Література до теми

1. Ван Хорн Дж. К. Основы финансового менеджмента / Дж. К. Ван Хорн, Дж. М. Вахович; пер. с англ. - [12-е изд.]. - М.: Виль­яме. - 2006. - 1 232 с.

2. Колісник М. Дев'ять видів дивідендної політики [Електронний ресурс] / М. Колісник // Києво-Могилянська Бізнес Студія. - 2002. -№ 2. - Режим доступу: http://www.kmbs.kiev.ua/ journal.php?lang=eng

3. Лігоненко Л. О. Дивідендна політика підприємства: Навч. по­сіб. / Л. О. Лігоненко. - К.: Київський державний торговельно-економічний університет, 2000. - 67 с

4. Філіна Г. І. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посіб. / Г. І. Філіна. - К.: ЦУЛ, 2007. - 320 с

5. Фінансова діяльність підприємств: Навч. посіб. / [В. І. Аранчій, В. Д. Чумак, О. Ю. Смоленська, Л. В. Черненко]. - К.: Професіонал, 2004.-240 с

6. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / [О. О. Терещенко, Я. І. Невмержицький, А. П. Куліш та ін.]; за заг. ред. О. О. Терещенка. - К.: КНЕУ, 2006. -312 с.

7. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарюван­ня: навч. посіб. / О. О. Терещенко. -К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.

8. Юрловский Д. Как правильно платить дивиденды / Д. Юр­ловский, М. Лагус. - X: Консультант, 2003. - 76 с.

223

Тема 6. Фінансування підприємства за рахунок запозичених ресурсів

6.1. Форми зовнішнього фінансування суб'єктів підприємництва

Якщо потреби підприємства у капіталі покриваються за раху­нок позичкового фінансування, то відбувається зміна абсолютної (сума) або відносної (структура) величини зобов'язань підприємст­ва, відображених у його пасиві. При цьому позичковий капітал використовується суб'єктами підприємництва у різних співвідно­шеннях, однак сам факт позичкового фінансування {debt financing) необхідно розглядати як перманентне та об'єктивно обумовлене явище. За таких умов ефективність позичкового фі­нансування багато у чому визначатиме загальну ефективність фі­нансового менеджменту (а отже, і кваліфікацію фінансового ме­неджера) на підприємстві та формуватиме основи конкурентоспроможності підприємства у короткостроковому та довгостроковому періодах. Як свідчить досвід розвинутих країн, позичковий капітал є не тільки джерелом покриття поточної пот­реби підприємства у капіталі, а й дієвим механізмом фінансового забезпечення розвитку та розширення підприємства, проведення реструктуризації тощо.

Якщо між капіталодавцем і підприємством виникають відно­сини позички, то це означає, що фінансування відбувається за рахунок позичкового капіталу: капіталодавець набуває статусу кредитора. Кредитором визнається юридична та (або) фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника, в тому числі вимоги з виплати заробітної плати, зі сплати податків, інших обов'язкових платежів тощо. Основні характеристики позичкового капіталу наведені на рис. 6.1.

Серед характеристик позичкового капіталу, які безпосередньо впливають на процес позичкового фінансування підприємства, важливою є величина плати за користування таким джерелом ка­піталу. Під платою за користування позичковим капіталом, або його ціною (cost of debt), слід розуміти сукупність затрат, які несе підприємство у зв'язку із залученням фінансових ресурсів від ка-піталодавців із метою їх використання для покриття наявної пот­реби у капіталі. Вартість позичкового капіталу, у тому числі ціна окремого джерела боргу, виражають у відсотках до суми основ­ного боргу.

224

де CD - ціна (вартість) залучення позичкового капіталу;

/-абсолютна сума процентних платежів;

п - строк обігу боргу або тривалість використання позичкових коштів;

К_н - номінальна вартість боргу;

К_е - емісійна вартість боргу.

Оскільки позичковий капітал може формувати так званий по­датковий щит (tax shield), реальна його ціна має бути зменшена на частину витрат на його обслуговування, які зменшать абсолю­тну величину податкових зобов'язань підприємства з податку на прибуток.

