- •Розділ 7. Стратегічне планування у сфері послуг
- •7.1. Концепція стратегічного планування
- •7.2. Поняття стратегії та її класифікація
- •7.3. Основні види стратегій
- •7.3.1. Корпоративні стратегії
- •7.3.1.1. Стратегії концентрованого росту
- •7.3.1.2. Стратегії інтегрованого росту
- •7.3.1.3. Стратегії диверсифікованого росту
- •7.3.1.4. Стратегії скорочення
- •7.3.2. Конкурентні стратегії
- •7.4. Основні чинники вибору стратегії організації
- •Розділ 8. Процес організації менеджменту у сфері послуг
- •8.1. Поняття організації, як функції менеджменту
- •8.2. Організаційна структура управління: типи і характерні особливості
- •8.2.1. Ієрархічний (механістичний) тип структур управління
- •8.2.2. Адаптивний (органічний) тип структур управління
- •8.3. Основи проектування сервісного підприємства
- •8.3.1. Розподіл праці і спеціалізація
- •8.3.2. Департаментизація і кооперація
- •8.3.3. Зв'язки в організації і координація
- •8.3.4. Масштаб підпорядкованості і контролю
- •8.3.5. Ієрархія в організації
- •8.3.6. Централізація і децентралізація
- •8.3.7. Диференціація та інтеграція
- •8.4. Життєвий цикл підприємства сфери послуг
- •Розділ 9. Мотивація як функція менеджменту
- •9.1. Сутність поняття "мотивація" та мотиваційний процес
- •9.2. Теорії мотивації
- •9.2.1. Первинні теорії мотивації
- •9.2.2. Змістовні теорії мотивації
- •9.3. Особливості, помилки та принципи мотивування на підприємствах сфери обслуговування
- •Розділ 10. Управлінський контроль сервісного підприємства
- •10.1. Сутність контролю і його значення в управління сервісного підприємства
- •10.2. Види і методи контролю у сфері послуг
- •10.3. Процес контролю: сутність і зміст основних етапів
- •10.4. Принципи ефективного контролю сервісної діяльності
- •10.5. Контроль якості послуг
8.2.2. Адаптивний (органічний) тип структур управління
Головна властивість цих структур - здатність відносно швидко пристосовуватись до нових умов. Вони орієнтуються на прискорену реалізацію складних програм і проектів у межах великих підприємств і об'єднань. Як правило, вони формуються на тимчасовій основі, тобто на період реалізації проекту, програми, вирішення проблеми або досягнення встановленої цілі.
Різновидами цих структур є проектні, матричні, конгломератні форми організації управління.
Проектні структури формуються при розробці організацією проектів, під якими розуміють будь-які процеси цілеспрямованих змін в системі, наприклад: модернізація обладнання, розробка нових видів послуг або технологій їх надання і т.ін. В межах існуючої структури управління формується спеціальний підрозділ - проектна команда, яка працює на тимчасовій основі, до складу якої залучаються необхідні спеціалісти, а керівник проекту має певні проектні повноваження.
По закінченні проекту команда розформовується, а спеціалісти переходять в нову проектну структуру або на свої постійні місця роботи.
Перехід до проектних структур, як правило, вимагає значної підготовки. Перш за все, це пов'язано з перерозподілом всього персоналу по групам (командам) з 10-15 чоловік, яку очолює керівник і який спирається на групове вирішення проблем. Люди, які входять в команду повинні мати універсальні знання і навички, забезпечувати взаємозамінність. Вводяться гнучкі системи оплати праці. В нашій країні така форма структури управління отримала назву бригадний підряд.
В організаціях, які займаються різними напрямками діяльності створюють так звану матричну структуру, побудовану за принципом подвійного підпорядкування виконавців: з однієї сторони - безпосередньому керівнику функціональної служби, з іншої керівнику проекту (рис. 8.6).
Рис. 8.6. Матрична структура управління
Матричну структуру використовують також для управління новими видами або підвидами діяльності, новими проектами тощо. Наприклад, для освоєння технології надання нової послуги доцільно створити матричну структуру, учасники якої відповідатимуть за усі етапи - від проектування до реалізації.
Перевагами матричної організаційної структури є підвищення ефективності використання персоналу; гнучкість структури, підвищення рівня компетентності на різних рівнях управління; забезпечення високої цільової орієнтації діяльності, швидка адаптація до змін оточуючого середовища. До недоліків цього типу організаційної структури можна віднести - дуалізм управління; можливість виникнення конфліктних ситуацій в проектних групах; складність, громіздкість, складність впровадження в кризових умовах господарювання.
Конгломератна організаційна структура управління формується за рахунок поєднання рідних типів організаційних структур. Наприклад, на підприємстві в одній службі застосовують продуктову структуру управління, в другій - лінійно-функціональну, в третій - матричну. Можливо, що певна організаційна структура управління (наприклад, проектна) реалізується через матричну.
Розмаїття типів організаційних структур управління дає змогу організації обрати для себе оптимальний варіант. На сучасному етані простежується тенденція до поширення адаптивних організаційних структур управління, що спричиненні нестабільністю оточуючого середовища організації. Малі форми підприємництва тяжіють до застосування простих структур управління: лінійно-функціональних, лінійно-штабних тощо.
