свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а також за розміром. За кожним найменуванням, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, що проставлюється на всіх документах, пов’язаних з обліком матеріалів.Головними типовими документами оприбуткування матеріалів є товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, акти приймання тощо. Матеріали, що надходять до складу, ретельно перевіряються, встановлюється відповідність їхньої якості, кількості, асортименту умовам постачання та супровідним документам. У разі відсутності розходжень матеріали приймаються. Існують два варіанти оформлення надходження: 1) позначка безпосередньо на документі постачальника; 2) прибутковий ордер. У першому разі на одному примірнику документа постачальника, який підписує матеріально відповідальна особа, ставиться штамп про приймання. Прибуткові ордери використовують для кількісно-сумарного обліку матеріалів, що надходять від поста­чальника або після перероблення.

45. ВІДМІННОСТІ СУДОВО-БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ВІД РЕВІЗІЇ.За суб’єктом.Ревізія економічної і соціальної діяльності підприємств усіх форм власності здійснюється ревізійною комісією (ревізором), аудитором.У судово-бухгалтерській експертизі особою, котра досліджує господарські операції, відображені в документах, що знаходяться у кримінальній (цивільній) справі, є експерт-бухгалтер.Ревізор згідно із законодавством є посадовою особою. Крім того, на недержавних підприємствах (фірмах, акціонерних товариствах, комерційних банках тощо) ревізор (ревізійна комісія) — виборна посада.Судовий експерт-бухгалтер може не бути посадовою особою. Він — самостійна процесуальна особа Ревізор у суді і на попередньому слідстві виступає в ролі свідка і дає свідчення як свідок.Експерт-бухгалтер на попередньому слідстві й у суді дає не показання, а робить висновок на підставі проведеного дослідження. Крім того, експерт-бухгалтер є активним учасником процесу. Зокрема, у межах своєї компетенції з дозволу слідчого (суду) має право ставити запитання звинувачуваному і свідкам.Ревізор самостійно збирає документи, необхідні для ревізії.Експерт-бухгалтер не має права самостійно збирати документи. Він досліджує господарські операції, які відображені в документах, що перебувають у кримінальній (цивільній) справі, або надані йому додатково на заявлене клопотання.За об’єктом.Об’єктами (засобами) ревізії є первинні документи і записи в облікових реєстрах, тобто лише документи бухгалтерського обліку.Об’єктами судово-бухгалтерської експертизи є як документи бухгалтерського обліку, так і інші матеріали кримінальної (цивільної) справи. До інших матеріалів справи належать: акти документальної ревізії; висновки експертів інших спеціальностей; протоколи допитів звинувачуваних; свідків, якщо відомості подаються як вихідні дані та використання їх пов’язане з дослідженням бухгалтерських документів.За методом.Ревізія являє собою один з методів управління народним господарством. Метод управління включає як документальний, так і фактичний контроль.Судово-бухгалтерська експертиза поряд із прийомами документальної перевірки включає і спеціальні прийоми, властиві лише даному виду досліджень господарських операцій

46. Усі рахунки класифікують за об’єктами відображення (активні, пасивні, активно-пасивні), рівнем узагальнення даних про господарську діяльність (синтетичні рахунки, субрахунки, аналітичні рахунки), за економічним змістом, призначенням та структурою. За економічним змістом рахунки поділяють на три основні групи і одну доповнюючу : — рахунки господарських засобів; — рахунки господарських процесів; — рахунки джерел формування засобів; — рахунки обліку операцій, які не відображені в балансі (позабалансові рахунки).

47. Види інвентаризації. В залежності від повноти охоплення перевіркою об'єктів інвентаризація поділяється на 2 види:1) повна;2) часткова.Повна — охоплює без виключення всі об'єкти підприємства і передбачає перевірку усього майна та стану розрахункових відносин.Вона проводиться: перед складанням річного звіту станом на 1 січня; при зміні матеріально-відповідальної особи (на день приймання — передачі справ); за рішенням судово-слідчих органів, у випадках техногенних аварій, пожеж чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ); у разі ліквідації підприємства або його приватизації та ін.Повна інвентаризація дає найбільш повну інформацію про майновий стан підприємства. Оскільки проведення повної інвентаризації є досить трудомістким (вимагає участі значної кількості працівників одночасно), її дозволяється проводити поетапно.Часткова інвентаризація проводиться поза планом, при необхідності перевірки наявності майна чи грошей на певному об'єкті у конкретної матеріально-відповідальної особи. Наприклад, при зміні матеріально-відповідальної особи, при підозрі крадіжок або зловживань та ін.

48. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів».Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Рух грошових коштів - надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів. Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах (далі - грошові кошти) за звітний період. У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми слід наводити окремо у складі відповідних видів діяльності. На підприємствах існує каса для зберігання, отримання та видачі грошових коштів та грошових документів. Рух коштів по касі відображається в таких документах.1.прибуткових касовий ордер – оформляється надходження грошей до каси . Він складається з 2 частин (сам ордер і квитанція до ордеру, яка відривається і видається особі, яка здає кошти в касу.)Виписується касиром або бухгалтером.2. видатковий к.о. характеризує видачу коштів із каси.3. журнал реєстрації прибуткового і вибуткового к.о. 4. Платіжна відомість – відображає видачу коштів з каси під-ва робітникам.5. касова книга вик-ся для запису к.о. і ведеться касиром.6. журнал ордер 1(регістр синтетичного обліку) і відомість 1 (ведеться по дебіту рах.30)