Позичковий капітал, який підприємство залучило до госпо­дарського обороту на певний момент часу, відображається у па­сивній частини балансу такого підприємства, як зобов'язання пе­ред третіми особами. Виходячи із економічної сутності зобов'язань, їх характеристики та необхідності організації спе­цифічної системи управління, їх величиною та структурою, бух­галтерський облік виділяє такі види зобов'язань³⁶: довгострокові зобов'язання; поточні зобов'язання; забезпечення; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.

Підприємство включає до пасиву балансу поряд із даними щодо власного капіталу інформацію щодо позичкового капіталу, який перебуває у його розпорядженні на певну дату, за такими напрямами:

• Розділ 2. Забезпечення подальших витрат і платежів.

• Розділ 3. Довгострокові зобов'язання.

• Розділ 4. Поточні зобов'язання.

• Розділ 5. Доходи майбутніх періодів.

Велике значення для фінансування оборотних коштів мають джерела фінансування, що привертаються (зовнішні). Залучення позикового капіталу сприяє розширенню масштабу діяльності підприємств і ефективному використанню їх власних засобів.

Джерела зовнішнього фінансування підрозділяються на форми довгострокового (інвестиційного), змішаного і коротко­строкового фінансування. Ці форми фінансування оборотних ко­штів підприємств представлені у порядку зростання ступеня ри-

Див.: П(С)БО № 2, П(С)БО № 4 та відповідні міжнародні стандарти.

226

зику втрати ліквідності і убування рівня витрат по обслуговуван­ню боргу.

Одним із варіантів покриття потреби підприємства в інвести­ційному (довгостроковому) капіталі є лізингове фінансування - лі­зинг (leasing). Лізинг як господарська операція полягає в отри­манні суб'єктом підприємництва (лізингоодержувачем) необоротних активів (як нерухомого, так і рухомого майна) у до­вгострокову оренду з можливістю, як правило, викупу об'єкта лізингу по завершенні строку дії договору. При отриманні необо­ротних активів за лізингом підприємство відображає на власному балансі як сам об'єкт лізингу в необоротних активах, так і зо­бов'язання щодо сплати лізингових платежів на користь лізинго-давця (у складі довгострокових зобов'язань).

У світовій практиці розрізняють такі види лізингових операцій:

• прямий, або двосторонній, лізинг. У результаті реалізації прямого лізингу суб'єкт підприємництва отримує об'єкт лізингу безпосередньо від постачальника. Такий варіант лізингу реалізується переважно між суб'єктами підприємництва, що мають тісні фі­нансово-економічні зв'язки;

• зворотний лізинг (lease back) як варіант прямого лізингу. Здійснюється шляхом продажу об'єкта необоротних активів суб'єкта підприємництва іншій особі (як правило, спеціалізованій організації або фінансовій установі) з одночасним отриманням такого об'єкта в лізинг. Ця форма фінансування в довгостроковій перспективі неефективна, оскільки витрати на сплату лізингових платежів більші, ніж витрати, які несе підприємство як власник такого об'єкта, однак вона дає змогу ефективно вирішувати пото­чні (короткострокові) цілі переважно проблемним підприємствам;

• непрямий, або багатосторонній, лізинг. У результаті реалі­зації непрямого лізингу спеціалізована лізингова компанія прид-баває у постачальника (або кількох постачальників) на замовлен­ня лізингоодержувача об'єкт лізингу, який передається замовникові у довгострокове користування (зазвичай із можливі­стю подальшого викупу об'єкта лізингу замовником).

Вартість лізингового фінансування для суб'єкта підприємництва порівняно з іншими джерелами капіталу досить висока, оскільки розмір лізингових платежів включає такі елементи, як витрати на амортизацію об'єкта лізингу, премію за ризики лізингодавця (останні доволі високі, зважаючи на строковість операції) та без­посередньо прибуток лізингодавця. Однак лізингове фінансуван­ня дає змогу ефективно вирішувати проблеми покриття потреби в інвестиційному капіталі у випадках, коли суб'єкт підприємницт-

227

ва не може повністю або частково профінансувати таку потребу у капіталі за рахунок запозичень на ринку капіталу (довгостроко­вих банківських кредитів або облігаційних позик).

