61.Гумор, сатира.

Гу́мор — 1. доброзичливо-глузливе ставлення до чого-небудь, спрямоване на викриття вад. Фізична або вербальна дія, яка має на меті розсмішити. В основі лежить протиставлення кількох частин буття, вихвачених гумористом з контексту історичного розвитку.

Сатира — гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із загальнообов'язковими принципами чи встановленими ідеалами. Художні засоби сатири — гротеск, пародія, іронія

Гумор - це коли страшне смішно, сатира - коли смішне страшно;D

62.Віршована епістола, як жанр лірики (epistolé — послання, лист)- листування, спочатку задумане або пізніше осмислене як художня або публіцистична лірика , , що передбачає широкий круг читачів. Таке листування легко втрачає двосторонній характер, перетворюючись на серію листів до умовного або номінального адресата. Проте саме орієнтація на адресата, хай уявного, складає важливу пізнавальну ознаку в.е., що відрізняє її від записок і щоденника.

63.Роман у новелах- новели, які могли об'єднуватися трьома методами побудови розповіді. По-перше, ступінчастим побудовою: послідовним викладом новел, пов'язаних з одним героєм. По-друге, кільцевим: одна новела розсовується, і в неї впроваджуються як перебивають епізодів всі інші новели. По-третє, паралельним побудовою: персонажі групуються на кілька самостійних груп, історія кожної групи, їх дії становлять особливу лінію розповіді.

64.Жанри драматичних творів— це типи літературних творів, які притаманні драмі.

Драма є специфічним видом мистецтва, який одночасно належить як літературі, так і театру. Відповідно до змісту та форми, характеру конфлікту драматичні твори поділяються на окремі види і жанри (драма, трагедія, комедія, фарс, водевіль, мелодрама, трагікомедія). У минулому побутували містерії, міраклі, мораліте, шкільні драми, інтермедії та інші.

65.Пригодницький роман— роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання. Для пригодницького роману характерні мотиви викрадення й переслідування, атмосфера таємничості й загадковості, ситуації припущення й розгадування.

66.Роман та його різновиди—великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів. Єдиної класифікації різновидів роману немає. Залежно від змісту — соціальний, сімейно-побутовий, соціально-побутовий, історичний, філософський, сатиричний, пригодницький, біографічний, науково-фантастичний та ін. За часом розгортання сюжету — історичний (зображуються минулі події), сучасний (зображуються теперішні події), роман про майбутнє (зображуються передбачені автором події, наприклад, у науково-фанастичному романі). За тематикою чи зображуваним середовищем — урбаністичний роман, мариністичний роман, часом їх вважають підвидами роману, класифікованих за змістовим принципом, (наприклад, автобіографічний роман — різновид біографічного, роман на тему села — різновид соціального, родинний роман — різновид сімейно-побутового).

67.Роман у віршах— різновид змішаного жанру, який поєднує багатоплановість, епічні принципи розповіді з суб'єктивністю, притаманною ліричним творам. великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів

68.Новела — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією. Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Серед різновидів епічного жанру новела вирізняється строгою й усталеною конструкцією. До композиційних канонів новели належать: наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком, зведення до мінімуму кількості персонажів.

69.Психологічна повість –повісті для яких характерне розкриття несподіваних вчинків, прихованих причин поведінки персонажів через розкриття спадкових факторів, потаємних бажань, роздумів, мрій, снів. Автор психологічного твору досліджує взаємини особи і соціуму, враховуючи психологічні чинники: інтелектуальні зусилля, емоції, інтуїцію, свідомі й несвідомі поривання людини.

70. Психологічний твір- твір з елементами психології, з елементами прихованих причин поведінки персонажів через розкриття спадкових факторів, потаємних бажань, роздумів, мрій, снів.

71.Драматургія- сукупність драматичних творів окремого письменника, країни або народу, епохи. Розуміння основних елементів драматичного твору і принципів драматургії історично мінливі. Драма трактувалася як дія здійснюється (а не вже доконане) при взаємодії характеру і зовнішнього положення дійових осіб. Дія є відомою зміною у відомий проміжок часу.

72.Історичний твір- твір на історичному сюжеті, відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. В історичному творі історична правда поєднується з правдою художньою, історичний факт — з художнім вимислом, справжні історичні особи — з особами вигаданими, вимисел уміщений в межі зображуваної епохи.