Тема 29. Витрати виробництва і прибуток План
Витрати виробництва і собівартість.
Прибуток як економічна категорія.
Ефективність використання факторів виробництва.
1. Витрати виробництва і собівартість
У процесі кругообігу й обороту капіталу витрати виробництва (c + v) відокремлюються від вартості W=(c+v+m) і починають функціонувати як автономна категорія.
Структура продукту:
М атеріальні витрати(c) |
Необхідний продукт(v) |
Д одатковий продукт(m) |
Витрати підприємства
Витрати суспільства
Це пояснюється в основному, двома методами:
тим, що підприємці для продовження процесу виробництва частину виручки, знову і знову повинні повертати у виробництво для відновлення спожитих факторів виробництва (засобів виробництва і робочої сили);
витрати виробництва сприймаються підприємцем як його внутрішня вартість, відшкодування якої за рахунок виручки є неодмінною умовою його існування.
Падіння виручки нижче витрат веде:
а) до проїдання;
б) до банкрутства.
Витрати виробництва – це те, у що обходиться створення продукту підприємству.
Витрати окремого виробника не тотожні витратам суспільства. Тільки сукупні витрати суспільної праці на виробництво продукту набувають форми суспільно необхідних витрат, тобто виступають у формі вартості.
Вартісна структура продукту:
Вартість спожитих засобів виробництва (матеріальні витрати) |
Заново створена вартість |
|
Необхідною працею |
Додатковою працею |
Витрати підприємства(собівартість)
Витрати суспільства (вартість)
Відокремлюючись від вартості, витрати виробництва (затрати на знаряддя праці, сировину, матеріали, паливо, трудові і природні ресурси, енергію, затрати та реалізацію) набувають форми собівартості.
Собівартість – це виражені в грошовій формі поточні затрати підприємства на виробництво і
реалізацію продукції.
Залежно від повноти представлених затрат у вітчизняній господарській практиці розрізняють декілька видів собівартості:
індивідуальна;
цехова;
виробнича;
повна.
Індивідуальна – це затрати на виробництво одиниці певного виду продукції.
Цехова – це всі затрати виробництва в межах певного цеху, за винятком загальнозаводських.
Виробнича – це сума затрат на виробництво продукції, що включає виробничі й загально
управлінські витрати підприємства.
Повна – включає фактично – заводську, також затрати з реалізації продукції(поза виробничі
затрати).
За економічним змістом витрати, що входять у собівартість, ділять на:
організацію;
управління;
технічну підготовку й обслуговування виробництва;
проценти за кредит банку;
витрати на охорону праці;
оплату праці управлінського апарату;
канцелярські витрати.
Правтично такий поділ знаходить застосування при калькуляції собівартості, де витрати поділяються на:
ПРЯМІ – пов`язані з даним процесом виробництва (сировина, матеріали, знаряддя праці,
зарплата).
Вони відносяться на окремі види продукції.
НЕПРЯМІ – пов`язані з роботою підприємства в цілому.
Собівартість – це один з найважливіших показників ефективності роботи підприємства, її
зниження – прямий шлях до підвищення прибутковості.
Для того, щоб ефективно сприяти зниженню собівартості продукції, необхідно знати її структуру.
Структура собівартості – це співвідношення елементів витрат у повній собівартості на
виробництво продукції.
Структура витрат на виробництво промислової продукції (в % до підсумку)
Сировина і основні матеріали |
64,8 |
Амортизація і відрахування на соцстрах |
14,3 |
Амортизація |
10,7 |
Паливо |
5,1 |
Інші витрати |
2,6 |
Енергія |
2,5 |
На підприємствах різних галузей структура собівартості неоднакова так, у вугільній промисловості - на 1 місці витрати на зарплату, у легкій – витрати на сировину і матеріали.
У зниженні собівартості зацікавлені як окремий підприємець, так і суспільство цілому.
Для СУСПІЛЬСТВА низька СОБІВАРТІСТЬ означає:
ефективне використання ресурсів, які завжди є обмеженими;
ефективне використання вивільнених ресурсів для виробництва додаткових матеріальних благ;
зниження собівартості окремими підприємцями створює передумову додаткових матеріальних благ;
в цілому все веде до зростання прибутку суспільства.