Основними формами короткострокового фінансування віт­чизняних підприємств є:

• торгові кредити;

• використання короткострокових цінних паперів;

• взаємозаліки;

• короткострокові банківські кредити;

• факторинг.

Комерційний кредит (commercial credit) - форма кредиту, яка характеризує відносини позички між двома суб'єктами підприє­мництва, що виникають у результаті одержаних авансів у раху­нок наступних поставок продукції (робіт, послуг) чи одержання товарів з відстрочкою платежів.

До основних різновидів комерційних кредитів належать:

• товарні кредити;

• одержані аванси.

Товарний кредит вигідний всім учасникам ринку: і виробнику, і дистриб'ютору, і роздрібному продавцю. Інвестуючи грошові ко­шти у побудову каналів збуту, більшість торгових компаній сього­дні здатна збільшити у декілька раз обсяги продажів при відповід­ному товарному наповненні, таким чином, товарний кредит сьогодні стає основним інструментом розвитку компаній. Важли­вим питанням, пов'язаним з комерційним кредитуванням, є вар­тість кредиту. Ця вартість залежить від таких основних чинників:

• рівня знижки до базової ціни (сконто) товару у разі здійс­нення дострокових розрахунків;

• періоду, протягом якого надаються знижки;

• періоду відстрочення платежів.

У разі, якщо постачальник відвантажує продукцію з відстроч­кою платежу, не передбачаючи при цьому жодних знижок за дос­трокову оплату, то вартість залучення такого товарного кредиту для позичальника дорівнюватиме нулю. Якщо ж умовами конт­ракту передбачена залежність ціни товару від строків розрахун­ків, тобто встановлені певні знижки до базової ціни у разі здійс­нення дострокових платежів, то втрачений дохід покупця (відповідно сплата завищеної ціни за товар) в результаті отри­мання товарного кредиту можна трактувати як плату за користу­вання позичковим капіталом. Ефективна ставка процента для позичальника (Re) за товарним кредитом може розраховуватися за такою формулою:

228

Юварнии кредит доцільно використовувати у тому разі, коли процентна ставка за його використання буде меншою, ніж ставка за банківський кредит, який підприємство може отримати на ана­логічний період.

До основних переваг товарного кредиту належать:

• відносна швидкість і технічна зручність отримання;

• кредитори здебільшого не вимагають додаткового кредитно­го забезпечення, окрім застереження щодо заборони застави май­на під інші кредити;

• вимоги до кредитоспроможності позичальника є нижчими, ніж при банківському кредитуванні (кредитори, як правило, не здійснюють оцінку кредитоспроможності позичальника);

♦ порівняно легший процес узгодження пролонгації кредиту. Слід враховувати також типові недоліки залучення товарних

кредитів:

• процентна ставка, як правило, перевищує вартість банківського кредиту;

• небезпека високої залежності від постачальників;

• застереження щодо заборони надавати у заставу майно під інші кредити, що є типовим видом забезпечення товарних кредитів, звужує кредитні рамки позичальника;

• знижується контроль за ефективністю використання позич­кового капіталу.

Важливим елементом позичкового капіталу підприємства є одержані аванси від клієнтів. Йдеться про одержані аванси під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а та-

229

кож суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи. Аванси можуть бути як коротко-, так і довгостроковими. Оцінка вартості залу­чення короткострокових авансів здійснюється за тією ж методо­логією, що і товарних кредитів. Одним з чинників виникнення поточної заборгованості за авансами одержаними є уникнення ризику неплатежів за поставлені товари. Довгострокові аванси як джерело формування позичкового капіталу використовуються при виконанні крупних замовлень, зокрема в будівництві, судно­будуванні, великому верстатобудуванні та в деяких інших видах економічної діяльності. Аванси від замовників відіграють такі функції:

• фінансування та підтримання ліквідності позичальника;

• перевірки платоспроможності замовника;

• гарантії, що замовник викупить замовлення у разі його гото­вності.