50. Оплата праці всіх працівників, грошові виплати й заохочення (у вигляді надання матеріальної допомоги, соціальних пільг), доходи (дивіденди, відсотки), виплачені за акціями і внесками членів трудового колективу акціонерного товариства в майно підприємства, нараховані до виплати працюючим членам акціонерного товариства, нале­жать до коштів, призначених на витрачання. Основну частину грошових витрат на оплату праці становить заробітна плата. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, нарахована, як правило, в грошовій формі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до трудового договору.Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу згідно з нормами праці (часу, виробітку, обслуговування) та службовими обов’язками. Вона встановлюється у ви­гляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників та службовців.Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення та винахідництво, за особливі умови праці. До фонду основної заробітної плати належать:заробітна плата, нарахована за виконану роботу згідно із встановленими нормами оплати праці та службовими обов’язками за окремими розцінками, тарифними ставками працівників, а також відповідно до встановлених посадових окладів незалежно від форм і систем оплати праці, запроваджених на підприємстві;суми відсоткових або компенсаційних відрахувань залежно від обсягу доходів, одержаних від реалізації продукції;суми авторського гонорару діячам мистецтва, працівникам редакцій газет і журналів, радіо, телебачення тощо й оплати праці, нарахованої за ставками авторської винагороди, затвердженими на певному підприємстві.Фонд додаткової заробітної плати складають:надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством;премії працівникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за результатами виробництва, враховуючи премію за економію конкретних видів матеріальних ресурсів;винагороди (відсоткові надбавки) за вислугу років, стаж роботи (за певною спеціальністю на даному виробництві), що передбачені чинним законодавством;оплата праці штатних працівників підприємства за виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду за умови, що розрахунки з працівниками за виконану роботу здійснюються безпосередньо цим підприємством, тощо.Інші виплати, що не належать до складу фонду заробітної плати:суми вихідної допомоги, передбаченої законодавством;одноразова допомога та добові, що виплачуються в разі переведення, зарахування й направлення на роботу в іншу місцевість;суми, які збереглися за місцем останньої праці замість добових та квартальних за відрядженими працівниками;допомога за тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами, одноразова допомога в разі народженні дитини та ін. Контроль за правильністю використання фонду заробітної плати в кожному підрозділі підприємства за відображенням усіх витрат із заробітної плати здійснюється на рахунках бухгалтерського обліку.Основними показниками праці та заробітної плати, що підлягають обліку, є: кількість працівників; їхні професії, кваліфікація; витрати робочого часу; кількість виготовленої продукції; розмір фонду заробітної плати за категоріями працівників та ін.Ці дані необхідні для визначення таких економічних показників, як рівень забезпечення робочою силою, середній заробіток, рівень продуктивності праці тощо.Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконання роботи, професійно-ділових якостей робітника, результатів його праці та діяльності підприємства. Форми та системи оплати праці регулюють заробітну плату.Основними формами оплати праці є відрядна та почасова. Технічне нормування дає можливість здійснювати оплату праці працівників згідно з її кількістю, складністю, тариф­ною системою, яка враховує різницю рівнів кваліфікації працівників, а також фактично відпрацьований час, обсяг виготовленої продукції або виконаних робіт чи послуг. Відрядна оплата праці передбачає безпосередню залежність заробітної плати працівників від обсягу виконаної роботи та величини розцінок. Цю форму використовують в разі оплати праці, яка підлягає нормуванню. Відрядна оплата праці складається з таких систем: прямої, прогресивної, акордної та преміальної. Вона може бути індивідуальною та бригадною.Погодинна форма оплати праці встановлює залежність заробітку працівника від відпрацьованого ним часу, облік якого ведеться на підприємстві. Погодинна форма оплати праці складається з таких систем: простої погодинної та погодинної преміальної.Форми та системи оплати праці регулює керівник підприємства. Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати і неопо­датковуваного мінімуму.До складу витрат на оплату праці належать виплати заробітної плати, нараховані згідно з відрядними розцінками, тарифами, ставками та посадовими окладами, які встанов­люються залежно від результатів праці, її обсягу й якості, а також стимулювальні та компенсаційні виплати відповідно до запроваджених на підприємстві систем преміювання і форм оплати праці.На підприємствах застосовують оплату праці за трудовим договором, що укладається між підприємством та працівником для виконання конкретної роботи.Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах здійснюються за допомогою табельного обліку. Під час прийняття на роботу працівникові надається табельний номер, а в трудовій книжці робиться запис про його зарахування на підставі наказу керівника підприємства.На кожного працівника у відділі кадрів підприємства відкривається картка особистого обліку, де вказуються необхідні анкетні дані та всі зміни, що відбуваються в його роботі. Бухгалтерія також заводить на кожного працівника особисту картку.Облік використання робочого часу ведеться в табелі.

51. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання у певній галузі. Фахівці спеціалізованих державних установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціалізації. До виконання обов’язків судового експерта не можуть залучатися особи, визнані в установленому законом порядку недієздатними, а також ті, хто має судимість. Експерт бухгалтер — це висококваліфікований спеціаліст у галузі бухгалтерського обліку, аналізу і контролю господарської діяльності, обов’язком якого є дослідження правильності віддзеркалення господарської діяльності підприємства в документах бухгалтерського обліку під час розслідування та розгляду кримінальних і цивільних справ. Закон України «Про судову експертизу» (ст.13) і КПК (ст.77) надають судовому експерту певні права. Зокрема, незалежно від виду судочинства експерт має право: ? знайомитися з матеріалами справи, які стосуються експертизи; ? порушувати клопотання перед слідчим (судом) про надання додаткових та нових матеріалів, необхідних для вирішення поставлених запитань; ? з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих і судових дій, порушувати клопотання, що стосуються проведення експертизи, та ставити запитання особам, яких допитують; ? указувати у висновку експертизи на факти, які мають значення для справи, щодо яких йому не було поставлено запитань; ? у разі незгоди з іншими членами експертної комісії складати окремий висновок експертизи; ? викладати письмово відповіді на запитання, які ставляться перед ним під час допиту; ? оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або органу, які призначили експертизу, що порушують права експерта або порядок проведення експертизи. Скарги на дії і рішення органів дізнання або слідчого експерт може направити прокурору. Чинне законодавство надає прокурору три доби для розгляду скарги і відповіді експерту. У разі відхилення скарги експерта у відповіді мають бути чітко сформульовані причини, згідно з якими її визнають безпідставною.

