
- •Безпека інформаційно- комунікаційних систем
- •Isbn 966-552-167-5
- •1.1. Термінологія
- •1.1.1. Системи, в яких здійснюється захист інформації
- •1.1.2. Завдання захисту інформації
- •1.1.3. Загрози і вразливості
- •1.1.4. Комплексна система захисту інформації
- •1.1.5. Об'єкти захисту та їхні властивості
- •1.1.6. Розроблення й оцінювання захищених систем
- •1.2. Загрози безпеці інформації
- •1.2.1. Класифікація загроз
- •1.2.2. Перелік типових загроз безпеці
- •1.2.3. Класифікація атак
- •1.2.4. Методика класифікації загроз stride
- •1.2.5. Модель загроз
- •1.3. Порушники
- •1.3.1. Визначення терміну «хакер»
- •1.3.2. Наслідки віддій порушників
- •1.3.3. Модель порушника
- •2.1. Рівні інформаційно-комунікаційної системи
- •2.2. Функціональні сервіси безпеки і механізми, що їх реалізують
- •2.2.1. Таксономія функцій систем захисту
- •2.3. Основні підсистеми комплексу засобів захисту
- •2.3.1. Підсистема керування доступом
- •2.3.2. Підсистема ідентифікації й автентифікації
- •2.3.3. Підсистема аудита
- •Підсистема забезпечення цілісності
- •Криптографічна підсистема
- •3.1. Історична довідка
- •3.2. Основні поняття
- •3.3.1. Симетричне шифрування
- •3.3.2. Асиметричне шифрування
- •4.1. Загальні поняття теорії захисту інформації
- •4.2. Позначення, аксіоми та визначення
- •4.3. Основні типи політик безпеки
- •4.4. Математичні моделі безпеки
- •4.4.1. Моделі дискреційної політики безпеки
- •4.4.2. Моделі мандатної політики безпеки
- •5.1. Передумови виникнення вразливостей у комп'ютерних системах
- •5.2. Класифікація вад захисту
- •5.2.1. Класифікація вад захисту за причиною їх появи
- •5.2.2. Класифікація вад захисту за їх розміщенням у системі
- •5.2.3. Класифікація вад захисту за етапами їх появи
- •5.3. Класифікація помилок, що виникають у процесі програмної реалізації системи
- •5.4. Помилки переповнення буфера
- •5.4.1. Переповнення буфера у стеку
- •5.4.2. Переповнення буфера у статичній або динамічній пам'яті
- •5.4.3. Помилка переповнення в один байт
- •5.5. Помилки оброблення текстових рядків
- •5.5.1. Використання конвеєра
- •5.5.2. Переспрямування введення-виведення
- •5.5.3. Спеціальні символи
- •5.6. Люки
- •5.6.1. Режим debug у програмі sendmail
- •6.1. Класифікація шкідливого програмного забезпечення
- •6.2. Програмні закладки
- •6.2.1. Функції програмних закладок
- •6.2.2. Шпигунські програми
- •6.2.3. «Логічні бомби»
- •6.2.4. Люки — утиліти віддаленого адміністрування
- •6.2.5. Несанкціонована робота з мережею
- •6.2.6. Інші програмні закладки
- •6.3. Комп'ютерні віруси
- •6.3.1. Файлові віруси
- •6.3.2. Завантажувальні віруси
- •6.3.3. Макровіруси
- •6.3.4. Скриптові віруси
- •6.3.5. Захист від комп'ютерних вірусів
- •6.4. Мережні хробаки
- •6.4.1. Класифікація мережних хробаків
- •6.4.2. Хробак Морріса
- •6.4.3. Сучасні мережні хробаки
- •6.5. «Троянські коні»
- •6.5.1. Соціальна інженерія
- •6.5.2. Класифікація «троянських коней»
- •6.5.3. Шпигунські троянські програми
- •6.5.4. Троянські інсталятори
- •6.5.5. «Троянські бомби»
- •6.6. Спеціальні хакерські утиліти
- •6.6.1. Засоби здійснення віддалених атак Засоби проникнення на віддалені комп'ютери
- •6.6.2. Засоби створення шкідливого програмного забезпечення
- •6.6.3. Створення засобів атак
- •7.1. Призначення стандартів інформаційної безпеки