Стримуючим чинником розвитку товарного кредиту є необ­хідність інвестування постачальником значних грошових коштів в дебіторську заборгованість, а також організаційні питання по­будови продажів в кредит, починаючи з того, кому продавати, як відстежувати прихід платежів, що робити, якщо покупець не пла­тить і т.д. Тому побудова продажів у кредит вимагає не тільки інвестицій в оборотний капітал, але також значний обсяг ресурсів витрачається на побудову технології.

Важливим джерелом короткострокового фінансування оборо­тних коштів малих і середніх підприємств є короткострокові банків­ські кредити (до 1 року), які розділяють на засоби овердрафту і короткострокові банківські позики, а також факторинг.

Факторинг і банківський кредит мають різну природу і напра­влені на задоволення різних потреб постачальників. Кредит хара­ктеризується терміновістю, що припускає його погашення через певний термін. Таким чином, банківський кредит абсолютно не­прийнятний для фінансування постачань з відстроченням плате­жу. Якщо шестимісячний кредит буде направлений на фінансуван­ня відвантажень товарів з відстроченням платежу, то як зміняться умови роботи компанії в ситуації погашення товарного кредиту, і що буде, якщо постачальнику не вдасться одержати новий кредит після його погашення. Сьогодні в Україні більшість кредитів ви­даються на строк до року, що якраз і приводить до подібних си­туацій. Факторинг же на сьогодні є єдиним безстроковим паси­вом в українській економіці і дозволяє планувати програму розвитку на багато років вперед.

230

Іншою особливістю кредиту є необхідність надання застави для його отримання. Принципова відмінність факторингу і кредиту по­лягає у тому, що кредит орієнтований на успіхи компанії у минуло-: му, на ті активи, які були зароблені вчора, факторинг же орієнтова­ний на майбутні успіхи у продажу, і навіть якщо продажі виростуть у 5 разів, це не буде обмеженням для фінансування в рамках факто­рингу. Докладніше порівняння фінансування при факторингу з ін­шими кредитними продуктами представлене у табл. 6.1.

Таблиця 6.1 Фінансування суб'єктів підприємництва за допомогою факторингу, кредиту, овердрафту

Критерій	Факторинг	Короткостроковий кредит	Овердрафт
1	2	3	4
Умови надання грошових коштів	Договір фактори­нгу	Кредитний договір	Договір оверд­рафту
Цільовий харак­тер надання грошових коштів	Не передбачає цільового харак­теру надання за­собів	Кредит, як правило, передбачає строго цільове використання виданих грошових коштів	Не передбачає цільового приз­начення вико­ристання одер­жаних коштів
За рахунок кого відбувається по­гашення грошо­вих коштів	Погашається з грошей, що пос­тупають від дебі­торів клієнта	Кредит повертається Банку позичальником	Повертається Банку позича­льником
Період, на який надаються гро­шові кошти	Виплачується на термін фактично­го відстрочення платежу	Кредит видається на фіксований термін, як правило, до 1 року	Встановлюють­ся жорсткі тер­міни користу­вання траншем (ЗО днів)
Час надання грошових коштів	Виплачується в день постачання товару	Виплачується в обу­мовлений кредитним договором день	Термін дії до­говору по по­новлюваній кредитній лінії не може пере­вищувати 3-6 місяців
Забезпечення надання грошо­вих коштів	Для факторинго­вого фінансуван­ня забезпеченням немає грошовою вимогою, що пос­тупилася	Кредит, як правило, видається під заставу і передбачає обороти по розрахунковому рахунку, адекватні сумі позики	Передбачено підтримку пев­ного обороту по поточному рахунку. Забез­печення у ви­гляді застави не потрібне