52.Синтетичні рахунки - це балансові рахунки, що узагальнюють облік господарської діяльності підприємства. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації в узагальненому вигляді й у грошовому вимірнику. Облік наявності й змін сукупностей економічно однорідних господарських засобів і джерел їхнього утворення в грошовому вимірнику називається синтетичним обліком. Облік на синтетичних рахунках використовують при заповненні балансу підприємства і відповідних форм звітності. До синтетичних рахунків відносяться такі рахунки, як: „Основні засоби", „Нематеріальні активи", „Виробничі запаси", „Розрахунки з постачальниками та підрядчиками" та ін.Для більш детальної характеристики об‘єктів бухгалтерського обліку використовуються аналітичні рахунки, у яких крім вартісного (грошового) вимірника використовуються натуральні і трудові вимірники. Прикладом аналітичних рахунків можуть бути: до синтетичного рахунка „Основні засоби" - „Споруда № 1", „Споруда № 2" і ін.; до синтетичного субрахунку „Сировина й матеріали" на цукровому заводі - „Цукровий буряк", „Вода", „Хімікати" і ін.; до синтетичного субрахунку „Паливо" - субрахунку „Газ", „Вугілля" за марками, „Дрова" і др.; до синтетичного рахунка „Розрахунки з оплати праці" - субрахунку „Іванов В.В.", „Петров П.П." і ін. Облік наявності та змін окремих видів і об‘єктів господарських засобів та джерел їх утворення з використанням різних вимірників називається аналітичним обліком. Для більшої деталізації до синтетичного обліку часто вводяться субрахунки. Субрахунок - це синтетичний рахунок другого порядку. Характерна риса субрахунків полягає в тому, що на них, як правило, немає необхідності робити запис. Дані на субрахунках одержують групуванням аналітичних рахунків при складанні оборотних відомостей. Наприклад, головний (першого порядку) синтетичний рахунок „Розрахунки з покупцями та замовниками" розподіляється на субрахунки „Розрахунки з вітчизняними партнерами", „Розрахунки з іноземними партнерами".Для контролю над правильністю і відповідністю записів по синтетичних і аналітичних рахунках щомісяця складаються оборотні відомості, у яких відображаються початкові і кінцеві залишки та операції на дебеті і кредиту даного синтетичного рахунка, виконані за даний звітний період (місяць, квартал, рік).Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний зв‘язок, тобто на аналітичних рахунках відображаються такі ж зміни, що й на синтетичних, але більш докладно, значення дебету і кредиту кожного аналітичного рахунка те ж саме, що й синтетичного рахунка; сума сальдо, сума оборотів на дебеті, сума оборотів на кредиті всіх аналітичних рахунків даної групи відповідно дорівнюють сальдо, оборотові на дебеті і обороту на кредиті синтетичного рахунка. Тому загальні підсумки записів на аналітичних рахунках мають відповідати сумам, записаним на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку.

53. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання у певній галузі. Фахівці спеціалізованих державних установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціалізації. До виконання обов’язків судового експерта не можуть залучатися особи, визнані в установленому законом порядку недієздатними, а також ті, хто має судимість. Експерт бухгалтер — це висококваліфікований спеціаліст у галузі бухгалтерського обліку, аналізу і контролю господарської діяльності, обов’язком якого є дослідження правильності віддзеркалення господарської діяльності підприємства в документах бухгалтерського обліку під час розслідування та розгляду кримінальних і цивільних справ.Експерт бухгалтер не повинен давати висновки з питань, що виходять за межі його компетенції. У таких випадках, а також, коли недосить наданих йому даних, експерт має в письмовій формі повідомити слідчого або суд про неможливість зробити висновок. Судовий експерт несе відповідальність: за злісне ухиляння від прибуття до суду, в органи попереднього слідства або дізнання за ст. 1853 або ст. 1854, ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також за надання завідомо неправдивих висновків або за відмову без поважних причин від виконання обов’язків, які покладені на нього згідно зі ст. 178 або ст. 179 Кримінального кодексу України. Судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених чинним законодавством, може бути притягнений до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної і кримінальної відповідальності. Таким чином, за допомогою експертів бухгалтерів досліджуються ті операції, в яких фіксуються лише окремі сторони фінансово-господарської діяльності.

54. Термін «баланс» у бухгалтерському обліку використовується у трьох значеннях: — як форма звітності — таблиця, в якій майно підприємства відображається у грошовій формі на певну дату за ознаками: господарського управління — актив; права власності — пасив; — як підсумок кожної сторони таблиці як визначення їх рівності; — як метод групування й відображення в грошовій оцінці на певну дату активів, зобов’язань та власного капіталу, результати якого відображаються у формі звітності «Баланс». Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87 (далі П(С)БО 2), дає таке визначення: «Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, зобов’язання та власний капітал у грошовому виразі на певну дату». Це визначення включає три терміни: «активи», «зобов’язання», «власний капітал», які характеризують складові частини балансу. Для правильного складання балансу дуже важливим є розумін ня цих термінів. Поняття про активи, зобов’язання та власний капітал наведено у П(С)БО 2: «Активи — ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод у майбутньому». Як бачимо, головним критерієм відображення певних цінностей в активі балансу є те, що підприємство контролює вигоди, отримані від використання майна, та переймає ризики, пов’язані з активом. Водночас право власності не є істотним при визнанні активу в балансі. Визначення активів у П(С)БО містить ряд понять: 1. Виникнення у результаті минулих подій (тобто господарська операція чи інша подія, що забезпечує збільшення прав на вигоду або контроль над нею, вже відбулася). Наприклад: активом є придбання майна за гроші, в кредит, в обмін на інше майно, безкоштовно; в той же час підписання угоди про придбання не приведе до появи активу. 2. Здійснення контролю підприємством випливає з права управління певними ресурсами. Контроль не залежить від права власності, тобто підприємство здійснює контроль не через власність, а через управління. 3. Майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, що сприяє надходженню грошових коштів чи їх еквівалентів на підприємство. Наприклад: продаж готової продукції забезпечує надходження грошових коштів, в той же час існує ризик неплатоспроможності покупця. Актив відображається у балансі за умови, що:оцінка його може бути достовірно визначена;очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням. Наприклад, невідшкодована заборгованість підприємства-банкрута не може бути відображена як актив у балансі його кредитора, оскільки надходження грошових коштів не відбудеться

56.Документообіг – це рух документів в організації або фірмі з моменту їх створення або отримання до відправлення або передачі їх на зберігання до архіву. Об’єм документообігу складається з вхідних, вихідних та внутрішніх документів, які оброблені за період одного календарного року. Основні етапи документообігу:прийом вхідної кореспонденції;обробка та реєстрація документів;контроль виконання документів;обробка та відправлення вихідної кореспонденції.Прийом документів . Документи надходять до установи: - від спеціалізованих підрозділів; - від установ зв’язку; - від посадових осіб споріднених або сторонніх організацій; - від громадян.Під час прийому документів необхідно перевірити: - вірність адресування та наявність вкладень у конвертах; - наявність реєстраційно– контрольних карток до цих документів; - відповідність заповнених реквізитів змістові документів;При неправильному адресуванні переадресовують кореспондентові.Якщо виявлено недолік вкладень, складають акт.Приймаючи документи від співробітників, секретар повинен: - з’ясувати характер роботи, виконаної за резолюцією керівника; - при необхідності запропонувати виконавцеві зробити доповнення згідно резолюції; - після перевірки документ передати керівникові; - повідомити виконавця про результати розгляду документа керівником.

