1. позиціювання за показниками якості. Наприклад, зубну пасту "Крест", яка тривалий час була ринковим лідером, фірма "Проктер енд Гембл" позиціонує як "протикарієсну зубну пасту", цим вона робить наголос на основному якісному показнику цієї зубної пасти – запобіганні карієсу;

2. позиціювання за співвідношенням "ціна – якість". Сутність цієї стратегії полягає в знаходженні оптимального поєднання цих показників і доведення його до свідомості споживача. Наприклад: "європейська якість за українськими цінами;

3. позиціювання на основі порівняння товару фірми з товарами конкурентів. Ця стратегія реалізується в порівняльній рекламі. Наприклад: "пральний порошок "Аріель" випере вашу білизну краще, ніж звичайний порошок";

4. позиціювання за сферою застосування. Наприклад: "Рейд" – найкращий засіб проти тарганів";

5. позиціювання за відмінними особливостями споживача, якому пропонується товар. Наприклад: молоде покоління вибирає "Пепсі".

6. Позиціювання за різновидом товару, який пропонується в продаж.

7. Позиціювання на низькій ціні.

8. позиціювання на сервісному обслуговуванні. Фірми, які продають товари довгострокового вжитку, роблять наголос на "доставку, установлення, гарантії";

9. Позиціювання на позитивних особливостях технології;

10. позиціювання на іміджі. Ця стратегія позиціювання спирається на вже набуту фірмою репутацію серед споживачів.

За кількістю ознак, на яких заснована стратегія позиціювання, розрізняють стратегії позиціювання за однією, двома та трьома ознаками.

49. Методи прогнозування ризиків виведення нового товару на масовий ринок.+

Основними етапами визначення прогнозу ризику від створення та введення нового товару на ринок є: 1.Складання переліку факторів ризику. 2.Визначення рангу кожного фактора ризику. 3. Розрахунок очікуваної величини ризику одержання негативного результату.

Для прогнозну оцінка ризику ведення товару ринкової новизни на ринку треба: 1 визначити можливі фактори ризику 2. Розрахувати коефіцієнти вагомості факторів ризику 3 Дати оцінку ймовірності прояву фактора ризику 4 Розрахувати очікувану величину ризику введення товару на ринок 5 Визначити можливі причини провалу нового товару ни масовому ринку.

Вагомість факторів ризику розраховуються за методом ранжирування .

Оцінка вірогідності фактора ризику розраховуеться таким чином : 25 % прояв фактора ризику малоймовірна 50% прояв фактора ризику та його відсутність однаково ймовірні

75% фактор ризику, скоріше за все проявиться

100% достовірний прояв фактора ризику.

50. Умови надання державної правової охорони торговельним маркам.+

Умови надання правової охорони торговельним маркам. Марці може бути надана правова охорона у випадку додержання таких основних вимог: вона не повинна суперечити суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на неї не поширюються підстави для відмови у наданні правової охорони.

Обсяг правової охорони торговельної марки. Позначення розглядається як торговельна марка тільки у взаємозв’язку з товарами і послугами, для розрізнення яких вона використовується. Тому обсяг наданої правової охорони торговельної марки визначається наведеним у свідоцтві зображенням марки і переліком товарів і послуг, внесених до реєстру, якщо інше не встановлено законом. Отже, якщо особа зареєструвала марку для певної групи товарів і послуг, то її виключні права поширюються лише на використання цієї марки стосовно зазначених товарів та послуг. Що стосується інших груп товарів і послуг, то таке позначення вправі використовувати будь-яка особа.

51. Класифікаційні ознаки систематизації товарів

52. Зовнішні та внутрішні фактори, впливають на товарну політику підприємств.

53. Можливі причини провалу нового товару на ринку. +

Причинами провалу нового продукту на ринку може бути не дотримування наступних умов:

1) орієнтування на потреби ринку, наявність достатньої та своєчасної інформації відносно тендецій ринкового попиту;

2) активна взаємодія між підрозділами науково–дослідних і кострукторських робіт та службою маркетингу;

3) наявність довгострокових планів, чітко визначених цілей у підприємства;

4) можливвсть передбачити ситуацію в довгостроковій перспективі;

5) раціональна організаційна структура, потужний дослідний і збутовий потенціал, достатнє фінансування проектних робіт;

6) ефективне координування взаємодії людей, що беруть участь у розробці нового товару, наявність лідера, стимулювання творчої активності.