231

Продовження табл. 6.1

Обмеження при наданні грошо­вих коштів	Розмір фактично­го фінансування не обмежений і може безмежно збільшуватися у міру зростання обсягу продажів клієнта	Кредит видається на наперед обумовлену суму	Ліміт овердра­фту встановлю­ється з розра­хунку 15-30 % від місячних кредитових надходжень на поточний раху­нок позичаль­ника
Дата повернення грошових коштів	Факторингове фінансування погашається в день фактичної оплати дебітором поставленого клі­єнтом товару	Кредит погашається в наперед обумовлений день	Всі кредитові надходження автоматично списуються з розрахункового рахунку в по­гашення оверд­рафту і відсот­ків по ньому
Оформлення надання грошо­вих коштів	Оформляється автоматично при наданні накладної і рахунку-фактури	Для отримання кре­диту необхідно офор­мляти величезну кіль­кість документів	Необхідно офо­рмляти велику кількість доку­ментів
Додаткові послу­ги	Сервісом включає: управління дебі­торською забор­гованістю, пок­риття ризиків, пов'язаних з пос­тачаннями на умовах відстро­чення платежу, консалтинг тощо	При кредитуванні крім надання засобів клієнту і розрахунково-касового обслугову­вання Банк не надає позичальнику яких-небудь додаткових послуг	При овердрафті крім надання засобів клієнту і розрахунково-касового обслу­говування Банк не надає пози­чальнику яких-небудь додат­кових послуг

Не дивлячись на переваги факторингу, існують недоліки і складнощі, що перешкоджають ширшому використанню факто­рингу у вітчизняній економіці. Найбільш істотною з них є його відносна дорожнеча. У даний час рівень факторингової комісії складає до 3 % від суми грошовою вимогою, що поступилася. Зале­жно від терміну оборотності дебіторської заборгованості ця комі­сія при перерахунку доходить до 20-30 % річних.

Треба відзначити, що вища вартість факторингових операцій в порівнянні з банківським кредитуванням не є «відлякуючим чин­ником» для користувачів факторингу. Середні ставки по факто­рингу перевищують середні ставки за кредитами на 4-12 % річ-

232

них. На Заході, наприклад, вартість факторингу перевищує вар­тість кредиту в чотири рази, але не можна говорити про те, що ці гроші дорожчі в чотири рази. Погоджуючись на вищу ставку, клієнт одержує набір послуг з управління дебіторською заборго­ваністю і страхування пов'язаного з нею ризику. Факторингова ком­панія бере на себе всю технічну роботу по інкасації дебіторській заборгованості і інформуванню клієнта про стан його дебіторської заборгованості, дякуючи чому звільняються ресурси бухгалтерії клієнта. Крім того, вона може надавати клієнту незалежну інфо­рмацію про платоспроможність його дебіторів.

Фахівці відзначають, що банківські кредити виступають осно­вним конкурентом факторингу, проте, у країнах, де кредити у ме­ншій мірі доступні приватному сектору, факторинг розвивається до­статньо великими темпами.

Іншим негативним моментом у використанні факторингу є ор­ганізаційні проблеми, пов'язані з ускладненням документообігу, слідством чого є зниження з боку клієнта оперативності управ­ління своїм підприємством.

Проведене дослідження використання факторингу малими і середніми підприємствами показало, що його привабливість для них знижується через те, що факторингові агенти, як правило, відмовляються укладати договори факторингу, якщо сума опера­ції складає менше ЗО тис. дол.. Разом з тим самі продавці - малі і середні підприємства - велику частину товарних кредитів нада­ють своїм покупцям в межах від 5 до ЗО тис. дол.

Крім фінансування оборотних коштів при факторингу банк покриває значну частину ризиків постачальника, зокрема: креди­тні ризики; ліквідні ризики, валютні ризики; процентні ризики. Нейтралізувати кредитні ризики можна використовуючи докуме­нтарні акредитиви і банківські гарантії. Акредитив є зо­бов'язанням банку виплатити постачальнику товару за рахунок замовника-покупця певну суму за умови, що постачальник на­дасть банку у встановлений термін документи, підтверджуючі виконання зобов'язань перед замовником. Основна функція ак­редитиву - зниження недовір'я як з боку покупця, так і продавця, особливо, коли вони працюють один з одним вперше. Банківська гарантія, на відміну від акредитиву, не є платіжним інструмен­том (платіж по ній наступає у виняткових випадках) і служить додатковим забезпеченням виконання зобов'язань по операції. Зокрема, гарантія дозволяє не вносити передоплату, а провести платіж за фактом постачання або з розстрочкою. Іноді надання банківської гарантії є неодмінною умовою участі клієнта в опе­раціях або операціях (наприклад, митні або тендерні гарантії").

233