57. При проведенні інвентаризації робочі інвентаризаційні комісії несуть відповідальність за своєчасність і додержання порядку її проведення, повноту і точність внесення у відповідні інвентаризаційні документи даних про фактичний залишок матеріальних цінностей і грошових коштів, за правильність і своєчасність складання відповідних матеріалів інвентаризації. Члени інвентаризаційних комісій, за внесення в документи інвентаризації завідомо неправильних даних про фактичні залишки цінностей та грошових кошів з метою приховування їх нестач, розтрат та лишків матеріальних цінностей, підлягають притягненню до відповідальності у порядку, передбаченому чинним законодавством.Перед початком інвентаризації членам робочої інвентаризаційної комісії вручається наказ або розпорядження керівника підприємства про проведення, а голові комісії - контрольний пломбір. Важливою умовою проведення інвентаризації є її раптовість. Тільки за цієї умови можна встановити дійсний стан збереження матеріальних цінностей і грошових коштів. Матеріально відповідальна особа, якій відомо про проведення інвентаризації, може будь-яким способом (складання безтоварного документа, позичення грошей і т. ін.) приховати нестачу або розтрату цінностей чи грошових коштів.Усі документи, що складаються в процесі інвентаризації,- інвентаризаційний опис, порівняльна відомість, акт інвентаризації - мають комплексний характер і тому вони повинні бути підписані головою інвентаризаційної комісії, її членами і матеріально відповідальною особою. Після засідання інвентаризаційної комісії по результатах її проведення складається протокол, який затверджується керівником підприємства. У протоколі вказуються причини нестач та надлишків, винні особи, вносяться пропозиції щодо покращення обліку матеріалів, ліквідації недоліків по їх збереженню тощо.

58. Бухгалтерський баланс дає змогу отримати узагальнену та згруповану у відповідний спосіб інформацію про стан господарських засобів і джерел їх утворення на певну дату. Існує два визначення балансу: економічне, згідно з яким це спосіб економічного групування та узагальненого відображення у грошовій оцінці стану господарських засобів і джерел їх утворення на певну дату, і бухгалтерське, згідно з яким це двобічна таблиця, ліва частина якої (актив) призначена для відображення засобів підприємства, права (пасив) — для відображення джерел їх формування. Зміст, форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 . Розрізняють такі види бухгалтерського балансу: • вступний — складається на початку діяльності підприємства; • періодичний — складається протягом календарного року за звітними періодами; • річний — відображує стан капіталу підприємства, розміщеного в активах і пасивах на початок наступного року, а також результати діяльності за попередній рік; • об'єдну вальний — складається в разі злиття кількох підприємств у об'єднання на правах юридичної особи; • розподільний — складається при реструктуризації великих підприємств, поділу їх на менші за обсягом підприємства з правами юридичної особи; • сапований — призначений для коригування контрактивних та контрпасивних статей балансу; • ліквідаційний — складається в разі ліквідації підприємства, яке має статус юридичної особи; • зведений — складається на підприємстві, до складу якого входять реструктуризовані підприємства чи господарства, виділені на самостійний баланс; • консолідований — передбачає включення до його складу всіх підприємств однієї компанії, фірми, концерну з правом юридичної особи.Структура балансу .Структура бухгалтерського балансу підприємства, що рекомендована Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", є типовою (табл. 2.1). Залежно від потреб загальнодержавного спрямування Міністерство фінансів України за погодженням із Держкомстатом України може вносити відповідні корективи до структури балансу та видавати інструкції про складання періодичної (поточної) та річної звітності, в яких конкретизується зміст статей балансу, наводяться їх оцінка, розрахунок окремих показників та інші дані.

60. План рахунків складається з 2 розділів(балансові та позабалансові рах-ки).1 Необоротні активи.2 Запаси.3. Кошти, розрахунки та інші активи.4. Власний капітал і забезпечення зобов'язань.5. Довгострокові зобов'язання.6. Поточні зобов'язання.7. Доходи і результати діяльності.8. Витрати за елементами.9. Витрати діяльності.10. Позабалансові рахунки.

61. Випадки, коли інвентаризація є обов'язковою (п. 3 Інструкції № 69 від 11.08.94 р.)1.При приватизації або передачі майна (ОЗ) державного підприємства в оренду2.При перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство (корпоратизації)3.При зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому - передачі справ)4.При встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) 5.За приписом судово-слідчих органів 6.У випадку техногенних аварій, пожежі або стихійного лиха (на день після закінчення явищ) 7.При передачі підприємств і їхніх структурних підрозділів (на дату передачі) до сфери управління іншого органу державної влади. У випадку якщо така передача здійснюється в межах одного органу, сфера управління якого поширюється на ці підприємства (міністерства, відомства), інвентаризація може не проводитись 8.У разі ліквідації підприємства9.В інших випадках, передбачених законодавством (наприклад, при передачі держмайна в концесію – термінове платне володіння)10.Перед складанням річної бухгалтерської звітності інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів за рішенням керівника підприємства може проводитися один раз у три роки, а бібліотечних фондів – один раз у п'ять років.

62. Метод бухгалтерського обліку - це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в обліку. Він складається з ряду елементів, головні з яких: 1) документація; 2) інвентаризація; 3) рахунки; 4) подвійний запис; 5) оцінка; 6) калькуляція;7) баланс; 8) звітність.Документація являє собою відображення господарських операцій у визначених носіях інформації - на паперових бланках або технічних носіях (магнітних стрічках, магнітних дисках, перфострічках, дискетах); це письмове свідчення про здійснення господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку. Інвентаризація - це спосіб перевірки в натурі наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом перерахування, зважування, обміру й оцінки всіх залишків господарських засобів і порівняння з даними бухгалтерського обліку. Інвентаризація - це спосіб бухгалтерського обліку майна, коштів підприємства, що забезпечує відповідність облікових даних їх фактичній наявності.Рахунки (бухгалтерські) - призначені для обліку наявності і руху господарських засобів, коштів та їх джерел.Подвійний запис випливає з економічної суті відображення операцій. Кожна господарська операція викликає зміни у двох видах господарських засобів, грошових коштів, або у двох видах джерел, або в одному виді засобів чи коштів, і в тій же сумі змінюється відповідний вид джерел.

