6.3.3. Макровіруси

Макровіруси — це віруси, які використовують прихований у файлах документів програмний код (так звані макроси). Ідея макросів виникла, коли програмістам під час роботи з документами доводилося багаторазово виконувати одні й ті самі рутинні операції редагування або певні, завжди однакові, послідовності дій. При­родно було для виконання таких дій визначити процедуру, яка б виконувала певну послідовність операцій автоматично. Роль елементарних операцій у макросі вико­нують окремі команди з множини передбачених у програмі оброблення докумен­та команд, або спеціально розроблені макрокоманди. Свої макромови мають гра­фічні редактори, системи автоматизованого проектування, текстові та табличні процесори.

Макровіруси також написано макромовами. Передумови для макровірусів ви­никли, коли з'явилися вдосконалені системи, нові можливості яких використову­ють макроси: по-перше, можливість зберігання макросів у файлі документа, а по друге, суттєве розширення доступних для макрокоманд функцій [61].

Наприклад, у 1995 році вийшла чергова версія Microsoft Office, де в текстово­му процесорі Microsoft Word як мову макросів було використано досить розви­нену мову Word Basic, а в табличному процесорі Excel — повноцінну об'єктно-орієнтовану мову програмування Visual Basic for Applications. Архітектура про­грам, з яких складається Microsoft Office, передбачає для кожної команди, яку можна викликати через меню або за допомогою кнопок на панелях інструментів, виконання вбудованих макросів. Наприклад, Microsoft Word для збереження фай­лу за командою File ► Save виконує макрос FileSave, для збереження файлу за командою File ► SaveAs — макрос FileSaveAs, для друкування документа — мак­рос FilePrint [63].

Макроси мають доступ не лише до документа, в якому вони містяться, а й до інших об'єктів, зокрема до файлової системи. Зберігатися вони можуть не лише в документах, а й у шаблонах документів, зокрема у шаблонах Normal, які вико­ристовуються за умовчанням у всіх документах програм пакета Microsoft Office. І найголовніше — передбачено автоматичне виконання визначених макросів під час відкривання документа чи застосування шаблону, причому шаблон Normal активізується автоматично під час старту відповідної програми (Word, Excel та інших програм пакета Microsoft Office).

Усе це створило основу для розроблення та розповсюдження вірусів. І в по­дальшому серед макровірусів найбільшого поширення набули саме віруси для Microsoft Office, хоча існували макровіруси для інших офісних застосувань, а та­кож для графічних редакторів.

Наприклад, вірус, відомий під назвою Gala та написаний мовою Corel SCRIPT,

було виявлено у травні 1999 року. Це перший вірус, здатний заражати файли програм CorelDRAW!, Corel PHOTO-PAINT і Corel VENTURA [61].

Макровіруси вражають файли Microsoft Office в один із таких способів: застосовують автомакрос, перевизначають стандартні системні макроси (наприклад, FileSave) або автоматично запускаються після виконання певної умови (натискання клавіші або кількох клавіш, настання визначеного моменту часу). Отримавши керування, макровірус впроваджує свій код в інші файли, частіше у під криті для редагування, рідше — самостійно шукає файли на диску. Дуже час то вірус заражає шаблон Normal, що гарантовано дає вірусу можливість отримувати керування під час кожного запуску програми.

Файли документів розповсюджують на знімних носіях і пересилають електронною поштою, а переважна більшість користувачів офісних програм, як і колись, недостатньо кваліфіковані та надто обережні для того, щоб стримувати вірусну епідемію, пік якої припав на 1997-1999 роки. У результаті корпорація Майкрософт під тиском мережних вандалів змушена була переглянути свої принципи використання макросів у документах, впровадивши захист від автоматичного запуску макросів під час відкривання документа.