Американські експерти вважають, що 32% комерційних невдач запропонованих новацій є наслідком помилкової оцінки вимог ринку, 13% - наслідком неправильної політики збуту, 14% - дуже високих цін, 10% - несвоєчасним початком продажу, 8 % - протидії конкурентів і лише 23 % новацій зазнають провалу із суто технічних причин. За таких умов велике значення має вивчення факторів, що забезпечують конкурентоспроможність нової продукції.

54. Рівня якості товару в залежності від ступеню задоволення потреб споживачів.+

Рівень якості являє собою відносну характеристику якості продукції, що базується на порівнянні значень показників якості оцінюваної продукції з базовими значеннями відповідних показників. Існує чотири рівня якості залежно від ступеня задоволення потреб споживачів:

відповідність стандарту – якість оцінюється як відповідність вимогам документів на виготовлення продукції (стандарт, технічні умови);

відповідність використанню – товар повинен задовольняти не тільки вимоги стандартів, але й користуватися попитом на ринку;

відповідність фактичним потребам ринку – виконання потреб покупців про високу якість та низьку ціну;

відповідність прихованим потребам ринку – перевага товару за рахунок додаткових споживчих властивостей, які мали прихований характер.

Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального її рівня.

Абсолютний рівень – це рівень конкретного товару без його порівняння з аналогом або яким-небудь іншим товаром.

Відносний рівень якості – це рівень якості конкретного товару в порівнянні зі зразком, аналогом або ідеальним товаром.

Чим вищий рівень якості товару, тим вищою є його конкурентоспроможність.

Технічний рівень якості визначається за допомогою спеціальної системи показників якості. Під такими розуміють кількісну характеристику властивостей товару, що виявляється за певних умов його створення, експлуатації або споживання.

55. Види сервісу, їх характеристики.+

1. Передпродажний – Консультування, Підготовка виробу до робочого стану, Навчання персоналом покупця, Забезпечення покупця необхідною документацією, Усунення недоліків під час транспортування.

2. Післяпродажний - Гарантійний ( безкоштовний): ремонт,консультування, профілактичні роботи. Післягарантійний (оплачуваний) : технічне обслуговування, ремонт.

Ширша класифікація:

1. Сервіс задоволення споживчого попиту, що є комплексною характеристикою рівня обслуговування споживачів, визначається наступними показниками: час, частота, готовність, безвідмовність і якість постачань, готовність забезпечення комплектності і проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, метод замовлення.

2. Сервіс надання послуг виробничого призначення охоплює сукупність пропонованих видів сервісного обслуговування продукції, що випускається, т. е. набір послуг, що надаються споживачеві з моменту укладення договору на купівлю до моменту постачання продукції.

3. Сервіс післяпродажного обслуговування включає сукупність послуг, що надаються, необхідних для забезпечення ефективного функціонування продукції в існуючих економічних умовах впродовж усього передбаченого життєвого циклу продукції. Сервіс післяпродажного обслуговування здійснюється як до, так і після продажу продукції і включає наступні основні заходи:

4. Сервіс інформаційного обслуговування характеризується сукупністю інформації, що надається споживачеві про продукцію і її обслуговування, методів і принципів, а також технічних засобів, використовуваних для обробки і передачі інформації.

5. Сервіс фінансово-кредитного обслуговування є сукупністю всіляких варіантів оплати продукції, системою скидок і пільг, що надається споживачам. Тут необхідно розглядати різні форми кредиту : а) залежно від позиченої вартості (товарна, грошова і змішана); б) залежно від того, хто є кредитором : банківська, комерційна, державна, міжнародна, цивільна, виробнича, споживча структура; в) в окремих випадках необхідно розглядати наступні форми кредиту (пряма, непряма, явна, прихована, стара, нова, основна, додаткова, розвитку, нерозвитку та ін.).