63. Вважаємо доцільним розділити процес інвентаризації на чотири етапи. На кожному етапі використовуються різний набір інвентаризаційних процедур і прийомів, які залежать від об’єктів інвентаризації. Найчастіше проводять інвентаризацію матеріальних активів підприємства, тому визначимо етапи та процедури, що здійснюються під час інвентаризації саме матеріальних активів.Перший етап – підготовчий, під час якого відбувається визначення об’єктів, кількості та строків проведення інвентаризації, крім випадків, коли вона є обов’язковою . Другим етапом є технологічно-документальний – це безпосередня перевірка наявності та стану матеріальних активів, правильності їх визначення, формування інформаційної бази для перевірки облікових оцінок та визначення підстав для їх подальшого перегляду.На цьому етапі використовують весь комплекс технічних прийомів інвентаризації: органолептичних, розрахунково-аналітичних, документальних.На третьому етапі, порівняльно-аналітичному, здійснюється порівняння облікових даних про матеріальні активи з фактичними, встановленими під час перевірки. З метою виявлення результатів інвентаризації бухгалтерія складає порівняльні відомості.На четвертому етапі, що є підсумковим, визначають кінцеві результати інвентаризації. Складається протокол інвентаризаційної комісії, який підписує керівник підприємства. Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку підприємства.На всіх етапах проведення інвентаризації є постійні, незмінні процедури, зокрема, документування результатів, складання порівняльних відомостей і таке інше, але є й такі, що змінюються залежно від об’єктів, що інвентаризуються.

64. До малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) відносять предмети, термін експлуатації яких не перевищує року. Хоча МШП частково виконує функції, подібні до функцій необоротних активів, але відповідно до встановленого порядку вони включаються до складу запасів.Малоцінні та швидкозношувані предмети, що їх передають у експлуатацію до структурних підрозділів, мають перебувати на зберіганні у осіб, відповідальних за правильну експлуатацію та збереження цих предметів. Матеріально відповідальні особи на місцях експлуатації здійснюють їх облік у книзі складського обліку запасів за найменуванням і кількістю.Оприбуткування та вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів здійснюється в загальному щодо запасів порядку за раніше зазначеними первинними документами, такими як рахунки, накладні, товарно-транспортні накладні, накладні (вимоги), акти тощо. Поряд з визначеними формами до застосування рекомендуються виділені в Наказі Міністерства статистики від 22.05.96 № 145 типові форми первинного обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів. Зокрема, для поповнення МШП у місцях експлуатації може застосовуватись відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв) (ф. № МШ-1), яка складається у двох примірниках: для ведення обліку на складі установи та для матеріально відповідальної особи структурного підрозділу. На підставі відомості (ф. № МШ-1) вносяться відповідні інформаційні зміни до книги складського обліку запасів (ф. № З-9), яку веде матеріально відповідальна особа (комірник складу) за найменуванням, кількістю. На зазначених предметах, коли вони видаються зі складу, ставиться маркувальний штамп із зазначенням найменування установи, відділення, року та місяця видачі їх в експлуатацію. Маркування також виконують фарбою (стійкою до стирання і хімічних дій) за допомогою прикріплюваного жетона та іншим способом.

65. Після проведення необхідних досліджень експерт складає висновок. Висновок підписується експертом.У вступній частині висновку подається така інформація:назва експертизи, її номер, характер (додаткова, комплексна чи щомісячна); назва органу, що призначив експертизу; свідчення про експерта (прізвище, ім’я, по батькові, посада, освіта, фах (загальний та експертний, учене звання); дата надходження матеріалів на експертизу, дата підписання висновку, підстави для здійснення експертизи (коли і ким винесені), назви направлених на експертизу матеріалів, обставини справи та початкові дані, що мають значення для висновку; подання про пред’явлення додаткових матеріалів,заявлених експертом, і результати їхнього розгляду; свідчення про осіб, присутніх під час здійснення експертизи (прізвище, ініціали, процесуальне становище), місце здійснення експертизи; питання, поставлені на розгляд експерта. У дослідницькій частині висновку описується процес дослідження та його результати, а також дається наукове обґрунтування встановлених фактів: викладаються методи і прийоми дослідження у формі, зрозумілій особам, які не мають бухгалтерських знань, обґрунтовуються і пояснюються отримані після розрахунків показники, а також виявлені розбіжності в облікових даних з посиланням на документи,що підтверджують неузгодженість досліджувальних величин; У разі повторної експертизи вказуються причини і характер розбіжностей. Висновок складається у двох примірниках і підписується експертом, який несе за нього персональну відповідальність. Перший примірник передається органові, що призначив експертизу; другий залишається в експертній установі.Якщо експерт не зміг повністю або частково завершити дослідження, він складає акт (письмове повідомлення) про неможливість дати висновок, що має три частини: вступ ну, мотиваційну, заключну.У вступній частині викладаються ті самі відомості, що й у вступній частині висновку експертабухгалтера; в мотивованій частині детально розглядаються причини неможливості надання висновку; в заключній — вказується на неможливість дати відповідь на кожне поставлене перед експертом питання.Однією з процесуальних вимог у оцінці висновку експертабухгалтера є використання у експертних дослідженнях достовірних матеріалів (первинних документів, облікових реєстрів, документів звітності).

66. Загальний порядок бухгалтерського обліку основних засобів визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».До основних засобів належать матеріальні активи, що утримуються підприємством з метою їхнього використання в процесі виробництва чи постачання товарів і послуг, надан­ня в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціокультурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік).Однакові за технічними характеристиками, призначенням і способом використання об’єкти основних засобів може бути об’єднано в групи, наприклад: 1) земельні ділянки: 2) капітальні витрати на поліпшення земель; 3) будівлі й споруди; 4) машини та обладнання; 5) транспортні засоби; 6) інструменти, пристрої та інвентар; 7) робочі і продуктивні тварини: 8) багаторічні насадження; 9) інші основні засоби.