- •7.2. Стандарти, орієнтовані на застосування військовими та спецслужбами
- •7.2.1. «Критерії оцінювання захищених комп'ютерних систем» Міністерства оборони сша
- •7.2.2. Інтерпретація і розвиток tcsec
- •7.2.3. Керівні документи Державної технічної комісії при Президенті Російської Федерації
- •7.3. Стандарти, що враховують специфіку вимог захисту в різних системах
- •7.3.1. Європейські критерії безпеки інформаційних технологій
- •7.4. Стандарти, що використовують
- •7.4.1. Концепція профілю захисту
- •7.4.2. Федеральні критерії безпеки
- •8.1. Законодавча і нормативна база захисту
- •8.1.1. Закон України «Про захист інформації
- •8.1.2. Нормативні документи системи
- •8.2. Оцінювання захищеності інформації,
- •8.2.1. Особливості термінології
- •8.2.2. Критерії захищеності інформації в комп'ютерних системах від несанкціонованого доступу
- •8.2.3. Класифікація автоматизованих систем
- •8.3. Керівні документи з вимогами до захисту інформації в інформаційних системах певних типів
- •8.3.1. Вимоги із захисту конфіденційної інформації
- •8.3.2. Вимоги до захисту інформації веб-сторінки від несанкціонованого доступу
- •9.1. Основні відомості
- •9.2. Базові поняття
- •9.3.2. Оцінювання об'єкта за «Загальною методологію»
- •9.3.3. Матеріали, необхідні для проведення кваліфікаційного аналізу
- •9.3.4. Три етапи здійснення кваліфікаційного аналізу
- •9.4. Структура основних документів «Загальних критеріїв»
- •9.4.1. Профіль захисту
- •9.4.2. Завдання з безпеки
- •1. Вступ.
- •5. Вимоги безпеки.
- •8. Обґрунтування.
- •10.1. Завдання апаратного захисту
- •10.2. Підтримка керування пам'яттю
- •10.2.1. Віртуальні адреси
- •10.2.2. Віртуальна пам'ять
- •10.2.3. Трансляція адрес
- •10.4. Особливості архітектури процесорів Intel х86
- •10.4.2. Селектори та дескриптори сегментів і сторінок
- •10.5.2. Сегментно-сторінковий розподіл пам'яті
- •10.6. Керування задачами
- •10.6.1. Виклик процедур
- •10.6.2. Виклик задач
- •10.6.3. Привілейовані команди
- •11.1. Загрози безпеці операційних систем
- •11.1.1. Сканування файлової системи
- •11.1.2. Викрадення ключової інформації
- •11.1.3. Добирання паролів
- •11.1.4. Збирання сміття
- •11.1.5. Перевищення повноважень
- •11.1.6. Програмні закладки
- •11.1.7. «Жадібні» програми
- •11.2. Поняття захищеної операційної системи
- •11.2.1. Підходи до побудови захищених операційних систем
- •11.2.2. Принципи створення захищених систем
- •11.2.3. Адміністративні заходи захисту
- •11.2.4. Політика безпеки
- •11.3.1. Основні функції кзз
- •11.3.2. Розмежування доступу
- •11.3.3. Ідентифікація, автентифікація й авторизація
- •11.3.4. Аудит
- •12.1. Історія створення unix
- •12.2. Архітектура системи
- •12.3.1. Модель безпеки системи unix
- •12.3.2. Підсистема ідентифікації й автентифікації
- •12.3.3. Підсистема розмежування доступу
- •12.3.4. Підсистема реєстрації
- •12.4. Адміністрування засобів безпеки unix 12.4.1. Особливості адміністрування
- •12.4.2. Утиліти безпеки
- •12.4.3. Характерні вразливості системи unix
- •13.1. Основні відомості про систему
- •13.1.1. Стисло про історію створення системи
- •13.1.2. Відповідність вимогам стандартів безпеки
- •13.2.1. Основні концепції
- •13.2.2. Компоненти системи захисту
- •13.3. Розмежування доступу
- •13.3.1. Основні принципи реалізації системи розмежування
