2. Множинність злочинів, її ознаки та види.
Термін «множинність злочинів» у чинному кримінальному законодавстві не використовується (не передбачалося його і в КК 1960 р.). Щоб скласти належне уявлення щодо зазначеного терміна, необхідно чітко розмежовувати два головних різновиди можливої злочинної поведінки: одноразова (її ще інколи називають одинична) та багаторазова злочинна діяльність, коли особою вчинено більш ніж один злочин.
Терміном множинність злочинних діянь, який було введено у науковий обіг наприкінці 60-х років минулого сторіччя, його засновники позначали ситуацію збігу «декількох правопорушень, передбачених кримінальним законом, у поведінці однієї і тієї ж особи».5 Пізніше один з авторів запропонованого терміна розкрив його зміст так: поняття «множинність» слід вживати для відмежування відповідних випадків від ситуацій одиничного скоєння злочинних діянь подібно до того, як термін «група» відрізняє множинність злочинців від особи, яка діяла одноособово.6
Множинна злочинна діяльність буває трьох видів:
- вчинення особою, яка раніше не засуджувалася, більше одного злочину;
- вчинення одного злочинного діяння особою, яку раніше було засуджено за скоєння хоча б одного злочину;
- комбінований варіант, - коли особа, що була засуджена за скоєння хоча б одного злочину, вчинила знову більш ніж один злочин.
Зі сказаного випливає, що головною ознакою множинності злочинів є те, що певна особа вчинила більше одного злочину, чим і обумовлюється відмінність множинності від одиничного злочину.
Виходячи із зазначеного, необхідно виділити обов’язкові, конструктивні ознаки множинності:
1. Об’єднуючий елемент множинності злочинів – суб’єкт, особа, що вчинила ці злочинні діяння. Одна і та ж особа вчиняє не одне, а декілька злочинів. Ці злочини можуть співпадати або розрізнятися між собою по будь-яких елементах складу, окрім одного – суб’єкта злочину. По даній ознаці множинність злочинів відрізняється від іншого різновиду множинності в кримінальному праві – множинності учасників одного злочину.7
2. Кожне із вчинених правопорушень повинне бути злочином. Множинність злочинів не утворюється, коли одне з двох діянь є адміністративним правопорушенням, дисциплінарним проступком або цивільно-правовим деліктом.
3. Кожний із злочинів, що входять в множинність, містить ознаки самостійного складу. Структурним елементом множинності виступають одиничні злочини – як прості, так і складні. Дана ознака дозволяє розмежувати множинність злочинних діянь і складні злочини.
Множинність може бути утворена як закінченими злочинами, так і готуванням, і замахом на їх вчинення. Структурним елементом множинності можуть бути визнані дії не тільки виконавців, але і організатора, підбурювача і пособника. Так, множинність виникне в тому випадку, якщо в одному епізоді крадіжки особа була виконавцем, а в іншому – пособником.
4. Множинність відсутня, якщо по одному з двох епізодів є обставини, що виключають кримінально-правові наслідки. Як такі можуть виступати: звільнення від кримінальної відповідальності (у зв’язку з дійовим каяттям; у зв’язку з примиренням з потерпілим; у зв’язку із зміною обстановки; у зв’язку із закінченням строків давності), закінчення строків давності виконання обвинувального вироку (ст.80 КК); погашення судимості (ст.89 КК); звільнення від покарання по акту амністії або помилування; звільнення від кримінальної відповідальності через обставини, вказаних в статтях Особливої частини КК.
Отже, множинність злочинів – це різновид суспільно-небезпечної поведінки однієї і тієї ж особи, що у поєднанні з іншими обставинами утворює два або більше окремі склади злочинів, кожний з яких, маючи самостійне кримінально-правове значення, в тій чи іншій мірі впливає на зміст та обсяг сукупної кримінальної відповідальності особи.
Діюче кримінальне законодавство передбачає три види множинності злочинів:
- повторність (ст.32 КК);
- сукупність (ст.33 КК);
- рецидив (ст.34 КК).
Кожному із цих видів множинності злочинів притаманні специфічні юридичні ознаки і особливі, передбачені кримінальним законодавством, правові наслідки.