Об’єкт основних засобів визнається за актив, якщо існує ймовірність того, що підприємство одержуватиме в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього об’єкта, і його вартість може бути достовірно визначено. Наявність достатньої впевненості в тому, що основні засоби втілюють у собі майбутні економічні вигоди для підприємства, потребує підтвердження, що підприємство отримає винагороду у зв’язку з їхнім використанням і погоджується на пов’язаний із цим ризик.Окремі об’єкти основних засобів можуть бути куплені з метою безпеки чи для охорони навколишнього середовища. У цьому разі вони, безпосередньо не втілюючи в собі май­бутніх економічних вигод, служать для їх отримання від інших активів. Наприклад, підприємство — виробник хімічної продукції з метою додержання вимог охорони на­вколишнього середовища у процесі виробництва та зберігання небезпечних хімікатів зобов’язане запроваджувати необхідні вдосконалення, які будуть визнаватися за активи (основні засоби), доти, доки вони підлягають відшкодуванню, адже без них підприємство не зможе виробляти продукцію.Об’єкт основних засобів не вважається активом, якщо він перебуває в оперативному чи довірчому управлінні.Основні засоби відображуються в бухгалтерському обліку за первісною вартістю. Первісна вартість об’єкта основних засобів обраховується за його собівартістю, яку становлять:ціна придбання за відрахуванням будь-яких наданих торговельних скидок;мито;інші податки, які не відшкодовуються підприємству;інші витрати, безпосередньо пов’язані з їх придбанням (створенням) і приведенням до робочого стану.Детальніше методологічні основи обліку основних засобів (оцінку, амортизацію тощо) викладено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».Облікована на бухгалтерських рахунках первісна вартість основних засобів, як правило, не змінюється, за такими винятками: переобладнання об’єкта (розширення, добудова, модернізація, реконструкція), здійснене в порядку капітального вкладення; переоцінка основних фондів за рішенням Уряду України. Внаслідок переоцінення визначається нова вартість — відновлена, яка потім виконує роль первісної. Але вартість основних засобів постійно зменшується під дією фізичної та моральної зношуваності. Реальна вартість основних засобів на поточну чи іншу дату характеризується їхньою залишковою вартістю, обчислення якої є необхідним в разі вибуття конкретного об’єкта з підприємства або його переміщення. Залишкова вартість визначається розрахунковим шляхом, виходячи із первісної (відновленої) вартості та суми зношеності.Для правильної організації обліку основні засоби групуються за такими ознаками: призначення, використання, належність.За призначенням основні засоби поділяють на виробничі й невиробничі. Виробничі функціонують у сфері матеріального виробництва. Невиробничі призначені для соціаль­них і культурно-побутових потреб. За використанням основні засоби поділяють на засоби в експлуатації та засоби в запасі. Таку класифікацію основних засобів зумовлено необхідністю контролю за їхнім станом і обчисленням амортизації.За належністю розрізняють власні (належать певному підприємству) та орендовані (перебувають у тимчасовому користуванні) основні засоби. Перші обліковуються на ра­хунку 10 «Основні засоби», другі — на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи». Такою організацією обліку усувається можливість неправильного одержання залишків основних засобів у зведених балансах промисловості й народного господарства загалом. Якщо одні й ті самі основні засоби обліковуються воднораз у орендатора та орендодавця на рахунку «Основні засоби», це фіктивно збільшує суму основних засобів.Крім того, основні засоби класифікують за місцем зберігання і їхнім використанням матеріально відповідальними особами, за якими вони закріплені. У цьому зв’язку вели­кої ваги набуває визначення одиниці обліку основних засобів.Під одиницею обліку основних засобів розуміють об’єкт — завершений пристрій з усіма приладами та оснащенням, або окремий конструктивно відособлений предмет, призначе­ний для виконання самостійних функцій, або комплекс конструктивно об’єднаних предметів, що становлять єдине ціле під час виконання певної роботи. Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний термін корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об’єктом основних засобів.Амортизаційні відрахування за машинами, обладнанням, транспортними засобами здійснюються до повного погашення первісної вартості, після чого нарахування припи­няється. Амортизація нараховується на всі засоби, наявні в експлуатації, ремонті, запасі.

67. Касові операції — це операції, пов'язані з прийманням, зберіганням, видачею готівки касами банків, підприємств, організацій тощо. Усі підприємства згідно із законодавством зберігають свої кошти в банках. Для здійснення операцій з готівкою на підприємствах створюються каси. Каса підприємства — приміщення або місце, призначене для приймання, видачі і зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів, де, як правило, ведеться касова книга. Каса повинна бути спеціально обладнана, а кошти зберігатися в металевій шафі. Видача грошей здійснюється через віконце, при зачинених дверях. Доставка отриманої готівки з банку здійснюється, в разі потреби, з охороною; не можна перевозити готівку в громадському транспорті. З касиром обов'язково укладається договір про матеріальну відповідальність. Підприємства можуть розраховуватись готівкою як за рахунок коштів, одержаних у банку, так і за рахунок готівкової виручки.Інвентаризація каси проводиться раптово у терміни, встановлені керівником. Результати інвентаризації оформляють актом інвентаризації. Надлишки оприбутковують у дохід підприємства, нестачі відносять на касира (крім випадків крадіжок, стихійних лих тощо).Рух коштів у касі оформлюють такими первинними документами : — прибутковий касовий ордер (форма № КО-1); — видатковий касовий ордер (форма № КО-2); — платіжні, розрахунково-платіжні відомості.

68.Пересортица частіше виявляється на підприємствах з великим асортиментом товарів. Зокрема, пересортиця може виникнути внаслідок порушення порядку приймання та зберігання товарів на складі й відсутності належного внутрішнього контролю за рухом товарів. Також причинами виникнення пересортиці може бути безповідальне ставлення матеріально відповідальних осіб до своїх обов'язків тощо.Порядок врегулювання інвентаризаційних різниць при пересортиці встановлено п. 11.12 Інструкції № 69, згідно з яким взаємний залік надлишків і нестач внаслідок пересортиці може бути допущено тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що надлишки і нестачі утворились за один і той самий період, що перевіряється, та в однієї і тієї самої особи, яка перевіряється. Також зазначено, що органи державного управління, до відання яких відносяться підприємства, мають право установлювати порядок, коли такий залік може бути допущено щодо однієї і тієї самої групи товарно-матеріальних цінностей, якщо цінності, що входять до її складу, мають схожість за зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару (при відпуску їх без розпакування тари).У бухгалтерському обліку взаємний залік надлишків і нестач внаслідок пересортиці відображається на відповідних субрахунках рахунків обліку матеріальних цінностей, наприклад:щодо виробничих запасів - за дебетом рахунку 20 “Виробничі запаси” та кредитом рахунку 20 “Виробничі запаси” (відповідні субрахунки);щодо товарів - за дебетом рахунку 28 “Товари” та кредитом рахунку 28 “Товари” (відповідні субрахунки) тощо.У випадку якщо при заліку нестач надлишками при пересортиці вартість цінностей, що виявились у нестачі, більше вартості цінностей, що виявились у надлишку, різниця вартості повинна бути віднесена на винних осіб. Якщо конкретних винуватців пересортиці не встановлено, сумові різниці розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убутку з віднесенням їх до складу інших витрат операційної діяльності. Тобто здійснюється запис за дебетом субрахунку 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей” з кредитом рахунків 20 “Виробничі запаси”, 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, 25 Напівфабрикати” 26 “Готова продукція”, 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”, 28 “Товари”. Варто зауважити, що у цьому разі у протоколах інвентаризаційної комісії повинні бути наведені вичерпні пояснення причин, за якими різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.Водночас перевищення вартості цінностей, що виявились у надлишку, проти вартості цінностей, що виявились у нестачі при пересортиці, відноситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей та інших операційних доходів (субрахунок 719 “Інші доходи від операційної діяльності”).