- •13.3.2. Суб'єкти доступу Windows
- •13.3.3. Об'єкти доступу Windows
- •13.3.4. Стандартні настроювання прав доступу
- •13.3.5. Ідентифікація й автентифікація
- •13.3.6. Реалізація дискреційного керування доступом
- •13.4. Аудит
- •14.1. Обґрунтування застосування захищених ос для створення систем оброблення конфіденційної інформації
- •14.2. Система Trusted Solaris
- •14.2.1. Основні характеристики середовища Trusted Solaris
- •14.2.2. Керування доступом у середовищі Trusted Solaris
- •14.2.3. Окреме зберігання позначеної мітками
- •14.2.4. Адміністрування безпеки у середовищі Trusted Solaris
- •14.3. Операційна система Фенікс
- •14.3.1. Архітектура системи
- •14.3.2. Засоби захисту
- •14.3.3. Дискреційна модель ієрархічного керування
- •14.3.4. Засоби керування доступом
- •14.3.5. Перегляд протоколу аудита
- •14.3.5. Програмні інтерфейси системи
- •14.3.7. Застосування операційної системи Фенікс
- •15.1. Основні відомості про комп'ютерні мережі
- •15.1.1. Відкриті системи
- •15.1.2. Модель взаємодії відкритих систем
- •15.1.3. Стеки протоколів
- •15.2. Інтернет
- •15.2.1. Організація
- •15.2.2. Адресація
- •15.2.3. Маршрутизація
- •15.3. Загрози безпеці інформації у мережах
- •15.4. Безпека взаємодії відкритих систем
- •15.4.1. Сервіси безпеки
- •15.4.2. Специфічні механізми безпеки
- •15.4.3. Універсальні механізми безпеки
- •15.4.5. Подальший розвиток міжнародних стандартів
- •16.1. Протоколи прикладного рівня
- •16.1.1. Протокол Telnet
- •16.1.2. Протокол ftp
- •16.1.3. Мережні служби unix
- •16.2. Транспортні протоколи
- •16.2.1. Протокол udp
- •16.2.2. Протокол tcp
- •16.3. Протокол ip
- •16.3.1. Призначення й можливості протоколу iPv4
- •16.3.2. Атаки на протокол iPv4, пов'язані з адресацією Підміна адреси відправника
- •16.3.3. Атаки, що ґрунтуються на помилках оброблення фрагментованих пакетів
- •16.3.4. Можливості, закладені у протокол iPv6
- •16.4.1. Особливості протоколу
- •16.4.2. Модель загроз
- •16.4.3. Механізми захисту
- •16.4.4. Рішення з безпеки
- •Interdomain Route Validation
- •16.4.5. Оцінювання захищеності
- •16.5. Протоколи керування мережею 16.5.1. Протокол ісмр
- •16.5.2. Протокол snmp
- •17.1. Система електронної пошти
- •17.1.1. Архітектура системи електронної пошти
- •17.1.2. Формат повідомлення електронної пошти
- •17.1.3. Протокол smtp
- •17.1.4. Протокол рорз
- •17.1.5. Протокол імар4
- •17.1.6. Загрози, пов'язані з використанням електронної пошти
- •17.1.7. Анонімне відсилання електронної пошти
- •17.1.8. Атаки через систему електронної пошти
- •17.2.1. Принципи веб-технології
- •17.2.2. Протокол http
- •17.2.3. Динамічні сторінки
- •17.2.4. Уразливості серверного програмного забезпечення
- •17.2.5. Уразливості у сценаріях
- •17.2.7. Міжсайтовий скриптінг
- •17.2.8. Захист сервера від атак
- •17.2.9. Атака на клієнта
- •17.2.10. Безпека Java
- •18.1. Архітектура захищених мереж
- •18.1.1. Протидія прослуховуванню трафіку
- •18.1.2. Сегментація мережі
- •18.1.3. Резервування мережного обладнання і каналів зв'язку
- •18.2. Міжмережні екрани
- •18.2.1. Можливості міжмережних екранів
- •18.2.2. Рівні реалізації
- •18.2.3. Особливості персональних брандмауерів
- •18.2.4. Недоліки міжмережного екрана
- •18.3. Системи виявлення атак
- •18.3.1. Можливості систем виявлення атак
