13. Літературне "шістдесятництво" як суспільне та культурне явище. Аналіз життя та творчості одного з поетів-шістдесятників (за вибором).

Шістдеся́тники — назва нового покоління радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950 – і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва). Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. Значний вплив на становлення шістдесятників справила західна гуманістична культура, традиції «розстріляного відродження» та здобутки української культури кінця ХІХ — початку ХХ ст.Культурницька діяльність, яка не вписувалась у рамки дозволеного, викликала незадоволення влади. Наштовхнувшись на жорсткий опір партійного апарату, частина шістдесятників пішла на компроміс із владою, інші еволюціонували до політичного дисидентства, правозахисного руху та відкритого протистояння режимові…

Лі́на Васи́лівна Косте́нко — українська письменниця-шістдесятниця, поетеса.

У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур», роману у віршах «Маруся Чурай». 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», поява якого стала чи не найбільшою літературною подією року Період «шістдесятників» створив новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, але, як і раніше, безжальне та максимально критичне щодо влади та тодішнього режиму.

1963 р. відбуся погром покоління шістдесятників.

У ці роки вірші Л. Костенко публікували журнали в Чехословаччині, газети в Польщі, і лише зрідка — в Україні. Її вірші ходили в «самвидаві».

1965 — Л. Костенко підписала лист-протест проти арештів української інтеліґенції. Мала багато почесних відзнак за літературну діяльність.

Відмовилась від звання Героя України, відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!»

Твори Костенко перекладено англійською, білоруською, естонською, італійською, німецькою, словацькою та французькою мовами.

14. Образ матері в поезії в Симоненко.

Василь Симоненко — поет, патріот, він понад усе любив рідну Україну, український трудовий народ. Любов до рідної землі, до Вітчизни, матері як найвища морально-духовна цінність відбивається в багатьох творах В. Симоненка. Зворушливі і задушевні слова знайшов поет, звертаючись до матері, образ якої стає уособленням рідного краю, всієї Вітчизни. Колискова матері, білі лебеді на стіні рідної хати, вишневий садок, тополі все життя супроводжували поета, були разом з ним, стали часткою його духовного багатства. Ці обр. навіяли йому такий шедевр інтимної лірики, яким стала відома пісня «Леб. Матер.». Мати щиро зустрічає сина, вона завжди ділиться з ним своїми роздумами, вона дає йому свої материнські поради і вірить, що син розуміє її. Василь Симоненко залишався мужньою людиною, чесним і гарним чоловіком, що завжди піклувався про дорогому йому людині – матері. Навіть умер поет лише тоді, коли мати видужала.Поет по-своєму оспівує величний образ матері, що переростає в образ Укр. Де б ми не були, завжди з нами буде материнське благословення і його не можна забути. «Можна вибрати друга й за духом брата, і не можна рідну маму вибирати»,- говорить у своєму вірші великий поет.