70.Судово-економічна експертиза досліджує виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств з різною формою власності, які допустили збитки, недостачі, крадіжки цінностей, безгосподарність і інші негативні явища, які стали об'єктом розслідування правоохоронних органів.На відміну від інших видів судових експертиз, економічна експертиза обгрунтовує свої виводи документально підтвердженими даними, відображеними в бухгалтерському і податковому обліку.Судово-економічні експертизи включають:дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності;дослідження документів економічної діяльності підприємств і організацій;дослідження документів фінансово-кредитних операцій.До завдань судово-економічної (бухгалтерською) експертизи відноситься встановлення: документальне обгрунтування розміру недостачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх освіти; документальне обгрунтування оформлення операцій по отриманню, збереженню, виготовленню, реалізації товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, надання послуг; документальне обгрунтування відображення в обліку грошових коштів, цінних паперів; документальне обгрунтування відображення в обліку операцій по нарахуванню і виплаті заробітної плати і інших виплат; документальне обгрунтування економічних збитків, понесених підприємством унаслідок несумлінного виконання договірних зобов'язань;відповідність чинному законодавству відображення в податковому обліку валових доходів і валових витрат по фінансово-господарських операціях, які підлягають оподаткуванню податком на прибуток; відповідність чинному законодавству відображення в податковому обліку податкових зобов'язань і податкового кредиту по ПДВ; відповідність відображення фінансово-господарських операцій вимогам чинного законодавства України.

71. Обліковий регістр — це спеціальна таблиця, призначена для відображення документально оформлених господарських операцій у системі рахунків, накопичення та зберігання облікової інформації. Облікові регістри — це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Інформація, що міститься в облікових регістрах, використовується для оперативного управління, економічного аналізу діяльності підрозділів і підприємства в цілому, а також для складання звітності. Тому своєчасне і повне відображення господарських операцій в облікових регістрах — одна із обов'язкових умов якості й оперативності обліку. Запис у регістрах бухгалтерського обліку виконується на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти виконання господарських операцій і розпоряджень (дозволів) на їх проведення, накопичують і систематизують інформацію первинних документів. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Перенесення інформації має здійснюватися у порядку надходження первинних документів до місця обробки (бухгалтерії) або не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну звітність, наприклад, нарахування і виплату заробітної плати, складання бухгалтерської, статистичної звітності тощо. Регістри бухгалтерського обліку мають містити назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.Форми облікових регістрів рекомендуються Міністерством фінансів України або розробляються міністерствами і відомствами за умови дотримання.загальних методологічних принципів. Так, нині питання використання регістрів бухгалтерського обліку регулюються Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 966-ХІУ та методологічними рекомендаціями щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. № 356. Облікові регістри складаються щомісяця і підписуються виконавцями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства. Ведення облікових регістрів та контирування документів первинного обліку здійснюють із застосуванням, щонайменше, коду класів рахунків і коду синтетичного рахунка. Аналітичні дані в облікових регістрах мають узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця. Інформація про господарські операції, здійснені підприємством за певний період, в облікових регістрах переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності підприємства.

72. Документальна ревізія — це обстеження діяльності підприєм-ства, організації, що здійснюється компетентними органами з ме-тою перевірки й контролю. Контроль господарської діяльності підприємства поділяється: за термінами — на попередній, поточ-ний і наступний, за методами — на фактичний і документальний. Документальний контроль виражається в перевірці діяльності підприємства шляхом ретельного дослідОднією з основних форм наступного й документального контролю є документальна ревізія. При проведенні документальної ревізії може здійснюватися також і фактичний контроль. Документальні ревізії залежно від часу їхнього здійснення, повноти охоплення матеріалу й інших ознак класифікуються в такий спосіб.За часом призначення вони поділяються на планові й позапла-нові. Плановими називаються ревізії, які проводяться відповідно до заздалегідь складених планів роботи ревізорів Головного кон-трольно-ревізійного управління України. Позапланові, або несподівані, ревізії признача-ються керівником організації, що ревізує за власною ініціативою при одержанні сигналів про зловживання або завдання слідчих чи судових органів про необхідність провести ревізію в тому або іншому підвідомчому підприємстві або організації.За повнотою охоплення що ревізується, матеріалу, розрізня-ють повні й часткові ревізії. Повними називаються ревізії, які охоплюють всю діяльність підприємства, що перевіряється за пе-вний період часу. Часткові ревізії охоплюють тільки окремі галу-зі роботи підприємства або установи (наприклад, виробництво, постачання, збут), окремі види операцій (касові, розрахункові й ін.) або схоронність і правильність використання різного виду за-собів (товарів, підзвітних сум, готівки).За обсягом документів, що перевіряють, розрізняються ревізії суцільні й вибіркові. При суцільній ревізії перевіряються всі до-кументи, пов'язані з даним видом операцій. Суцільна перевірка зменшує або повністю виключає можливість пропуску недобро-якісних документів або документів, за якими ховаються зловжи-вання. При вибірковій ревізії перевіряються не всі документи бух-галтерського обліку, а тільки деякі з них, на вибір. Ефективність даного методу ревізії залежить від правильно застосованого реві-зором способу вибірки документів, що перевіряють, (наприклад, по хронологічному або систематичному принципах залежно від особливостей операцій, галузі економіки).Незалежно від часу призначення на практиці зустрічаються також змішані види ревізій, повні — суцільні, коли перевірці під-даються всі документи й по всіх операціях підприємства; повні — вибіркові, коли ревізією охоплюються всі сторони діяль-ності підприємства, а документи перевіряються на вибірку; часткові — суцільні, наприклад, при ревізії касових операцій, при якій суцільним методом перевіряються всі документи, всі опера-ції з готівкою; часткові — вибіркові (прикладом подібної ревізії може служити перевірка документів при авансових звітах по оплаті готелів, представлених підзвітними особами).ження документів про рух товарно-матеріальних цінностей і коштів.