- •18.3.2. Різні типи систем виявлення атак
- •18.3.3. Інформаційні джерела
- •18.3.4. Аналіз подій у системах виявлення атак
- •18.3.5. Відповідні дії систем виявлення атак
- •18.4. Додаткові інструментальні засоби
- •18.4.1. Системи аналізу й оцінювання вразливостей
- •18.4.2. Перевірка цілісності файлів
- •Передавання інформації через захищені мережі
- •19.1. Захист інформації, що передається відкритими каналами зв'язку
- •19.2. Віртуальні захищені мережі
- •19.2.1. Різні види віртуальних захищених мереж
- •Vpn віддаленого доступу
- •19.2.2. Проблеми побудови віртуальних захищених мереж
- •19.3. Рівні реалізації віртуальних захищених мереж
- •19.3.1. Захист віртуальних каналів на сеансовому рівні
- •19.3.2. Захист віртуальних каналів на мережному рівні
- •19.3.3. Захист віртуальних каналів на канальному рівні
- •19.4. Вимоги нормативної бази до реалізації віртуальних захищених мереж в Україні
- •20.1. Порядок проведення робіт зі створення комплексної системи захисту інформації
- •20.1.1. Структура комплексної системи захисту інформації
- •20.1.2. Створення комплексної системи захисту інформації
- •Обґрунтування потреби у створенні системи захисту
- •20.2.2. Обстеження середовищ функціонування
- •20.2.3. Визначення й аналіз можливих загроз безпеці
- •20.2.4. Розроблення політики безпеки
- •20.2.5. Перелік вимог до захищеної системи
- •20.3. Розроблення технічного завдання на створення комплексної системи захисту інформації
- •20.4. Створення і впровадження комплексної системи захисту інформації
- •20.4.1. Розроблення проекту Порядок розроблення проекту
- •20.4.2. Введення комплексної системи захисту інформації в дію та оцінювання захищеності інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах
- •20.4.3. Супроводження комплексної системи захисту інформації
- •21.1. Вимоги до кваліфікаційного аналізу
- •21.2. Організація державної експертизи
- •21.2.1. Положення про державну експертизу
- •21.2.2. Рекомендації з оформлення програм і методик проведення експертизи комплексної системи захисту інформації
- •21.3. Сертифікація засобів технічного захисту інформації
- •22.1. «Типове положення про службу захисту інформації в автоматизованій системі»
- •22.1.1. Загальні положення
- •22.1.2. Завдання та функції служби захисту інформації
- •22.1.3. Права й обов'язки служби захисту інформації
- •22.1.4. Взаємодія служби захисту інформації з іншими підрозділами та із зовнішніми організаціями
- •22.1.5. Штатний розклад і структура служби захисту інформації
- •22.1.6. Організація заходів служби захисту інформації та їх фінансування
- •22.2. Рекомендації щодо структури
- •22.2.1. Завдання захисту інформації в ас
- •22.2.2. Класифікація інформації, що обробляють в ас
- •22.2.3. Компоненти ас і технології оброблення інформації
- •22.2.4. Загрози інформації в ас
- •22.2.5. Політика безпеки інформації в ас
- •22.2.6. Календарний план робіт із захисту інформації в ас
- •22.3. Iso/iec 27002 «Інформаційні технології — Методики безпеки — Практичні правила управління безпекою інформації»
- •22.3.1. Загальні відомості про стандарт
- •22.3.2. Структура й основний зміст стандарту
- •22.3.3. Інші стандарти серн 27000
- •Грайворонський Микола Владленович Новіков Олексій Миколайович безпека інформаційно-комунікаційних систем
- •21100, М. Вінниця, вул. 600-річчя, 19.
