Висновки

З огляду на високий ступінь суспільної небезпечності повторності, сукупності і рецидиву законодавець не тільки дає визначення цим видам множинності, а й вказує на їх правові наслідки (ст.35 КК). Крім того, у багатьох статтях Особливої частини КК повторність і рецидив злочинів визначаються як кваліфікуючі ознаки окремих складів, що тягнуть за собою при їх встановленні більш суворе покарання. У зв’язку з цим можна наголосити на тих загальних властивостях множинності, що визначають її соціальну характеристику.

1. Якщо вчиняються два або більше злочинів, це значить, що заподіюється велика шкода об'єктам посягання, ставиться під загрозу заподіяння шкоди більш широке коло суспільних відносин, соціальних цінностей. Так, якщо особа або група осіб вчинила крадіжку і вбивство, то шкода заподіюється не лише відносинам власності, а й такій найбільш охоронюваній соціальній цінності, як життя потерпілого. Якщо об’єкт злочину передусім визначає ступінь суспільної небезпечності вчиненого, то посягання на два або більше об’єкти свідчить про значно більшу небезпечність вчиненого.

2. Вчинення однією особою або співучасниками двох чи більше злочинів свідчить про стійку анти соціальну спрямованість злочинних діянь, є показником більшої схильності винних до вчинення злочинів, а часто і до зайняття діяльністю злочинною діяльністю професійно. Все це визначає і підвищену небезпечність особи таких злочинів.

3. Вчинення двох, а часто і більшого числа злочинів негативно впливає й на інших нестійких членів суспільства, породжуючи в них ілюзію безкарності, створює часом ореол романтизму.

4. Нарешті, множинність - поширене явище в структурі і динаміці злочинності. Майже кожен другий засуджений вчинив не один, а два і більше злочинів або раніше засуджувався за вчинення злочину. В середньому кожний третій злочин вчиняється рецидивістом. Причому рецидивісти вчиняють переважну тяжкі злочини - вимагання, розбій, тяжкі посягання проти особи, тяжкі види хуліганства.

Слід також відзначити, що на відміну від старого Кримінального кодексу новий містить самостійний інститут кримінального права множинності злочинів (розділ 7), тобто сукупність норми, що регулюють однорідну групу суспільних відносин, тісно зв’язані між собою в системі норм кримінального права. Але доцільність і функціональність цього інституту буде доведена подальшою теорією та практикою, а також часом.

1 Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М., 1972. - С. 283

2 Постанова президії Житомирського обласного суду від 11 січня 1991 р. // Судебные приговоры. Практика Верховного Суда Украины,-К., 1995. -С. 145.

3 Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 19 липня 1983 р. у справі С. // Практика судів України в кримінальних справах. - Київ, 1993.-С. 166-167.

4 Малков В. П. Повторность преступлений - Казань, 1970.- С. 93.

5 Галиакбаров Р., Ефимов М., Фролов И. Множественность преступных деяний как институт советского уголовного права // Сов. юстиция. - № 7.- № 2.- С. 5.

6 Галиакбаров Р. Р. Перспективы совершенствования советского уголовного законодательства // Проблемы повышения эффективности борьбы с преступностью. - Иркутск, 1983.-С. 22

7 Галиакбаров Р. Р. Квалификация многосубъектных преступлений без признаков соучастия, Хабаровск, 1987.

8 П. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. - С. 41-42.

9 П. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. - С. 41-42.

10 П. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» від 30 травня 2008 р.

11

12 П. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 р.