73.За ступенем узагальнення господарських засобів, джерел їхнього утворення та господарських процесів у поточному бухгалтерському обліку рахунки поділяються на:

— синтетичні, — аналітичні. Рахунки, що групують ресурси підприємства, джерела їхнього утворення в узагальненому грошовому вимірюванні за економічно-однаковими ознаками, називаються синтетичними, а облік на цих рахунках — синтетичним. Наприклад: такі рахунки як «Основні засоби», «Готова продукція», «Розрахунки з постачальниками» дають узагальнену інформацію про стан таких засобів підприємства і називаються синтетичними. Для систематичного контролю за наявністю та рухом товарно-матеріальних цінностей, коштів, зобов’язань, за своєчасністю розрахунків з постачальниками, покупцями, для прийняття управлінських рішень крім узагальнених показників потрібна більш докладна інформація. Наприклад: підприємство має знати не лише загальну суму дебіторської заборгованості, а мати інформацію щодо кожного дебітора, щоб контролювати стан розрахунків з ними. Рахунки, що відкривають з метою розширення систематичного обліку для деталізації складу засобів підприємства та джерел фінансування, називаються — аналітичними, а облік, що ведеться на цих рахунках, — аналітичним. Записи в аналітичних рахунках і відповідному синтетичному рахунку роблять по мірі виконання господарських операцій.

74. У процесі розслідування слідчим доводиться вдаватися до призначення ревізій у більшості справ про злочини, вчинені у сфері виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій. Ревізія — тільки одна з форм адміністративно_господарського контролю, за якої предмет і обсяг перевірки характеризується тим, що, поперше, перевіряється цілком або частково діяльність організації чи окремих посадових осіб; подруге, перевіркою охоплюється визначений період (плановою ревізією — один_два роки, позаплановою, зокрема й призначеною на вимогу слідства, — більш або менш тривалий період, що встановлюється залежно від конкретних обставин). Мета ревізії (перевірки) підприємства, організації недержавного сектора економіки (приватного, колективного,спільного підприємства, кооперативного, комерційного банку, довірчого товариства чи іншого фінансового посередника) встановлюється органом, який призначив її. У такому разі, як правило, складається перелік питань (програма),що забезпечують вирішення головного завдання ревізії або перевірки (Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно_ревізійною службою в Україні). Особі, яка здійснює дізнання (слідчий, прокурор, суддя)у справі, що перебуває у її провадженні, Кримінально_процесуальним кодексом встановлено право: викликати будьяких осіб як свідків, потерпілих для допиту, а також залучати експертів для надання певних висновків; вимагати від

підприємств, організацій, установ, посадових осіб і громадян надання предметів і документів, що можуть встановити необхідні у справі фактичні дані; вимагати проведення

ревізії (ч. 1 ст. 66 Кримінально_процесуального кодексу України від 1 квітня 1961 р. зі змінами та доповненнями).Органи державної влади, зокрема судові, правоохоронні,

контрольно_ревізійні, із метою попередження можливого розголошення державних таємниць мають передбачити спеціальний порядок здійснення своїх функцій щодо підприємств, установ, організацій, діяльність яких пов’язана з державною таємницею (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про державну таємницю»). Слідчі органи мають право вимагати проведення первинної, повторної або додаткової ревізії. Воднораз нерідко виникає потреба в призначенні комплексної перевірки, до якої окрім бухгалтерів_ревізорів залучаються й інші фахівці:економісти, будівельники, товарознавці тощо. Підставою для первинної і повторної документальної ревізії є постанова слідчого, у якій зазначається, кому адресується постанова, коротко викладається зміст справи, перелічуються конкретні питання, вид, обсяг і терміни виконання ревізії.

75. Сальдо у бухгалтерському обліку — залишок по бухгалтерському рахунку, різниця між сумою записів по дебету і кредиту рахунків. Дебетове сальдо (дебет більше кредиту) показує стан даного виду господарських коштів на певну дату і відображається в активі балансу. Кредитове сальдо (кредит більше дебету) показує стан джерел господарських коштів і відображається в пасиві. Якщо рахунок не має залишку (сальдо дорівнює нулю), то такий рахунок називається закритим. У бухгалтерському обліку деякі рахунки можуть одночасно мати і дебетове і кредитове сальдо.На практиці часто аналізується не вся історія бухгалтерського рахунка, а лише певний проміжок часу, наприклад, останній місяць. Для цих цілей виділяють:Сальдо початкове (вхідне) — залишок по рахунку на початок періоду. Розраховується на підставі попередніх операцій.Дебетовий і Кредитовий обороти за період. Розраховується на підставі операцій тільки за розглянутий період.Сальдо за період — сумарний результат операцій за розглянутий період.Сальдо кінцеве (вихідне) — залишок по рахунку на кінець періоду. Звичайно розраховується як арифметична сума початкового сальдо й оборотів за період.Вивести сальдо за активно-пасивним рахунком без аналітичних рахунків неможливо, тому що на дебеті активно-пасивних рахунків обліковують збільшення за активними аналітичними рахунками і зменшення за пасивними аналітичними рахунками, а на кредиті — навпаки.

76. Для проведення кожної ревізії співробітникові органу державної контрольної ревізійної служби видається спеціальне посвідчення, підписане керівником відповідного підрозділу служби.Співробітник державної контрольно_ревізійної служби (далі — ДКРС) зобов’язаний пред’явити керівникові підприємства (закладу, організації), що буде ревізуватися,посвідчення на право проведення ревізії або перевірки. Терміни проведення ревізії і склад ревізійних груп визначаються з урахуванням обсягу роботи, що її вимагається здійснити для вирішення питань, поставлених перед ревізією. Термін проведення ревізії, як правило, становить 30 робочих днів. Якщо ревізія здійснюється за дорученням правоохоронних органів, то її термін може бути продовжено особою, яка призначила ревізію, за згодою з правоохоронними органами.Проведенню ревізії має передувати підготовка і вивчення у відповідних правоохоронних, митних, органах Державного казначейства, в установах банків, а також в інших оргнах матеріалів про діяльність і фінансовий стан підприємства (установи, організації), що підлягає ревізії. На підставі такого вивчення розробляється програма ревізії, у якій установлюється її термін, мета і основні питання, що їх належить вивчити. Якщо під час підготовки до ревізії або на її початку буде встановлено відсутність на підприємстві належного бухгалтерського обліку, що унеможливлює якісне її проведення, ревізори мають право вимагати від керівника підприємства приведення обліку у відповідності із чинним законодавством та з попереднім установленням конкретних термінів виконання цієї роботи. У цьому разі ревізія розпочинається після відновлення обліку.