Реалізувати
сервіси безпеки можна, впровадивши на
певному рівні моделі OSI
такі
механізми:
♦
шифрування;
цифровий
підпис;
керування
доступом;
контроль
цілісності даних;
автентифікаційний
обмін;
заповнення
трафіку;
керування
маршрутом;
нотаризація.
Шифрування
Цей
механізм, який захищає окремі дані або
потік даних (шифрування трафіку),
може
бути використаний іншими механізмами
або може замінити деякі з них.15.4.2. Специфічні механізми безпеки
Застосовують симетричні й асиметричні алгоритми шифрування. (Різні алгоритми шифрування було розглянуто у розділі 3.)
Використання алгоритму шифрування майже завжди передбачає впровадження механізму керування ключами.
Цифровий підпис
Механізм цифрового підпису складається із двох процедур:
підписання блоку даних;
перевірки підписаного блоку даних.
Процедура підписування блоку даних полягає у шифруванні блоку даних або обчисленні криптографічної контрольної суми з використанням приватної (унікальної та конфіденційної) інформації користувача, що здійснює підпис.
Для перевірки підписаного блоку даних використовують процедури та інформацію, що є загальнодоступними, але з яких неможливо здобути приватну інформацію про того, хто підписує. Ця процедура, фактично, дає змогу перевірити, чи справді цифровий підпис було зроблено з використанням приватної інформації того, хто підписав блок даних.
Керування доступом
Ці механізми використовують ідентифікацію сутності або деяку інформацію про сутність (як належність до певної відомої множини сутностей), а також посвідчення, надане сутністю для визначення і встановлення її прав доступу. Якщо сутність намагається здійснити неавторизований (несанкціонований) доступ (використати неавторизований ресурс або недозволений метод доступу до авторизованого ресурсу), функція керування доступом перешкодить цьому і, можливо, згенерує повідомлення про інцидент (для ініціювання протидії або з метою аудита).
Механізми керування доступом можуть використовувати один чи кілька із зазначених нижче видів та джерел інформації:
бази даних керування доступом, в яких зберігаються права доступу сутностей; ці бази підтримуються централізовано або на кінцевих системах; права доступу зберігаються у вигляді списків керування доступом або матриці ієрархічної чи розподіленої структури (використання бази даних керування доступом передбачає, що сутності перед цим було автеитифіковано);
інформація автентифікації, володіння якою і надання якої є доказом авторизації (наприклад, паролі);
посвідчення, володіння якими і подання яких є доказом дозволу доступу до сутності або ресурсу, вказаних у посвідченні;
♦ мітки безпеки, асоційовані із сутностями (суб'єктами та об'єктами доступу), які використовують для надання або заборони доступу, як правило, на основі політики безпеки;
момент часу, коли було здійснено спробу доступу;
маршрут спроби доступу;
тривалість спроби доступу.
Механізми керування доступом можуть бути задіяні на будь-якій із сторін, що здійснюють зв'язок, а також у проміжній точці. Механізми, задіяні у точці, яка ініціює доступ, і у проміжних точках, мають перевіряти, чи відправник авторизований для зв'язку з одержувачем та (або) для використання комунікаційних ресурсів. Якщо зв'язок було здійснено без встановлення з'єднання, вимоги механізму, реалізованого у кінцевій точці, мають бути відомими у точці, що ініціює доступ, апріорі.
Контроль цілісності даних
Є два аспекти цілісності:
цілісність окремого блоку даних або поля інформації;
цілісність потоку блоків даних або полів інформації.
Для забезпечення цих двох видів сервісу цілісності у загальному випадку можуть бути задіяні різні механізми, але контроль цілісності потоку без контролю окремих блоків даних (полів) не є практичним.
Контроль цілісності окремого блоку даних (поля) здійснюють як на стороні, що передає дані, так і на стороні, що їх приймає. На стороні, що передає, до блоку даних додається інформація, яка є функцією від цих даних (циклічна або криптографічна контрольна сума, яка також може бути зашифрованою). На стороні, що приймає, генерується аналогічна контрольна сума, яка в подальшому порівнюється з отриманою. Зауважте, цей механізм не здатний захистити від повторення блоків даних.
Перевірка цілісності потоку блоків даних (тобто захист від втрати даних, їх перевпорядкування, дублювання, вставляння та модифікації) вимагає додаткового впровадження порядкових номерів, часових штампів або криптографічного зв'язування (коли результат шифрування чергового блоку залежить від попереднього).
Під час здійснення зв'язку без встановлення з'єднання використання часових штампів надає обмежений захист від дублювання блоків даних.
Автентифікаційний обмін
Механізми автентифікаційного обміну впроваджуються на певному рівні моделі OSI для підтвердження автентичності сутності. Якщо механізм не підтверджує автентичність сутності, з'єднання забороняється або закривається вже встановлене з'єднання, при цьому може бути згенероване повідомлення про інцидент (для ініціювання протидії або з метою аудита). Автентифікаційний обмін здійснюють у кілька способів:
використовуючи автентифікаційну інформацію (на кшталт паролів), яку надає відправник і перевіряє одержувач;
із застосуванням криптографічних методів;
демонструючи характеристики або можливості сутності.
Щоб уникнути повторення даних, криптографічні методи іноді використовують разом із процедурами «рукостискання» (Handshaking) — обміну з квитируванням, підтвердження зв'язку.
Методи автентифікаційного обміну інколи (залежно від обставин) використовують разом із:
часовими штампами і синхронізацією годинників;
двох- і трьохєтапними процедурами «рукостискання» (відповідно для одно та двохсторонньої автентифікації);
сервісами унеможливлення відмови від авторства, що досягається використанням механізмів цифрового підпису та (або) нотаризації.
Заповнення трафіку
Механізми заповнення трафіку застосовують для забезпечення захисту від аналізування трафіку. Ці механізми ефективні лише в поєднанні із засобами забезпечення конфіденційності.
Керування маршрутом
Маршрути можна обирати динамічно або статично таким чином, щоб використовувати лише фізично безпечні підмережі, вузли комутації та канали. Кінцеві системи у разі виявлення неодноразових атак на маршруті мають можливість звернутися до провайдера мережних послуг для встановлення з'єднання за іншим маршрутом.
Передавання даних, що мають мітки безпеки, через певні підмережі, вузли комутації та канали може бути заборонено політикою безпеки. Ініціатор з'єднання, або відправник даних, які передаються без встановлення з'єднання, має можливість обмежити маршрут таким чином, щоб оминути певні підмережі, вузли комутації та канали.
Нотаризація
За допомогою механізму нотаризації завіряються характеристики даних, що передаються між двома (або більше) сутностями (їх цілісність, джерело, час передавання і пункт призначення). Достовірність таких даних стверджує третя сторона, якій довіряють сутності, що взаємодіють, і яка володіє достатньою для цього інформацію. Кожна сутність, що взаємодіє із застосуванням механізму нотаризації, використовує цифровий підпис, шифрування і контроль цілісності.